Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 460/645/25
2-а/572/21/25
11 березня 2025 року м. Сарни
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Довгий І.І.
отримавши позовну заяву та додані до неї матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельського районного управління поліції ГУНП у про визнання дій протиправними, -
Позивач звернувся до Сарненського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, в якому просить визнати протиправними (незаконними) дії суб'єкта владних повноважень - інспектора Ковельського РУП ГУНП у Волинській області при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Частиною 2 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Разом з тим, складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його протиправним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Оскарження дій працівника поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також оскарження самого протоколу про адміністративне правопорушення, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Враховуючи зазначене вище слідує, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Так, звертаючись до суду з позовом, позивач фактично оскаржує дії органу поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Особливості притягнення до адміністративної відповідальності визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищезазначене слідує, що у протоколі про адміністративне правопорушення лише фіксуються виявлені порушення, а питання про винуватість чи невинуватість особи, стосовно якої складено такий протокол, вирішується під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Водночас всі дії, які пов'язані із процедурою складання такого протоколу можуть бути оскаржені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не шляхом подання окремого позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року, що прийнята за результатами розгляду справи №712/7385/17 про визнання протиправними дій щодо незаконного складення протоколу про адміністративне правопорушення, вказала на те, що оскільки дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують його права, то вони окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
Подібні висновки викладені й у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 638/3490/18. Зокрема суд касаційної інстанції у цій постанові виснував, що розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення особи до адміністративної відповідальності та рішення суб'єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, яка притягується до відповідальності, що не відповідає завданням адміністративного судочинства. При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, враховуючи зазначенні вище висновки Великої Палати Верховного Суду слідує висновок, що і дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не може породжувати правових наслідків для особи, на яку він складений, а тому цей спір не є адміністративним.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, який стосується оскарження дій працівника поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, не дозволить ефективно захистити та відновити права позивача.
Суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, що наведені в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 803/3/18, та підтримані у ряді інших, відповідно до яких поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Суд зауважує, що оскарження дій працівника поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також оскарження самого протоколу про адміністративне правопорушення, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору. Відтак відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Отже, з огляду на вищезазначене слідує, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельського районного управління поліції ГУНП у про визнання дій протиправними.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Сарненський районний суд Рівненської області в 15-денний строк, який обчислюється з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручено у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: