20 березня 2025 року Справа № 280/261/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод СТАТОР" (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32, ЄДРПОУ 41243168) до ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ в особі ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ (КОНТРОЛЮ) У Запорізькій області (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 9, ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод СТАТОР" (далі - позивач) до ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ в особі ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ (КОНТРОЛЮ) У Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 091585 від 26 листопада 2024 року на суму 17000 гривень, прийняту Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області)
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 091585 від 26 листопада 2024 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки "Завод СТАТОР" не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", не здійснювало перевезення вантажу, жодних правочинів з власником та водієм транспортного засобу не укладало. Також, вказує про відсутність трудових відносин із водієм ОСОБА_1 . З наведених підстав, позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 20 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху, у зв'язку із несплатою судового збору.
24 січня 2025 року представником позивача усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою судді від 24 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти задоволення позову заперечив та надав до суду відзив, у якому вказує, що під час перевірки транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_2 всупереч вимог статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» не надав посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки заповнені тахокарти водія у кількості, що передбачена ЄУТР або бланк підтвердження діяльності та протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, тому був складений акт № АР063118. Акцентує увагу суду на тому, що в момент проведення рейдової перевірки водій ОСОБА_2 пред'явив ТТН № Р103 від 24 жовтня 2024 року, в якій зазначено зовсім інші дані, а ні ж в ТТН, яку позивач надав до суду, а саме автомобільним перевізником визначено ТОВ «Завод Статор», замовником та вантажовідправником визначено ТОВ «Завод Статор», вантажоодержувач - АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі». Водієм в зазначеній ТТН вказано ОСОБА_2 . Вказує, що з урахуванням наданих під час перевірки документів уповноваженими особами відповідача правильно визначено позивача у якості перевізника та притягнуто до відповідальності за порушення вимог статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». В задоволенні позову просить відмовити.
30 січня 2025 року представником позивача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відповідь на відзив, у якій останній вказує, що при перевезені вантажу 24 жовтня 2024 року складена ТТН Р103 за якою Замовником перевезення та вінтажовідправником був ТОВ «Завод СТАТОР» м. Запоріжжя,, вантажоотримувачем АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», м. Дніпро, а автомобільним перевізником ТОВ «Енерго-традиції», водій ОСОБА_1 , посвідчення НОМЕР_3 . Зазначена ТТН з належними відмітками відправника та отримувача вантажу надана позивачем суду. Відповідач напроти надає копія ТТН Р103 без будь-яких відміток вантажовідправника, перевізника та отримувача вантажу, тобто просто порожній заповнений бланк. Як зазначалось і підтверджується документально ТОВ «СТАТОР» не має у власності вантажного транспортного засобу MERSEDES-BENZ 8140 D, державний номер НОМЕР_1 . Транспортний засіб MERSEDES-BENZ 8140 D, державний номер НОМЕР_1 належить ТОВ «ЕНЕРГО-ТРАДИЦІЇ» згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ЯТС-471707 від 24 квітня 2003 року, яке також додано відповідачем до акту перевірки. Представник ТОВ «СТАТОР» 24 жовтня 2024 року був відсутній при проведенні рейдової перевірки на автодорозі Н-08 429 км +086м, оскільки водій ОСОБА_1 не є працівником ТОВ «Завод СТАТОР». Виходячи із зазначеного водій ОСОБА_1 і відмовився підписувати акт перевірки. У позивача «ТОВ «Завод СТАТОР» укладений і діяв на момент договір перевезення з ТОВ «Енерго-традиції» від 01 січня 2024 року. Відповідно до умов пункту 3.3. договору Доказом прийняття вантажу замовника до перевезення є товаро-транспортна накладна з відміткою відправника. Доказом доставки вантажу одержувачу є довіреність одержувача і накладна підписана одержувачем. Відповідно саме перевізник повинен відповідати за нормами статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також саме автомобільний перевізник відповідає, які саме товаросупровідні документи він використовує при наданні послуг перевезення та надає працівникам Укртрансбезпеки про перевірці. ТОВ «Енерго-традиції» по закінченню перевезення перевізник повернув ТОВ Завод СТАТОР» належним чином оформлену товаро-транспортну накладну Р103 від 24 жовтня 2024 року з відмітками позивача і вантажоодержувача і саме ця накладна залучена до матеріалів справи з позовом. Яка саме норма, положення, частина, абзац цієї статті Закону було порушено ТОВ «СТАТОР», який не був ані перевізником, ані власником не визначено, що унеможливлює встановити вину та порядок застосування відповідальності до позивача. Позовну заяву просить задовольнити.
05 лютого 2025 року представником відповідача через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано заперечення, в яких, зокрема вказано, що представник позивача зазначає, що відповідач надав копію ТТН №Р103 без будь-яких відміток вантажовідправника, перевізника та отримувача вантажу - тобто просто порожній заповнений бланк. В противагу зазначеного вказує, що в ТТН № Р103 від 24 жовтня 2024 року чітко визначено всіх учасників, а саме: автомобільний перевізник - ТОВ «Завод Статор»; замовник та вантажовідправник - ТОВ «Завод Статор»; вантажоодержувач - АТ «ДТЕК Дніпровські Електромережі»; водій - ОСОБА_2 . Тобто, своїми твердженнями представник позивача повністю заперечує очевидні факти та долучені до матеріалів справи докази. Надаючи, до суду зовсім інші документи, які не були надані водієм ОСОБА_2 в момент проведення рейдової перевірки, позивач водить суд в оману своїми неправдивими твердженнями. У задоволенні позову просить відмовити.
Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
24 жовтня 2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка на 429 км + 086 м а/д Н-08.
Відповідно до пункту 3, 4 Порядку № 422 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
У відповідності до статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу ОСОБА_2 пред'явив для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки: - свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 ; посвідчення водія серії НОМЕР_4 ;
ТТН № Р103 від 24 жовтня 2024 року.
В ході проведення здійснення рейдової перевірки посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог статті 34, статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яке полягало у не забезпеченні водія протоколом перевірки та адаптації тахографа, наявність якого передбачена наказом КМУ № 340 від 07 червня 2010 року, Наказом МТЗУ № 385 від 24 червня 2010 року, що зафіксоване в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24 жовтня 2024 року №АР063118.
Згідно вказаного акту водій ОСОБА_2 пояснень не надав, акт підписувати відмовився.
26 листопада 2024 року Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу ПШ № ПШ 091585, якою за порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт " №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до статті 3 Закону №2344-ІІІ цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Відповідно до приписів частини 6 Закону №2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, забезпечує: реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10 вересня 2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі Положення №103).
Відповідно до пункту 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно із підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті;
Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 196-р від 03 березня 2020 року "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".
Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.
Частинами 14, 17, 18 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок № 1567).
Згідно із пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до приписів пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно із пунктом 15 Порядку №1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис. (пункти 20-22 Порядку № 1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Відповідно до пункту 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Судом встановлено, що згідно з пунктом 26 постанови Кабінету Міністрів України № 1567 відповідачем позивачу направлено запрошення №99232/28/24-24 від 08 листопада 2024 року, на 26 листопада 2024 року, на розгляд справи про порушення транспортного законодавства, яке зафіксоване актом перевірки від 24 жовтня 2024 року №АР063118. Факт направлення запрошення підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів зі штампом Укрпошти від 08 листопада 2024 року. Згідно роздруківки трекінгу №0600981351565, копія якого міститься в матеріалах справи, запрошення одержано уповноваженою особою позивача 24 листопада 2024 року, тобто за 2 дні до розгляду справи.
З огляду на викладене вище, суд відхиляє доводи позивача про несвоєчасність повідомлення ТОВ “ЗАВОД СТАТОР» про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Позивач не надав належних та допустимих доказів поважності причин неявки уповноваженої особи на розгляд справи про порушення, тому в силу пункту 27 Порядку № 1567 справа про порушення за наведених обставин підлягала розгляду без участі позивача, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року №2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Як встановлено судом, 24 жовтня 2024 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки проводилася рейдова перевірка на 429 км + 086 м а/д Н-08. Уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки зупинений транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яким для перевірки посадовій особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки пред'явлено свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 власником якого є ТОВ «Енерго-традиції»; посвідчення водія серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_2 ; ТТН № Р103 від 24 жовтня 2024 року, згідно якої ТОВ "Завод СТАТОР" є автомобільним перевізником, замовником та вантажовідправником.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, наданого до перевірки, транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , що вказаний у товарно-транспортній накладній № Р103 від 24 жовтня 2024 року, належить ТОВ «Енерго-традиції».
Суд враховує, що відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Отже, відсутність письмового договору найму (оренди) транспортного засобу між "Завод СТАТОР" та ТОВ «Енерго-традиції» чи не надання такого договору до рейдової перевірки не спростовує факту, що позивач у спірних правовідносинах має статус автомобільного перевізника у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", що підтверджено товарно-транспортною накладною № Р103 від 24 жовтня 2024 року, наданою водієм уповноваженим особам відповідача під час проведення перевірки.
Згідно із статтею 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону №2344-ІІІ встановлено, що водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Суд зазначає, що зміст статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.
Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Для України є чинною Конвенція Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифікована Законом N 129-VI від 06 березня 2008 року (далі - Конвенція № 153).
Стаття 5 Конвенції № 153 визначає, що жодному водію не дозволяється керувати транспортним засобом без перерви більше чотирьох годин. Компетентні власті чи органи в кожній країні, ураховуючи особливі національні умови, можуть дозволити перевищення періоду, зазначеного у пункті 1 цієї статті, не більш ніж на одну годину.
Відповідно до положень статті 10 Конвенції № 153 компетентні власті чи органи в кожній країні: а) передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями; b) установлюють процедуру оголошення годин, відпрацьованих відповідно до положень пункту 1 статті 9 цієї Конвенції та умов, які їх обґрунтовують.
Кожен роботодавець: а) веде відповідно до зразка, затвердженого компетентними властями чи органами в кожній країні, відомість із зазначеною в ній кількістю годин роботи й відпочинку кожного водія, який працює в нього; б) надає цю відомість у розпорядження контрольних органів у спосіб, установлений компетентними властями чи органами в кожній країні.
Традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі по тексту - Положення № 340).
Пунктом 6.3 Положення № 340 передбачено, що водій, який керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.
Згідно з визначенням, яке міститься у Положенні № 340, тахограф - це контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.
Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17 та від 19 серпня 2019 року у справі № 823/5035/15, від 19 вересня 2024 року у справі №200/7080/23.
У спірних правовідносинах перевізник не забезпечив водія протоколом перевірки та адоптації тахографа відповідно до вимог Положення № 340.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з приписами частини 5 статті 60 Закону №2344-ІІІ розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.
При цьому суд критично оцінює доводи позивач з приводу відсутності у позивача трудових відносин із водієм ОСОБА_1 , оскільки, з урахуванням наданих до суду відповідачем матеріалів перевірки, за результатами проведення якої складено оскаржувану постанову, водієм транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 з урахуванням посвідчення водія серії НОМЕР_4 є ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 . При цьому інформації щодо трудових відносин з водієм ОСОБА_2 позивачем до суду не надано.
Також, суд звертає увагу позивача на те, що надана ним до суду копія ТТН № Р103 від 24 жовтня 2024 року містить інформацію стосовно водія та перевізника суттєво відміну від інформації, зазначеної у ТТН, наданої водієм ОСОБА_2 під час проведення перевірки уповноваженим особам відповідача. Відтак, надана позивачем до суду разом із позовом ТТН не є належним, допустимим та достовірним доказом з урахуванням положень статей 73-75 КАС України.
Теж саме в частині належності та допустимості доказів по справі стосується і договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 січня 2024 року, доданого позивачем до суду разом із відповіддю на відзив.
На підставі викладеного у сукупності суд доходить висновку, що відповідачем правомірно складено спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № №ПШ 091585 від 26 листопада 2024 року. А відтак, відсутні підстави для задоволення позову ТОВ "Завод СТАТОР" про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, в ході розгляду справи позивачем до суду не надано належні докази на спростування правомірності спірної постанови.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат з урахуванням положень статті 139 КАС України не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод СТАТОР" до ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ НА ТРАНСПОРТІ в особі ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ (КОНТРОЛЮ) У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 20 березня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов