14 березня 2025 року Справа № 280/1197/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., за участю секретаря судового засідання: Горенко В.Р., представника позивача: Ямаєвої Ю.С., представника відповідача: Гнідої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (далі - позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Савенко Ілони Андріївни ВП №57218155 від 17.09.2018 про стягнення виконавчого збору незаконною та скасувати її.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Єдиний державний реєстр судових рішень не містить жодних судових рішень, з яких вбачалося б про звернення Концерну «МТМ» за поновленням строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання, отже виконавчий документ пред'являвся Концерном «МТМ» на примусове виконання до органу примусового виконання рішень вчасно та орієнтовано протягом 15 років з моменту його видачі. Отже, не можна казати про те, що 17.09.2018 наслідком відкриття виконавчого провадження ВП №57218155 стало перше надходження виконавчого документу - наказу №8/129/09, виданого 13.07.2009 Господарським судом Запорізької області, тому є незаконною постанова про стягнення виконавчого збору від 17.09.2018. Оскільки постанова про відкриття не отримувалася позивачем, останній не був обізнаний про хід виконавчого провадження, був позбавлений вчасно реагувати на дії державного виконавця, надавати свої докази, а також користуватися іншими правами, наданими законом. Позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
24 лютого 2025 року до суду позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач просить суд визнати підстави неподання позову про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 17.09.2018 у встановлений законом строк поважними та поновити строк на оскарження постанови. Позивач повідомляє, що дізнався про існування оскаржуваної постанови лише після отримання 05.02.2025 постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.09.2018, коли за ідентифікатором доступу ознайомився з матеріалами виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 03 березня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 14 березня 2025 року о 15:00 год.
04 березня 2025 року до суду надійшла заява представника Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, Ямаєвої Ю.С.
Ухвалою суду від 05 березня 2025 року задоволено заяву представника Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Забезпечено участь представника Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7», Ямаєвої Ю.С. у засіданнях по справі №280/1197/25 за позовом Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, в режимі відеоконференції з використанням Електронного кабінету, поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Відповідач 07 березня 2025 року подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач міг ознайомитись з відповідною інформацією за допомогою Єдиного реєстру боржників, та дізнатись про наявність існуючої заборгованості.
07 березня 2025 року відповідач повідомив суд про неможливість надання підтвердження направлення оскаржуваної постанови на адресу боржника у зв'язку зі знищенням номенклатурних справ (у тому числі реєстрів на відправлену кореспонденцію) за 2018 рік, оскільки відповідно до статті 128 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів державного самоврядування, інших установ, підприємств та організацій із зазначенням строків зберігання документів строк зберігання реєстрів становить - 1 рік. За допомогою автоматизованої системи виконавчих проваджень надані постанови державного виконавця прийняті у ВП №57218155.
Ухвалою суду від 14 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідач правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, у судовому засіданні представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечувала.
У судовому засіданні 14 березня 2025 року заслухані вступне слово та пояснення надані учасниками справи, досліджені письмові докази, надані сторонами, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши вступне слово та пояснення, надані учасниками справи, безпосередньо дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі обставини.
23.06.2009 Господарським судом Запорізької області на користь Концерну «МТМ» ухвалено рішення в справі №8/129/09 про стягнення з КП «ВРЕЖО №7» боргу у розмірі 2 808 121 грн 23 коп. основного боргу та 25618 грн судових витрат.
Концерну «МТМ», як стягувачу, 13.07.2009 Господарським судом Запорізької області виданий наказ.
17.09.2018 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57218155 по виконанню наказу №8/129/09, виданого Господарським судом Запорізької області 13.07.2009 та винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 44 692,22 грн.
Не погоджуючись з постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Савенко Ілони Андріївни ВП №57218155 від 17.09.2018 про стягнення виконавчого збору, вважаючи її незаконної, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою із вимогою про її скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови, далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом положень статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів - виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 ст.18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 27 Закону №1404-VІІІ надано визначення поняття "виконавчий збір" та унормовано питання щодо його розміру, порядку та підстав стягнення.
Так, згідно з ч.1 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Згідно з частиною 4 статті 27 Закону №1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Частиною 9 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Також окремі питання організації виконання судових рішень визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802 (в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови).
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №512/5 встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
Частиною п'ятою статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
З огляду на системний аналіз наведених норм права, стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання, оскільки державний виконавець одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
При цьому, у розумінні положень Закону №1404-VIII примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі №480/3452/19 зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Щодо доводів позивача, що постанова про відкриття не отримувалася позивачем, останній не був обізнаний про хід виконавчого провадження, був позбавлений вчасно реагувати на дії державного виконавця, надавати свої докази, а також користуватися іншими правами, наданими законом, суд вказує, що стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов'язаний самостійно з'ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.
Аналогічна правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі №620/334/20.
Судом встановлено, що 17.09.2018 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Савенко І.А. відкрито виконавче провадження №57218155 з примусового виконання наказу №8/129/09, виданого Господарським судом Запорізької області 13.07.2009.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Савенко І.А. винесено постанову від 17.09.2018 про стягнення з боржника (позивача у справі) виконавчого збору в розмірі 44692,22 грн.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що на момент винесення постанови від 17.09.2018 про відкриття виконавчого провадження №57218155, наказ №8/129/09, виданий Господарським судом Запорізької області 13.07.2009 виконаний.
Також, як встановлено судом, постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Красних О.Д. від 18.10.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу, наказ №8/129/09 від 13.07.2009 повернуто стягувачу, вказано, що стягувач надав заяву про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.
У позовній заяві позивач зазначав, що постанова про стягнення виконавчого збору від 17.09.2018 є незаконною, оскільки Єдиний державний реєстр судових рішень не містить жодних судових рішень, з яких вбачалося б про звернення Концерну «МТМ» за поновленням строку на пред'явлення виконавчого документу до виконання, отже виконавчий документ пред'являвся Концерном «МТМ» на примусове виконання до органу примусового виконання рішень вчасно та орієнтовано протягом 15 років з моменту його видачі. Отже, не можна казати про те, що 17.09.2018 наслідком відкриття виконавчого провадження ВП №57218155 стало перше надходження виконавчого документу - наказу №8/129/09, виданого 13.07.2009 Господарським судом Запорізької області.
Відповідно до частини 6 №1404-VIII у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
До матеріалів справи не надано доказів пред'явлення 17.09.2018 наказу №8/129/09, виданого 13.07.2009 Господарським судом Запорізької області на виконання повторно, такі припущення позивача, під час судового розгляду належними доказами не доведені.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що відповідач, приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору, діяв правомірно та у відповідності до частини 4 статті 27 Закону №1404-VIII.
Розмір виконавчого збору, що визначений спірною постановою, позивачем не оскаржується.
Відтак, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про те, що постанова старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Савенко Ілони Андріївни ВП №57218155 від 17.09.2018 про стягнення виконавчого збору, відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, а тому відсутні підстави для її скасування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241-246, 287 КАС України, суд -
У задоволенні позову Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 287, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (просп. Металургів, 11, м.Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 05478717),
Відповідач - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул.Лобановського, 10, м.Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 35036926).
Повне судове рішення складено 19.03.2025.
Суддя Б.В. Богатинський