20 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1201/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ, якою просить: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Міснік Н.В. про накладення штрафу про накладення штрафу від 06.02.2025 року у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 68760007.
Ухвалою судді від 28 лютого 2024 року відкрито провадження у адміністративній справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ від 06 лютого 2025 року накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин. В той же час, позивач зазначає, що після набрання рішенням суду законної сили, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було взято рішення суду на облік в Пенсійному фонді України. Виконання рішення суду буде можливим після визначення джерел покриття видатків. Позивач вважає, що виконав рішення суду в межах наявних у нього повноважень, а відтак застосування відповідачем штрафу є протиправним.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що рішення суду боржником виконано не в повному обсязі, відтак постанова про накладення штрафу прийнята державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області: 1) Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області по відмові в проведенні перерахунку та виплати пенсії із 01 грудня 2019 року ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Закарпатській області» № 33/27-1151 від 21 вересня 2021 року; 2) Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Закарпатській області» № 33/27-1151 від 21 вересня 2021 року, з урахуванням проведених виплат. В решті позовних вимог -відмовлено.
24 січня 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист в адміністративній справі № 260/5478/21 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2019 року на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання МВС України по Закарпатській області» № 33/27-1151 від 21 вересня 2021 року, з урахуванням проведених виплат.
13 квітня 2022 року головним державним виконавцем Південно-Західного МРУ МЮ відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Міснік Н.В. відкрито виконавче провадження ВП № 68760007 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 24 січня 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/5478/21.
На виконання постанови про відкриття виконавчого провадження позивач надіслав лист від 22 квітня 2022 року, в якому повідомив, що виконавчий лист № 260/5478/21 виконано 21 січня 2022 року в добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження. Стягувачеві проведено перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки № 33/27-1151 від 21 вересня 2021 року про розмір грошового забезпечення. З 01 лютого 2022 року виплата пенсії ОСОБА_1 буде здійснюватися з урахуванням вищенаведеного судового рішення, а різниця пенсії (з урахуванням виплачених сум) за минулий за з 01.12.2019 року по 31.01.2022 року становить 157079,22 грн. Різниця в пенсії (з урахуванням виплачених сум) за минулий час облікована органами Пенсійного фонду України та буде виплачена після надходження коштів з Державного бюджету України. Невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
25 лютого 2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у ВП № 6870007 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404).
Згідно з ч. 1 ст. 1 ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі статтею 5 Закону України №1404 примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України №1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Статтею 18 Закону України № 1404 встановлені обов'язки і права виконавців. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону № 1404 за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно положень статті 27 Закону України №1404, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно зі статті 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Статтею 75 Закону України № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 19 Закону № 1404 сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання боржником судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.
Як вже встановлено судом, 06 лютого 2025 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Міснік Н.В. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. у ВП № 68760007 за невиконання без поважних причин.
Обґрунтовуючи поважність причин невиконання рішення суду, позивач вказує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Суд зазначає, що статтею 71 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Бюджет Пенсійного фонду - це план утворення і використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та надходжень з інших джерел, визначених цим Законом.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.п. 4 п. 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел.
Таким чином, виплати пенсій можуть бути здійснені відповідачем виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Суд зауважує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано і таке невиконання сталося без поважних на те причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення Головним управлінням пенсійного фонду України в Закарпатській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 757/29541/14-а.
В той же час, суд вважає, що позивач вчинив всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду.
Отже, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відтак, часткове невиконання судового рішення, на думку суду, відбулось з незалежних від позивача причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75, Закону України № 1404, що виключає можливість накладення штрафу на боржника.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що постанова про накладення штрафу від 06 лютого 2025 року ВП № 68760007 за невиконання рішення суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи, що позивачем є суб'єкт владних повноважень, позов задоволено повністю і позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 5, 19, 77, 243, 246, 287, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14, код ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про накладення штрафу від 06.02.2025 року у розмірі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні № 68760007.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяН.Д. Маєцька