м. Вінниця
20 березня 2025 р. Справа № 120/15499/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина НОМЕР_1 , відповідач) із позовом, в якому просив
- визнати протиправною бездіяльність щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та "індексації грошового забезпечення" при обрахунку «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2016, 2017, 2018 роки;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не врахування "індексації грошового забезпечення" при обрахунку «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2019, 2020, 2021 роки;
- зобов'язання здійснити перерахунок та доплату обрахунку «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та "індексації грошового забезпечення" за 2016, 2017, 2018 роки, в тому числі випплаченої на виконання рішення Вінницького окружного адіміністративного суду від 03.02.2022 р. та 05.09.2023 р. по справі №120/13635/21-а;
- зобов'язання здійснити перерахунок та доплату обрахунку «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із урахуванням "індексації грошового забезпечення" за 2019, 2020, 2021 роки, в тому числі виплаченої на виконання рішення Вінницького окружного адіміністративного суду від 03.02.2022 р. та 05.09.2023 р. по справі №120/13635/21-а.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що при нарахуванні допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки не враховано щомісячну додаткову винагороду та індексацію, що є протиправним, адже така є щомісячною виплатою , відтак, має бути включена при обчислення спірної виплати.
Ухвалою суду від 06.12.2024 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 04.02.2023 р. витребувано докази.
07.02.2025 р. надійшов відзив, в якому представник відповідача зазначив, що положеннями Інструкції №73 визначено, що щомісячна додаткова винагорода не включається при обчислення одноразових видів грошового забезпечення. Оскільки допомога на оздоровлення є одноразовою виплатою то, відповідно, щомісячна додаткова винагорода та індексація при обрахунку останньої не включена правомірно.
Ухвалами від 24.02.2025 р. витребувано додаткові докази.
Ухвалою від 20.03.2025 р. продовжено строк для подання відзиву..
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №324 -ос від 28.07.2021 р. ОСОБА_1 виключено з 28.07.2021 р. із списків особового складу.
Однак, під час несення військової служби у відповідача позивачу не вірно розраховано допомогу на оздоровлення.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Частиною 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що один раз в рік військовослужбовцям виплачується грошова допомога на оздоровлення обрахунок якої здійснюється виходячи з розміру місячного грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 за №889 " Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Постанова №889) встановлено новий вид грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду.
Відповідно до пункту 2 Постанови №889, граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Крім того, згідно з Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справи від 02.02.2016 № 73 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 217/28347 визначено порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі - військовослужбовці) та займають посади в Державній прикордонній службі України, регіональних управліннях Державної прикордонної служби України, в загонах морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), в розвідувальному органі Державної прикордонної служби України, навчальних закладах, науково-дослідних установах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідно до п.2 Інструкції № 73 виплата щомісячної додаткової грошової винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:
1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення:
- військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах;
- військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Державної прикордонної служби України ;
2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розміри винагороди для органів Державної прикордонної служби України з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Державної прикордонної служби України в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Державної прикордонної служби України у Державному бюджеті України на відповідний рік.
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат (п. 8 Інструкції № 73).
Також п. 3.7.4 п. 3.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом АПС України від 20.05.2008 № 425 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
В свою чергу, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Отже, підстави вважати додаткову грошову винагороду, яка нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, одноразовим видом грошового забезпечення відсутні. Адже , як видно із інформації про грошове забезпечення в період з вересня 2016 р. по березень 2018 р., грошова винагорода виплачувалась позивачу щомісячно.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2021 у справі №620/3346/19.
Сторони не заперечують тієї обставини, що щомісячна додаткова грошова винагорода виплачувалась позивачу щомісяця з серпня 2016 р. по березень 2018 р.. Це свідчить про її систематичний характер.
Схожий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 у справі № 826/2205/17.
Водночас, застосовуючи Інтрукцію №425 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру і склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення, відповідач не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку і розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, частиною четвертою статті 9 Закону України № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру грошової допомоги на оздоровлення та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон України № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
Відповідач не заперечує тієї обставини, що щомісячну додаткову грошову винагороду не включено до складу грошового забезпечення, з якого позивачу обчислювалась грошова допомога на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках.
Таким чином, відповідач, застосовуючи норми вищезазначених Інструкцій, не врахував пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 826/14564/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 24.10.2019 у справі № 820/3211/17, від 05.12.2019 у справі № 295/5200/18, від 14.04.2020 у справі № 820/3719/18, від 24.03.2020 у справі №810/2734/17, від 14.07.2020 у справі № 820/1784/17, від 16.10.2020 у справі № 826/4043/16, від 29.12.2020 у справі № 240/1095/20.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі № 380/2427/20 констатував наявність правових підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача в частині нарахування та виплати позивачу допомоги на оздоровлення в 2016 та 2017 роках без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої вищевказаною постановою.
Із урахуванням вищенаведеного , суд доходить висновку, що відповідач безпідставно не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2016, 2017, 2018 роки,чим допустив протиправну бездіяльність.
Як наслідок, слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» за 2016, 2017 , 2018 роки.
Щодо не включення індексації до обрахунку грошової допомоги на оздоровлення , то тут суд вказує на наступне.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року № 282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-ХІІ).
Згідно статті 1 вказаного Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, суд вважає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її включення у довідку не регулюється положеннями Закону №2011-XII або Закону №2262-ХІІ.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року №2017-III, Закону №1282-ХІІ, та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №240/10130/19.
За вищевикладеними обставинами, суд дійшов висновку, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Як свідчать матеріали справи, рішеннями суду від 03.02.2022 р., 05.09.2023 прийнятими у справі №120/13635/21-а встановлено право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 28.07.2016 по 28.07.2021
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Таким чином, суд вважає, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована грошова допомога для оздоровлення. Враховуючи особливу правову природу виплати індексації, у відповідача були відсутні правові підстави для її невключення до обрахунку спірних виплат.
Відтак , суд доходить висновку, що відповідач безпідставно не врахував індексацію при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки,чим допустив протиправну бездіяльність.
Як наслідок слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із урахуванням «індексації» за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів , суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Разом з тим, відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, відтак такий не сплачувався, а отже не підлягає стягненню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
адміністративний позов задовольнити повністю..
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2016, 2017, 2018 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із урахуванням при обрахунку такої щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішення Вінницького окружного адіміністративного суду від 03.02.2022 р. та 05.09.2023 р. по справі №120/13635/21-а.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2019, 2020, 2021 роки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення за 2019, 2020, 2021 роки передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" із урахуванням при обрахунку такої індексації грошового забезпечення, в тому числі виплаченої на виконання рішення Вінницького окружного адіміністративного суду від 03.02.2022 р. та 05.09.2023 р. по справі №120/13635/21-а.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ін НОМЕР_2 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Повний текст рішення сформовано 20.03.25 р.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна