ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" березня 2025 р. справа № 300/85/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Івано-Франківській області в особі інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Сивківа Олександра Петровича про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 210919 від 29.12.2024,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління патрульної поліції в Івано-Франківській області в особі інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Сивківа Олександра Петровича про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 210919 від 29.12.2024.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний терміновий заборонний припис винесений посадовою особою без дотримання вимог законодавства, всупереч Порядку винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника. Зокрема вказує, що припис винесений без встановлення факту вчинення домашнього насильства у будь-якій формі. Стверджує, що домашнього насильства не вчиняв та відсутні дані існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи. Позивач вважає такий припис відповідача протиправним та прийнятим без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.
15.01.2025 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
03.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з підстав правомірності винесеного припису (а.с.36-43). Крім того, вказує на ту обставину, що на момент звернення позивача із даним позовом, заборонний припис реалізовано та він вичерпав свою дію. Відтак, відповідач вважає обраний позивачем спосіб захисту неефективним.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив таке.
29.12.2024 інспектором взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Сивківим О.П. складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА № 210919 у зв'язку зі скоєнням домашнього насильства, а саме: 29.12.2024, близько 19 год. 05 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно дружини - ОСОБА_2 , а саме погрожував фізичною розправою, нецензурно висловлювався та тягнув за волосся (а.с.15).
Вказаним заборонним приписом застосовано заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника: заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком на 10 діб з 20год 00хв 29.12.2024 та діє до 20год 00хв 07.01.2024.
Вказаний заборонний припис підписано посадовою особою, яка його склала, а також постраждалою особою. ОСОБА_1 від підписання даного припису відмовився.
Вважаючи такий припис протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 №2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII).
Положеннями частини 1 статті 1 Закону № 2229-VIII визначено поняття:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п.3);
- кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6);
- особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (п.8);
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства (п.16).
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону № 2229-VIII законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону № 2229-VIII до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать, зокрема винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників.
Відповідно до статті 24 вищевказаного Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Частинами 1, 2, 3, 4-6 статті 25 Закону № 2229-VIII визначено, що терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Терміновий заборонний припис може містити такі заходи: 1) зобов'язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи; 2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи; 3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Терміновий заборонний припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.
Терміновий заборонний припис вручається кривднику, а його копія - постраждалій особі або її представнику.
Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України (ч.9 статті 25 Закону №2229-VIII).
Відповідно до частини 11 статті 25 Закону № 2229-VIII терміновий заборонний припис виноситься в порядку, затвердженому Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №654 від 01.08.2018 затверджено Порядок винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника (далі - Порядок № 654).
Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку №654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (далі - припис) виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України (далі - уповноважений підрозділ поліції) у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Відповідно до пункту 2 та пункту 3 розділу ІІ Порядку №654, припис виноситься за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівника уповноваженого підрозділу поліції за результатами оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про винесення припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.
Пунктом 5 Поряду № 654 передбачено, що при винесенні припису працівник уповноваженого підрозділу поліції отримує пояснення від кривдника, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку № 654 терміновий заборонний припис стосовно кривдника (додаток 1) складається на бланку, виготовленому друкарським способом згідно з технічним описом бланка термінового заборонного припису стосовно кривдника (додаток 2), на якому проставлено відповідні серію та номер. Усі реквізити припису заповнюються державною мовою, розбірливим почерком, чорнилом чорного або синього кольору. У разі якщо особа, щодо якої виноситься припис, не володіє українською мовою, припис складається за участю перекладача.
За пунктом 8 Порядку №654 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до припису, а також унесення додаткових записів після того, як припис підписано постраждалою особою (її представником), свідком(ами) (за наявності) та кривдником. У разі допущення порушень при оформленні припису його заповнений бланк вважається зіпсованим.
Пунктами 10, 11 Порядку № 654 передбачено, що під час винесення припису в ньому зазначаються:
- у рядку "тип, назва населеного пункту" - тип, назва населеного пункту;
- у рядку "посада, найменування уповноваженого підрозділу поліції, звання, прізвище, ім'я, по батькові працівника, який виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника" - посада працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, найменування уповноваженого підрозділу поліції, у якому він служить, звання, прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочень);
- у рядку "згідно зі статтею 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та з урахуванням існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи виніс цей терміновий заборонний припис стосовно" - прізвище, ім'я та по батькові особи, яка вчинила домашнє насильство (повністю, без скорочень), стать, дата народження, громадянство, місце проживання, місце реєстрації, номер контактного телефону, місце роботи (навчання), посада;
- у рядку "особу встановлено" - назва документа, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила домашнє насильство (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і назва органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла));
- у рядку "чи притягався(лася) до адміністративної або кримінальної відповідальності" - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності (впродовж року) або кримінальної відповідальності;
- у рядку "у зв'язку із скоєнням ним (нею) домашнього насильства" - форма(и) домашнього насильства та стислий зміст правопорушення;
- у рядку "стосовно постраждалої особи" - прізвище, ім'я та по батькові постраждалої особи (повністю, без скорочень) із підкресленням ступеня її спорідненості з кривдником відповідно до частин другої та третьої статті 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству";
- у рядку "заходи термінового заборонного припису стосовно кривдника" - захід чи заходи, передбачені частиною другою статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству";
- у рядку "Терміновий заборонний припис стосовно кривдника винесений строком" - строк із зазначенням кількості діб, часу та дати винесення припису, часу та дати закінчення дії припису;
- у рядку "Особі, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, роз'яснено положення статті 173-2 КУпАП про притягнення до відповідальності за невиконання термінового заборонного припису стосовно кривдника, зобов'язання повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ Національної поліції України за місцем учинення домашнього насильства, а також про право оскарження термінового заборонного припису стосовно кривдника до суду» - підпис, прізвище та ініціали особи, якій винесено припис;
- у рядку "Підпис працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України, який виніс терміновий заборонний припис стосовно кривдника" - підпис, прізвище, ім'я та по батькові працівника уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України, який виніс припис;
- у рядку "Підпис постраждалої особи (її представника) про отримання копії термінового заборонного припису стосовно кривдника та надання згоди на обробку персональних даних згідно із Законом України "Про захист персональних даних" - підпис, прізвище, ім'я та по батькові постраждалої особи (її представника);
- у рядку "Підпис кривдника про отримання термінового заборонного припису стосовно кривдника отримано" - підпис, прізвище, ім'я та по батькові кривдника;
- у рядку "Кривдник від підпису відмовився в присутності" - підписи, прізвища, імена та по батькові працівника уповноваженого підрозділу поліції, який виніс припис, постраждалої особи (її представника), свідка(ів) (у разі наявності).
Припис підписується працівником уповноваженого підрозділу поліції, який його виніс, постраждалою особою (її представником) і кривдником власноруч на оригіналі та кожній з копій.
Процедуру проведення оцінки вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, з метою визначення ефективних заходів реагування, спрямованих на припинення такого насильства та попередження його повторного вчинення визначено Порядком проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України Міністерства внутрішніх справ України від 13.03.2019 року № 369/180, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2019 року за № 333/33304 (далі - Порядок № 369/180).
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу II Порядку № 369/180 оцінка ризиків проводиться за факторами небезпеки/ризиків щодо вчинення домашнього насильства, передбачених у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства згідно з додатком до цього Порядку, шляхом спілкування/бесіди з постраждалою від такого насильства особою або її представником, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.
За результатами заповнення форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства поліцейський уповноваженого підрозділу поліції визначає рівень небезпеки, який ураховується під час винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника, вжиття інших заходів для припинення такого насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, надання допомоги постраждалим особам.
Фактори небезпеки/ризику щодо вчинення домашнього насильства визначаються за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства, і представлені у формі оцінки ризиків вчинення домашнього насильства у вигляді питань, на які відповідає поліцейський уповноваженого підрозділу поліції за результатами спілкування з постраждалою особою, та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
За пунктом 5 Порядку № 369/180 вбачається, що у зв'язку з тим, що кожна окрема ситуація може мати унікальні чинники/обставини, які впливають на рівень небезпеки та ризик летального випадку, пов'язаного з насильством, не передбачені формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на власний розсуд може оцінити рівень небезпеки як високий, якщо він/вона вважає, що постраждала особа перебуває в потенційно небезпечній ситуації або яка може спричинити смерть особи або інші тяжкі наслідки.
Про наявність та можливі наслідки дії таких чинників/обставин поліцейський уповноваженого підрозділу поліції робить запис у відповідній позиції форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Згідно із пунктом 6 розділу II Порядку № 369/180 дві відповіді "Так" на запитання з № 1 - 6 та на будь - яку кількість запитань з №7 - 27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, а також якщо поліцейський уповноваженого підрозділу поліції вважає, що постраждала особа перебуває в ситуації, яка може спричинити її смерть або інші тяжкі наслідки, оцінюється як високий рівень небезпеки.
Відповідь "Так" на одне запитання з № 1 - 6 та на щонайменше сім і більше запитань з № 7 - 27 або жодної відповіді на запитання з № 1 - 6, але не менше чотирнадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7 - 27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як середній рівень небезпеки.
Відповідь "Так" на одне запитання з № 1 - 6 та на не більше ніж шість запитань з № 7 - 27 або не більше тринадцяти позитивних відповідей на запитання з № 7 - 27 форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства оцінюється як низький рівень небезпеки.
Якщо на всі запитання отримано відповіді "Без відповіді / Невідомо", поліцейський уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки.
Пункт 7 розділу II Порядку № 369/180 встановлює, що залежно від визначеного рівня небезпеки, яка загрожує постраждалій особі, поліцейський уповноваженого підрозділу поліції приймає рішення щодо необхідності винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника та застосування заходів, передбачених частиною другою статті 25 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Якщо рівень небезпеки оцінюється як низький або середній, а інші чинники/обставини, що можуть вплинути на рівень небезпеки, відсутні, терміновий заборонний припис стосовно кривдника виноситься на розсуд поліцейського уповноваженого підрозділу поліції. У разі високого рівня небезпеки поліцейський уповноваженого підрозділу поліції обов'язково виносить терміновий заборонний припис стосовно кривдника.
Таким, чином з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що оцінку ризиків надає безпосередньо поліцейський, керуючись власним переконанням з урахуванням з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи, надаючи пріоритет безпеці постраждалої особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2022 року № 380/952/20.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний припис винесено за результатами проведеної оцінки ризиків за наслідком опитування постраждалої особи отримання від неї відповідей на 27 запитань, що в силу пункту 6 розділу II Порядку оцінки ризиків вчинення домашнього насильства свідчить про наявність середнього рівня небезпеки та, відповідно, обов'язковості складання термінового заборонного припису відповідно до положень Порядку № 654.
Суд зазначає, що така оцінка відповідача відповідає приписам розділу ІІ Порядку № 369/180, а тому вважає обґрунтованими дії інспектора взводу №2 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Сивківа О.П. щодо винесення тимчасового забороненого припису стосовно позивача, право на винесення якого чітко передбачено пунктом 7 Порядку № 369/180.
Судом встановлено дотримання відповідачем процедури прийняття спірного припису, відібрання відповідних пояснень від постраждалої та кривдника, складення форми оцінки ризиків.
Зауваження позивача стосовно невідповідності дати при заповненні бланку припису, на думку суду не є тією підставою, що вказує на протиправність оскаржуваного припису, а є лише опискою. В той же час, спірний припис який містить серію та номер, дату, не містить закреслення чи виправлення відомостей, містить підпис постраждалої особи при отриманні його копії.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що при прийнятті рішення у зазначеній категорії справ, досліджує чи не було порушено відповідачем процедуру прийняття спірного рішення, при цьому оцінку діям учасників конфлікту та наявність/відсутність обставин викладених в приписі підлягає дослідженню місцевими загальними судами.
Відтак, суд доходить висновку щодо правомірності дій відповідача при складанні оскаржуваного припису.
Щодо доводів відповідача про те, що на момент звернення позивача із даним позовом, заборонний припис реалізовано та він вичерпав свою дію, відтак обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, то суд зазначає, що такі доводи є необґрунтованими, зважаючи на таке.
Право особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України, визначено частиною дев'ятою статті 25 Закону №2229.
При цьому зазначена норма закону (попри те, що частина п'ята статті 25 Закону №2229 визначає, що терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб) не пов'язує право особи, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, на оскарження його до суду лише протягом строку дії такого припису, жодних аргументів на підтвердження правомірності оскаржуваного припису, яким суду належало б надати правову оцінку, відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначив.
В той же час, закінчення терміну дії припису не вказує на те, що даний акт індивідуальної дії не створює правових наслідків для позивача у справі. Так, відповідно до Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству" винесення термінового заборонного припису відносно кривдника передбачає настання негативних наслідків для цієї особи, а саме: внесення до реєстру осіб, що вчинили домашнє насильство, взяття кривдника на профілактичний облік, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, тощо.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що заявлений позов не підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до управління патрульної поліції в Івано-Франківській області в особі інспектора взводу № 2 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Сивківа Олександра Петровича (код ЄДРПОУ 40108646, вул. Юності, 23, м. Івано-Франківськ, 76494) про визнання протиправним та скасування термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 210919 від 29.12.2024 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.