Справа №567/1937/24
Провадження №2-др/567/3/25
20 березня 2025 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Гічиновська Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги
встановив:
ОСОБА_1 звертався в Острозький районний суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів.
Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 21.02.2025 позов було задоволено, звільнено ОСОБА_1 з 25.11.2024 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, які стягуються на підставі рішення Острозького районного суду Рівненської області від 19.06.2013 та вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.11.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Цим же судовим рішенням вирішено питання про стягнення судового збору.
27.02.2025 представник позивача подав суду заяву про ухвалення додаткового рішення по даній справі про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 8000 грн. та докази на підтвердження наданих послуг.
Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, увалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Водночас, ч.4 ст.270 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. При вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги суд виходить з того, що необхідності у виклику сторін в судове засідання немає.
Суд, дослідивши заяву та матеріали справи, прийшов до висновку про необхідність відмови у прийнятті додаткового рішення у справі з наступних підстав.
Згідно ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Встановлено, що при ухваленні по справі рішення суду від 21.02.2025 судом не вирішувалось питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень частини першої, п.1, 4 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою та другою статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Відповідно до п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із ч.1, 2 ст.182 ЦПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.
Частинами першою, другою, третьою статті 246 ЦПК України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що до переходу суду до стадії ухвалення судового рішення (закінчення судових дебатів) будь-яких клопотань щодо стягнення витрат на правову допомогу чи приєднання доказів понесених витрат, позивачем не заявлялося.
Разом з тим, після ухвалення рішення по суті позовних вимог представником позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, а саме 27.02.2025 надано: договір про надання правової допомоги від 27.12.2024, виписку з карткового рахунку та детальний опис робіт, виконаних адвокатом.
Відповідно до п.4, 6 ч.2 ст.43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
При вирішенні цієї заяви суд вважає, що оскільки, в порушення вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, позивач у встановлений процесуальним законом строк не заявляв про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення, то відсутні підстави для розгляду поданих разом з заявою про ухвалення додаткового рішення документів.
Такий висновок суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15.
При вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги суд виходить і з наступного.
Згідно із ч.ч.1, 2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, та обставина, що позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, є підставою для відмови у відшкодуванні таких судових витрат.
На відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, як на підставу для відмови у відшкодуванні суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, вказав і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 22.01.2020 у справі № 551/1136/17.
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки разом із першою заявою по суті справи до суду не подавалося попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які заявник очікував понести у зв'язку з розглядом справи, тому у прийнятті додаткового судового рішення слід відмовити.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як зазначалось, згідно з ч.1 ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Проте позивач до переходу суду до стадії ухвалення судового рішення не навів жодних поважних причин неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, а тому заява не підлягає до задоволення також і з цієї підстави.
Керуючись ст.137, 141, 270 ЦПК України
в ухваленні додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів в частині стягнення судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня оголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
відповідачка - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.