про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
19 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/1997/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Іванчулинець Д.В., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі № 260/1997/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
18 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (далі - позивач) в особі представника - Головач Василя Васильовича (далі - представник позивача) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить:
1) визнати відсутність компетенції (повноважень) Головного управління ДПС у Закарпатській області щодо призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE»;
2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області від 04 березня 2025 року № 213-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородська філія ТО В «INTER CARS UKRAINE»;
3) судові витрати стягнути з відповідача на користь ТОВ «INTER CARS UKRAINE» (код ЄДРПОУ 30865632).
Разом з позовом представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, якою просить: зупинити дію індивідуального акта - наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 04 березня 2025 року № 213-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородська філія ТОВ «INTER CARS UKRAINE» до набрання законної сили рішенням у цій справі.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що предметом позову є: визнання відсутності компетенції (повноважень) Головного управління ДПС у Закарпатській області (відповідач) щодо призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» (позивач) та визнання протиправним й скасування наказу відповідача від 04 березня 2025 року № 213-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородська філія ТОВ «INTER CARS UKRAINE». Оскільки звернення до суду відбулося до початку перевірки, то наказ іще не вичерпав свою дію, станом на момент подання позову контролюючий орган не був допущений до перевірки, а отже на думку позивача, він використовує належний спосіб захисту. Право на звернення до суду із позовом на захист своїх прав шляхом визнання наказу протиправним позивач вважає, що реалізує своєчасно, отже має право розраховувати на судовий захист обраним відповідно до закону способом захисту. Одним із способів захисту прав платника податків також є недопуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Так, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, може захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Однак, за наявних обставин право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю ТОВ «INTER CARS UKRAINE» (товариство) може реалізувати виключно шляхом застосування судом заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки початок проведення документальної невиїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки. Це у свою чергу, унеможливить виконання рішення суду про задоволення позову товариства про визнання протиправним та скасування наказу, і вказане рішення не призведе до відновлення порушеного права позивача. Тоді як недопуск податкових інспекторів до перевірки може бути незаконним, що потягне тяжкі наслідки для позивача у вигляді арешту майна. Вочевидь, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту ухвалення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Вказане у сукупності свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, позбавить сенсу позовну заяву, як і подальший судовий розгляд цього питання. Зрештою це буде відмовою у доступі до правосуддя. Вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті.
ТОВ «INTER CARS UKRAINE» є великим платником податків з мільйонними місячними обігами, зупинення видаткових операцій по рахунках призведе до повної зупинки діяльності та величезних збитків. Вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного наказу до вирішення справи судом, не призведе до жодних втрат чи збитків держави, оскільки після розгляду справи судом відповідач може, в залежності від рішення суду, продовжити перевірку або відпадуть підстави для проведення перевірки.
ТОВ «INTER CARS UKRAINE» є впізнаваною компанією в Україні, яка асоціюється у її покупців із високим рівнем якості товарів та оригінальним їх походженням. Станом на день звернення до суду товариство має понад 20 000 постійних клієнтів в усіх куточках України.
Свою ділову репутацію товариство напрацьовувало прозорою, чесною та відповідальною діяльністю не один десяток років і зараз заслужено користується довірою, лояльністю та прихильністю своїх покупців. Про це також свідчить і наявність серед постійних покупців товариства великої кількості підрозділів Збройних Сил України. Ділова репутація товариства стала його комерційним надбанням та цінністю. Виконання рішень відповідача до вирішення справи по суті призведе до завдання шкоди діловій репутації та позитивному іміджу позивача на ринку України, а відновлення таких якостей є дуже тривалим та енерго- й ресурсозатратним, і при цьому - не завжди можливим до попереднього високого рівня.
Позивач вважає очевидними ознаки протиправності рішень та дій відповідача, зокрема, відсутність затвердженого Плану-графіка перевірок на 2025 рік, та відсутність на сайті ДПС України опублікованого документу - затвердженого Плану-графіка перевірок на 2025 рік.
Отже, якщо позивач буде змушений допустити до перевірки посадових осіб контролюючого органу, це позбавить його такого способу захисту своїх прав, як визнання наказу протиправним. Окрім того, це буде порушенням прав позивача на доступ до правосудця та обмеженням у використанні передбаченого законом способу захисту своїх прав.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши зміст такої заяви суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити дію індивідуального акта - наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 04 березня 2025 року № 213-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородська філія ТОВ «INTER CARS UKRAINE» до набрання законної сили рішенням у цій справі.
Разом з тим, суд зазначає, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є визначення наявності або відсутності компетенції (повноважень) Головного управління ДПС у Закарпатській області щодо призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE», а також законності оскаржуваного наказу від 04 березня 2025 року № 213-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородська філія ТОВ «INTER CARS UKRAINE».
Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта - наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 04 березня 2025 року № 213-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Ужгородська філія ТОВ «INTER CARS UKRAINE» - до набрання рішенням в дані справі законної сили, зумовлює фактично вирішення даного спору по суті, що суперечить природі інституту забезпечення позову.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності рішень та дій відповідача при прийняті оскаржуваної вимоги.
Крім того, позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
При розгляді заяви про забезпечення позову судом не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, оцінка на предмет законності може бути дана судом тільки під час розгляду відповідної позовної заяви. Відтак, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, є неможливим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених в її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі № 260/1997/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «INTER CARS UKRAINE» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст.296 КАС України.
Суддя Д.В. Іванчулинець