10 березня 2025 року Справа № 280/8987/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: адвоката Мурашка І.О., представників відповідача: Завгороднього В.І., Кравченка О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29; код ЄДРПОУ 40108688)
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУНП в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Запорізькій області від 26.08.2024 року за №1395 про застосування дисциплінарного стягнення, яким до заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0090747), застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Запорізькій області від 27.08.2024 року за №589 о/с, яким заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0090747), було звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);
- поновити ОСОБА_1 (0090747) на службі в органах Національної поліції України на посаді заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області;
- стягнути з ГУНП в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 27.08.2024 року по момент винесення рішення;
Рішення в частині поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 12 000,00 грн.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Мурашком І.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 19.09.2024 серія АР №1198328.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом начальника ГУНП в Запорізькій області №1395 від 26.08.2024 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку за фактом керування під час комендантської години в умовах дії воєнного стану на території м.Запоріжжя транспортним засобом із ознаками алкогольного сп'яніння та складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), внаслідок її відмови на вимогу поліцейських пройти на місці зупинки огляд з метою встановлення стану сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820» та відмови пройти відповідний медичний огляд в медичному закладі, а також керування транспортним засобом без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що дискредитує честь держави і підриває авторитет Національної поліції Україна та є несумісним із подальшим проходженням служби. Між тим, позивач звертає увагу на те, що в зазначений день не виконувала функції поліцейського, отже дана подія відбулася за межами виконання нею службових обов'язків. Крім цього, 06.08.2024 позивач зверталася із скаргами на здоров'я до лікувального закладу та їй було діагностовано тривалий депресивний розлад здоров'я. Також, позивачка посилається на те, що на час винесення оскаржуваних наказів не встановлено її вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, а тому звільнення її зі служби в поліції є протиправним, відповідні накази підлягають скасуванню, а позивач має бути поновлена на службі в поліції. У зв'язку з вищевикладеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 30.09.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 28.10.2024; витребувано у відповідача докази по справі.
Відповідач позов не визнав, 10.10.2024 подав до суду витребувані докази та відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що 10.08.2024 о 00:40 поліцейськими Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП в Запорізькій області ДПП НП України) під час патрулювання Шевченківського району м. Запоріжжя, в районі буд. №2 по вулиці Складській, за порушення комендантської години, зупинено автомобіль під керуванням позивача, яка перебувала за кермом з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння на місці події з використанням спеціального технічного засобу або в медичному закладі охорони здоров'я позивач відмовилась. Крім того, позивач керувала автомобілем, не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. На місці події відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Викладені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що позивач, яка, як поліцейська, зобов'язана, як на службі, так і в позаслужбовий час, неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, бути вірною Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, професійно виконувати свої службові обов'язки, відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва, а також утримуватися від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, порушила вимоги пунктів 1, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІII (зі змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-ІX), пункту 1 частини 1 етапі 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацу 1 частини 5 статті 14, абзацу 2 частини 2 статті 16, Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, пунктів 2.1 (б), 2.5 Правил дорожньою руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, Присяги працівника поліції, наказу Запорізької обласної державної адміністрації від 30.11.2023 № 662 «Про запровадження комендантської години на території області» та пункту 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573 та своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків), вчинивши дисциплінарний проступок. Таким чином, вчинені позивачкою дії свідчать про відсутність у неї високої свідомості, недотримання законодавства, порушення службової дисципліни, що призводить до зниження авторитету поліції. Такі дії не можна вважати гідними посади поліцейського, а її особисті дані не можна вважати такими, що сприяють посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, оскільки поліцейські власним прикладом та поведінкою зобов'язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись. На підставі викладеного дисциплінарна комісія дійшла висновку, що відомості, викладені в доповідній записці щодо можливого порушення службової дисципліни позивачкою, що призвело до складання відносно неї адміністративних матеріалів у сфері забезпечення безпеки руху, об'єктивно знайшли своє підтвердження. Водночас відповідач зауважує, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за встановлення в її діях складу адміністративного правопорушення, а за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у вчиненні дій щодо уникнення від проходження в установленому порядку медичного огляду, що було розцінено як спроба уникнення відповідальності. Притягнення або не притягнення поліцейського до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожнім із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники поліції власним прикладом та поведінкою зобов'язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись. Щодо вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу, зазначає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про оплату гонорару (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), у зв'язку з чим зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог в частині стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги. Просить у задоволенні позову відмовити.
17.10.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відзив на адміністративний позов є необґрунтованим, оскільки викладені в ньому заперечення спростовуються обставинами, зазначеними в позові, а також матеріалами службового розслідування та додатками, долученими до нього. Як вбачається з Наказу, який винесено на підставі висновку про результати службового розслідування від 23.08.2024, проведеного відносно ОСОБА_1 , він ґрунтується виключно на матеріалах адміністративного провадження, а саме протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, однак жодний із наявних документів не містить інформації, яка б свідчила про доведеність винуватості позивача, яка встановлюється виключно на підставі рішення суду. Вважає, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого і є саме з'ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи. Крім того, представник позивача зазначає, що в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.
18.10.2024 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що зі змісту висновку службового розслідування та матеріалів до нього, вбачається, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача став дисциплінарний проступок. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни. Відповідач наголошує, що результат розгляду адміністративного провадження у справі № 333/7210/24 (за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України) не спростовує факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Таким чином, під час службового розслідування було досліджено саме поведінку позивача через призму службової дисципліни та правил етичної поведінки, з метою встановлення наявності або відсутності у діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку. За наведених обставин, ГУНП в Запорізькій області вважає, що під час прийняття рішення про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Ухвалою суду від 28.10.2024 відкладено підготовче засідання на 18.11.2024.
Ухвалою суду від 18.11.2024 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11.12.2024.
Ухвалою суду від 11.12.2024 відкладено розгляд справи на 08.01.2025.
Ухвалою суду від 08.01.2025 встановлено допущення описки в ухвалі суду від 11.12.2024, у судовому засіданні оголошено перерву до 22.01.2025.
Ухвалою суду від 22.01.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2025.
Ухвалою суду від 05.02.2025 відкладено розгляд справи на 10.03.2025.
У судовому засіданні 10.03.2025 судом проголошено скорочене рішення.
Під час судового розгляду учасники справи підтримали свої доводи та заперечення з підстав, викладених у заявах по суті справи, позивач та представник позивача просили позов задовольнити, представники відповідача наполягали на відсутності підстав для задоволення позову.
Заслухавши вступне слово та пояснення учасників справи та їх представників, безпосередньо дослідивши надані сторонами до матеріалів справи письмові та електронні докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходила службу в поліції на посаді заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області (далі - Запорізький РУП ГУНП в Запорізькій області).
10.08.2024 т.в.о. начальника УГІ ГУНП в Запорізькій області майор поліції Кирило Анісімов звернувся з доповідною запискою до начальника ГУНП в Запорізькій області щодо можливого порушення службової дисципліни заступником начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітаном поліції ОСОБА_1 , що призвело до складання відносно неї адміністративних матеріалів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
За змістом доповідної записки повідомлено, що 10.08.2024 о 00:40 поліцейськими УПП в Запорізькій області ДПП НП України під час патрулювання Шевченківського району м. Запоріжжя, в районі буд. №2 по вул. Складській, за порушення комендантської години, зупинено автомобіль «Audi А4», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції Метельської В.К. Під час спілкування у ОСОБА_1 поліцейськими УПП в Запорізькій області ДПП НП України виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, порушення координації рухів. У зв'язку із цим ОСОБА_1 на місці події запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Alcotest Drager 6820», або пройти відповідний огляд в медичному закладі, на що остання відмовилась. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонена. Автомобіль «Audi А4», номерний знак НОМЕР_2 , передано тверезому водію. При спілкуванні на місці пригоди з працівниками УГІ ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 пояснила, що 10.08.2024 вона посварилась зі своїм чоловіком та, щоб заспокоїтись, вирішила проїхатись на своєму автомобілі «Audi А4», номерний знак НОМЕР_2 , по місту. Приблизно о 00:40 була зупинена поліцейськими УПП в Запорізькій області ДПП НП України. Спиртні напої перед тим, як сісти за кермо, вона не вживала. Надавати інші пояснення в категоричній формі відмовилась. Також ОСОБА_1 керувала автомобілем не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. 10.08.2024 поліцейськими УПП в Запорізькій області ДПП НП України відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 645949 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову серії ЕНА № 2795054 за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Просив провести службове розслідування та відсторонити від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування ОСОБА_1 (а.с.110-111).
На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що у діях окремих поліцейських відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області можуть вбачатися порушення службової дисципліни, які призвели до складання відносно заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та адміністративної постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП, з метою повного та об'єктивного дослідження обставин повноти виконання службових обов'язків, здійснення контролю за діями підлеглих, наказом начальника ГУНП в Запорізькій області №956 від 10.08.2024 призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію(а.с. 112-114).
Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області №554 о/с від 10.08.2024 на період проведення службового розслідування позивача відсторонено від виконання службових обов'язків (а.с. 14).
23.08.2024 начальником ГУНП в Запорізькій області затверджено Висновок службового розслідування, за змістом якого встановлено, що 10.08.2024 о 00:40 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Складська, біля будинку № 2 нарядом УПП в Запорізькій області ДПП НП України «Хижак-252» (далі - наряд УПП) у складі: командира взводу № 1 роти № 2 батальйону № 4 капітана поліції ОСОБА_2 та інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 4 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 було зупинено автомобіль «Audi А4», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 (перебувала поза службою, у цивільному одязі, без зброї), у зв'язку із рухом під час комендантської години. Під час розмови поліцейських УПП з ОСОБА_1 , в останньої були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів. У зв'язку із цим ОСОБА_1 на місці зупинки запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Alcotest Drager 6820», або пройти відповідний медичний огляд в медичному закладі, на що остання відмовилась. Від надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовилась.
Після цього поліцейськими УПП відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 645949 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2795054 за ч.1 ст. 126 КУпАП. Подія зафіксована на спеціальні технічні засоби, а саме портативні та автомобільний відеореєстратори поліцейських УПП.
У ході службового розслідування 12.08.2024 за вих. № 913/35/01-2024 на адресу УПП в Запорізькій області ДПП НП України відправлено запит «Про надання інформації» відносно обставин вищенаведеної події. 20.08.2024 за вх. №. 21615/41/32/01-2024 на адресу ГУНП в Запорізькій області надійшла відповідь на вищевказаний запит, де повідомлено, що 10.08.2024 адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ААД № 645949 та за ч. 1 ст. 126 КУпАП серії ЕНА №2795054 відносно ОСОБА_1 , було складено нарядом управління патрульної поліції в Запорізькій області у складі командира взводу №1 роти №2 батальйону №4 капітана поліції ОСОБА_2 та інспектора взводу №1 роти №2 батальйону №4 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 . У додатках містилися копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №645949 від 10.08.2024, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.08.2024, акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
ОСОБА_2 пояснив, що з 20:00 09.08.2024 до 08:00 10.08.2024 він та ОСОБА_3 перебували у наряді УПП з охорони публічного порядку та безпеки в м. Запоріжжі. 10.08.2024 приблизно о 00:35, рухаючись на службовому автомобілі «TOYOTA PRIUS», д.н.з. (11) 3289 біля будинку № 42 по вул. Олексія Поради в м. Запоріжжі було помічено автомобіль «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_2 , білого кольору, який рухався у комендантську годину на великій швидкості. У зв'язку з цим було прийнято рішення про зупинку вказаного автомобіля, а саме ввімкнено проблискові маяки червоного кольору та подано звуковий сигнал про зупинку, на що водій вказаного автомобіля не реагував та продовжив рух прямо в напрямку автодороги Харків-Сімферополь. Під час переслідування водій автомобіля «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись на великій швидкості наражав себе та оточуючих на небезпеку (приблизна швидкість руху склала 130-140 км/год). За допомогою радіоефіру було орієнтовано усі екіпажі «Хижак» на перекриття руху. На перехресті вулиць Космічній та Складській в м. Запоріжжі автомобіль «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_2 самостійно зупинився, з якого вийшла водій - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка поводила себе збуджено, прохала вимкнути камери та не знімати її дії, оскільки вона колега по роботі та її можуть звільнити з поліції. У ході спілкування остання надала водійське посвідчення, видане на прізвище ОСОБА_4 , однак у подальшому було з'ясовано, що після одруження вона змінила прізвище на « ОСОБА_5 », при цьому няких підтверджуючих цей факт документів не надала. У подальшому під час спілкування у ОСОБА_4 виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим їй було запропоновано пройти огляд та стан сп'яніння на місці зупинки або у лікарні, на що вона відмовилась та усіляко намагалась уникнути відповідальності, ображала поліцейських, ставилась зневажливо, що не гідно звання поліцейського. Відносно ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 645949 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2795054 за ч 1 ст. 126 КУпАП. Від керування транспортним засобом ОСОБА_4 було відсторонено, шляхом паркування без порушень ГІДР. Обставини події зафіксовано на боді-камери № 474944, № 475294. Крім того, будь-які наряди УПП участі у зупинці та переслідуванні автомобіля «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 не приймали, а лише перекривали ймовірні напрямки рухи автомобіля. Заходи фізичного впливу та спеціальні засоби відносно ОСОБА_4 не застосовувались, оскільки остання самостійно зупинила вказаний вище автомобіль.
ОСОБА_3 надав аналогічні відомості, викладені у пояснені ОСОБА_2 , та додав, що у ході спілкування з ОСОБА_4 вона повідомила, що є діючим поліцейським та перебуває на посаді заступника начальника СВ відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП. Остання мала наступні ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, порушення координації руху. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатору «Alcotest Drager», або пройти відповідний огляд в медичному закладі відмовилась на місці зупинки. Від керування транспортним засобом ОСОБА_4 було відсторонено, а автомобіль передано тверезому водію.
ОСОБА_1 пояснила, що 10.08.2024 приблизно о 00:30 вона, перебуваючи за кермом автомобіля «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 , рухалась по автодорозі в напрямку руху від зупинки громадського транспорту по вулиці Іванова в бік Комунарського району м. Запоріжжя. Під час руху помітивши службовий автомобіль УПП вона ( ОСОБА_1 ) підвищила швидкість руху, оскільки злякалась та вже була комендантська година. Після чого вона зупинила вказаний автомобіль, до якого підійшли поліцейські УПП, та, згодом, на місце події прибули й інші поліцейські цього управління. Оскільки кожен присутній поліцейський почав задавати їй питання, вона ( ОСОБА_1 ) розгубилась, після чого поліцейська УПП взяла у неї посвідчення водія. Далі поліцейські УПП повідомили, що відносно неї ( ОСОБА_1 ) буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. І ст. 130 КУпАП та запропонували пройти медичний огляд на стан сп'яніння, від якого вона ( ОСОБА_1 ) не відмовлялась. Зателефонувавши адвокату, він порекомендував їй дочекатися на його прибуття та усі дії проводити в його присутності. Про вказане вона ( ОСОБА_1 ) повідомила поліцейським УПП, однак вони відмовились чекати адвоката та зачитали зміст складеного ними протоколу, після чого поїхали з місця зупинки. Вона ( ОСОБА_1 ) стверджує, що на час зупинки вказаного вище автомобіля перебувала у тверезому стані та ніяких алкогольних напоїв до початку керування не вживала. 10.08.2024, 15.08.2024, 18.08.2024 та 22.08.2924 ОСОБА_1 надала до відділу поліції № 3 Запорізького РУГІ ГУНП медичні висновки про тимчасову непрацездатність лікаря загальної практики - сімейного лікаря Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕДГРУПА» ОСОБА_6 , про те, що з 10.08.2024 по 14.08.2024, з 15.08.2024 по 17.08.2024, з 18.08.2024 по 21.08.2024, з 21.08.2024 по 24.08.2024 включно, ОСОБА_1 перебувала на лікарняному (тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, що не пов'язані з нещасним випадком на виробництві). Категорія медичного висновку: «Захворювання або травма загального характеру». У вказаних висновках діагнози не зазначено. Зі слів ОСОБА_1 , у ході огляду лікарнями їй встановлено наступний діагноз: «Транзиторна ішемічна атака на тлі депресивного неврозу, обтяжена гіпертонічним кризом. Цефалгічний синдром». Також, ОСОБА_1 надала довідку TOB «Багатопрофільна клініка Святого Миколая» від 09.08.2024, згідно якої, у період часу з 06.08.2024 ОСОБА_1 знаходиться на амбулаторному лікуванні вказаної клініки, отримує медикаментозну терапію, у зв'язку з встановленим діагнозом: «Тривалий депресивний розлад з вираженим цефалгічним синдромом».
Також, у ході службового розслідування, дисциплінарною комісією досліджено наявні відеозаписи події, надані працівниками УПП в Запорізькій області ДПП ДПП НП України.
Крім того, з матеріалів службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 керувала автомобілем «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_2 , не маючи при собі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Висновком службового розслідування, крім іншого, запропоновано за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог, передбачених пунктами 1, 6, 13 частини 3 статті І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (зі змінами, внесеними Законом України від 15 березня 2022 року № 2123-IX), пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», абзацом 1 частини 5 статті 14, абзацу 2 частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, пунктів 2.1 (б), 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, Присяги працівника поліції, наказу Запорізької обласної державної адміністрації від 30.11.2023 № 662 Про запровадження комендантської години на території області, пункту 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2020 року № 573, та своєї посадової інструкції (функціональних обов'язків), що виразилося у керуванні 10.08.2024 у період дії комендантської години на території м. Запоріжжя автомобілем «Audi А4», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, порушення координації рухів, відмові на вимогу поліцейських УПП в Запорізькій області ДПП НП України пройти на місці зупинки огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820» та відмови пройти відповідний медичний огляд в медичному закладі з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також керування транспортним засобом без свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, невжитті заходів щодо утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, з урахуванням вимог підпункту 2 пункту 1 наказу НПУ від 19.07.2022 № 507, застосувати до заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0090747) дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУНП в Запорізькій області від 26.08.2024 №1395 до заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції (а.с. 102-107).
Наказом ГУНП в Запорізькій області від 27.08.2024 №589о/с капітана поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Підстава: наказ ГУНП в Запорізькій області від 26.08.2024 №1395 (а.с. 108).
Не погоджуючись з наказом про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та вважаючи протиправним своє звільнення із служби в поліції, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), Порядком проведення службового розслідування у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі - Порядок №893).
Відповідно до ст. 18 Закону № 580-VIII (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України». Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст. 18 Закон № 580-VIII, зобов'язує поліцейського, з-поміж іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (п. 1, 2, 6, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Згідно з ч.10 ст. 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок проведення службових розслідувань в органах поліції, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення станом на час виникнення спірних правовідносин визначався Порядком №893.
Пунктом 1 розділу V Порядку №893 встановлено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до п. 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно з п. 7 розділу V Порядку №893 розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом: одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб; одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи; отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до ч. 1 ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Таким чином, підставою для застосування дисциплінарного стягнення є вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, яким визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого вирішується питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, наявності чи відсутності підстав для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, що викладається в обґрунтованому наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Судом встановлено, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції за те, що 10.08.2024, близько 00:40, під час дії комендантської години позивачку було зупинено в районі буд. №2 по вул. Складській, м. Запоріжжя, та складено відносно неї протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: керування транспортирним засобом марки «Audi А4», номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова, порушення координації рухів та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2795054 за ч 1 ст. 126 КУпАП.
Верховний Суд вже неодноразово досліджував у своїх постановах питання можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які (або частина яких) у той же час можуть містити ознаки адміністративного правопорушення, а також обов'язковості врахування у такому випадку рішення суду, ухваленого за наслідками вирішення питання про вчинення цією особою адміністративного правопорушення і її вини у його вчиненні, зокрема, в постановах від 06 березня 2019 року в справі №816/1534/16, від 17 липня 2019 року в справі №806/2555/17, від 22 жовтня 2019 року в справі №480/3950/18, від 23 жовтня 2019 року у справі №804/4480/17, від 29 листопада 2019 року в справі №824/832/18-а, від 13 лютого 2020 року в справі №1.380.2019.000121, від 05 березня 2020 року у справі №815/4478/16, від 24 вересня 2020 року в справі №420/602/19, від 19 травня 2022 року в справі №480/4079/18, від 26 травня 2022 року в справі №420/3630/20, від 07 липня 2022 року у справі №460/5545/20 та інших.
В основу мотивів цих судових рішень покладено висновки про те, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є різними, окремими і самостійними видами відповідальності поліцейського. Порядок і підстави притягнення поліцейського до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Притягнення чи не притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності не може бути обумовлено наявністю чи відсутність складу іншого правопорушення чи фактом притягнення до іншого виду відповідальності. Відсутність факту притягнення поліцейського до адміністративної відповідальності не виключає наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який уповноважена особа у порядку Дисциплінарного статуту має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
У цьому ж контексті слід зауважити, що за правилами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Однак, за позицією Верховного Суду, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Для спростування преюдиційних обставин, учасник процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази (подібні за змістом висновки наведено в постановах Верховного Суду від 30 серпня та 22 вересня 2022 року у справах №904/1427/21, №420/4977/20).
Ураховуючи, що у межах розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд не досліджує питань наявності в її діях ознак дисциплінарного проступку, адже, як зазначалося, дисциплінарне провадження має іншу мету, процедуру та правила оцінки дій і матеріалів, то висновки такого суду (його правова оцінка) не є обов'язковими для суду, який розглядає справу щодо оскарження індивідуального акту про притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності. Це ж стосується дисциплінарного органу, який, вирішуючи питання наявності або відсутності у діях особи ознак дисциплінарного проступку, керується виключно правилами та вимогами, встановленими для дисциплінарної процедури, однак не втручається у питання винуватості цієї особи у скоєнні адміністративного правопорушення за правилами і в порядку КУпАП.
З іншого боку, під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд оцінює зокрема й питання дотримання правоохоронними органами відповідної процедури та робить висновок за наслідками оцінки доказів з урахуванням стандартів доказування, притаманної саме цій процедурі.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що порушення службової дисципліни є окремою підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення, у тому числі, у вигляді звільнення зі служби в поліції, і не пов'язане з результатом розгляду судом справи про адміністративне правопорушення.
З аналізу положень частини 2 статті 5 Дисциплінарного статуту випливає, що притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності є самостійним юридичним наслідком, який настає у разі скоєння ним дисциплінарного проступку. Обставини, що передували притягненню особи до цього виду відповідальності, можуть потягнути за собою настання інших наслідків у вигляді адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, але, це не може слугувати підставою для звільнення працівника поліції саме від дисциплінарної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі №804/1831/16.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, випливає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Наведене кореспондується з положеннями Правил етичної поведінки працівників поліції, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, відповідно до п.1 Розділу ІІ яких під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Відтак поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.
Аналогічні правові висновки щодо суті Присяги поліцейського викладені у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі №804/1831/16 та від 24 лютого 2020 року у справі №804/2711/17.
Верховний Суд в постанові від 25 березня 2020 року у справі №802/1283/17-а зауважив, що порушення Присяги поліцейського означає не лише несумлінне чи недобросовісне виконання ним своїх обов'язків, а й вчинення такого проступку, який тягне за собою вкрай негативні (тяжкі) наслідки та підриває довіру до нього як до носія влади.
Отже, у разі звільнення особи за порушення Присяги в ході службового розслідування мають бути встановлені всі обставини, які свідчать про наявність в її діях саме цього проступку.
Водночас, за обставинами даної справи судом встановлено, що висновки відповідача, якими переважно керувався відповідач при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а саме: керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, спростовуються зібраними у ході розгляду справи доказами та є, на думку суду, передчасними.
Так, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв'язку між ним та дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, свідоме допущення настання несприятливих наслідків унаслідок вчинення особою певних дій чи бездіяльності.
У спірному випадку судом встановлено та підтверджено дослідженим у судовому засіданні відеозаписом події, яка мала місце 10.08.2024 за участю позивача, з нагрудних камер поліцейських у складі патруля, який зупинив позивача на місці події, та інших, які прибули на місце події згодом, що позивачка відмовилась від проходження на місці зупинки огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820», втім позивачка не відмовлялася пройти медичний огляд в медичному закладі, про що вона неодноразово повідомила працівникам поліції.
При цьому, бажання позивача скористатись своїм правом на захист, не може бути поставлено їй в провину та однозначно розцінено як відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, оскільки право особи на захист гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).
Так, незважаючи на те, що визначені у ст. 6 Конвенції специфічні гарантії, зокрема, щодо можливості підготовки свого захисту та право на правову допомогу, визначені саме для кримінального провадження, втім Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що кримінально-процесуальний аспект ст. 6 Конвенції поширює свою дію на такі адміністративні правопорушення як порушення правил дорожнього руху, які караються штрафами, обмеженнями водійських прав («Луц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), «Малідж проти Франції» (Malige v. France), «Ігор Паскарі проти Республіки Молдова» (Igor Pascari v. the Republic of Moldova) тощо).
Отже, розцінивши вимогу позивача про присутність адвоката під час проходження нею медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння як відмову від проходження відповідного медичного огляду, та однозначно зазначивши у висновку службового розслідування та спірному наказі про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності про її відмову від проходження медичного огляду як про підтверджений факт, на думку суду, відповідач діяв необґрунтовано та передчасно.
Суд звертає увагу, що вказані обставини були відображені у висновку службового розслідування, в якому зазначено «…Під час з'ясування обставин події поліцейські УПП повідомили ОСОБА_1 про наявність у неї явних ознак алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови, координації руху та запропонували їй пройти на місці зупинки відповідний огляд за допомого газоаналізатору «Alcotest Drager», або пройти відповідний медичний огляд в медичному закладі. ОСОБА_1 повідомила, що не відмовляється від проходження освідування на стан сп'яніння, однак зробить це лише у присутності адвоката...».
Проте, такі обставини не знайшли оцінки у висновку службового розслідування.
Зазначене свідчить про те, що позивачка фактично не відмовлялась від проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а відповідні посилання відповідача у висновку службового розслідування на інше є необґрунтованими та не підтверджені належним чином.
Крім того, під час службового розслідування позивачка надавала медичні документи, з яких вбачається, що з 06.08.2024 позивач отримує медикаментозну терапію у зв'язку з тривалим депресивним розладом (довідка від 09.08.2024, видана ТОВ «Багатопрофільна клініка Святого Миколая»). Зазначені обставини могли об'єктивно вплинути на зовнішні прояви поведінки позивача, зафіксовані під час її зупинки, втім жодної оцінки вказаних обставин або їх спростування висновок службового розслідування не містить.
При цьому, посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №806/2555/17 є нерелевантними, оскільки у межах справи №806/2555/17 було встановлено факт відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, водночас, у даній справі наданими до матеріалів справи доказами підтверджено, що позивач від проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не відмовлялась.
Інші посилання на постанови Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №816/70/16, від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18 також є нерелевантними з огляду на те, що у зазначених справах питання притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з притягненням до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП та за фактом відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння взагалі не розглядалось, оскільки не входило до змісту спірних правовідносин.
Щодо встановленого службовим розслідування порушення позивачем комендантської години та керування транспортним засобом за відсутності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, суд зазначає, що вказані обставини події, яка мала місце за участю позивача 10.08.2024, не є спірними, позивач визнавала їх як під час проведення службового розслідування, так і під час судового розгляду.
Водночас, застосований до позивача крайній захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, на думку суду, є передчасним з огляду на те, що службове розслідування було проведено без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, і на момент прийняття відповідачем відповідного рішення не був доведений факт перебування позивача у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або факт відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що було основною підставою для застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення.
При цьому, саме лише посилання відповідача на загальні положення Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських є недостатніми для належного обґрунтування рішення про застосування щодо позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність та передчасність наказу від 26.08.2024 №1395 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (пункт 1), оскільки висновки службового розслідування щодо позивача ґрунтуються на обставинах, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
Оскільки наказ від 27.08.2024 року №589 о/с «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції прийнято на підставі наказу від 26.08.2024 №1395 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, такий наказ також є протиправним та підлягає скасуванню, та як наслідок, наявні підстави для поновлення позивача на службі в поліції на посаді, з якої її було звільнено.
Отже, в даній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 26.08.2024 №1395 у повному обсязі, є безпідставними, оскільки вказаний наказ в іншій частині (окрім пункту 1) стосується прав та обов'язків інших осіб, та не має для позивача правових наслідків, а тому підстави для його повного скасування відсутні.
Крім того, слід зазначити, що позивача звільнено зі служби в поліції наказом від 27.08.2024 року №589 о/с з 27.08.2024.
Відповідно до ст. 241-1 Кодексу законів про працю України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Пункт 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, визначає, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Оскільки позивач звільнена з 27.08.2024, що вважається останнім днем її роботи, вона підлягає поновленню на посаді з наступного дня - з 28.08.2024.
Щодо вимог про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною першої статті 27 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами і доповненнями) порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі також - Порядок №100), встановлено, що вказаний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадку вимушеного прогулу.
Згідно з пунктом 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Отже, розрахунок середньоденної заробітної плати проводиться шляхом ділення заробітної плати за робочі (календарні) дні, фактично відпрацьовані протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, на число відпрацьованих робочих (календарних) днів (годин).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. Пунктом 6 розділу ІІІ цього Порядку передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Зі змісту Порядку № 260 випливає, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, необхідно застосовувати норми Порядку № 260, беручи до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №420/5368/18, від 17.03.2021 у справі №815/6557/16 тощо.
Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня наступного після звільнення, у даному випадку - з 28 серпня 2024 року, до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, у цій справі - 10 березня 2025 року, та становить 195 календарних днів.
Відповідно до довідки ГУНП в Запорізькій області від 04.10.2024 №1977/12/02-2024 розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 906,92 грн з урахуванням заробітної плати позивача за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулось звільнення позивача: червень-липень 2024 року. Середньомісячна заробітна плата складає 27 660,99 грн.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 176 849,40 грн (906,92 грн х 195 день), який підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.
Пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи наведені положення, рішення суду про поновлення позивача на службі в поліції на посаді заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 27 660,99 грн слід звернути до негайного виконання.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, за змістом частин 1 та 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, крім іншого, на професійну правничу допомогу.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір в розмірі 3633,60 грн згідно квитанції № 55 від 25.09.2024.
Водночас, слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частина 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (частина 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (позовну заяву подано до суду 25.09.2024) встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.
У даній справі позивачем заявлено дві позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів (тобто дві позовні вимоги немайнового характеру), а також позовні вимоги про поновлення на роботі та похідні від них вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (звільнені від оплати судового збору).
Отже, розмір судового збору за подання даного позову становить 3 028,00 грн х 0,4 х 2 = 2 422,40 грн, водночас, позивач сплатила судовий збір у більшому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, за результатами вирішення справи підлягає розподілу лише судовий збір в межах розміру, визначеного Законом України «Про судовий збір», а не фактично сплаченого позивачем за подання позовної заяви, а решта судового збору в розмірі переплаченої суми може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила, в окремому порядку.
З урахуванням вищенаведеного, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач звернув увагу, що позивачем не надано доказів понесення таких витрат, а саме документів, які б свідчили про оплату гонорару (квитанції до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), а тому вважає заявлені витрати безпідставними.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано:
- Договір про надання правової допомоги від 17.09.2024 (далі - Договір від 17.09.2024). Відповідно до пункту 1.1 Договору від 17.09.2024 Адвокат (Мурашко І.О.) зобов'язується надавати Клієнту ( ОСОБА_1 ) консультації з питань кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та податкового права; організовувати ведення претензійно-позовної роботи по матеріалам, що підготовлені Клієнтом; надавати Клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування; представляти інтереси Клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах з питань, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. Пунктом 4.1 вказаного договору визначено, що вартість послуг Адвоката становить 4000 гривень.
- Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом для надання правничої допомоги від 25.09.2024, відповідно до якого встановлено перелік наданих юридичних послуг виконавцем: повний аналіз наданих документів (попереднє вивчення матеріалів, формування позиції, консультування), тривалість 1 година, вартість 1000,00 грн; складання та направлення адвокатського запиту про надання інформації, тривалість 1 година, вартість 1500,00 грн; підготовка матеріалів для позовної заяви (опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики), тривалість 1 година, вартість 1500,00 грн; складання позовної заяви, подання позовної заяви (друк, копіювання додатків, подання), тривалість 4 години, вартість 4000,00 грн; направлення позовної заяви до суду, тривалість 1 година, вартість 1000,00 грн; підготування та направлення відповіді на відзив, тривалість 2 години, вартість 2000,00 грн; підготування та направлення заперечень на письмову заяву, клопотання, тривалість 1 година, вартість 1000,00 грн; Всього до сплати 12 000,00 грн.
Будь-яких інших документів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем не надано.
Водночас, матеріалами справи підтверджується факт надання правничої допомоги адвокатом Мурашком І.О. у даній справі, а саме: представником позивача складена та підписана позовна заява, засвідчені додані до позову письмові докази, представник позивача брав участь у судових засіданнях під час розгляду даної справи.
Втім, відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі №280/1266/19, від 25.03.2021 у справі №645/3044/17, від 09.03.2021 у справі №200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що умови Договору від 17.09.2024 містять лише загальне посилання на те, що вартість послуг адвоката становить 4000 гривень, натомість наданий детальний опис робіт, виконаних адвокатом, оперує іншими розмірами послуг адвоката, які не узгоджуються з положеннями Договору від 17.09.2024.
При цьому, під час судового розгляду адвокат зауважив, що визначена в Договорі від 17.09.2024 вартість послуг адвоката 4000 гривень мається на увазі за годину роботу.
Водночас, вказані твердження не узгоджуються зі змістом Договору від 17.09.2024, оскільки такий не містить жодних посилань на погодинне визначення вартості послуг адвоката. Крім того, таке твердження суперечить Детальному опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом для надання правничої допомоги від 25.09.2024, наданому до матеріалів справи, за змістом якого виконання адвокатом робіт (послуг) тривалістю 1 година по вартості є різним: 1000,00 грн (попереднє вивчення матеріалів, формування позиції, консультування; складання позовної заяви, подання позовної заяви (друк, копіювання додатків, подання); направлення позовної заяви до суду; підготування та направлення відповіді на відзив; підготування та направлення заперечень на письмову заяву, клопотання) та 1500 грн (складання та направлення адвокатського запиту про надання інформації, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики). При цьому, жодна з наданих послуг не оцінена адвокатом з розрахунку саме 4000,00 грн за годину роботи.
Також варто звернути увагу й на те, що матеріали справи не містять доказів підготування та направлення адвокатом заперечень на письмову заяву, клопотання.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що з урахуванням положень статей 134, 139 КАС України, статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», за результатами розгляду даної справи підлягають розподілу лише витрати на професійну правничу допомогу, узгоджені в Договорі від 17.09.2024 розмірі 4000,00 грн, а в іншій частині відповідні витрати заявлені безпідставно та є недоведеними.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 26 серпня 2024 року №1395 “Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині застосування до заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1 (0090747) дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 27 серпня 2024 року №589 о/с “По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 (0090747), заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Поновити ОСОБА_1 (0090747) на службі в поліції на посаді заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 28 серпня 2024 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 серпня 2024 року по 10 березня 2025 року в сумі 176 849,40 грн (сто сімдесят шість тисяч вісімсот сорок дев'ять гривень 40 коп.).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області з 28 серпня 2024 року та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 27 660,99 грн (двадцять сім тисяч шістсот шістдесят гривень 99 коп.) підлягає негайному виконанню.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп.)
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, місцезнаходження: 69005, м.Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, 29; код ЄДРПОУ 40108688.
Повне судове рішення складено 20.03.2025.
Суддя М.О. Семененко