19 березня 2025 року №640/37677/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» до Центрального міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, 6, кв. 4, код ЄДРПОУ 25602906) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Центрального міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 44082145), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України форми "В1" від 29 листопада 2021 року №00811040103 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку у розмірі 160 134,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 80 067,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що списання втрат товарів, як природного убутку не є операцією з постачання товарів у контексті правового регулювання ст. 185 Податкового кодексу України, оскільки не відбувається ані постачання товару, ані використання товарів у негосподарській діяльності, адже втрачений товар неможливо використати за будь-яким первісним призначенням. Відтак, у позивач відсутній обов'язок здійснювати нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в зв'язку із втратою сировини при виробництві, так як ці втрати пов'язані з виробничим процесом, тобто виникають в процесі здійснення господарської діяльності та є такими, що відповідають встановленим спеціальним законодавством технологічним нормам та регламентам, що свідчить про протиправність висновків акту перевірки щодо завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню.
Окружним адміністративним судом міста Києва 04.01.2022 (суддя Погрібніченко І.М.) відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону №2825-IX упровідним листом від 16.01.2023 №03-19/2628/23 матеріали справи №640/37677/21 передано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 24.04.2024 №19937).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/37677/21 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним, адже згідно наданих до перевірки документів, сировину втрачено, тобто вона не може бути використана у подальших (дохідних) операціях підприємства, пов'язаних із господарською діяльністю, а отже підлягає оподаткуванню згідно ст. 198.5 ст. 198 ПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.09.2021 р. № 615 та виданого направлення на перевірку від 22.09.2021 р. № 698, на підставі пп.20.1.4. п.20.1 ст.20, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2021 з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.
За результатами проведення перевірки, 28 жовтня 2021 року ТОВ «АГРЕКС» отримано Акт від 19.10.2021 р. № 1021/31-00-04-01-03/25602906 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АГРЕКС» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. по декларації з податку на додану вартість за липень 2021 (вх. № 9237633378 від 18.08.2021) з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків».
Вказаним Актом перевірки були встановлені порушення ТОВ «АГРЕКС» п.44.1 ст.44, п.
198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу
України від 02.12.2010 р № 2755-IV (зі змінами), Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, у зв'язку з чим завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 160 134,00 гривень.
ТОВ «АГРЕКС», не погоджуючись із висновками Акту перевірки, керуючись частиною 2 пункту 44.7 статті 44, пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, звернулося із запереченнями до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
22.11.2021 року відповідач, за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, залишив заперечення ТОВ «АГРЕКС» без задоволення (лист № 736/31-00-04-01-03-12 від 22.11.2021 р., отримано 24.11.2021 р.).
03 грудня 2021 року ТОВ «АГРЕКС» було отримано, податкове повідомлення-рішення від 29 листопада 2021 року № 00811040103, яким на підставі Акту перевірки встановлено порушення п.198.1, п.198.3 ст. 198; п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 160 134,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 80 067,00 грн.
Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим Кодексом України (далі-ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Тобто, основним критерієм визначення діяльності господарською у розумінні цієї норми є зв'язок з виробництвом, спрямованим на отримання прибутку.
Відповідно до пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 цього Кодексу).
Пунктом ст. 189.1 ст. 189 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до п. 198.5 ст. 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абз. 1 цього пункту.
В ході перевірки встановлено, що згідно умов договору №28дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21 серпня 2020 року ТОВ «АГРЕКС» займається переробкою олійної сировини (насіння соняшникового) та виготовленням олії соняшникової, шроту соняшникового та концентрату фосфатидного соняшникового на виробничих потужностях ТОВ «Сватівська олія».
З метою належного виконання умов договору позивач, як замовник та переробник (ТОВ «Сватівська олія») у процесі виробництва для обліку олійної сировини, убутку олійної сировини внаслідок зниження вологи та сміттєвої домішки і виготовлення готової продукції використовують Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 11 вересня 2009 року №656 (надалі по тексту також - Порядок №656).
Так, насіння соняшнику позивач придбаває у постачальників згідно договорів поставки у фізичній вазі, тобто за вагою соняшника, що визначена зважуванням за його фактичними показниками якості.
Вимогами пунктів 5.1 та 5.2 ДСТУ 4694:2006 «Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови» визначено, що до якісних показників соняшнику входять вологість та сміттєві домішки. Базисними нормами якісних показників для соняшнику визначені: вологість - не більше 7%, сміттєва домішка - не більше 1,0%. Обмежувальними нормами для соняшнику за вологістю 17 %, за сміттєвою домішкою до 10 %.
Відтак, при перевищенні базисного показника вологості олійної сировини технологією виробництва передбачено доведення її до базисних показників шляхом сушіння, а при перевищенні базисного показника сміттєвої домішки олійної сировини технологією виробництва передбачено очищення, що спричиняє зниження ваги олійної сировини та, як стверджує позивач, є технологічним убутком.
Пунктом 2.11 Порядку №656 визначено, що у процесі зберігання олійного насіння відбувається зміна його якості (тобто зниження вологості і сміттєвих домішок), що спричиняє зміну маси олійного насіння. Убуток маси олійного насіння (за рахунок зниження вологості і сміттєвих домішок) відноситься до технічних (виробничих) втрат і обґрунтовується досягнутим при зберіганні і підробітку поліпшенням його якості. Порядок розрахунку зміни фізичної маси олійного насіння у процесі зберігання і підробітку наведено у цьому пункті та пункті 2.14 цього розділу. Якість олійного насіння, що передається у виробництво, визначає лабораторія підприємства, за даними якої робиться відповідний запис у книзі кількісно-якісного обліку за формою № 12 на паперових носіях або в електронному вигляді. Убуток олійного насіння за рахунок природного убутку при зберіганні розраховується за діючими нормами. Порядок розрахунку природного убутку олійного насіння наведено у пункті 2.13 цього розділу.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.4 договору про переробку олійної сировини на давальницьких умовах №28дв/20 від 28 серпня 2020 року ТОВ «Сватівська олія» приймає насіння соняшника на переробку у фізичній вазі.
Так, згідно акту переробки від 31 липня 2021 року сировина, що була прийнята до переробки у розмірі 4 220 544 кг, в т.ч. 4 049 504 кг насіння соняшникове є «залікова маса олійного насіння, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від базісних норм вмісту вологи та сміттєвої домішки в олійному насінні, що зазначені у нормативному документі (ДСТУ) на відповідне олійне насіння», на яку посилається у Акті перевірки відповідач.
З Кредиту 206 «Матеріали, передані в переробку» в Дебет 231 «Виробництво» було списано сировини в кількості 4 286 098 кг, в т.ч. насіння соняшнику 4 122 895 кг.
Судом встановлено, що з маси олійної сировини (насіння соняшнику) 4 122 895 кг було перероблено 4 049 504 кг, а решта, це і є сировинні втрати, що «зменшують вагу насіння за рахунок зменшення вмісту сміття та вологи в процесі виробництва». Залишок у незавершеному виробництві 7 837 кг.
Кількість сировини, яка була зважена при прийнятті від Постачальників сировини та передана у фізичній вазі, доведена до стану придатного до переробки та передана на переробку, а сировинні втрати, понесені у процесі виробництва-списані. Це виробничий процес, результатом якого є виробництво готової продукції, та її подальша реалізація.
До перевірки були надані не тільки Акти результатів переробки давальницької сировини відповідно до дог.№ 28дв/20 від 21.08.20 р. та до дог.№ 29дв/20 від 28.08.20 р., але і додатки до Актів, а саме: Акти приймання-передачі готової продукції; Акти приймання -передачі олійної сировини; Акт-розрахунок убутку ваги олійної сировини внаслідок зміни якості; Акти приймання-передачі олійної сировини (щоденно).
При цьому, рух олійної сировини, згідно наданих первинних документів у повному обсязі відображений у бухгалтерському обліку ТОВ «АГРЕКС» та співпадає з даними у первинних документах.
У постанові від 19 січня 2023 року у справі № 440/7141/20 Верховний Суд зазначив, що при здійсненні виробничого процесу переробки давальницької сировини існують втрати, які не можуть контролюватись платником податків та пов'язані виключно з виробничим процесом переробки сировини. У процесі виробництва готової продукції (олії) втрату (убуток) вологи із сировини (насіння соняшника) внаслідок її переробки слід розглядати як невід'ємну частину звичайного технологічного процесу.
Втрату вологи у процесі виробництва готової продукції, в межах відповідних гранично допустимих норм, не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов'язань зі сплати ПДВ.
Застосувавши норму підпункту 14.1.134 пункту 14.1 статті 14 ПК України, в якій розкрито поняття операції з давальницькою сировиною, Верховний Суд виснував, що ПК України передбачено, що під час операцій з давальницькою сировиною допускається її переробка (обробка, збагачення). При цьому, всі процеси перетворення сировини є складовою господарської операції з давальницькою сировиною.
Таким чином, втрати при переробці давальницької сировини (сировинні втрати), в межах відповідних гранично допустимих норм, слід вважати такими, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування норми підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України щодо таких сировинних втрат.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 14 лютого 2023 року у справі № 640/3565/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 440/4066/21.
Відтак, суд вважає безпідставними висновки відповідача, що сировинні втрати, які утворилась в результаті переробки давальницької сировини у Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» зобов'язують останнє визначати податкові зобов'язання з ПДВ на такі сировинні втрати на підставі пункту 198.5 статті 198 ПК України. Відповідно, відсутній і обов'язок щодо складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних.
Крім того, відповідач в акті перевірки вказує на нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "СВФ «АГРО-ЛУГАНЬ».
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд не погоджується із вказаними висновками відповідача з огляду на наступне.
Так, між ТОВ «АГРЕКС» та ПП «СВФ» «Агро-Лугань» був укладений договір поставки
№ 2089 від 10.08.20, спец. №1 від 10.08.20 р, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року (далі - Товар), на умовах цього Договору поставки. Кількість Товару, ціна і загальна вартість, порядок оплати та поставки Товару, термін поставки Товару, обумовлюються сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору поставки
(пп.2.1, 3.1, 3.3., 4.1, 4.2. Договору поставки).
На виконання Договору поставки сторонами укладено специфікації № 1, відповідно до якої, умова поставки Товару: DAP склади ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ», згідно з «ІНКОТЕРМС-2010».
Протягом червня 2021 року ТОВ «АГРЕКС» від ПП «СВФ» «Агро-Лугань» було поставлено соняшник у кількості 42,16 т на загальну суму 414 454,92 грн., в т.ч. ПДВ 50 897,97 грн. згідно договору поставки.
Факт поставки підтверджується: видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
Оплата Постачальнику за вищевказану поставку здійснена ТОВ «АГРЕКС» протягом червня-липня 2021 р. у повному обсязі, що підтверджується виписками банку.
Сальдо на 30.06.2021 року становить 82 891,92 грн. на користь ПП «СВФ» «Агро-Лугань» сплачене у липні 2021 року.
Як зазначає позивач та не спростовано висновками перевірки, ТОВ «АГРЕКС» купувало соняшник за договором поставки від ПП «СВФ» «Агро-Лугань» і одразу в момент отримання на складі ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ» передавало соняшник в переробку на давальницьких умовах ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ».
Для цього ТОВ «АГРЕКС» були придбані послуги по переробці соняшника ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ», згідно договору на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21.08.2020 р. № 28дв/20.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 28 дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21 серпня 2020 р., ТОВ «АГРЕКС» (Замовник) поставляє для переробки насіння соняшнику на умовах DDP - ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ», Луганська область, м. Сватове, провулок Заводський, 13 та/або Луганська область, м.
Сватове, вул. Челюскінців, 15 («Інкотермс-2000»), а ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛЯ»
(Переробник) зобов'язується надати послуги з переробки Олійної сировини, які включають приймання, підробку, зберігання, переробку Олійної сировини та зберігання готової продукції, та передати Замовнику вироблену з цієї Олійної сировини готову продукцію, а також отримані відходи (сміття, лушпиння та фуз). Термін дії Договору № 28 дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21 серпня 2020 р. - до 31 серпня
2021 р.
Відповідно до п. 3.6 Договору № 28 дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21 серпня 2020 р. ТОВ «АГРЕКС» доручає, а ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ» зобов'язується здійснювати приймання Олійної сировини, що надходить ТОВ «АГРЕКС» від третіх осіб, в тому числі здійснювати зважування і оформлення документів від імені ТОВ «АГРЕКС».
При заїзді автотранспорту з олійною сировиною від постачальників ТОВ «АГРЕКС» кожній товарно-транспортній накладній проставляється унікальний штрих-код, автотранспорт зважується, всі машини реєструються у системі 1С, формується реєстр отриманої сировини та на базі реєстру формуються дані для Акту приймання-передачі олійної сировини від Замовника Переробнику. Постачання Товару від ПП «СВФ» «Агро-Лугань» транспортними засобами Постачальника, також були зареєстровані, як перевізники олійної сировини від замовника автотранспорту ПП «СВФ» «Агро-Лугань» на адресу вантажоодержувача ТОВ «АГРЕКС» (адреса: м. Сватове, пров. Заводский, 13 місцезнаходження Переробника) протягом лютого-квітня 2021 року.
Обсяг завезення олійної сировини (насіння соняшнику) за період червень 2021 року ПП «СВФ» «Агро-Лугань» склав 42,16 т.
Спроможність ПП «СВФ» «Агро-Лугань» виконувати поставки соняшнику ТОВ «Агрекс» підтверджується податковими накладними, які були зареєстровані в ЄРПН без зауважень зі сторони контролюючого органу; наявністю орендованих земельних ділянок, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру нерухомого майна; наявністю об'єктів нерухомості у користуванні, що підтверджується формою 20-ОПП; наявністю посівів соняшнику, що підтверджується формою 4-сг; наявністю врожаю соняшнику, що підтверджується формами 37-с/г та 29 с/г.
Крім того, завезення та приймання соняшника підтверджується товарно-транспортними накладними з відмітками ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ» щодо приймання соняшнику від ПП «СВФ» «Агро-Лугань»; актами приймання-передачі олійної сировини (насіння соняшнику) згідно договору № 28 дв/20 від 21.08.2020 року на переробку олійної сировини на давальницьких умовах.
Таким чином, факт надходження соняшнику на адресу ТОВ «АГРЕКС» від ПП «СВФ» «Агро-Лугань» підтверджується також первинними документами, складеними ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ».
Отже, висновки відповідача про неможливість здійснення між позивачем та ПП «СВФ» «Агро-Лугань» господарських операцій спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
За результатами проведеної перевірки відповідач прийшов до висновку про нереальність господарських операцій між позивачем і СФГ «Агротон» через неможливість доказу походження товару та відсутністю матеріальних ресурсів.
Суд, дослідивши наявні докази, вважає вказані висновки контролюючого органу необґрунтованими з огляду на наступне.
Між ТОВ «АГРЕКС» та СФГ «АГРОТОН» був укладений ДОГОВІР поставки № 2439 від 10.06.21, спец. №1 від 12.06.21 р., відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2020 року (далі - Товар), на умовах цього Договору поставки. Кількість Товару, ціна і загальна вартість, порядок оплати та поставки Товару, термін поставки Товару, обумовлюються сторонами в Специфікаціях, які С невід'ємною частиною Договору поставки (пп.2.1, 3.1, 3.3., 4.1, 4.2. Договору поставки).
На виконання Договору поставки сторонами укладено специфікацію №1, відповідно до якої, умова поставки Товару: FCA склад постачальника, що розташований за адресою: с. Маньківка, Сватівський район, Луганська обл. згідно з «ІНКОТЕРМС-2010».
Протягом червня 2021 року ТОВ «АГРЕКС» від СФГ «АГРОТОН» було поставлено соняшник у кількості 30,00 т на загальну суму 527 342,70 грн., в т.ч. ПДВ 64 761,39 грн. згідно договору поставки.
Факт поставки підтверджується видатковими накладними і товарно-транспортними накладними.
Оплата Постачальнику за вищевказану поставку здійснена ТОВ «АГРЕКС» протягом червня-липня 2021 р. у повному обсязі, що підтверджується виписками банку, які було надано у ході перевірки.
ТОВ «АГРЕКС» купувало соняшник за договором поставки від СФГ «АГРОТОН» і одразу в момент отримання на складі ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ» передавало соняшник в переробку на давальницьких умовах ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ». Для цього
ТОВ «АГРЕКС» були придбані послуги по переробці соняшника ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ» згідно договору на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21.08.2020 р. № 28в/20.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 28 дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21 серпня 2020 р., ТОВ «АГРЕКС» (Замовник) поставляє для переробки насіння соняшнику (далі - Олійна сировина) на умовах DDP - ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ», Луганська область, м. Сватове, провулок Заводський, 13 та/або Луганська область, м. Сватове, вул. Челюскінців, 15 («Інкотермс-2000»), а ТОВ «СВАТІВСЬКА ОЛІЯ» (Переробник) зобов'язується надати послуги з переробки олійної сировини, які включають приймання, підробку, зберігання, переробку олійної сировини та зберігання готової продукції, та передати Замовнику вироблену з цієї олійної сировини готову продукцію, а також отримані відходи (сміття, лушпиння). Термін дії Договору № 28 дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21 серпня 2020 р. - до 31 серпня 2021 р.
Відповідно до п. 3.6 Договору № 28 дв/20 на переробку олійної сировини на давальницьких умовах від 21 серпня 2020 р. ТОВ «АГРЕКС» доручає, а ТОВ
«Сватівська олія» зобов'язується здійснювати приймання Олійної сировини, що надходить ТОВ «АГРЕКС» від третіх осіб, в тому числі здійснювати зважування і оформлення документів від імені ТОВ «АГРЕКС».
При заїзді автотранспорту з олійною сировиною від постачальників ТОВ «АГРЕКС» на кожній товарно-транспортній накладній проставляється унікальний штрих-код, автотранспорт зважується, всі машини реєструються у системі 1С, формується реєстр отриманої сировини та на базі реєстру формуються дані для Акту приймання-передачі олійної сировини від Замовника Переробнику.
Постачання Товару від СФГ «АГРОТОН» за умовами договору здійснювалося транспортними засобами, які були замовлені Покупцем, а саме ТОВ
«АГРЕКС».
Суд зауважує, що вищенаведене обставини підтверджуються товарно-транспортними накладними, з відмітками ТОВ «Сватівська олія» щодо приймання соняшнику від СФГ «АГРОТОН»; договором на транспортно-експедиційні послуги між ТОВ «АГРЕКС» та ТОВ «УКР АВТО ШАНС» № 30/12/20 -14 ТР від 30.12.20р., додатковою угодою від 07.06.2021р. та актом виконаних послуг за червень 2021 року № 22 від 14.06.21 р.; актами приймання-передачі олійної сировини (насіння соняшнику) згідно договору № 28 дв/20 від 21.08.2020 року на переробку олійної сировини на давальницьких умовах.
Спроможність СФГ «АГРОТОН» на виконання поставки соняшнику ТОВ «АГРЕКС» підтверджується поставкою 30,00 тон соняшнику протягом червня 2021 року за Договором поставки № 2439 від 10.06.2021 р., підтверджується видатковою накладною № 1 від 12.06.21 р., товаро-транспортними накладними, податковими накладними, які були зареєстровано в ЄРПН без зауважень.
Крім того, можливість виконання господарських операцій підтверджується наявністю нерухомого майна СФГ «АГРОТОН» у вигляді земельної ділянки 101,03 га, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру нерухомого майна; наявністю об'єктів оподаткування, що підтверджується формою 20- ОПП СФГ «АГРОТОН»; наявністю посівів соняшнику, що підтверджується формою 4-сг СФГ «АГРОТОН; врожаю соняшнику у СФГ «АГРОТОН», що підтверджується формой 29 с/г ; перерахуванням грошових коштів ТОВ «АГРЕКС» в повному обсязі, що підтверджується належними платіжними документами.
Щодо висновків відповідача про відсутність трудових відносин між постачальником СФГ «Агротон» і водієм ОСОБА_1 , який здійснював перевезення вантажу, то суд зазначає, що вказаний водій є працівником безпосередньо ТОВ «Укр Авто Шанс», що надавав транспортно-експедиційні послуги позивачу, а тому не міг мати трудових відносин із СФГ «Агротон».
Узагальнюючи вищенаведене в сукупності, суд акцентує увагу на тому, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними (пункт 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19).
У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними.
Крім того, зі змісту акту перевірки вбачається, що надаючи узагальнений висновок про нереальність здійснення позивачем господарських операцій із контрагентами позивача у зв'язку із неможливістю встановлення джерела походження товару та відстеження повного ланцюга постачання товарів за періоди, що перевірялись, відповідачем не проведено відповідного аналізу у розрізі кожної господарської операції, дати договору та поставки, предмету поставки, періоду їх виконання та оформлення відповідних бухгалтерських документів; не наведено причинно-наслідкового зв'язку між фактами порушення податкової дисципліни контрагентами контрагентів позивача з розрізі періодів та дат, кожного договору та його предмету.
Зокрема, з огляду на не встановлення номенклатури товару та його ідентифікуючих даних, відповідачем самостійно проведено аналіз господарської діяльності різних суб'єктів господарювання та вибудовано ймовірний ланцюг постачання. При цьому, відповідачем не заперечуються обставини того, що такі данні ним отримано з власних податкових баз без проведення фактичних перевірок та зустрічних звірок безпосередніх контрагентів позивача.
Разом з тим, інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем.
Доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару позивачу, обумовлених укладеними договорами, надано не було, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагентів та злагодженості дій між ними.
Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 16 квітня 2020 року у справі № 810/3443/18, від 30 вересня 2021 року у справі № 400/1986/19.
Надаючи оцінку недолікам товарно-транспортних накладних, про які зазначає відповідач у акті перевірки, судом враховано висновки у постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 160/10973/22 про те, що документи, обумовлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом України, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарів.
Разом з тим, слід зазначити, що незначні недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю (такого висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 16 жовтня 2020 року у справі № 808/1507/18 (пункт 13), від 07 травня 2020 року у справі № 826/2999/16 (пункт 13), від 08 квітня 2021 року у справі № 0240/2168/18-а, від 22 травня 2020 року у справі № 810/1068/16 ).
Крім того, відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, вказала наступне: правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Як слідує у цій справі, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання певного обсягу робіт; податкове законодавство не ставить право платника на декларування податкового кредиту в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється надання відповідних послуг (робіт) його контрагентом.
Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності.
В контексті наведеного, суд також враховує, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами контрагентів позивача.
У випадку ж невиконання контрагентом платника податків свого зобов'язання щодо належного декларування необхідних даних та/або сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Проаналізувавши зміст наведеної контролюючим органом у тексті акту перевірки податкової інформації, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати доведеними обставини неможливості контрагентами в дійсності вчинити спірні господарські операції, оскільки дані висновки контролюючого органу зроблені виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої податкової інформації наявної в базі даних, проте така (інформація), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
При цьому, судом враховану правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 вересня 2021 року у справі № 460/143/19.
Надаючи оцінку наявним у податкового органу відомостям у співвідношенні з наявною первинною документацію, наданою позивачем, суд вважає необхідним надати перевагу належним письмовим доказам.
Зазначені висновки узгоджуються також із висновками Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі №160/19771/23.
На підставі вищенаведеного, суд вважає встановленими обставини того, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача.
Таким чином, винесене податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України форми "В1" від 29 листопада 2021 року №00811040103 є протиправним і підлягає скасуванню.
Аналіз матеріалів справи та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3603,02 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2565 від 15.12.2021 року.
В зв'язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 3603,02 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, 6, кв. 4, код ЄДРПОУ 25602906) задовольнити повністю;
Скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України форми "В1" від 29 листопада 2021 року №00811040103 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку у розмірі 160 134,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штраф) у розмірі 80 067,00 грн;
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (01010, м. Київ, вул. М. Гайцана, 6, кв. 4, код ЄДРПОУ 25602906) сплачений судовий збір у розмірі 3603,02 (три тисячі шістсот три грн 02 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 44082145).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Білоноженко М.А.