24 лютого 2025 року справа №320/39311/23
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" із позовом до Київської митниці, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000026/2 від 03.10.2023р.;
???- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2023/000463, Київської митниці.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» не погоджується з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000026/2 від 03.10.2023 року та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA100390/2023/000463, вважає ix незаконними та необґрунтованими, адже позивачем було надано відповідачу повний (вичерпний) пакет документів, що визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості товару за першим методом (ціна договору), а відповідач не зазначив, яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, йому не вистачає.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого останній не погоджується із позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митницею у відповідності до вимог чинного законодавства, а документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані позивачем не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
13.06.2018 року між ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Покупцем та Компанією «SOLARITY S.R.O.», як Постачальником було укладено Договір поставки товару № 006/18, відповідно до умов якого Компанія «SOLARITY S.R.O.» приймає на себе зобов'язання протягом терміну дії даного договору забезпечити поставку і передачу у власність ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» товару в асортименті, кількості, комплектності, якості і на умовах, передбачених даним Договором, а ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» бере на себе зобов'язання своєчасно приймати такий товар та оплачувати його вартість на умовах передбачених договором.
Асортимент і загальна кількість товару передбачається сторонами у Інвойсах.
В рамках вказаного Договору поставки Компанія «SOLARITY S.R.O.» здійснила поставку товару.
Відповідно до інвойсу № 1032300182 від 21.09.2023 р. предметом поставки стала наступна Продукція: сонячні фотогальванічні елементи зібрані у модулі для отримання електричної енергії (сонячні панелі), без додаткового обладнання, Фотоелектричний модуль 410W HiKu6 mini black trame mono (CS6R-410VS) кат. номер 100-083, к-ть 105 шт; вартість за одиницю - 65,7089 EUR, сумарна вартість 6 899,43 EUR.
Відповідно до інвойсу № 1032300182 від 21.09.2023 р. предметом поставки стала наступна Продукція: сонячні фотогальванічні елементи зібрані у модулі для отримання електричної енергії (сонячні панелі), без додаткового обладнання, Фотоелектричний модуль 410W HiKu6 mini загально-промислового призначення, нові: black trame mono (CS6R-410VS) кат. номер 100-083, к-ть 560 шт; вартість за одиницю - 65,7089 EUR, сумарна вартість 36 796,98 EUR.
Загальна вартість Продукції, відповідно до проформ-інвойсів № 1032300182 від 21.09.2023 та № 1032300182 від 21.09.2023 склала 43 696 (сорок три тисячі шістсот дев'яносто шість Євро) 41 євроцентів.
Вказана Продукція була запакована та підготовлена Компанією для доставки на адресу ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» згідно митної декларації № 23UA100390714418U6 від 02.10.2023 р.
Організацією доставки Продукції з країни Чехія, міста Кладно до м. Києва (Україна) займалась ТОВ «Компанія Траст Груп», яке діяло як експедитор відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполучені від 01.08.2022 року № 01/08/22, укладеного з ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Клієнтом (Замовником).
Перевезення вантажу було здійснено на підставі заявки на перевезення вантажу № 190 від 25.09.2023 р., передбаченою договором про надання транспортно-експедиційних послуг.
Згідно п. 6.1 зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу від 13.06.2018 № 006/18, місцем відвантаження товару є склад постачальника, який знаходиться A.P. Moller Maersk Logistics VGP logistics park Kladno Krocehlavska street 1040 Dubi, 272 01 Kladno, а згідно п. 6.2. цього ж контракту, умови поставки детально передбачені в інвойсі.
Поставка Продукції здійснювалась вантажним транспортним засобом, яким здійснювалось перевезення, a саме автомобілем з причіпом д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , згідно автотранспортною накладною CMR від 26.09.2023 р. № б/н.
Після прибуття вказаної Продукції до м. Києва, з метою її митного оформлення уповноваженою особою позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНТІОН» 02.10.2023 року було подано до Київської митниці вантажну митну декларацію №23UA100390714418U6 від 02.10.2023 р. та інші документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості за першим методом (ціна договору).
Митна вартість Продукції була визначена за першим, основним, методом визначення митної вартості - ціною договору, а саме згідно інвойсів № 1032300182 від 21.09.2023 та №1032300182 від 21.09.2023.
Позивачу від митного органу надійшло повідомлення, де відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України відповідач просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
03.10.2023 року ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» листом (заявою) № 0310-714418 у відповідь на запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів по декларації №23UA100390714418U6 від 02.10.2023 р. звернулось до Київської митниці, в якій повідомило, що ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» надано вичерпний перелік документів згідно норм митного Кодексу України, щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення та згідно наданих документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди, після чого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000026/2 від 03.10.2023р, де зазначив наступне: «Київською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товарів №UA100390/2023/000026/2 від 03.10.2023 відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Київська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Застосовано метод 2а (ст.59 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості товар слугувала МД 24UA10039/2023/704080 від 06.04.2023 де вартість такого товару становить 4,8641 дол. США.
Разом з тим, на підставі вказаного вищевказаного рішення було винесено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2023/000463, відповідно до якої були задекларовані митні платежі.
Позивач не погоджується із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000026/2 від 03.10.2023р та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2023/000463, з огляду на що звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.2 ст. 52 Митного кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно п.1 ч.3 ст. 52 Митного кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати органу доходів і зборів (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.
Частина перша-шоста статті 53 встановлює, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1)виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Пункт 1 частини четвертої, частина п'ята статті 54 Митного кодексу, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частина перша-третя статті 58 Митного кодексу, Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
За наявності достатніх підстав вважати, що відносини між пов'язаними особами вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Виходячи з вищезазначеного, витребування додаткових документів без зазначення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а також в подальшому прийняття спірного рішення є протиправним.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а.
Судом встановлено, що 13.06.2018 року між ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Покупцем та Компанією «SOLARITY S.R.O.», як Постачальником було укладено Договір поставки товару № 006/18, відповідно до умов якого Компанія «SOLARITY S.R.O.» приймає на себе зобов'язання протягом терміну дії даного договору забезпечити поставку і передачу у власність ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» товару в асортименті, кількості, комплектності, якості і на умовах, передбачених даним Договором, а ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» бере на себе зобов'язання своєчасно приймати такий товар та оплачувати його вартість на умовах передбачених договором.
Згідно з матеріалами справи, після прибуття вказаної Продукції до м. Києва, з метою її митного оформлення уповноваженою особою позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕНТІОН» 02.10.2023 року було подано до Київської митниці митну декларацію № 24UA100390714418U6 від 02.10.2023 р. та інші документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості за першим методом (ціна договору), зокрема:
- скан-копію договору поставки товару від 13 червня 2018 року № 006/ 18;
- скан-копію додаткової угоди № 1.1 від 01.01.2021р.;
- скан-копію додаткової угоди № 4 від 01.07.2023 р.;
- скан-копію рахунку-фактури (інвойсу) № 1032300182 від 21.09.2023 р.;
- скан-копію договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 01/08/22 від 01.08.2022 року;
- скан-копію договору про надання транспортно - експедиційних послуг № 250923 від 25.09.2023 р.;
- скан-копію договору про надання транспортно - експедиційних послуг у міжнародному та регіональному сполученні № 250923 від 25.09.2023 р.;
- скан-копію рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 201 від 26.09.2023р.;
- скан-копію заявки на перевезення вантажу № 190 від 25.09.2023 р.;
- скан-копію автотранспортної накладної CMR від 26.09.2023 р. № б/н.;
- скан-копію довідки про транспортні витрати № 26/09/1 від 26.09.2023 р.;
- скан-копію Договору про надання послуг митного брокера Т200521 від 20.05.2021р.;
- скан-копію Митної декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA100390714418U6 від 02.10.2023.
Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України у відповідача виникає обов'язок надсилати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів, лише у наступних випадках:
- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;
- наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 02.04.2019 року №826/14258/15 зазначив, зокрема:
«Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи. надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
Так, позивачу від митного органу надійшло повідомлення, де відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України відповідач просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів ,а позивач листом у відповідь на запит про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів по декларації №24UA100390714418U6 від 02.10.2023 звернувся до Київської митниці, в якій повідомив, що ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» надано вичерпний перелік документів згідно норм митного Кодексу України, щодо підтвердження складових частин заявленої митної вартості оцінюваного товару за ціною угоди та методу її визначення та згідно наданих документів можливо визначити всі складові митної вартості оцінюваних товарів за ціною угоди.
Як слідує з Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000026/2 від 03.10.2023р про коригування митної вартості, Київська митниця зазначила: «Поставка товару на митну територію України відповідно до інвойсів від 21.09.2023 №1032300182 та від 25.09.2023 №1032300184 здійснюється на умовах FCA-Kladno (Чеська Республіка). Міжнародний торговий термін СА «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
Пунктом 6 частини 10 статті 58 Кодексу передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості) на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Декларантом для підтвердження витрат по доставці вантажу за маршрутом Kladno (Чеська Республіка) - пункт пропуску «Рава-Руська - Хребенне» - м. Київ (Україна) до митного оформлення подано надану ТОВ «Компанія Траст Груп» довідку транспортно-експедиційних витрат від 26.09.2023 №26/09/1, в якій не зазначено суму витрат на навантаження. Тобто, декларантом при визначенні митної вартості товару до ціни, що підлягає сплаті за оцінювані товари, не додано витрати (складові митної вартості) на навантаження оцінюваного товару в Kladno (Чеська Республіка). Декларантом до митного оформлення відповідно до частини 2 статті 52 Кодексу не подано митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню для підтвердження витрат (складових митної вартості) на навантаження.
Декларантом для підтвердження витрат по доставці вантажу за маршрутом Kladno (Чеська Республіка) - пункт пропуску «Рава-Руська - Хребенне» - м. Київ (Україна) до митного оформлення подано надану ТОВ «Компанія Траст Груп» довідку транспортно-експедиційних витрат від 26.09.2023 №26/09/1. Тобто, декларантом до митного оформлення не подано для підтвердження витрат на транспортування документи, які зазначені в наказі Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599.
???В автотранспортних накладних (CMR) від 26.09.2023 б/н зазначено, що перевізником оцінюваного товару виступає FLP KRASNOPILSKYI O.V. Декларантом до митного оформлення не подано для підтвердженням витрат експедитора документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування.
???У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ.»
Як було встановлено судом, а зазначено вище, 13.06.2018 року між ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА», як Покупцем та Компанією «SOLARITY S.R.O.», як Постачальником було укладено Договір поставки товару № 006/ 18.
Асортимент і загальна кількість товару передбачається сторонами у Інвойсах.
Відповідно до п. 6.2 Договору поставки № 006/18 поставка Товару від Постачальника Покупцю здійснюється на умовах INKOTERMS 2010 детально передбачених у відповідних інвойсах, погоджених Сторонами та в строки, що вказані у відповідних інвойсах.
Згідно п. 5.1. Договору платежі за поставлений Товар за цим Договором здійснюються Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, вказаний в Цьому Договорі. Оплата здійснюється згідно виставленого інвойсу.
Згідно інвойсів № 1032300182 від 21.09.2023 та № 1032300182 від 21.09.2023 передбачений строк оплати. Поставка товару була здійснена саме на умовах інвойсів № 1032300182 від 21.09.2023 та № 1032300182 від 21.09.2023, про що свідчать дані CRM від 26.09.2023 р. № б/н., в якому вказано дані саме цих інвойсів.
Таким чином, в інвойсах № 1032300182 від 21.09.2023 та № 1032300182 від 21.09.2023. зазначені всі необхідні данні щодо умов оплати, а також характеристик, кількості товару, вартості товару за одиницю, вартість парти товару загалом та умов поставки.
Згідно заявки на перевезення вантажу №190 від 25.09.2023р. адресою завантаження Товару та адресою митного оформлення (замитнення) € A.Р. Moller Maersk Logistics VGP logistics park Kladno Krocehlavskб street 1040 Dubi, 272 01 Kladno. При цьому в якості додаткової умови до вказаної заяви вказано «контродь за завантаженням».
У довідці про транспортні витрати № 26/09/1 від 26.09.2023р., виданої ТОВ «Компанія Траст Груп» для пред'явлення в митних органах України, підтверджено, що вартість транспортних послуг автомобілем з причіпом д.н.з. НОМЕР_3 (саме цим автомобілем здійснювалась поставка товарів згідно з CRM від 26.09.2023р. та від 26.09.2023р. за якою була оформлена митна декларація № 23UA100390714418U6 від 02.10.2023р.), призначеного для Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» по маршруту:
- м. Кладно, Чеська Республіка - м/п Рава- Руська, Україна: 49 000,00 грн.
- м/п Рава- Руська / Україна: - Київ: 21 002,00 грн.
Загальна вартість перевезення склала: 70 002,00 грн.
Страхування вантажу не передбачене.
Дані вказаної довідки підтверджуються також рахунком-фактурою №201 від 26.09.2023р. та актом № 201 здачі-приймання виконаних робіт від 04.10.2023, які є первинними документами і якими підтверджується:
-Маршрут перевезення: Kladno (CZ) - Київ (UA);
-Автомобіль, яким здійснювалось перевезення з причіпом: д.н.3.CB0748EK\ CB2018XF;
??Вартість транспортних послуг за межами України: 49 000,00 грн.;
??Вартість транспортно-експедиційних послуг по території України 21 002,00 грн.
При цьому вказаний рахунок-фактуру №201 від 26.09.2023р. було оплачено ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» 05.10.2023, про що свідчить відповідна платіжна інструкція № 709.
Таким чином, суд погоджується з позицією Позивача, що всі вищевказані документи містять однозначну інформацію як щодо місця товару (склад Постачальника за адресою А.Р. Moller Maersk GP Логістичний парк Кладно, Крочеглавська 1040, Дубі, 272 01 Кладно, Чеська Республіка) так і щодо того, що вартість робіт по навантаженню товару включено до ціни товару (про це прямо вказано у додатковій угоди № 4 від 01.07.2023 до вказаного Договору поставки № 006/18). При цьому вказані документи містять інформацію щодо витрат на перевезення, в т.ч., до державного кордону України, а також інформацію щодо вартості послуг перевізника з контролю за завантаженням товару.
Що стосується твердження Київської митниці про не надання декларантом до митного оформлення документів, видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соларіті Україна», в особі директора Міхала Адріана, який діє на підставі Статуту, надалі - «Замовник» та ТОВ «Компанія Траст Груп», надалі - «Експедитор», укладено Договір № 01/08/22 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполучені.
За даним Договором Експедитор зобов'язується від свого імені за дорученням за рахунок Замовника, виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні, а Перевізник в свою чергу надає послуги по організації перевезення вантажним транспортом. (п. 1.1. Договору).
Експедитор вправі від свого імені залучати для виконання умов даного Договору третіх осіб. (п. 1.3. Договору).
Так, 25.09.2023 року між ТОВ «Компанія Траст Груп», надалі - «Експедитор» та ФОП ОСОБА_1 , було укладено Договір про надання транспортно - експедиційних послуг № 250923
За даним Договором кожна сторона зобов'язується організувати та виконати транспортно-експедиторські та інші пов'язані з цим послуги доставки вантажу.
Таким чином, витрати по наданню Позивачу транспортних послуг за межами України склала 49 000,00 грн., а транспортно-експедиційних послуг по території України - 21 002,00 грн., в той час як з вищевказаних договорів на перевезення, можна прослідкувати взаємозв'язок між замовником ТОВ «СОЛАРІТІ УКРАЇНА» та безпосереднім виконавцем перевезення - ФОП ОСОБА_1 ,
Відповідно до ч. 3 ст. 58 витребування документів можливе виключно у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При чому декларант зобов'язаний надати такі документи в разі їх наявності.
Слід зазначити, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду України у від 31.03.2015 (справа № 21-127a15), в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2021 (справа № 826/16699/16), від 19.03.2021 (справа № 820/5525/16), від 03.06.2021 (справа № 826/11011/16), від 15.02.2022 (справа № 809/315/17).
Таким чином, ненадання запитуваних документів з причини їх відсутності внаслідок не вчинення певних дій не може бути достатньою підставою для відмови в митному оформленні товарів за 1 методом.
Відповідно до ст. 59 Митного кодексу України відповідно до якої здійснювалось коригування визначено, що цей метод застосовується у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з. часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість (ч. 7 ст. 59 Митного кодексу України).
Відповідно до позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 07.04.2020 по справі №160/5506/19: «Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів зі застосуванням другорядних методів.»
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування
Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості. заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом. та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічний висновок викладений у правовій позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, а тому зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не є мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.
В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000026/2 від 03.10.2023р митний орган не підтвердив належними та допустимими доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не довів аргументовано, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Принцип обґрунтованості рішення суб1єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання Рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, в рішенні № 37801/97 від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх Рішеннях, а в рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.
Таким чином, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару та не надано доказів правомірності дій при прийнятті рішень про коригування митної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 5434,60 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Київської митниці.
Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною п'ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з абз. 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Зі змісту статті 30 вказаного Закону вбачається, що за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги адвокат отримує від клієнта гонорар у вигляді винагороди у формі фіксованого розміру або погодинної оплати, порядок обчислення, підстави для зміни розміру, порядок сплати та інші умови якої визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Враховуючи викладене, договір про надання правової допомоги є документом, який підтверджує домовленість між клієнтом та адвокатом щодо надання останнім послуг зі здійснення захисту, представництва тощо в обмін на визначений у такому договорі гонорар (фіксований розмір або погодинна оплата).
У свою чергу, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, №823/2638/18.
На підтвердження розміру витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 16/10 від 16. 10.2023 укладений з Адвокатським об'єднанням «ЛЕТРАДО», платіжну інструкцію № 741 від 17.10.23 на суму 10 000 грн 00 коп та рахунок № 16/10 від 16.10.2023.
Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Суд враховує той факт, що категорія справ про коригування митної вартості містить усталену судову практику, проте, як свідчать матеріали справи, відповідач свою діяльність у відповідність з такою практикою не приводить.
У зв'язку з цим суд застосовує правовий висновок Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17, у відповідності з яким метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, сформульований в пункті 36 постанови від 19.09.2019 у справі № 810/2760/17, згідно з яким з огляду на положення частини сьомої статті 134 КАС України саме відповідач у випадку заперечення ним зазначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.
У даній справі відповідачем не було подано заперечення щодо розміру витрат позивача на правову допомогу та доказів, які б спростували відповідний розмір.
Оцінюючи подані документи, якими адвокат обґрунтовує реальність надання послуг, враховуючи передбачені вказаною статтею критерії, зокрема: складність справи (розгляд справи №320/39311/23 здійснювався в порядку спрощеного провадження, оскільки спір з огляду на предмет доказування та ціну позову є незначної складності); обсяг наданих адвокатом послуг (складання процесуальних документів не потребує значних витрат часу, оскільки ці документи за обсягом є незначними); ціну позову, значення справи для позивача у порівнянні з розміром судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача (10000, 00 грн), суд, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, та за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою, яка підлягає компенсації позивачу на професійну правничу допомогу, є 9 000,00 грн.
Відтак, на підставі ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 9000, 00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100390/2023/000026/2 від 03.10.2023р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100390/2023/000463, Київської митниці.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАРІТІ УКРАЇНА" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці судовий збір у розмірі 5434 (п'ять тисяч чотириста тридцять чотири) грн 60 коп., та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.