м. Вінниця
20 березня 2025 р. Справа № 120/12026/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
12.09.2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 07.05.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення № 905230131152 від 07.08.2024 року про відмову позивачу в частині перерахунку пенсії по заробітній платі, у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 18.09.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
У зазначений строк позивач вимоги вказаної ухвали виконала.
Ухвалою суду від 01.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.10.2024 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що цим Головним управлінням винесено рішення про часткову відмову у перерахунку пенсії № 905230131152 від 07.08.2024 року. Тобто, перехід з одного виду пенсії на інший було проведено, але без урахування наданої позивачем довідки про заробітну плату: № 2868 від 09.11.2010 року, оскільки вона не підтверджена первинними документами та відсутній акт її перевірки.
Відповідач зазначає, що довідки про заробітну плату: № 8 від 22.03.2024 року, № 494/01-17 від 04.04.2024 року, № 495/01-17 від 04.04.2024 року враховано на підставі результатів проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевірок первинних документів, щодо достовірності та обгрунтованості видачі архівної довідки про заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсії.
Щодо зарахування довідки № 2868 від 09.11.2010 року відповідач вказує, що у ході перерахунку встановлено відсутність підтвердження цієї довідки первинними документами. Запит до Пенсійного фонду російської федерації для перевірки довідок про заробітну плату направити неможливо через припинення дії Угоди від 13.03.1992 року про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Відтак, довідку № 2868 не зараховано, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31.12.1991, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених ч.1 Закону № 1058.
На думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду в України в Запорізькій області не порушувало права позивача на пенсійне забезпечення, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на викладене, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
21.10.2024 року представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що заява позивача про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду в України в Запорізькій області.
Відповідач зазначає, що до заяви про переведення на пенсію за віком позивач додала, серед іншого, довідку про заробітну плату № 2868, видану 09.11.2010 року Муніципальною установою «Енісейський архів» Красноярського Краю російської федерації за період з 01.07.1989 року по 30.04.1993 року.
При цьому відповідач вказує, що первинних документів, якими б підтверджувалась надана позивачем довідка про заробітну плату, останньою не надано, а також відсутні акти зустрічної перевірки з підтвердженням достовірності даних в довідці відомостей про заробітну плату даними первинного обліку, для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати зазначеної у вказаній довідці законні підстави відсутні.
Враховуючи наведене, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримувала пенсію за інвалідністю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
07.05.2024 року позивач подала до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заяву про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви позивач, зокрема, надала довідки про заробітну плату:
- № 2868 від 09.11.2010 року видану Муніципальною установою “Енісейський архів» Красноярського краю російської федерації за період з 01.07.1989 року по 30.04.1993 року;
- № 8 від 22.03.2024 року видану Липовецькою райспоживспілкою Вінницької області за період з 01.06.1993 року по 31.05.1994 року;
- № 494/01-17 від 04.04.2024 року видану Комунальним підприємством “Трудовий архів» Липовецької міської ради за період з 01.04.1994 року по 31.12.1997 року;
- № 495/01-17 від 04.04.2024 року видану Комунальним підприємством “Трудовий архів» Липовецької міської ради за період з 01.01.1998 року по 31.07.1998 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.05.2024 року позивача повідомлено, що при перерахунку пенсії (перехід на інший вид пенсії заява від 07.05.2024 року) не враховано довідку про заробітну плату №2868 від 09.11.2010 року, виданої Муніципальною установою “Енісейський архів» Красноярського краю російської федерації за період з 01.07.1989 року по 30.04.1993 року, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Вподальшому, заява позивача від 07.05.2024 року за принципом екстериторіальності заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення № 905230131152 від 07.08.2024 року про часткову відмову позивачу в перерахунку пенсії, оскільки довідки про заробітну плату № 2868 від 09.11.2010 року, № 8 від 22.03.2024 року, № 494/01-17 від 04.04.2024 року, № 495/01-17 від 04.04.2024 року не підтверджені первинними документами та відсутні акти перевірок в частині перерахунку пенсії по заробітній платі у зв'язку з відсутністю правових підстав.
Вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив із наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Статтею 1 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9 і 14 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 за N 22-1 (надалі - Порядок N 22-1), для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 5).
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Спірним у даній справі є не рахування довідки № 2868 від 09.11.2010 року при перерахунку пенсії.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, 14.05.2024 року позивач разом із заявою про перерахунок пенсії надав органу пенсійного фонду, окрім іншого, довідки про заробітну плату № 2868 від 09.11.2010 року для обчислення пенсії, яка видана Муніципальною установою «Енісейський архів» Красноярського Краю російської федерації за період з 01.07.1989 року по 30.04.1993 року.
Зі змісту копії вказаної довідки № 2868 від 09.11.2010 року вбачається, що вона містить відомості про суми заробітної плати за періоди роботи позивача з липня 1989 року по квітень 1989 року. В такій довідці міститься посилання на підстави для її видачі.
Крім того мета видачі такої довідки - саме для обрахунку розміру пенсій, про що в ній власне і зазначено.
Тобто, зважаючи на зміст відомостей зазначених в таких довідках та беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, якими встановлено вимоги до оформлення довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, суд дійшов висновку, що надані позивачем довідки відповідають вимогам законодавства, так як видані на підставі первинних документів, містять чітко визначені періоди роботи, за які здійснювалась виплата заробітної плати, суми заробітної плати, а також усю інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видано такі довідки, містять відповідні печатки та підписи відповідальних осіб.
Доказів, які б свідчили про недостовірність вищевказаної довідки відповідачем суду не надано. При цьому, відповідачем не заперечується її достовірність.
Як слідує з відзивів на позовну заяву, неможливість врахування відповідачем при обчисленні пенсії позивачу відомостей про заробітну плату, отриману на території російської федерації, згідно довідки про заробітну плату № 2868 від 09.11.2010 року за період її роботи з 01.07.1989 року по 30.04.1993 року полягає в припиненні дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, внаслідок виходу України з цієї Угоди.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам суд враховує таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається в тому числі та із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Так, згідно з вимогами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин та в період роботи позивача на території РФ, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року (діючої в період роботи позивача на території РФ), трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведеного вище вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022 року.
Згідно ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Тому, з огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України необхідно дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.92 означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Суд вкотре наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди громадянам України, які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує загальні конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення за місцем проживання.
Європейського суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Крім того, згідно з висновками Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», « Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001року у справі «Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
У цих правовідносинах легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені законодавством тобто є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».
За таких обставин суд не бере до уваги твердження відповідача про неможливість врахування заробітної плати за періоди страхового стажу позивача, отриманого в російській федерації, як і неможливість проведення перевірки достовірності вказаних у спірній довідці про заробітну плату відомостей, оскільки такі обставини не залежать від волі позивача та не можуть мати негативні наслідки для нього у вигляді позбавлення права на належний соціальний захист та проведення перерахунку пенсії з урахуванням раніше отриманого заробітку за період своєї трудової діяльності.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача відносно неврахування при обчисленні пенсії позивачу наданої нею довідки про заробітну плату № 2868 від 09.11.2010 року за період її роботи з 01.07.1989 року по 30.04.1993 року є протиправними.
Що стосується довідок про заробітну плату: № 8 від 22.03.2024 року, № 494/01-17 від 04.04.2024 року, № 495/01-17 від 04.04.2024 року то такі також слід врахувати органом пенсійного фонду на підставі результатів проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області перевірок первинних документів, щодо достовірності та обґрунтованості видачі архівної довідки про заробітну плату для призначення (перерахунку) пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 905230131152 від 07.08.2024 року за результатами розгляду заяви позивача від 05.05.2024 року про перерахунок пенсії прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення, а тому визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо надання листа - роз'яснення від 24.05.2024 року то суд вважає, що належним способом захисту є оскарження рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про часткову відмову у перерахунку пенсії № 905230131152 від 07.08.2024 року.
Тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Разом із тим, визначаючись щодо визначення способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить.
Так, згідно з частиною першою вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Таким чином, беручи до уваги висновок суду про наявність підстав для врахування при обчисленні пенсії позивача відомосттей про заробітну плату (дохід) згідно довідкок про заробітну плату № 2868 від 09.11.2010 року, № 8 від 22.03.2024 року, № 494/01-17 від 04.04.2024 року, № 495/01-17 від 04.04.2024 року, суд вважає за необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 07.05.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , врахувавши при її обчисленні відомості про заробітну плату (дохід) згідно вищезазначених довідок про заробітну плату, з врахування вже виплачених сум.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.
Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про № 905230131152 від 07.08.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 07.05.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , врахувавши при її обчисленні відомості про заробітну плату (дохід) згідно довідок про заробітну плату № 2868 від 09.11.2010 року, № 8 від 22.03.2024 року, № 494/01-17 від 04.04.2024 року, № 495/01-17 від 04.04.2024 року, з врахування вже виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403);
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012)
Суддя Дончик Віталій Володимирович