17 березня 2025 року м. Київ № 320/44076/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком;
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до ст. 40 ЗУ "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки, починаючи з 21.08.2023 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач має право на пенсію за віком згідно з ч. 1 ст. 27 та ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки (2020-2022 роки), що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви, проте відповідач безпідставно обмежив його в реалізації вказаного права.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Позивач зазначив, що отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб».
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за віком, що не заперечується сторонами.
З позовної заяви слідує, що 14.05.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки (2020-2022 роки), що передують року призначення нового виду пенсії.
Після призначення пенсії позивачу на його вимогу був наданий розрахунок заробітку для обчислення його пенсії, з якого вбачається, що замість середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, відповідач застосував середній заробіток за попередні роки (2014-2016).
Не погоджуючись з таким розрахунком, позивач звернувся до відповідача з вимогою про обчислення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2020-2022 відповідно до ч. 2. ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду звернення позивача відповідачем надано відповідь у формі листа, з якої вбачається, що згідно з поданою заявою позивача переведено на пенсію за віком, що не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням на інший вид пенсії.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обчислення розміру пенсії за віком всупереч ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії на підставі заяви від 21.08.2023, позивач звернувся з позовом до суду.
Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (далі- Закон №1788-ХІІ) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійного фонду України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 01.01.2018 по 31.12.2018, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 +... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами пенсійного фонду України.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058.
Однак у даному випадку має місце питання призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому, слід враховувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з 21.08.2023 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Статтею 7 Закону № 1788 передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком призначається незалежно від того, припинено роботу особою на час звернення за пенсією чи ні. Пенсія за вислугу років призначається лише при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з п. 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Суд зазначає, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 позивач звернувся вперше, а тому у відповідача були наявні підстави для призначення пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Верховний Суд України в постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому, при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 521/4655/17, від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а, від 27.02.2020 у справі № 513/298/17.
Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду висловленій, зокрема, в постановах від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а, від 14.02.2018 у справі № 465/5246/17, від 23.10.20128 у справі № 334/2653/17, від 13.12.2018 у справі № 185/860/17, від 06.02.2019 у справі № 333/1856/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, якщо особа отримувала пенсію за іншим Законом, звертається за призначенням пенсії згідно із Законом № 1058, показник середньої заробітної плати має враховуватись за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії за Законом № 1058.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що пенсійним органом під час призначення позивачу пенсії згідно із Законом № 1058 протиправно враховано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки (три роки, що передували року призначення пенсії по інвалідності).
Відтак, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 21.08.2023 із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за 2020 - 2022 роки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
За таких обставин, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої відповідно до Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачем сплачено 1 073,60 грн судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією від 06.11.2023.
Відтак у зв'язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2020-2022 роки при призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до ст. 40 ЗУ "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки, починаючи з 21.08.2023 та з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) судовий збір у сумі 1 073,60 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.