19 березня 2025 року м. Київ № 320/16289/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЛОДЖИСТІК» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЛОДЖИСТІК» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2024 № 246020414.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «УКРТРАНСЛОДЖИСТІК» складено акт перевірки від 04.03.2024 №18090/Ж5/26-15-04-14-03. Вказаним актом встановлено порушення пункту 57.1. статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України. На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №246020414 від 28.03.2024. Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, як вказано в пункті 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.
Згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який визначав окремі особливості зупинення перебігу строків, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 24.02. 2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, відповідальність за порушення строків сплати податкових зобов'язань не застосовувалася.
Просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (суддя Балаклицький А.І.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року прийнято справу до провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що за наслідками камеральної перевірки складено акт перевірки, висновки якого були покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 28.03. 2024 №246020414. Вказаним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 5% у сумі 51 121,15 грн. Вказане рішення прийнято в межах повноважень податкового органу, є обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач ігнорує зміст підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який визначав окремі особливості зупинення перебігу строків, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, відповідно до якого відповідальність за порушення строків сплати податкових зобов'язань не застосовувалася. Просить суд задовольнити позов.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЛОДЖИСТІК» зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податкову обліку в ГУ ДПС у м. Києві, є платником податку на додану вартість.
За результатами камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «УКРТРАНСЛОДЖИСТІК», Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 04.03.2024 №18090/Ж5/26-15-04-14-03.
Вказаною перевіркою встановлено порушення ТОВ «УКРТРАНСЛОДЖИСТІК» граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією від 17.03.2023 №9053865693, визначених пунктом 57.1 статті 57, пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України.
На підставі акта камеральної перевірки від 04.03.2024 №18090/Ж5/26-15-04-14-03 Головним управління ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення рішення від 28 березня 2024 року №246020414, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 5 % у сумі 51121,15 грн відповідно до статті 124.1 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Аналізуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, що є змістом правовідносин у цій справі, відповідно до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із застосування таких норм матеріального права.
Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема: 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було подано податкову декларацію, в якій були зазначені суми податку на додану вартість за звітні періоди: лютий 2023 року. У зв'язку з поданням даної податкової декларації, суми податкових зобов'язань, які були в ній вказані, набули статусу узгоджених.
Відповідно до пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Згідно з пунктом 203.1, пунктом 203.2 статті 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу або при визначенні бази оподаткування відповідно до підпункту 141.9-1.3 пункту 141.9-1 статті 141 цього Кодексу у разі здійснення контрольованих операцій, якщо їх умови не відповідають принципу "витягнутої руки" у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
У пункті 112.8 статті 112 ПК України визначено, що обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є, зокрема: підпункт 112.8.8 самостійне виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, передбачених статтею 50 цього Кодексу, помилок, що містяться у раніше поданих ним податкових деклараціях та розрахунках (уточнюючих податкових деклараціях та розрахунках), за умови сплати самостійно донарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених пунктом 50.1 статті 50 цього Кодексу (щодо правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 цього Кодексу).
Суд встановив, що позивачем не заперечується факт пропуску терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ за розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ.
Разом з цим позивач вважає, що до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, оскільки строки виконання податкових зобов'язань під час воєнного стану зупиняться та за відсутності вини позивача вчиненні податкового правопорушення.
У свою чергу, відповідач вважає, що позивачем допущено порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання і позивач мав можливість дотриматися норм чинного законодавства, з огляду на таке. Так, позивач самостійно визначив та подав розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Вказані розрахунки складені і підписані відповідно до статті 48 Кодексу, та подані у спосіб, визначений діючим законодавством. У попередніх звітних періодах позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував задекларовані суми ПДВ; в Електронному кабінеті платника засобами податкового календаря контролюючий орган нагадує терміни декларування та сплати податків; платник був обізнаний з вимогами Кодексу в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни.
Щодо зупинення строків виконання податкових зобов'язань під час воєнного стану.
12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), який набрав чинності 27.05.2022.
У зв'язку із набранням чинності 27.05.2022 Законом № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:
«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15.07.2022, подання податкової звітності до 20.07.2022 та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Відтак, з набранням чинності Законом №2260-IX, передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення платників податків від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язку.
Закон №2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Отже, з 27.05.2022 припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.
Відтак, на момент виникнення спірних правовідносин було скасовано мораторій на застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати податків та зборів, а звільнення платників податків від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків визначеного ПК України обов'язку.
Разом із тим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача, що він має право не сплачувати податкові зобов'язання у зв'язку з тим, що строки виконання платником податків податкових зобов'язань зупиняються у разі неможливості їх виконання, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів обставин неможливості виконання обов'язку зі своєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених у податковій декларації з податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 1 Розділу 2 порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів).
До платників податків/податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов'язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов'язку, передбачені цим Порядком.
Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів) є: 1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп'ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 2) неможливість використати чи вивезти документи, комп'ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 3) використання чи вивезення документів, комп'ютерного або іншого обладнання, пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я посадової особи платника податків або неможливе у зв'язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень; 4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об'єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов'язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи. 5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження/знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації; 6) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.
Натомість, позивачем ані на час виникнення спірних правовідносин, ані під час розгляду справи в суді не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обставин неможливості виконання обов'язку зі своєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених у податковій декларації з податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, однією з обставин, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження подачі позивачем сертифікату про форс-мажорні обставини в якості підстави для незастосування фінансової відповідальності, а так само на підтвердження неможливості виконання платником податків визначеного ПК України обов'язку.
Також, в ході розгляду справи не встановлено існування інших визначених пунктом 112.8 ПК України обставин, які б звільняли позивача від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, визначеного пункту 124.1 ПК України.
Суд встановив, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України в розмірі 5% з посиланням на те, що позивачем допущено порушення терміну сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Так, згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому, податковим правопорушенням, у відповідності із пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 112.1, пункту 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Згідно з пунктом 109.3 ПК України, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Тобто, згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України необхідною умовою встановлення контролюючими органами вини особи передбачено лише у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 ст. 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України.
Натомість, до позивача застосована фінансова відповідальність за порушення вимог пункту 124.1 статті 124 ПК України, положення якої відсутні в пункті 109.3 статті 109 ПК України.
Відтак, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що позивач не може бути притягнутий до фінансової відповідальності у спірних правовідносинах, поки його вина не буде доведена контролюючим органом або якщо контролюючий орган не доведе, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються недостатніми.
Суд також не погоджується з доводами позивача про застосовність до спірних правовідносин положень пункту 112.7 статті 112 ПК України в частині того, що платник податків не може бути притягнутий до відповідальності, поки контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.
Так, суд звертає увагу, що положення пункту 112.7 статті 112 ПК України застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника.
Натомість, позивачем було вчинено правопорушення, визначене пунктом 124.1 статті 124 ПК України, притягнення до відповідальності за яке не передбачає встановлення контролюючими органами вини особи (пункт 109.3 статті 109 ПК України).
З огляду на викладене, враховуючи підтверджений факт несвоєчасно сплачених позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за лютий 2023 року та відсутності підстав звільнення платника податків від відповідальності, відповідач правомірно виніс податкове повідомлення-рішення №246020414 від 28.03.2024, яким застосовано штраф у розмірі 5% у сумі 51 121,15 грн, у зв'язку з чим останнє не підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частиною першою статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з рішенням про відмову у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСЛОДЖИСТІК» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.