Справа№ 693/375/25
1-кс/693/70/25
про обрання запобіжного заходу
18.03.2025 року м. Жашків
Слідчий суддя Жашківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Жашків винесене у кримінальному провадженні № 12025250330000179 від 16.03.2025 року заступником начальника СВ ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 і погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маньківка Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України; військовослужбовець моторист - електрик ДК-8 групи десантних катерів ланки десантних катерів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат»; раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України;
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Черкаської спеціалізованої - ОСОБА_4 ,
прокуратури у сфері оборони
Центрального регіону
захисник - ОСОБА_6 ,
підозрюваний - ОСОБА_5 ,
Заступник начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання вказав, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу на посаді моториста-електрика ДК-8 групи десантних катерів ланки десантних катерів військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «старший солдат», діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 15.03.2025 близько 23 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, увійшов до приміщення квартири АДРЕСА_2 , відкрито, шляхом вільного доступу у присутності ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заволодів праскою марки «Tefal Easygliss FC3910», яка знаходилась на підвіконні вказаної квартири, вартість якої відповідно до висновку експерта № 643 від 16.03.2025 станом на 15.03.2025 становить 666 грн. 33 коп., та з вказаним майном зник з місця вчинення кримінального правопорушення.
16.03.2025 о 00 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано у порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
16.03.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому в умовах воєнного стану.
Анкетні відомості підозрюваного: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Маньківка Черкаської області, громадянин України, моторист-електрик ДК-8 групи десантних катерів ланки десантних катерів військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами:
1. даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення у ОСОБА_8 від 16.03.2025;
2. даними протоколу огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 від 16.03.2025;
3. даними протоколу огляду предметів від 16.03.2025;
4. даними постанова про визнання речовим доказом від 16.03.2025;
5. показаннями потерпілої ОСОБА_8 від 16.03.2025;
6. даними протоколу пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками із потерпілою ОСОБА_8 від 16.03.2025;
7. даними виписки з медичної картки № 163 від 16.03.2025 про перебування ОСОБА_5 , в стані алкогольного сп'яніння;
8. даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину - ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України від 16.03.2025;
9. показаннями свідка ОСОБА_9 від 16.03.2025;
10. показаннями свідка ОСОБА_10 від 16.03.2025;
11. показаннями свідка ОСОБА_11 від 16.03.2025;
12. даними висновку товарознавчої експертизи № 643 від 16.03.2025;
13. показаннями свідка ОСОБА_12 від 16.03.2025;
14. даними протоколу пред'явлення предмету для впізнання за фотознімками із свідком ОСОБА_12 від 16.03.2025;
15. показаннями свідка ОСОБА_7 від 16.03.2025;
16. іншими матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, з моменту повідомлення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, що є злочином, який відноситься до категорії тяжких, останній набув статусу підозрюваного та на нього покладено ряд обов'язків, передбачених ст. 42 та іншими положеннями КПК України.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Хартлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою тяжкого кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
У ході досудового розслідування відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України встановлено наявність ризиків, визначених п.п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1) ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_5 усвідомлює, що за інкримінований злочин йому загрожує покарання на строк від семи до десяти років, не має стійких соціальних зв'язків, а тому може залишити місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності, так як 07.03.2025 року ОСОБА_5 , являючись військовослужбовцем мотористом-електриком ДК-8 групи десантних катерів ланки десантних катерів військової частини НОМЕР_1 у військовому званні старшого матроса, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 та станом на даний час ухиляється від проходження військової служби. Усвідомлення даних обставин підозрюваним обґрунтовано посилює ризик виникнення в нього бажання уникнення кримінальної відповідальності, що, як наслідок, додатково вказує на наявність ризику переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності, що, як наслідок, унеможливить виконання завдань кримінального провадження.
2) ризик незаконного впливу на свідків, потерпілих, понятих у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 із матеріалів кримінального провадження відомі їх анкетні дані. У зв'язку з цим підозрюваний усвідомлює можливість та реальну здатність різними шляхами впливати на бажання та ставлення вказаних свідків до прийняття ними рішень щодо повноти, доцільності (виходячи з конкретної життєвої ситуації, в якій опинився свідок під впливом можливої поведінки підозрюваного) для них давання показань під час досудового розслідування та судового розгляду, а тому наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може впливати на них шляхом умовлянь, погроз, примусу для того, щоб останні змінили свої показання на його користь або взагалі відмовились надавати об'єктивні показання чи сприяти досудовому розслідуванню та суду у встановленні всіх обставин, що мають значення у даному провадженні. Таким чином він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;
3) може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може виражатись у неявці за викликами до слідчого та прокурора з метою затягування досудового розслідування, а також невиконання процесуальних обов'язків.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Враховуючи викладене, встановлені обставини кримінального провадження, а також тяжкість наслідків, спричинених даним злочином, особи підозрюваного, застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання, не забезпечить гарантій його належної процесуальної поведінки.
Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до органу досудового розслідування не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.
Домашній арешт також, на думку слідства, не може бути застосований до підозрюваного, оскільки останній не має стійких соціальних зв'язків, а тому може безперешкодно змінити чи залишити їх, тим самим здійснювати переховування від органів досудового розслідування, або ж інших об'єктивних обставин, які б перешкоджали чи унеможливлювали залишення ним теперішнього місця проживання, а тому він може залишити місце свого теперішнього проживання з метою затягування досудового розслідування та уникнення кримінальної відповідальності.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, він може уникати кримінального провадження та покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, тому обрання відносно нього будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки, а без його участі, закінчити досудове розслідування у встановлені строки не вдасться за можливе.
Згідно з ч. 3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У зв'язку з вищевикладеним заступника начальника СВ ВП № 1 Уманського РУА ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до суду.
У судовому засіданні прокурор Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведені ризики, якими він обґрунтовує своє клопотання, та вважає, що до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого адвоката.
У судовому засіданні за клопотанням сторони захисту допитано ОСОБА_13 , яка суду показала, що вона є матір'ю підозрюваного. Її син приїхав у першій половині березня 2025 року з м.Одеса, де проживає із сім'єю, щоб поновити паспорт, так як зареєстрований він у смт Маньківка. Весь час до вчинення інкримінованого йому діяння та його затримання, останній проживав у її будинку. Зазначила, що вона в змозі забезпечити його проживання в умовах домашнього арешту. Також показала, що її син мав декілька контузій та поранень, які отримав унаслідок участі в лавах ЗСУ у відсічі агресії з боку російської федерації, а тому утримування його під вартою може погано вплинути на його здоров?я та самопочуття.
Заслухавши учасників судового процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990р. «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя разом з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п.48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Відповідно до п.4 ч.1 та п.2 ч.2 ст.183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваній слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке відносяться до категорії тяжких, за яке може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти, а також приймає до уваги те, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Однак, при цьому стороною обвинувачення не доведено наявність всіх вказаних у клопотанні ризиків щодо застосування міри запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, зокрема передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, тому слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_5 можливо застосувати запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства, але не пов'язаний з позбавленням волі, тобто у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Згідно ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Приймаючи до уваги вищевказане слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 60 діб по 14 травня 2025 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі процесуальні обов'язки:
-заборонити цілодобово покидати своє місце проживання за адресою : АДРЕСА_1 ;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- заборонити ОСОБА_5 у будь-який спосіб спілкуватись зі свідками та потерпілою;
- зобов'язати ОСОБА_5 носити електронний засіб контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на ВП № 1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області.
Копію ухвали негайно вручити учасникам кримінального провадження.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляції безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали.
Повний текст ухвали проголошено 21 березня 2025 року о 10 год. 00 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_14
З ухвалою суду ознайомилися. Копію отримали:
18 березня 2025 року________________________ ОСОБА_5
Захисник-адвокат: ОСОБА_6