м. Вінниця
20 березня 2025 р. Справа № 120/8161/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Мегазбор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Мегазбор".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році в кількості 1 робочого місця, тому має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 86935,80 гривень та нараховану у зв'язку з несплатою таких санкцій пеню в розмірі 1043,10 гривень.
З метою стягнення вищезазначених коштів з відповідача Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з цим позовом.
Ухвалою від 26 червня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом зазначення у позовній заяві відомостей про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а у разі нездійснення реєстрації такого електронного кабінету - здійснити реєстрацію електронного кабінету відповідно до статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.
На виконання вимог ухвали від 26 червня 2024 року позивачем подано до суду заяву, у якій вказано, що ним зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Ухвалою від 23 липня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву.
07 серпня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що на виконання вимог частини 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю» ним виконано обов'язок по працевлаштуванню особи з інвалідністю в кількості 1 робочого місця, а саме товариством з обмеженою відповідальністю "Мегазбор" було прийнято на роботу ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи. На підтвердження наведених обставин відповідачем долучено до відзиву копію наказу про прийняття на роботу, копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, а також копію податкової звітності за 2023 рік як доказ перебування такої особи в трудових відносинах з відповідачем протягом 2023 року.
За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегазбор" є підприємством, яке у своїй діяльності використовує найману працю.
Як зазначає позивач, згідно з даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідач у 2023 році мав середньооблікову чисельність штатних працівників в кількості 19 осіб, з яких не було жодної особи з інвалідністю. Відтак позивач дійшов висновку, що відповідач не виконав норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця, а тому має сплатити суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 0,5 середньої річної заробітної плати - 86935,80 гривень.
Крім того, на думку позивача за порушення термінів сплати зазначених санкцій відповідач також зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1043,10 гривень, яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 15 квітня 2023 року відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України від 15 травня 2007 року № 223.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та фактичним обставинам справи, суд враховує наступне.
Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року (далі - Закон № 875-ХІІ).
Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону № 875-XII (частина третя статті 18 в редакції до внесення змін Законом № 2682-IX від 18 жовтня 2022 року) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Після змін, внесених Законом № 2682-IX від 18 жовтня 2022 року, частину третю статті 18 Закону № 875 викладено в наступній редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.".
Зміни набрали чинності 06 листопада 2022 року.
Тобто, після 06 листопада 2022 року уже не було обов'язку роботодавців у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. В іншій частині обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування не змінилися.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 19 Закону № 875-XII ( тут і надалі в редакції Закону станом на час виникнення спірних відносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Згідно з частиною 10 статті 19 Закону № 875-XII керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Частинами 11, 12 статті 19 Закону № 875-XII визначено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Частинами першої, четвертої, дев'ятої статті 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.
Системний аналіз наведених норм доводить, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Вказаний норматив коливається залежно від кількості працюючих осіб. Чинне законодавство покладає на роботодавців обов'язок щодо виділення та створення робочих місць саме для працевлаштування осіб з інвалідністю, а обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого нормативу, покладається як на роботодавця, так і на державну службу зайнятості.
Так, суд установив, що відповідач у своїй діяльності використовує найману працю та у 2023 році середньооблікова чисельність штатних працівників складала 19 осіб.
Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складав 1 робоче місце.
Тобто, відповідно до встановлених нормативів відповідач повинен був забезпечити одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю. Натомість, у розрахунку позивача в графі "середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб" зазначено "0".
Проте, суд вважає, що доводи позивача про незабезпечення відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування 1 особи з інвалідністю в цьому разі є передчасними.
Так, відповідач разом із відзивом на позовну заяву надав копію наказу № 1 від 25 квітня 2017 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 директором товариства з обмеженою відповідальності "Мегазбор".
Факт наявності в ОСОБА_1 інвалідності ІІІ групи підтверджується наданою відповідачем копією довідки Вінницької міської медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ № 363574 від 15 травня 2023 року.
А та обставина, що ОСОБА_1 , починаючи з дати прийняття на роботу і по даний час працює у товаристві з обмеженою відповідальністю "Мегазбор", підтверджується долученими до відзиву копіями податкової звітності відповідача за 1, 2, 3 та 4 квартали 2023 року.
Посилаючись на невиконання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач зокрема зазначає, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, адже ним не подавалися до центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН про попит на робочу силу для працевлаштування осіб з інвалідністю.
З цього приводу суд зазначає, що дійсно приписами пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України “Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05 липня 2012 року визначено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульований Наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22 (далі - Порядок).
Таким Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання.
Згідно пунктами 1.4, 1.5 Порядку форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб, за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, особа, яка використовує найману працю, фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
В той же час, відповідно до наведених вище правових приписів звітність за формою 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи організації вільних робочих місць. Разом із тим періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, між тим передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Водночас відповідачем ще у 2017 році прийнято на роботу ОСОБА_1 , якому встановлена інвалідність, що свідчить про виконання ним нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. А відтак необхідності подання звітності за формою № 3-ПН у відповідача не було.
Суд зауважує, що передбачена частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ, а саме у зв'язку з невиділенням та нестворенням робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або в разі порушення роботодавцем вимог частини 3 ст. 17, частин 2, 3, 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Верховний Суд у постановах від 11 серпня 2021 року у справі № 260/557/19, від 22 червня 2022 року у справі № 826/11977/18, від 25 липня 2022 року у справі № 160/4187/19 сформував висновок про те, що суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
Водночас судом встановлено, що відповідачем виконано норматив щодо створення робочого місця та працевлаштування особи з інвалідністю як того вимагають положення чинного законодавства, так як у 2023 році відповідачем забезпечено працевлаштування однієї особи з інвалідністю.
Отже, в зв'язку із тим, що відповідачем виконано обов'язок по створенню необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та працевлаштовано таку особу, тому суд доходить висновку, що відповідачем не було допущено вчинення господарського правопорушення. Як наслідок, відсутні й підстави для застосування до останнього адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені за порушення сплати таких санкцій.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтримку заявлених позовних вимог та докази надані відповідачем, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відсутні підстави для відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних із сплатою ним судового збору.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовної заяви Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 135 А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 13308892)
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Мегазбор" (місцезнаходження: 24460, Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Яланець, вул. Лесі Українки, буд. 51; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 41273346)
Повний текст рішення суду складено 20.03.2025
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович