19 березня 2025 року
м. Київ
справа № 990SCCV/24/25
провадження № 61-60вп25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., розглянув клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , про визначення підсудності у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
У березні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з позовною заявою разом із клопотанням про визначення підсудності справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Клопотання мотивоване тим, що 09 серпня 1996 року громадянин України
ОСОБА_1 , зареєстрував шлюб з громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_4 (після одруження змінено прізвище на ОСОБА_5 ). У сторін народився син ОСОБА_6 . Сторони проживають окремо, спільним побутом не пов'язані. З 2001 року ОСОБА_3 проживає на території Республіки Білорусь.
У визначенні підсудності слід відмовити з огляду на таке.
Під час вирішення питання про визначення підсудності спору про розірвання шлюбу Верховний Суд керується положеннями ЦПК України та Законом України «Про міжнародне приватне право», якими встановлено порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок.
Згідно зі статтею 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
За змістом вказаної законодавчої норми підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства Верховний Суд визначає тільки у тому випадку, якщо обидві сторони проживають за межами України.
Представник ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_3 проживає у Республіці Білорусь та є громадянкою цієї країни, проте належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт проживання відповідачки на території Республіки Білорусь, до клопотання про визначення підсудності та до позовної заяви не долучено.
Зокрема, у додатках до позовної заяви вказано, що до неї додається копія довідки про місце проживання відповідача від 19 лютого 2025 року. Проте зазначений документ складений іноземною мовою та не містить належним чином засвідченого перекладу на українську мову, що позбавляє суд можливості перевірити факт того, що ОСОБА_3 проживає за межами України.
З огляду на викладене, відсутні правові підстави для визначення Верховним Судом підсудності цієї справи відповідно до статті 29 ЦПК України.
Таке судове рішення не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду в разі усунення недоліків, викладених в ньому.
Керуючись статтею 29 ЦПК України,
Відмовити у визначенні підсудності позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Ю. Гулейков