ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про закриття провадження у справі
"20" березня 2025 р. справа № 640/24189/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про відмову від позову у справі за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 14099,47 грн,
Головне управління ДПС у Сумській області звернулось в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 14099,47 грн.
Згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2021 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" від 16.07.2024 № 3863-IX та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 за № 399, адміністративну справу № 640/24189/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025, судова справа № 640/24189/21 передана головуючому судді Матуляку Я.П.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 справу № 640/24189/21 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
23.01.2024 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника Головного управління ДПС у Сумській області надійшла заява від 12.01.2024, згідно якої позивач, на підставі статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, відмовляється від позовних вимог у справі № 640/24189/21 у зв'язку із погашенням відповідачем податкового боргу, заявленого позивачем до стягнення та, як наслідок, просить суд відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні.
11.03.2025 заява Головного управління ДПС у Сумській області по справі № 640/24189/21 супровідним листом Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2025 за № 01-19/1466/2025 надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Частина 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно частини 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову.
Відповідно до частини 1 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Зважаючи на те, що такі дії позивача не суперечать чинному законодавству, не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси, суд, на підставі статей 47, 189 Кодексу адміністративного судочинства України, приймає відмову позивача від позову.
Пунктом 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі № 640/24189/21 слід закрити з підстави, визначеної пунктом 2 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
В силу приписів частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Засади розподілу судових витрат визначені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, частиною 1 коментованої статті встановлено загальні правила, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зокрема, положеннями частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Як наслідок, процесуальний закон визначив обмежений перелік судових витрат, розподіл яких здійснюється у випадку задоволення позову суб'єкта владних повноважень - це виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зміст наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо розподілу судових витрат свідчить про те, що вони стосуються загального правила компенсації судових витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України містить спеціальні норми, які регулюють питання розподілу витрат у разі відмови позивача від позову (стаття 140 КАС України), а також повернення судового збору (стаття 142 КАС України).
Так, відповідно до статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак, якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
В той же час, об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов'язку відшкодування понесених позивачем - суб'єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та дійшла висновку про те, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб'єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб'єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.
Наведена правова позиція щодо застосування положень статті 140 Кодексу адміністративного судочинства України викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15 (адміністративне провадження № К/9901/47471/21), яка в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Застосовуючи цей висновок до обставин справи, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого Головним управлінням ДПС у Сумській області за подання до суду позовної заяви. Доказів понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано.
На підставі наведеного, керуючись статтями 47, 140, 189, 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву Головного управління ДПС у Сумській від 12.01.2024 у справі № 640/24189/21 - задовольнити частково.
Провадження у справі № 640/24189/21 за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 14099,47 грн - закрити.
У присудженні за рахунок ОСОБА_1 понесених судових витрат на сплату судового збору - відмовити.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.