справа №712/1182/25
провадження №2/712/1605/25
20.03.2025 м. Черкаси
Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Соснівського районного суду м. Черкаси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду даної позовної заяви, вбачається, що вона не може бути прийнята до розгляду Соснівським районним судом м. Черкаси та підлягає направленню за підсудністю з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Абзацом 2 частини 1 статті 185 ЦПК України передбачено, що якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1082945 від 31.01.2025 вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас у позовній заяві позивачем вказано, що місцем проживання відповідача згідно з довідкою ВПО є м. Черкаси.
Однак, відповідно до листа Департаменту цифрового розвитку та інформаційних технологій Міністерства соціальної політики №6748/0/290-25 від 11.03.2025 на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 03.02.2025 про надання відомостей суду з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб - інформація про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , відсутня.
Відповідач на території, яка належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Соснівського районного суду м. Черкаси не зареєстрований, інших доказів на підтвердження підсудності справи Соснівському районному суду м. Черкаси не надано.
Частиною другою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до наявної у позовній заяві довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.03.2022 №7104-5001035299 позивач ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_2 виданим 17.09.2020 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Слобідському та Основ'янському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) сторони є батьками неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України, зокрема, позови про розірвання шлюбу, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18 (провадження № 61-1182св19).
Відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Пунктом першим частини першої статті 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Крім того, у статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Одночасно судом приймається, що право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність (рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24), у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).
Крім того, ухвалення судового рішення за наслідком розгляду справи з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для скасування судового рішення згідно з положеннями ч. 1 ст. 378 ЦПК України.
Абзацом першим частини третьої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Враховуючи, що відповідно до наявної у позовній заяві довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.03.2022 №7104-5001035299 позивач ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , дана справа підсудна Смілянському міськрайонному суду Черкаської області.
Таким чином, на підставі викладеного вище, оскільки дана справа не підсудна Соснівському районному суду м. Черкаси її необхідно передати за підсудністю до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
Керуючись ст. 27,31,32,187,258,260,353,354 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передати за підсудністю до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.
Копію ухвали направити сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська