18 березня 2025 року № 320/6981/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 її померлого чоловіка ОСОБА_2 , викладені у листі від 23.12.2023 року № 2600-0505-8/252933;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у м. Києві виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 за весь період, з дати припинення виплати пенсії і по дату смерті, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у м. Києві виплатити компенсацію ОСОБА_1 втрати частини доходів (недоотриману пенсію померлого чоловіка) у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за рахунок коштів Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, провівши їх індексацію за весь період, а саме з дати припинення виплати пенсії і по дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у розгляді її заяви про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_1 її померлого чоловіка ОСОБА_2 , оскільки позивач звернулась до відповідача в межах шестимісячного строку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі №320/6981/24 та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем не подаі відзив на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Чоловік позивачки, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Шлюбні відносини між ОСОБА_2 та позивачем підтверджуються свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 від 22.09.1962.
Позивач звернулась до відповідача із заявою, яка зареєстрована в останнього 04.10.2023, про виплату недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 .
Листом від 23.10.2023 №35943-35945/С-02/8-2600/23 відповідач вказав про необхідність подання додаткових документів.
Так, заявою позивача, зареєстровану 30.11.2023 за №106890/8, відповідач листом від 23.12.2023 № 2600-0505-8/252933 вказав, що заяву залишено без виконання, оскільки така подано з пропущенням шестимісячного строку.
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262--ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника (частина третя статті 1 Закону №2262-ХІІ).
Статтею 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті (абз.3 п.2.26 розділу II Порядку №22-1).
Абзацом 1 частини другої, частини четвертої статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абз.16 ч.1 ст.1 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1700-VII "Про запобігання корупції").
Пунктом 2.26 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.
Аналізуючи вищезазначені норми, суд доходить висновку, що суми недоотриманої пенсії виплачуються членам сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера та з урахуванням надання документів, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті, а у разі відсутності членів сім'ї, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в шестимісячний строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Як вже зазначалось, вперше, із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , позивач звернулась 04.10.2023.
Однак, листом від 23.10.2023 №35943-35945/С-02/8-2600/23 відповідач вказав про необхідність подання додаткових документів.
Так, згідно відповіді відповідача від 23.12.2023 № 2600-0505-8/252933, вдруге позивач направила заяву, зареєстровану 30.11.2023 за №106890/8, однак, відповідач вказав, що така заява залишена без виконання, оскільки подана з пропущенням шестимісячного строку.
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно свідоцтва про смерть чоловіка позивача, останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак, до 15.10.2023 року позивача мала час для подання відповідної заяви.
04.10.2023 позивач, в межах встановленого шестимісячного строку, звернулась до відповідача із відповідною заявою, однак не була розглянута, з огляду на відсутність подання всіх необхідних документів.
Таким чином, суд доходить висновку, що первинна подача заяви позивачем свідчить про дотримання нею шестимісячного строку звернення.
Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 її померлого чоловіка ОСОБА_2 , викладені у листі від 23.12.2023 року № 2600-0505-8/252933.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 за весь період, з дати припинення виплати пенсії і по дату смерті, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.
Зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 вбачається, що відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію її померлого чоловіка ОСОБА_2 за весь період, з дати припинення виплати пенсії і по дату смерті, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З огляду на встановлення протиправності відмови відповідача, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, з врахуванням висновків суду.
Як наслідок не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача виплатити компенсацію ОСОБА_1 втрати частини доходів (недоотриману пенсію померлого чоловіка) у зв'язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за рахунок коштів Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, провівши їх індексацію за весь період, а саме з дати припинення виплати пенсії і по дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 її померлого чоловіка ОСОБА_2 , викладені у листі від 23.12.2023 року № 2600-0505-8/252933.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату недоотриманої пенсії її померлого чоловіка, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 807 грн. (вісімсот сім гривень) 47 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м . Києві.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Колеснікова І.С.