Справа № 752/15423/24
Провадження № 8/752/5/25
Іменем України
13 березня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого суддя - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря судових засідань - Білас С.В.,
стягувача - ОСОБА_1 ,
представника стягувача - Петрової О.В.,
представника боржника - Цермолонського І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу №752/15423/24 від 26.02.2024 про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини,-
20.12.2024 ОСОБА_2 , яка діє через свого представника адвоката Цермолонського І.М., через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" звернулася до суду із заявою про перегляд судового наказу №752/15423/24 від 26.07.2024 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини за нововиявленими обставинами. Просила поновити строк на звернення до суду із даною заявою.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вказаний судовий наказ ОСОБА_2 отримано 26.09.2024. До Голосіївського районного суду м. Києва цей судовий наказ оскаржено 11.10.2024. Ухвалою від 06.12.2024 Голосіївським районним судом м. Києва у скасуванні судового наказу відмовлено та роз'яснено про можливість його перегляду за нововиявленими обставинами. Вважає, що судовий наказ має бути переглянуто за нововиявленими обставинами з наступних підстав.
Під час подання заяви про видачу судового наказу представником заявника, Петровою О.В. , не було доведено до відома суду той факт, що у Шевченківському районному суді міста Києва з 10.08.2021 суддею Макаренко І.О. слухалася справа № 761/29063/21 (провадження № 2-н/761/538/2021) про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей.
Станом на 26.07.2024 справа № 761/29063/21 по суті розглянута не була. Отже, під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не міг об'єктивно прийняти рішення, оскільки суд не мав відомостей про слухання Шевченківським районним судом міста Києва справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Розгляд заяви від 11.10.2024 Голосіївським районним судом м. Києва тривав, зокрема, й через дію воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України" Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, майже два місяці, тож можливості подати заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами протягом тридцяти днів, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення, у заявника не було можливості. Просить врахувати даний факт під час розгляду питання про поновлення строку подання цієї заяви.
14.01.2025 суддею Голосіївського районного суду м. Києва Слободянюк А.В. постановлено ухвалу про залишення заяви ОСОБА_2 про перегляд судового наказу №752/15423/24 за нововиявленими обставинами без руху.
29.01.2025 судом постановлено ухвалу про прийняття до розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу №752/15423/24 та відкрити провадження у справі за нововиявленими обставинами.
17.02.2025 до суду надійшов письмовий відзив представника стягувача ОСОБА_1 - адвоката Петрової О.В. з доказами направлення іншій стороні, в якому вона просить відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами. Зазначила, що ніяких нововиявлених обставин у справі немає. З липня 2023 року син ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , кошти на утримання дитини присуджуються тому із батьків, разом із ким проживає дитина, саме тому ОСОБА_1 19.07.2024 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. Сам факт того, що син проживає з батьком ОСОБА_2 не оскаржується, даний факт також встановлено актом обстеження умов проживання затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації. Судовий наказ у справі №761/29063/21, яка надійшла до Шевченківського районного суду м. Києва 04.08.2021, був виданий 08.10.2024, та на даний час триває перегляд даного судового наказу.
12.03.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення від представника боржника ОСОБА_2 - адвоката Цермолонського І.М., в яких зазначає, що під час розгляду питання по суті суд має зважити на суттєві обстави, які мали місце під час прийняття рішення, але які не були відомі суду через низку прихованих та недостовірних відомостей, наданих суду стягувачем. Таких прихованих моментів зі сторони стягувача було кілька: 26.07.2024, на момент розгляду справи по суті існував спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 761/29063/21) Шевченківський районний суд міста Києва). Адвокат стягувача, подаючи заяву про видачу судового наказу, зобов'язана надати суду виключно правдиві відомості. Натомість факт спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав адвокатом не повідомлено. З моменту розлучення ОСОБА_2 та її діти як стверджує остання не перебували на повному фінансовому забезпеченні ОСОБА_1 . Вони проживали окремо, втрьох в однокімнатній квартирі. Дітям було 3 і 9 років, коли ОСОБА_2 з дітьми переїхали від ОСОБА_5 . Кошти, які стягувач виділяв для колишньої дружини, у переважній кількості призначалися для навчальних закладів, у яких навчалися діти. За це, на думку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зобов'язана була здійснювати догляд за дітьми. Як стверджує ОСОБА_2 , колишній чоловік її сприймав виключно як домогосподиню, а у формулювання «догляду» він вкладав поняття купання, організації сну дітей, прогулянок, готування їжі і сам процес годування, відвести та забрати дітей з навчального закладу, догляду і лікування та ще безліч різноманітних процедур, коли мати мусить постійно перебувати поруч з дітьми та тримати на контролі усе, що з ними відбувається. При цьому ОСОБА_2 заробляла кошти як могла. І стаціонарно, перебуваючи на роботі у робочі години, і віддалено, виконуючи роботу поза межами робочого приміщення, і різноманітними підробітками (особливо, коли діти були ще малі). Адже коштів на їжу і одяг, хоча б на самий необхідний, далеко не завжди вистачало. Тож твердження ОСОБА_1 щодо повного фінансового забезпечення є таким, що не відповідає дійсності. Стягувач скористався моментом відсутності матері своїх дітей на території країни, усвідомлюючи про відсутність будь-якої можливості захисту з її сторони. Слід відзначити, що між батьками ОСОБА_4 (сина), існувала домовленість, що під час від'їзду ОСОБА_2 на заробітки за межі України, їх син ОСОБА_4 тимчасово буде перебувати під наглядом батька. Натомість ОСОБА_1 , знаючи про труднощі, з якими ОСОБА_2 зіткнулася за кордоном, подав до суду заяву про видачу судового наказу. При цьому він жодним чином не сповістив ОСОБА_2 про свої наміри і дії. Більше того, на момент розгляду справи по суті факт перебування боржниці у справі за межами України був свідомо прихований також і від суду. Тим самим, на момент розгляду справи судом ОСОБА_2 була позбавлена можливості та законного права захисту у суді, а суд приймав рішення, не маючи у своєму розпорядженні правдивих відомостей, що мають суттєве значення для розгляду справи. У заяві про видачу судового наказу бажане було видане за дійсне. Як уже зазначалося, дитина перебувала під наглядом батька тимчасово. Між батьком і матір'ю дитини було досягнуто домовленості, що на час перебування матері на заробітках за кордоном син ОСОБА_4 тимчасово буде під постійним наглядом батька. ОСОБА_1 , переслідуючи власні цілі, скористався цією домовленістю та тим, що ОСОБА_2 не зможе нічого заперечити на власний захист, подав інформацію так, як йому було вигідно, а не так, як це було насправді. Доказом того, що дитина перебувала під наглядом батька саме тимчасово є той факт, що ОСОБА_1 окремо подано до суду позовну заяву, однією з вимог якої є визначення місця проживання неповнолітньої дитини (Справа № 752/16032/24, провадження № 2/761/9379/2024). З матеріалів позовної заяви та справи вбачається, що йдеться про наявність спору щодо місця проживання сина ОСОБА_4 . Цей спір судом ще не розглянутий. Наступне засідання у справі призначено на 11.06.2025. Таким чином, єдиний висновок, якого можна дійти - місце проживання дитини (сина ОСОБА_4 ) є досі спірним і до прийняття рішення судом достеменно стверджувати зворотне - є неприйнятним. Суд, у розпорядженні якого перебували б наведені вище факти, щонайменше вжив би відповідних заходів, щоб не допустити розгляду заяви про видачу судового наказу до винесення судом рішення у справі № 761/29063/21, а також подбав про можливість реалізації конституційного права на захист громадянки ОСОБА_2 . При цьому сама справа розглядалася б на засадах змагальності сторін, як це передбачено чинним законодавством
У судовому засіданні представник боржника ОСОБА_2 - адвокат Цермолонський І.М. підтримав заяву про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами та просив її задовольнити з підстав, викладених у заяві та додаткових поясненнях.
Стягувач ОСОБА_1 та його представник адвокат Петрова О.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви в повному обсязі із підстав, зазначених у відзиві на заяву про перегляд судового наказу.
Дослідивши письмові докази по справі, вислухавши думки учасників процесу, суд встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації народжень 05.07.2011 зроблено відповідний актовий запис №1080 та Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 (а.с.6).
19.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з липня 2023 року син проживає окремо від матері, та перебуває на повному утриманні батька (а.с.1-3).
26.07.2024 Голосіївським районним судом м. Києва було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із заявою - 19 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 302 (триста дві) гривні 80 копійок (а.с.25).
У судовому наказі роз'яснено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
26.09.2024 вищезазначений судовий наказ із заявою про його видачу з додатками боржником ОСОБА_2 було отримано засобами поштового сполучення, про що свідчить зворотне поштове повідомлення (а.с.44а).
11.10.2024 боржник, яка діє через свого представника адвоката Цермолонського І.М., через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" звернулася до суду із заявою про скасування судового наказу №752/15423/24 від 26.07.2024, в якій просила поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу та скасувати його з підстав, зазначених в заяві (а.с.29-31).
06.12.2024 Голосіївським районним судом м. Києва у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про скасування судового наказу від 26.07.2024 у справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітньої дитини, відмовлено з тих підстав, що він скасуванню не підлягає, набирає законної сили з моменту його винесення, та може бути переглянутий за нововиявленими обставинами в порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК України (а.с.37-38).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 160 ЦПК України встановлено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
В силу пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Як передбачено частиною восьмою статті 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч.1,2 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано: з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
З урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи поважність причин пропуску строку для подачі заявником заяви про перегляд судового наказу від 26.07.2024 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за нововиявленими обставинами, суд відзначає, що судовий наказ був виданий 26.07.2024 та 26.09.2024 отриманий боржником ОСОБА_2 особисто, про що свідчить зворотне поштове повідомлення та про що зазначає сама ОСОБА_2 в заяві про перегляд судового наказу.
Таким чином, в строк до 28.10.2024, включно, ОСОБА_2 мала можливість реалізувати своє право та подати заяву про перегляд судового наказу від 26.07.2024 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за нововиявленими обставинами.
Проте, лише 20.12.2024 ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з названою заявою, в якій просила поновити їй строк на звернення, мотивуючи поважність причин його пропуску тим, що вона спочатку звернулася із заявою про скасування судового наказу, яка судом розглядалась майже два місяці, а тому подати в тридцятиденний строк заяву про перегляд судового наказу не виявилось можливим.
Суд зауважує, що обрання способу захисту порушеного права є суб'єктивним правом кожної особи, на яку покладається тягар відповідальності за неправильно обраний спосіб захисту і за всі наслідки пов'язані з цим. При тому, що у судовому наказі від 26.07.2024 було роз'яснено порядок його перегляду. А тому обрання представником ОСОБА_2 неналежного способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах не є поважною причиною пропущення строку для звернення до суду.
Аналізуючи наведене, суд доходить висновку, що заявником дійсно пропущений строк звернення до суду з вищезазначеною заявою без поважних причин, а підстави для поновлення пропущеного строку відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, оскільки заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу подано з пропуском тридцятиденного строку після набранням рішенням законної сили, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України, тому заява підлягає залишенню без розгляду.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Желтяков проти України" зазначено, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до остаточності судових рішень та полягає у тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 26.07.2024 у справі № 752/15423/24 за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 126, 127, 259-260, 353, 354, 423, 424, 427 ЦПК України -
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку для подачі заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 26.07.2024 у справі № 752/15423/24 за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 26.07.2024 у справі № 752/15423/24 за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Суддя А.В. Слободянюк