м. Вінниця
19 березня 2025 р. Справа № 120/2063/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач, відділ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування вимог позивач вказує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 року, яке набрало законної сили 09.02.2024 року, у справі №120/17940/23 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.07.2021 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.07.2021 здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021.
На виконання даного рішення виданий виконавчий лист, який позивачем пред'явлено до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для примусового виконання.
В подальшому, постановою головного державного виконавця відділу відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
Однак, постановою від 26.06.2024 р. №71333475 вирішено повернути виконавчий лист стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.01.2023 року, яке набрало законної сили 06.11.2023 року, у справі №120/13373/23 позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ66047 від 01.06.2023 року, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ66047 від 01.06.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання даного рішення виданий виконавчий лист, який позивачем пред'явлено до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для примусового виконання.
В подальшому, постановою головного державного виконавця відділу відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
Однак, постановою від 28.01.2025 р. №73707347 вирішено повернути виконавчий лист стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Позивач із зазначеними постановами не погоджується, вказуючи на те, що виконавець не вжив всіх заходів з примусового виконання, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду.
Ухвалою суду від 24.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні в порядку визначеному статтею 287 КАС України. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а також встановлено сторонам строк для подання заяв по суті. Також витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП №74384675 та ВП № 73707347, а також докази направлення позивачу копій постанов про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 74384675 від 26.06.2024 року та у виконавчому провадженні №73707347 від 28.01.2025.
05.03.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що в ході провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні №74384675 боржником надано лист № 0200-0902-5/2914, від 21.03.2024, яким повідомлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання вищевказаного рішення суду проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.07.2021 склав - 11031,99 грн, та донараховано стягувачу кошти в сумі 64000,00 грн. за період з 01.07.2021 по 29.02.2024. Починаючи з березня 2024 року стягувач отримує пенсію в новому розмірі.
Сума заборгованості у розмірі 64000,00 грн запланована до виплати боржником після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІ1 "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, статтею 73 даного Закону закріплений вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі не передбачені цим законом.
Крім того, боржником сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення ( ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
В ході провадження виконавчих дій у виконавчому провадженні №73707347 з виконання виконавчого листа в справі № 120/13373/23, виданого 14.11.2023 Вінницьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ66047 від 01.06.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум, встановлено таке.
В ході провадження виконавчих дій боржником надано лист №0200-0902-5/5981 від 16.01.2024, яким зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання вищевказаного рішення суду проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.04.2019 склав - 8924,89 грн, та донараховано стягувачу кошти в сумі 175194,71 грн за період з 01.04.2019.
Сума заборгованості у розмірі 175194,71 грн. запланована до виплати боржником після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІ1 "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, статтею 73 даного Закону закріплений вичерпний перелік-використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим законом.
Крім того, боржником сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», 08.02.2024 на адресу боржника направлено вимогу державного виконавця щодо виконання рішення суду в повному обсязі з урахуванням фактів (доводів) викладених у заяві позивача та надання підтверджуючих документів щодо повного та фактичного виконання рішення суду.
У відповідь на вимогу державного виконавця, боржник листом № 0200-0902-5/24054 від 08.03.2024 повідомив, що відповідно до рішення суду у справі № 120/13373/23 проведено перерахунок пенсії стягувана, який на 01.04.2019 становить - 8924,89 грн, та донараховано стягувачу кошти в сумі 475 194,71 за період з 01.04.2019 по 30.11.2023.
Відповідач зазначає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Отже, дані обставини унеможливлюють проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення в інший спосіб.
З огляду на викладене, 26.06.2024 та 28.01.2025 державними виконавцями винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до п.9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Пункти 2, 3 даної постанови передбачають право стягувача повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, який йому було надіслано одночасно з постановою державного виконавця.
Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 нього Закону. Однак, станом на 04.03.2025 повторно виконавчі документи ОСОБА_1 не пред'являлися.
07.03.2025 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких представник просить в задоволенні позову відмовити та зазначає, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Станом на 17.02.2025 р. в Головному управлінні обліковується 26726 судових рішень на суму 2 774 579 3030, 41 грн., що підлягають виплаті за окремою бюджетною програмою.
Позивач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, місце та час розгляду справи, проте надав заяву про розгляд справи без його участі. Додатково зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не подано відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження в справі, у зв'язку з чим просить у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікувати неподання суб'єктами владних повноважень відзиву на позовну заяву та пояснень як визнання позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи також належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Однак, надав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Однак, надав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.
Ухвалою суду від 11.03.2025 вирішено, в зв"язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, подальший розгляд справи по суті проводити в порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку заяві позивача, відповідно до якої він просить у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікувати неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позовну заяву та пояснень як визнання позову, суд зазначає, що така є необґрунтованою та безпідставною, оскільки ухвалою суду про відкриття провадження від 24.02.2025 встановлено відповідачу строк до 07.03.2025 року для подання відзиву на позовну заяву в порядку ст. 162 КАС України. Також встановлено третій особі строк до 07.03.2025 року для подання письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог.
Крім того, витребувано у відповідача та зобов'язано надати суду до 07.03.2025 року належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 74384675 та ВП № 73707347, а також докази направлення позивачу копій постанов про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчому провадженні № 74384675 від 26.06.2024 року та у виконавчому провадженні №73707347 від 28.01.2025.
Відповідно до матеріалів справи, відзив на позовну заяву разом із витребуваними доказами поданий відповідачем 05.03.2025 за вх.№ 14161, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 28-83).
Пояснення від третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано до суду електронною поштою 07.03.2025 за вх.№ 14670, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 84-92).
Отже, представником відповідача та представником третьої особи заяви по суті позовних вимог подані у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження від 24.02.2025.
З"ясувавши доводи сторін та третьої особи, викладені в поданих заявах по суті справи, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі №120/17940/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.07.2021 здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням виплачених сум.
Судом видано виконавчий лист № 120/17940/23.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про примусове виконання рішення суду у справі №120/17940/23, до якої додав оригінал відповідного виконавчого листа.
За наслідком розгляду поданої заяви головним державним виконавцем Бертман Р.П. 07.03.2024 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 74384675 з примусового виконання виконавчого листа №120/17940/23, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом.
26.06.2024 р. відповідачем прийнято у виконавчому провадженні №74384675 постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У мотивувальній частині цієї постанови зазначено, що власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Статтею 73 зазначеного Закону встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, Головним управлінням сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Кошти Державного бюджету, що передбачені на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, з бюджету Пенсійного фонду України, затверджується щорічно Кабінетом Міністрів України. Наразі Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачено заборгованості за судовими рішеннями, що набули законної сили по 20.09.2020.
Отже, наведені обставини унеможливлюють проведення інших виконавчих дій стосовно даного боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Крім того, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2023 у справі №120/13373/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ХЛ66047 від 01.06.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судом видано виконавчий лист № 120/13373/23.
Позивач звернувся до відповідача з заявою про примусове виконання рішення суду у справі №120/13373/23, до якої додав оригінал відповідного виконавчого листа.
За наслідком розгляду поданої заяви головним державним виконавцем Шевчук О.О. 03.01.2024 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 73707347 з примусового виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду №120/13373/23.
28.01.2025 р. відповідачем прийнято постанову у виконавчому провадженні №74384675 про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У мотивувальній частині цієї постанови зазначено, що з урахуванням виділених коштів, Головним управлінням проведено виплату заборгованості за судовими рішеннями в сумі 32,4 млн грн, що набули законної сили за період з 21.08.2020 по 19.11.2020. Виплата коштів на виконання рішень суду проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. В Головному управлінні станом на 17.10.2024 обліковується 26221 судових рішень на суму 2125229468,09 грн, що підлягають виплаті за окремою бюджетною програмою. Власні кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, що передбачено статтею 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Статтею 73 зазначеного Закону встановлено вичерпний перелік використання коштів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим Законом. Крім того, Головним управлінням сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в Реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Отже, наведені обставини унеможливлюють проведення інших виконавчих дій стосовно даного боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Не погоджуючись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з такого.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з статтею 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII регламентує, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Положеннями пунктів 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Із процитованого випливає, що державний виконавець зобов'язаний розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа та в повному обсязі вчиняти передбачені законом виконавчі дії з метою примусового виконання рішень, в тому числі рішень зобов'язального характеру.
Стаття 37 Закону № 1404-VIII визначає підстави для повернення виконавчого листа стягувачу.
Так, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідач обґрунтовує правомірність оскаржуваних постанов тим, що невиконання судового рішення в частині виплати стягувачу грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин і є тією обставиною, що виключає можливість виконання відповідного рішення
На думку ж позивача, відповідачем не проведено весь перелік виконавчих дій щодо боржника, протиправно не застосовано до Головного управління ПФУ у Вінницькій області штраф за невиконання рішень суду.
Оцінюючи вищевказані аргументи, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями статті 3 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Виконання рішення суду про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для виконання рішень суду, що гарантовані державою, відповідальним виконавцем якої він є.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Отже, як видно списання коштів з рахунків державного органу здійснюється в разі виконання рішень суду про стягнення коштів та здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень.
Суд акцентує увагу, що державна виконавча служба не є тим органом, який уповноважений списувати кошти з рахунків державного органу, більш того таке списання може бути здійснено лише в разі виконання судового рішення про стягнення коштів.
В той же час, у спірних правовідносинах судове рішення має зобов'язальний характер.
Стаття 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначає, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Положеннями статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Отже, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі ж невиконання без поважних причин боржником рішення виносить постанову про накладення на боржника штрафу.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 21.11.2018 в справі №373/436/15 вказав, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Слід зазначити, що відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Положення про Пенсійний фонд України" №1289 від 15.11.2022), одним із завдань Пенсійного фонду є забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно з пунктом 20 та пунктом 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Отже, за відсутності у державного органу, який фінансується з державного бюджету бюджетних асигнувань на виконання зобов'язань , в тому числі й рішення суду, останній не може виконати такі зобов'язання, зважаючи на заборону виконання зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень.
Слід зауважити, що фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачено у складі бюджетної програми за КПКВК 2506080 "Фінансування виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат по зазначеній бюджетній програмі, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України ж відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не є розпорядником коштів Державного бюджету, тому в управлінні немає окремого рахунку для їх обліку.
Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Так, в спірній постанові про повернення виконавчого документу стягувачу від 28.01.2025 у виконавчому провадженні № 73707347 вказано, що з урахуванням виділених коштів Головним управлінням проведено виплату заборгованості за судовими рішеннями в сумі 32,4 млн грн, що набули законної сили за період з 21.08.2020 по 19.11.2020. Виплата коштів на виконання рішень суду проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. В Головному управлінні станом на 17.10.2024 обліковується 26221 судових рішень на суму 2125229468,09 грн, що підлягають виплаті за окремою бюджетною програмою.
Отже державним виконавцем констатовано факт відсутності на 2024 р. бюджетних коштів для виконання судового рішення, що не спростовано в ході розгляду справи. Відповідно, вказано на неможливість застосування штрафу.
Суд акцентує увагу, що позивачу нараховано компенсацію, про що свідчить розрахунок, однак її не виплачено саме з підстав відсутності бюджетних асигнувань на 2024 р. на виконання судових рішень.
Враховуючи наведене, а також те, що забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені Законом, відсутність інших виконавчих дій, які можливо вчинити відносно боржника зважаючи на відсутність коштів у боржника на виконання судового рішення в 2024 р., про що зазначено в спірних постановах, суд вважає постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 26.06.2024 у виконавчому провадженні № 74384675 та від 28.01.2025 № 73707347, такими, що ґрунтуються на нормах закону.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд не встановив факту понесення позивачем витрат зі сплати судового збору, адже від його сплати позивача звільнено в силу Закону України “Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43315602 )
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна