20 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/21303/24
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Проспект-Транс" до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати «Рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000194/2 винесене Житомирською митницею 11.06.2024 року.
В обґрунтування позову зазначає, що надані відповідачу документи підтверджують заявлену вартість товари та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом.
Ухвалою від 11.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що Рахунок-фактура № 2905 від 03.05.2024, що поданий до митного оформлення складено I.V.I. PROVENCE. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 19.01.2017 власником зазначено іншу особу. Документ, що вказує на юридичний зв'язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано. Відповідно до п.3.1 Контракту № 26.04.2024 від 26.04.2024 поставка товару здійснюється на умовах DAP Житомир. Згідно із відомостями графи 20 митної декларації товар постачається на умовах DAP Житомир, що відповідно до правил «Інкотермс» свідчить про те, що продавець взяв на себе зобов'язання поставити товар до Житомира та поніс витрати на його транспортування. Разом з тим, до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 10.06.2024, згідно із якою витрати покупця по доставці автомобіля до кордону України складають 300 євро. Даний факт може свідчити про те, що товар фактично проданий покупцю на інших комерційних умовах, які могли вплинути на кінцеву ціну продажу транспортного засобу. Довідка про транспортні витрати № 288 від 28.02.2023 не містить інформацію про маршрут слідування, відстань транспортування товару, вартість якого включено до ціни продажу. Відповідно до рахунки-проформи PROFORMA 26/04/2024 від 26.04.24, термін оплати за товар 26.04.2024. До митної декларації долучено банківський платіжний документ від 15.05.24 не може бути використано як документ, що підтверджує ціну, що була фактично сплачена за товар, оскільки не містить достатніх даних про товар (номер кузову, рік виготовлення тощо), посилання на рахунок-фактуру, тобто дані, які б могли свідчити про те, що даний платіжний документ стосується оцінюваного товару.
Позивач відповіді на відзив не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між I.V.I. PROVENCE (продавець) та ПП "Проспект-Транс" (покупець) укладений контракт № 26.04.2024 від 26.04.2024 на поставку сідельного тягача DAF CF 460 FT, бувшого у використанні, VIN НОМЕР_2 та сідельного тягача DAF CF 460 FT, бувшого у використанні, VIN НОМЕР_3 (а.с. 14-15).
З метою митного оформлення сідельного тягача DAF CF 460 FT, бувшого у використанні, VIN НОМЕР_2 , позивач подав митну декларацію 24UA101020021457U1 (а.с. 66), в якій митну вартість товару визначив за 6 (резервним) методом визначення митної вартості.
До митної декларації позивач додав: контракт (а.с.67-68), проформу 26/04/2024 від 26.04.2024 (а.с. 69), фактуру № 2905 від 03.05.2024 (а.с. 69 зворот), міжнародна ТТН (а.с. 70), сертифікат № 2017AF32545(а.с. 70 зворот), довідка про транспортні витрати (а.с. 70 зворот) та інш.
З урахуванням проведеної консультації, Житомирською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 11.06.2024 №UA101020/2024/000194/2 (а.с. 61. зворот-62), яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.
У графі 33 вказаного рішення було зазначено:
Відповідно до графи 43 митної декларації, декларантом застосовано резервний метод визначення митної вартості. Документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення не подані до митного оформлення. Митна вартість, визначена згідно з положеннями статті 64 «Резервний метод» Митного кодексу України, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:
Рахунок-фактура № 2905 від 03.05.2024, що поданий до митного оформлення складено І.V.І. PROVENCE.
У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 19.01.2017 власником зазначено іншу особу.
Документ, що вказує на юридичний зв'язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано.
Відповідно до п.3.1 Контракту № 26.04.2024 від 26.04.2024 поставка товару здійснюється на умовах DAP Житомир.
Згідно із відомостями графи 20 митної декларації товар постачається на умовах DAP Житомир, що відповідно до правил «Інкотермс» свідчить про те, що продавець взяв на себе зобов'язання поставити товар до Житомира та поніс витрати на його транспортування. Разом з тим, до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 10.06.2024, згідно із якою витрати покупця по доставці автомобіля до кордону України складають 300 євро. Даний факт може свідчити про те, що товар фактично проданий покупцю на інших комерційних умовах, які могли вплинути на кінцеву ціну продажу транспортного засобу.
Довідка про транспортні витрати № 288 від 28.02.2023 не містить інформацію про маршрут слідування, відстань транспортування товару, вартість якого включено до ціни продажу.
Таким чином відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Відповідно до рахунки-проформи PROFORMA 26/04/2024 від 26.04.24, термін оплати за товар 26.04.2024.
До митної декларації долучено банківські платіжні документи від 15.05.24 та 13.05.2024 на загальну суму 29000 Євро не можуть бути використані як документи, що підтверджує ціну, що була фактично сплачена за товар, оскільки не містить достатніх даних про товар (номер кузову, рік виготовлення тощо), посилання на рахунок-фактуру, тобто дані, які б могли свідчити про те, що даний платіжний документ стосується оцінюваного товару.
Додатково надана копія митної декларації країни відправлення не містить відомостей про товар; зазначена в ній сума не відповідає вартості зазначеній в рахунку-фактурі.
Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Також не подані документи, що підтверджують обраний метод визначення митної вартості згідно із ст. 64 Митного кодексу України.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України).
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка грунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів за МД № 24UA101020015912U7 від 27.04.2024 - Сідельний тягач: -марка - DAF; -модель- CF 460 FТ; -номер шассі -XLRTEM4300G141974;-тиn двигуна • дизель;-загальна кількість місць-2;-призначення-для перевезення напівпричіп ів; -номер (тип) двигуна - А274894;-об'єм циліндрів двигуна - 12902 смЗ;-потужність двигуна - 340 квт;-колісна формула - 4х2;-такий, що був в використанні;-дата першої реєстрації - 19.01.2017;-календарний рік виготовлення - 2016;-модельний рік виготовлення - 2016- 17250 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Джерело інформації: Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI, інформація щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, які містяться в ціновій базі ЄАІС ДМСУ.
За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2024/006974 (а.с. 63 зворот-64), якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.
Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Водночас, суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Як вбачається з сертифіката реєстрації № 2017AF32545 (а.с. 16. 87) DAF CF 460 FT, VIN НОМЕР_2 , з 19.01.2017 належить Lomatrans LOCATION MANUTENTION TRANSPORTS, номер сирету: 3061590210002, ім'я керівника: Paul MENOTTI, адреса компанії: Grande Bastide - 13220 ШАТОНЕФ-ЛЕ-МАРТІГ, адреса головного офісу компанії: Гранде Бастід 13220 ШАТОНЕФ-ЛЕ-МАРТІГ та яка є постачальником автомобільних перевезень і логістики поблизу Марселя.
При цьому продаж здійснював I.V.I. PROVENCE, керівник Ігор Іванов, адреса: 560 RUE RENE CAILLOUX 13730, SAINT-VICTORET, PROVENCE ALPES COTE D ZUR France.
Враховуючи, що суду не надано доказів того, що даний автомобіль належить I.V.I. PROVENCE на праві власності або доказів, що даний контрагент має право здійснювати продаж даного автомобіля, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості зазначеного товару, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирська митниця діяла в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначений чинним законодавством.
Щодо доводів відповідача про те, що подана декларантом довідка про транспортні витрати, в якій вказані витрати на доставку транспортного засобу в розмірі 300 євро (а.с. 21), не підтверджує належним чином розмір витрат на перевезення. Суд вважає необхідним зазначити наступне.
Верховний Суд в постанові від 31 травня 2019 року по справі № 804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Крім того, як передбачено п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно висновків Верховного Суду України викладених в постанові від 31.01.2019 по справі №П/811/1007/17 вимога щодо надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів є імперативною та не поставлена в залежність від умов постачання (пункт 6 частини другої статті 53 МК України).
Подібна позиція викладена у справі №804/1464/15 від 14.01.2020 в якій Верховний Суд спростував висновки судів попередніх інстанцій, якими зазначено, що оскільки товар постачається на умовах DAP, згідно яких витрати на транспортування товару несе продавець, то подання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не передбачено положеннями МК України.
Однак, Верховий Суд не погодився з такими твердженнями та дійшов висновку, що зазначене судами попередніх інстанцій суперечить приписам ст. 53 МК України, що документи, які містять відомості про вартість перевезення, подаються у будь-якому разі, незалежно від умов поставки.
Відтак, декларантом умови норм п. 2. ч. ст. 52 МК України, якими передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню не виконані, що в свою чергу стало однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 3.1 Контранку №26.04.2024 умови поставки DAP Житомир за Інкотермс 2010 (п. 13.1 Контракту). Поставка на умовах DAP передбачає поставку в місці призначення, товар надають покупцеві вже готовим для розвантаження, для перевантаження під митним контролем, або ж для розмитнення). За вказаними умовами поставки, всі витрати з транспортування товару покладаються на продавця, та включені до вартості товару
Окрім цього, слід зазначити, що вартість оплати за транспортування товару на території України не впливає на вартість товару та відповідно на митну вартість, а витрати на транспортування товару до кордону України покладено на Продавця, що теж не впливає на митну вартість.
Відповідно до ч. 9 ст. 58 МК України, розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально (ч. 21 ст. 58 МК України).
Верховний Суд в постанові №320/20884/23 від 03.12.2024 вказав, що необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
При цьому, декларантом до митного оформлення додано довідку від 10.06.2024 про транспорті витрати по маршруту Франція-кордон України.
Враховуючи те, що зазначені вище невідповідності є суттєвими для обчислення ціни товару, у митниці були обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, а тому, митний орган мав законні підстави для витребування додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, та, відповідно, наступного коригування такої вартості.
В постанові Верховного Суду по справі №240/10401/19 від 16.08.2022, колегія суддів погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки надані митному органу документи: не підтверджували заявлену вартість;
містили розбіжності у документах, які мають обов'язковий характер;
позивачем на підтвердження заявленої митної вартості не було подано у повному обсязі витребуваних документів, а наявні документи містили неточності.
Так, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
У постанові від 15.05.2018 у справі №809/1260/17 Верховний Суд зазначив про те, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на позивача. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. У постановах від 04 серпня 2021 у справі №520/3421/19 та від 04 серпня 2021 у справі №520/4787/19 Верховний Суд зазначає, що наявність у ЄАІС інформації про іншу митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. У постанові від 17 лютого 2022 у справі № 520/4051/19 Верховний Суд зазначив, що оскільки під час проведення консультації між декларантом та митним органом позивачем не було надано витребувані документи для підтвердження митної вартості товару та виявлено неможливість підтвердження вартості товару на підставі додатково наданих документів, митний орган правомірно використав інформацію з програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.
Оскільки у відповідача виникли обґрунтовані підстави для сумнівів у правильності заявленого рівня митної вартості, встановлені суттєві розбіжності у наданих документах щодо складових митної вартості товарів, які не були позивачем спростовані, митним органом правомірно витребувані додаткові документи, а також у подальшому прийняте спірне рішення.
Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірне рішення на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог та приписи ст. 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства "Проспект-Транс" (вул. Сергія Параджанова, 77, м. Житомир, 10001, код 36427930) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код 44005610) про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк