20 березня 2025 року Справа № 280/11496/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса для листування: «В.Меламед. юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» АДРЕСА_1 ; адреса проживання позивачки: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Меламед Вадим Борисович ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
11 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду засобами системи «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відповідно до якої (в редакції уточненої позовної заяви) позивач просить суд:
визнати, що ОСОБА_1 , як представниця дискримінуємої групи - громадян України, євреїв та не євреїв, асоційованих з ними, що виїхали на ПМП в Ізраїль, знаходиться в ситуації прямої дискримінації, по відношенню до інших пенсіонерів, щодо виключення її з кола осіб яким відповідач зобов'язаний проводити індексацію, масові перерахунки та встановлювати доплати та надбавки до пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а дії відповідача що призвели до цієї дискримінації та щодо порушення принципу недискримінації у своїй діяльності - протиправними;
зобов'язати відповідача:
- негайно припинити дискримінацію - скасувати рішення №923030144088 від 16.11.2023 та позначку в “особливостях» пенсійної справи Позивачки “не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розміру.»;
- включити позивачку до кола осіб, яким відповідач проводить індексацію, масові перерахунки та доплати та надбавки до пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- усунутись від опрацювання справи позивачки в режимі “макетної обробки» та здійснити опрацювання в режимі “індивідуально (масовий). Індексація заробітку»;
- нарахувати та виплатити позивачці майнову шкоду в сумі 912 744 (дев'ятсот дванадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн. та моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч гривень) грн.;
- здійснити перерахунок та виплату поточної пенсії та пенсії за період з 01.01.2018, на підставі документів в пенсійній справі, з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році",в чинній редакції на момент виконання судового рішення, та здійснити виплату різниці з вирахуванням виплаченої майнової шкоди та сплачених сум відповідачем, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- виплачувати поточну пенсії позивачки та суму недоотриманої пенсії з 01.01.2018 року на особистий банківський рахунок позивачки № НОМЕР_3 відкритий у АТ «Ощадбанк».
Позовну заяву мотивовано тим, що позивач постійно проживає в Ізраїлі та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі № 280/487/23 зобов'язано відповідача поновити виплату позивачу пенсії з 01.01.2021. З рішення відповідача від 16.11.2023 №923030144088 позивачці стало відомо про те, що відповідач запровадив стосовно неї окремий порядок відновлення пенсійної виплати - пенсія розрахована без осучаснення на момент виплати та без врахування індексації/масових перерахунків. Позивач наголошує на тому, що жодним нормативним актом не передбачено відокремленого порядку розрахунку пенсії за минули час, у зв'язку з чим вважає дії відповідача протиправними та звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 2 906,88 грн.
Ухвалою суду від 31.12.2024 позивачу продовжено строк усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині оскарження рішення відповідача №923030144088 від 16.11.2023 з доказами поважності причин пропуску строку.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 позивачу продовжено строк усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.01.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) та витребувано у відповідача копію матеріалів пенсійної справи позивача.
24 січня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на позовну заяву. У відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог та зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі №280/487/23 з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 ГУ ПФУ в Запорізькій області було поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 на вказаний нею банківський рахунок. Починаючи з 01.01.2018 позивачці донараховано суму в розмірі 205481,81 грн. Крім того на виконання вказаного рішення позивачу нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 3719,22 грн. Кошти, нараховані на виконання рішення суду, були перераховані у грудні 2023 року на рахунок позивача в ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно до заяви, долученої до матеріалів пенсійної справи, проте нараховані суми пенсійних виплат були повернуті банком у грудні 2023 року у зв'язку із закриттям рахунку за заявою власника. У зв'язку з наданням представником позивачки оновленого банківського рахунку, пенсію позивачки відповідачем в грудні 2024 переведено на АТ «Ощадбанк» та виплата основного боргу разом із компенсацією, нарахованих на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі №280/487/23 здійснена у січні 2025. До об'єктів індексації не відноситься соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пенсії, призначені відповідно до зазначеного закону та у складі пенсії є доплата із кодом 135). Як вбачається з матеріалів позову, позивачка постійно мешкає в державі Ізраїль, на території України не проживає, а відповідно за таких обставин відсутні законні підстави щодо виплати проіндексованої пенсії. Відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представником позивача 28.01.2025 надано до суду відповідь на відзив. Так, представник позивача звертає увагу суду на те, що твердження відповідача про неможливість здійснити індексацію пенсії позивачки з підстав її проживання за кордоном є необґрунтованим, оскільки Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» не встановлює будь яких обмежень відносно громадян України, що постійно проживають за межами України, а поширює свою на усіх без виключення громадян України. Твердження відповідача нібито пенсія позивачки яка визначена відповідачем залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») не відноситься до об'єктів, яким проводиться індексація є необгрунтованною та такою, що не відповідає вимогам ні пункту 5 Порядку №1078, ні статті 28, ні статті 42 Закону 1058. Представник позивача наполягає на задоволенні позову.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_4 , виданий органом 2301 25.05.2017, та з 06.06.2017 постійно проживає в Ізраїлі.
ОСОБА_1 з 01.01.2018 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі № 280/487/23: визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 протиправною; визнано протиправними та скасовано рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 0800-0202-8/47308 від 17.11.2022; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області стосовно відмови поновити виплату пенсію ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, на вказаний нею банківський рахунок, з нарахуванням індексації та компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року в справі № 280/487/23 задоволено частково: змінено резолютивну частину рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 червня 2023 року в справі № 280/487/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди шляхом виключення з абзацу п'ятого резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 в справі № 280/487/23 словосполучення «індексації та»; в іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 в справі № 280/487/23 залишено без змін.
Зважаючи на те, що пенсія позивачу на час постановлення судом першої інстанції не нараховувалась та не виплачувалась, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію спрямовані на майбутнє, відповідно, є передчасними.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 10.06.2024 № 0800-0202-8/48512 повідомлено представнику позивача, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі №280/487/23, яке набуло чинності згідно із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2023 Головним управлінням поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018, на вказаний нею банківський рахунок, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) та нараховано компенсаційну виплату в розмірі 3719,22 грн. (розрахунок додається). Виплата нарахованої компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії буде здійснена після фактичної виплати суми, розрахованої за рішенням суду за період з 01.01.2018 по 30.11.2023. Основний розмір пенсії разом з доплатою за період з 01.01.2018 по 30.11.2023 було нараховано в грудні 2023 року на банківський рахунок ПАТ КБ «Приватбанк», зазначений в матеріалах електронної пенсійної справи ОСОБА_1 . Неотримані кошти було повернуто банківською установою з зазначенням причини: рахунок закритий за заявою власника, тому з 01.01.2024 виплату пенсії призупинено до з'ясування (протокол за період з 01.12.2018 по 31.11.2023 додається). Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 необхідно надати оновлену заяву про виплату пенсії через банківську установу з урахуванням необхідних документів (паспорта громадянина України, документа, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків), визначених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
Згідно рішення від 16.11.2023 №923030144088 про перерахунок пенсії розмір пенсії позивача з 01.01.2018 довічно - 2894,11 грн. Вид перерахунку - "макетна обробка", підстава - «лист ГУ ПФУ від 11.10.2023 № 0800-0305-5/71675», особливості - "не підлягають МП, признач. за ріш. суду у тверд.розм; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ».
Позивачка вважає, що відповідач по відношенню до неї допустив протиправні дії внаслідок запровадження окремого порядку виплати пенсії, не передбаченого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду знову з даним позовом.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Як зазначено у статті 1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Положенням частини 2 ст. 5 Закону №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Умови призначення та розмір пенсії за віком визначено статтями 26, 27 Закону №1058-IV. В свою чергу, статтею 28 Закону №1058-IV врегульовано мінімальний розмір пенсії за віком.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
Згідно частини 3 статті 42 Закону № 1058-IV з 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Також, частинами 1 та 2 статті 42 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" було виключено частину 1 статті 42 Закону № 1058-IV та викладено у новій редакції частину 2 статті 42 цього Закону.
Зокрема, положеннями абзаців 1 та 2 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV (в редакції від 11.10.2017) було установлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Вказаним Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII було доповнено статтю 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII частиною 5, якою визначено, що індексація пенсій здійснюється шляхом їх підвищення відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства" було внесено зміни, серед іншого, до абзацу 1 частини 2 статті 42 Закону № 1058-IV та передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Одночасно Законом України від 15.02.2022 № 2040-IX було викладено у новій редакції частину 5 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та установлено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, протягом усього періоду існування спірних у цій справі правовідносин, починаючи з 05.11.2015, норми Закону № 1058-IV у тій чи іншій редакції передбачали перерахунок раніше призначених пенсій з метою забезпечення індексації пенсії.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Розділ XV Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Також постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій» у 2019 році від 20.02.2019 № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
01 квітня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно пп. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Також Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» № 127 від 22.02.2021, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.
Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яких враховується для обчислення пенсії у розмірі (7405,03*1,0796=7994,47).
Таким чином, з системного аналізу наведених норм суд робить висновок, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.
Як встановлено судом з рішення від 16.11.2023 №923030144088 про перерахунок пенсії розмір пенсії позивача з 01.01.2018 довічно - 2894,11 грн. Вид перерахунку - "макетна обробка", підстава - «лист ГУ ПФУ від 11.10.2023 № 0800-0305-5/71675», особливості - "не підлягають МП, признач. за ріш. суду у тверд.розм.; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ».
При цьому, застосовуючи до пенсійних виплат позивача в графі "Особливості" позначку «не підлягає масовому перерахунку, призначені за рішенням суду в твердому розмірі», відповідачем на підтвердження своїх дій не надано рішення суду, згідно якого відповідача зобов'язано призначити пенсію позивачу в твердому розмірі.
Суд вказує на те, що вирішуючи питання про поновлення нарахування та виплати позивачу пенсії з 01.01.2018, відповідач зобов'язаний був розрахувати пенсію позивачки відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в т.ч. враховуючи заробітну плату (дохід) позивача, розмір стажу (коефіцієнт стажу), тощо, а також в обов'язковому порядку врахувати усі зміни у законодавстві України, які були спрямовані на проведення перерахунків та підвищення пенсій громадянам України.
Викладені обставини свідчать про те, що після поновлення позивачу виплати пенсії, перерахунок пенсії у відповідності до вимог пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та щорічна індексація пенсії передбачена статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачу не здійснювалася.
Окрім того, в силу частини 2 статті 19 Конституції України виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Таким чином, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
Окрім визначеного, суд звертає увагу на наступне. За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Стосовно доводів представника позивача про дискримінації по відношенню до позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VI прямою дискримінацією є ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.
У контексті вказаного питання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що однаковий підхід до визначення порядку призначення пенсії, переведення з одного на інший вид пенсії, поновлення раніше призначеної пенсії (в частині переліку необхідних документів, зокрема, щодо посвідчення особи заявника) відповідає принципу рівності та заборони дискримінації, передбаченого Конституцією України (частина друга статті 24 Конституції України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (стаття 14) та КАС України (пункт 7 частини другої статті 2).
Прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії, переведення з одного виду на інший або поновлення раніше призначеної пенсії само собою не може бути ознакою дискримінації або зловживання дискреційними повноваженнями, водночас таке рішення може бути предметом перевірки під час розгляду справи адміністративним на відповідність критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, а саме чи прийняте таке рішення: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначено Конституційним Судом України в Рішенні від 12.04.2012 № 9-рп/2012, рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статтях 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (статті 1), ратифікованих Україною та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статтях 1, 2, 7). Гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.
Суд звертає увагу на те, що у судах перебуває велика кількість адміністративних справ щодо порушення пенсійних прав громадян, як за позовами осіб які постійно проживають на території України, так і від громадян, які проживають за її межами.
Таким чином, доводи представника позивача про дискримінацію по відношенню до позивача, не знайшли свого підтвердження відповідно позовні вимоги про визнання дій такими, що містять ознаки дискримінації, не підлягають задоволенню, оскільки за результатами розгляду справи судом не встановлено ознак дискримінації позивачки.
Щодо вимог позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 912 744 грн. та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно із статтею 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тобто, аналізуючи наведені положення законодавства, з урахуванням обставинами справи, а також зваживши на згадані вище роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв'язок з протиправними діями відповідача.
У справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.
Однак, позивачем таких доказів суду не надано.
Також, з позовної заяви судом встановлено, що сума 912 744 грн. не є майновою шкодою, оскільки така сума визначена представником позивача, як різниця між розміром пенсії, який визначено органом ПФУ та розміром пенсії, який на думку представника позивача має отримувати позивачка.
Разом з тим, суд зазначає, що саме до повноважень відповідача віднесено питання визначення розміру пенсії.
Виходячи з доводів позивача, суду вважає їх недостатніми та позивачем не доведено наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, як не надано доказів понесення матеріальної шкоди у заявленому до відшкодування розмірі.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача виплати пенсії позивачки на особистий банківський рахунок позивачки суд зазначає таке.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках. Згідно з п. 4 Порядку № 1596 виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Цим же пунктом Порядку № 1596 передбачено, що пенсія, грошова допомога в разі виїзду одержувача на постійне місце проживання за кордон виплачуються органами Пенсійного фонду, органами соціального захисту населення шляхом зарахування на поточний рахунок одержувача в уповноваженому банку.
Згідно з п. 10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії (бланк якої є Додатком № 1 до Порядку № 1596), яка може бути подана пенсійному органу, відповідно до п. 10 Порядку № 1596, двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.
Позивачем 05.08.2024 подано через вебпортал Пенсійного фонду України звернення щодо виплати перерахованої їй пенсії на банківський рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк».
В заяві від 05.08.2024 позивач, від імені якої діяв її повноважний представник, просила належні їй суми пенсії перераховувати саме на вказаний вище банківський рахунок.
Проте, листом від 02.09.2024 № 0800-0202-8/76847 відповідачем повідомлено про те, що законодавством подача відповідної заяви про призначення (перерахунок), поновлення пенсії тощо через адвоката дієздатної особи не передбачено.
Суд зауважує, що ані Закон №1058-ІV, ані Порядок №22-1 (в редакції на час звернення до органу Пенсійного фонду), не встановлюють обов'язку пенсіонера подавати заяву, зокрема, про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший особисто.
Порядок №22-1 передбачає можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його представником, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (п.1.1, 1.3, 4.1, 4.2 Порядку).
Відповідно до п.2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду, висловлені у постанові від 24.07.2023 у справі №280/6637/22.
Також, у постанові від 20.01.2022 у справі №280/4551/21 Верховний Суд вказав на те, що очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.
В спірному випадку судом встановлено, що волевиявлення позивачки щодо виплати пенсії на відкритий нею поточний рахунок в уповноваженому банку оформлено письмово через її представника з наданням усіх необхідних документів, що не суперечить жодній нормі діючого законодавства, тому відмова у виплаті пенсії на визначений позивачкою банківський рахунок, є протиправною.
Щодо обраного позивачем способу захисту прав позивача суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивача за рішенням суду призначена у твердому розмірі довічно, що свідчить про порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальше підвищення її розміру відповідно до приписів статей 28, 42 Закону № 1058-ІV.
Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами 1 і 2 статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Враховуючи зазначені вище норми, суд дійшов висновку, що оскільки непроведення виплати пенсії позивачу у належному розмірі відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то виплати перерахованої пенсії мають проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №160/9175/18, від 08.11.2021 у справі № 460/8138/20, від 18.05.2022 у справі №380/7800/20, від 16.03.2023 у справі №420/7835/19, від 24.01.2024 у справі №810/820/18.
Разом з цим, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 (заява № 38722/02)).
«Ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З системного аналізу положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно положень ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що повним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є: визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунків пенсії, у тому числі не встановлення індексацій, доплат та надбавок до пенсії, та не проведення масових перерахунків, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відмови у виплаті пенсії позивача на банківський рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк», та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату поточної пенсії та пенсії за період з 01.01.2018, на підставі документів в пенсійній справі, з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на особистий банківський рахунок позивачки.
Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса для листування: «В.Меламед. юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» АДРЕСА_1 ; адреса проживання позивачки: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) представник адвокат Меламед Вадим Борисович ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунків пенсії, у тому числі не встановлення індексацій, доплат та надбавок до пенсії, та не проведення масових перерахунків, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 на банківський рахунок відкритий у АТ «Ощадбанк».
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату поточної пенсії та пенсії за період з 01.01.2018, ОСОБА_1 на підставі документів в пенсійній справі, з урахуванням її осучаснення відповідно до ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 та від 20.02.2019 № 124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, на особистий банківський рахунок ОСОБА_1 .
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 20 березня 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз