Справа № 569/10739/20
18 березня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Тимощука О.Я.
при секретарі Ковальчук О.Б.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Пашкевич І.А.,
представника відповідача - адвоката Власик В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний нотаріус Першої Рівненської державної нотаріальної контори Сергетюк Ольга Василівна про визнання права власності,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить:
- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частки квартири , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була набута на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому 16.04.2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстрованим за № 412;
- визнати за ОСОБА_1 частки від частки на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була набута на підставі договору міни квартир від 02.04.2016 року, посвідченого 16.04.2016 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 116;
- скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер реєстровий № 5-129, видане 04.06.2020 року Державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Сергатюк Ольгою Василівною та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52526372 від 04.06.2020 року, прийняте державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Сергатюк О.В.;
- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (номер запису права власності 36760989).
В обґрунтування позовних вимог вказує, що починаючи з 07 липня 2014 року по 29 серпня 2019 року вона постійно проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , що встановлено рішенням Рівненського міського суду від 07.11.2002 року у справі № 569/22961/21.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після його смерті залишилось спадкове майно, а саме квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Заповіту ОСОБА_3 не складав, позивачка зазначає, що у правовідносинах спадкування презюмується рівність частки кожного із подружжя.
Власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де вони проживали спільно однією сім'єю, в тому числі із сином позивачки ОСОБА_4 , був ОСОБА_3 .
При цьому, частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору міни квартир від 02.04.2016 року посвідченого 16.04.2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 116, інша частка квартири належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому 16.04.2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстрованим за № 412.
Зазначає, що частка квартири була придбана ними 16.04.2019 року за грошові кошти, які вона отримала в якості позики у ОСОБА_5 , що підтверджується розпискою від 06.04.2019 року, а рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.07.2020 року № 569/6443/20 за позовом ОСОБА_5 з неї були стягнуті грошові кошти, отримані нею на придбання частини даної квартири.
Покликаючись на положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України та на те, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, а саме нею отримані в якості грошової позики кошти в сумі 170 000 грн. були витрачені на купівлю частки квартири і вона ці кошти самостійно має повернути, вважає, що існують правові підстави для визнання за нею права власності на цю частину майна відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України.
Зазначає, що інша частка квартири набута ОСОБА_3 на підставі договору міни квартир від 02.04.2016 року є об'єктом спільної сумісної власності подружжя відповідно до ст. 60 СК України, як майно, набуте подружжям за час шлюбу і її частка становить частину від частини квартири.
Позивачка та її представник - адвокат Пашкевич І.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові та просять його задовольнити.
Представник відповідача - адвокат Власик В.Я. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала покликаючись на те, що ОСОБА_1 є спадкоємицею по закону четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , нею не доведено купівлю частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому 16.04.2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстрованим за № 412 за особисті кошти ОСОБА_1 , а рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02.07.2020 року № 569/6443/20 дані обставини не встановлені і відповідно відсутні правові підстави для визнання за позивачкою відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України права особистої приватної власності на цю частину майна, інша частка квартири набута згідно договору міни квартир від 02.04.2016 року і вона не є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як подружжя відповідно до ст. 60 СК України, просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 15.08.2003 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 . За час шлюбу ними було придбано в спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19.08.2013 року у справі № 569/13508/13-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано, визначені по частки із спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_2 . Дані обставини встановлені рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19.08.2013 року у справі № 569/13508/13-ц, копія якого досліджена в судовому засіданні.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області 30 серпня 2019 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 07 липня 2014 року по 29.08.2019 року, що встановлено рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07.11.2022 року у справі № 569/22961/21.
З рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.11.2022 р. у справі № 569/22961/21 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою оформлення спадкових прав на належну померлому квартиру, яка на даний час успадкована його сином ОСОБА_7 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07.11.2022 року у справі № 569/22961/21 встановлено, що ОСОБА_7 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 червня 2020 року, виданого державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Сергатюк О.В., слідує, що ОСОБА_7 є спадкоємцем ОСОБА_3 по закону першої черги та успадкував квартиру АДРЕСА_3 .
Відповідно до договору міни квартир від 02.04.2016 року, посвідченого 16.04.2016 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 116, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 набули право приватної спільної часткової власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд зауважує, що квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була набута в спільну сумісну власність за час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі, і її обмін на квартиру АДРЕСА_3 в період проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не є підставою для набуття квартири АДРЕСА_3 в спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 не вносили ніяких коштів для набуття права власності на квартиру АДРЕСА_3 , а обмін квартири був здійснений з доплатою на користь ОСОБА_3 .
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею частки від частки на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була набута на підставі договору міни квартир від 02.04.2016 року, посвідченого 16.04.2016 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Мельничук М.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 116 є безпідставними і не підлягають до задоволення.
Як слідує з договору купівлі-продажу від 16.04.2019 року, посвідченому 16.04.2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстрованим за № 412 ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_3 купив частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. п. 3.1., 4.1. договору продаж частки квартири здійснено за 158 755 грн., яку покупець сплатив готівкою покупцю до нотаріального посвідчення договору.
Відповідно до п. 4.2 договору купівлі-продажу підписання договору продавцем свідчить про те, що розрахунки за частину квартири, яка відчужена, здійснені повністю та про відсутність претензій фінансового характеру до покупця з боку продавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами 1, 2 ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Положеннями ст. 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Відповідно до п. 70 постанови Верховного Суду від 03.05.2023 року у справі № 208/5484/20, провадження № 61-2597св критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Верховний суд в постанові від 11.12.2024 року у справі № 569/2642/23 зазначив, що вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю із відповідачем, не пов'язані з вимогами про визнання права власності на майно в порядку статті 74 СК України, задоволенню не підлягають. У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи (див. пункти 41, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)) при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).
Позивачка ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою оформлення спадкових прав на належну померлому квартиру, яка на даний час успадкована його сином ОСОБА_2 .
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Як результат, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України.
Разом з тим, як встановлено, ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Оскільки спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 , який вчасно прийняв спадщину, ОСОБА_1 не має права на спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , нею не заявлено вимог про поділ спільного майна, відповідно права позивача ОСОБА_1 оскаржуваним свідоцтвом про право на спадщину не порушені.
З рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.11.2022 року у справі № 569/22961/21 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з метою оформлення спадкових прав на належну померлому квартиру, яка на даний час успадкована його сином ОСОБА_7 .
Судом встановлено, що частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу була придбана за час проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, однак позивачка ОСОБА_1 заперечуючи набуття даного нерухомого майна в спільну сумісну власність стверджує, що це нерухоме майно є її особистою власністю, оскільки придбано хоча і за час проживання з ОСОБА_8 однією сім'єю, але за її особисті кошти, які вона позичила і які з неї рішенням суду були стягнуті на користь кредитора.
Позивачка ОСОБА_1 на підтвердження своєї позовної вимоги про визнання за нею в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України права особистої приватної власності на частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була набута на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому 16.04.2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстрованим за № 412, покликається на рішення Рівненського міського суду від 02.07.2020 року у справі № 569/6443/20.
Натомість рішенням Рівненського міського суду від 02.07.2020 року у справі № 569/6443/20 не встановлено обставин придбання частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була набута на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому 16.04.2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстрованим за № 412 за отримані ОСОБА_1 в позику грошові кошти в сумі 170 000,00 грн., інших доказів позивачкою суду не надано.
Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 , що вона разом з ОСОБА_3 брали в позику грошові кошти в сумі 170 000,00 грн. для купівлі частки квартири і вона в зв'язку з його смертю повинна самостійно повернути борг ОСОБА_5 , в зв'язку з чим просить визнати за нею право власності на цю частину нерухомого майна, оскільки нею не надано жодного доказу на підтвердження цих обставин, договір купівлі-продажу укладено саме ОСОБА_3 .
Окрім цього, зі смертю позичальника зобов'язання з повернення позики (кредиту) включаються до складу спадщини, при цьому строки пред'явлення позичальником (кредитодавцем) вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Як вбачається з рішення Рівненського міського суду від 02.07.2020 року у справі № 569/6443/20 ОСОБА_1 повністю визнала позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з неї отриманих в позику згідно боргової розписки коштів в сумі 170 000,00 грн.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею право особистої приватної власності на частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка була набута на підставі договору купівлі-продажу , посвідченому 16.04.2019 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Бештинарським О.В. та зареєстрованим за № 412 є безпідставними і в задоволенні позову в цій частині та в частині скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер реєстрований номер № 5-129, видане 04.06.2020 року Державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Сергатюк Ольгою Василівною та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52526372 від 04.06.2020 року, прийняте державним нотаріусом Першої рівненської державної нотаріальної контори Сергатюк О.В та скасування державної реєстрації права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (номер запису права власності 36760989) слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного-процесуального кодексу України, суд, -
В задовлоленні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державний нотаріус Першої Рівненської державної нотаріальної контори Сергетюк Ольга Василівна про визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук