Рішення від 19.03.2025 по справі 260/901/25

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/901/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2), яким просить суд: 1. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №921120130874 від 27.01.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII. 2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та виплачувати її у розмірі 70% від суми заробітку годувальника - ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 05.02.2025 року №196, виданій Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Закарпатській області, починаючи з 20 січня 2025 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 20 січня 2025 року вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області із заявою №135 та доданими до неї документами про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII. Однак, за результатами розгляду поданих документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області було прийнято рішення №921120130874 від 27.01.2025 року, яким позивачці відмовлено у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно із Законом України «Про державну службу». Обгрунтовуючи дане рішення, відповідач 1 зазначив, що діючим законодавством призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» не передбачена. Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим і звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

25 лютого 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у статті 27 цього Закону. Так само від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Отже, незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні. усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв'язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком. З огляду на це, та обставина, що суддя у відставці ОСОБА_2 пенсії за віком не отримував (а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці), не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, викладених у постановах від 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16, від 15 січня 2020 року у справі №592/7939/16-а та від 28 квітня 2020 року у справі №635/4299/17. Також, зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №440/7341/20. Таким чином, відмова у перерахунку пенсії щодо переходу з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ є правомірною.

26 лютого 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, надійшли належним чином завірені копії всіх документів, пов'язаних із зверненням ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії та її розглядом, та матеріали відмовної пенсійної справи.

27 лютого 2025 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що виплата довічного грошового утримання нерозривно пов'язана з конституційно визначеним статусом професійного судді, не є видом пенсії у розумінні законодавства, а отже, виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є особистими, а тому її розмір не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім'ї судді, оскільки вони пов'язані із певною особою та її статусом. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у статті 27 цього Закону. Так само від розміру пенсії за віком визначається розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника (частина перша статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Отже, незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв'язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком. З огляду на вищезазначене, та обставина, що суддя у відставці ОСОБА_2 пенсії за віком не отримував (а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці), не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Стосовно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196 від 05.02.2025, представник відповідача 2 зазначає, що вимога позивача врахувати при здійсненні перерахунку пенсії довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196 від 05.02.2025 є похідною та заявлена передчасно, оскільки повинна вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на переведення на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу». Окрім того, відповідач 2 не погоджується зі змістом самої довідки на підставі якої позивач просить суд зобов'язати органи Пенсійного Фонду України провести перерахунок її пенсії. Отже, вимога позивача про врахування при здійсненні перерахунку пенсії довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №196 від 05.02.2025 є передчасною, та такою, що заявлена на майбутнє.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, матеріали відмовної пенсійної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, чоловік позивача - ОСОБА_2 працював на посаді судді з 17.04.1990 року по 16.09.2020 року. Звільнений з посади судді Міжгірського районного суду Закарпатської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Міжгірського районного суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» від 08 вересня 2020 року №2577/0/15-20.

На виконання цього рішення, Міжгірським районним судом Закарпатської області було видано Наказ «Про відрахування зі штату Міжгірського районного суду Закарпатської області судді ОСОБА_2 » від 09 вересня 2020 року №02-05/84 та зроблено запис №12 від 16.09.2020 року у вкладиші до трудової книжки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі №260/3564/20 адміністративний позов ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо безпідставного незарахування до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття ним права для призначення на посаду судді вперше. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_2 , до стажу роботи на посаді судді два роки роботи у сфері права у відповідності до ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII в редакції Закону №2509-VIII від 12.07.2018р. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 суддя у відставці ОСОБА_2 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 16 січня 2025 року Серія НОМЕР_2 , виданим Виконавчим комітетом Міжгірської селищної ради.

Судом також встановлено, із 04.02.2010 року позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком.

Згідно з Довідкою про склад сім'ї №16-08/57 від 21.01.2025 року, виданою Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області, позивача - ОСОБА_1 , проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У цій довідці, також, йдеться про те, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого померлого чоловіка ОСОБА_2 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20 січня 2025 року ОСОБА_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області із заявою №135 про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.

За принципом екстериторіальності заява та надані документи були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області де за результатами розгляду було прийнято рішення за №921120130874 від 27.01.2025 року про відмову у перерахунку пенсії, у зв'язку з відсутністю правових підстав. Рішення про відмову у перерахунку пенсії, обгрунтоване тим, шо відповідно до п.1 статті 36 Закону: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Відповідно до ч.3 пункту 2 статті 36 Закону: непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. З 1 травня 2016 року є чинним Закон України від 10.12.2015р. №889-VIII «Про державну службу», за ст.90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» . Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 утратив чинність Закон України від 16.12.1993 року №3723-XII «Про Державну службу», крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених п.10 і 12 цього розділу. За пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державним службовцям за певних умов призначаються пенсії за віком відповідно до ст.37 Закону №3723. Оскільки діючим законодавством призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» не передбачено, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії. Згідно із ст.74, 75 Закону України «Про адміністративну процедуру» рішення набирає чинності з дня доведення його до відома особи, яка звернулась за призначенням/перерахунком пенсії.

Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду України протиправним, позивач звернулася за захистом свої прав до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» (далі по тексту - Закон №3723) у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (1058-15).

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

01 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» №889 пунктами 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 46 Закон України «Про державну службу» №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.

Аналогічні приписи закріплено і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).

З аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку, за наявності умов, передбачених Законом України «Про державну службу» - стажу державної служби у особи, на утриманні якого перебувала позивачка, остання має право на таку пенсію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №420/9478/21.

Частина 1 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI передбачала, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

При цьому, частиною 1 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, яка набрала чинності 30 вересня 2016 року передбачає, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (зокрема 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723.

Таким чином, необхідною ж умовою для виникнення в осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723 є наявність сукупності таких умов: досягнення такими особами певного віку, а саме чоловіками 62 років; наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме для чоловіків 35 років, оскільки зміст вказаної правової норми передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом; наявність в особи не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно з Законом №889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника та за таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивачки, відповідно до статті 37 Закону №3723.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що підстави для відмови у переході з пенсії за віком призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу», які зазначені у рішенні від 27 січня 2025 року №921120130874 є неправомірними, однак відповідачем 1 не здійснено жодних дій для дослідження обставин щодо того, чи мав чоловік позивачки право на призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ.

Отже, враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що рішення відповідача 1 про відмову у переході з пенсії по втраті годувальника призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» від 18 червня 2024 року №072050013273 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги, зобов'язального характеру, а саме зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та виплачувати її у розмірі 70% від суми заробітку годувальника - ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 05.02.2025 року №196, виданій Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Закарпатській області, починаючи з 20 січня 2025 року.

З матеріалів долучених до справи видно, що ОСОБА_2 після виходу у відставку з посади судді Міжгірського районного суду Закарпатської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» від 08 вересня 2020 року №2577/0/15-20, отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

У статті 37-1 Закону №3723 було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Отже, якщо б ОСОБА_2 обрав пенсію за віком, то мав би право отримувати її (а у разі підвищення заробітної плати суддів у збільшеному розмірі) до смерті.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст.37 Закону №3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а сформульовано висновок про те, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч.10 ст.37 Закону №3723, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

У свою чергу, в постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду прийшов до висновку, що утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за ст.37 Закону №3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.

З огляду на це, Верховний Суд у цій справі зазначив, що він вже розглядав справу №236/3193/16-а, в якій висловлювався щодо права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ст.37 Закону №3723 у розмірі 70% від заробітної плати судді.

Верховний Суд України у постанові від 01.07.2014 у справі №21-244а14 та Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі №724/436/15-а висловили правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

З огляду на спірні правовідносини, а також періоди, в яких виник цей спір, дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону №889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника.

За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім'ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивачки, відповідно до статті 37 Закону №3723.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а, від 31.05.2021 у справі №569/10026/16-а.

Відповідно до ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч.2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника оскаржила позивач.

Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області відповідно до приписів Порядку №22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно переведення позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України повноважень, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та виплачувати її у розмірі 70% від суми заробітку годувальника - ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 05.02.2025 року №196, виданій Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Закарпатській області, починаючи з 20 січня 2025 року, підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень і дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у визначений судом спосіб.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача 1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №921120130874 від 27.01.2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII та виплачувати її у розмірі 70% від суми заробітку годувальника - ОСОБА_2 , визначеної у довідці від 05.02.2025 року №196, виданій Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Закарпатській області, починаючи з 20 січня 2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (проспект Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич

Попередній документ
125997341
Наступний документ
125997343
Інформація про рішення:
№ рішення: 125997342
№ справи: 260/901/25
Дата рішення: 19.03.2025
Дата публікації: 24.03.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; членів сімей, які втратили годувальника
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (10.12.2025)
Дата надходження: 10.02.2025
Предмет позову: про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії