17 березня 2025 року
м. Київ
справа № 335/3926/23
провадження № 61-14632св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя
за касаційною скаргою адвоката Якубовського Олександра Олександровича як представника ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2024 року у складі судді Крамеренко І. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Кочеткової І. В., Полякова О. З.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати автомобіль «Volkswagen», модель Atlas, номер кузова (VIN) НОМЕР_1 , 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстрований 09 липня 2020 року за відповідачем, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що він і третя особа ОСОБА_3 з 07 травня 2010 року перебувають у зареєстрованому шлюбі та між ними існують спори щодо його розірвання, поділу спільного майна, стягнення аліментів на утримання дітей. Предмет позову про поділ майна подружжя у справі № 351/509/23 не охоплює спірний автомобіль, який хоча й було придбано за спільні кошти подружжя, однак не було зареєстровано ні на одного з них.
У 2019 році подружжя придбало з аукціону в США спірний автомобіль, для його подальшого ввезення в Україну, ремонту та продажу. Оплата за придбання автомобіля здійснювалась у розмірі 10 044 дол. США на підставі двох інвойсів продавця G&G AUTO SALES LLC (США): на ім'я ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_3 на суму по 5 022,00 дол. США кожен. Отже, між продавцем G&G AUTO SALES LLC, з однієї сторони, і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу вказаного автомобіля з аукціону. Однак у зв'язку з наявністю юридичних ризиків для ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (на майно накладено арешт), операцію імпорту автомобіля проведено від імені ОСОБА_2 , яка на безоплатній основі погодилась тимчасово стати титульним власником автомобіля, оскільки є членом родини.
09 липня 2020 року в сервісному центрі МВС автомобіль зареєстровано на ім'я відповідача і видано їй свідоцтво, яке завжди зберігалось у ОСОБА_1 і ОСОБА_3
24 червня 2020 року і 16 червня 2021 року ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_3 видавала генеральні довіреності на представництво щодо вказаного автомобіля.
Автомобіль завжди був у користуванні подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , відповідач ніколи його не експлуатувала, оскільки знала, що є лише титульним власником і його не придбавала. На даний час автомобіль також перебуває у володінні позивача.
Вважає, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , які є родичами, з метою заволодіння спільним сумісним майном подружжя, діють узгоджено і недобросовісно щодо позивача.
У зв'язку з наведеним просив задовольнити позов.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 11 червня 2024 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довів порушення свого права. ОСОБА_2 набула спірний автомобіль у власність у встановленому законом порядку і є його законним власником.Позивач не заявив вимог про визнання недійсним набуття такого права у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Запорізький апеляційний суд постановою від 01 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Якубовського О. О. залишив без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2024 року - без змін. Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9 564,10 грн.
Постанова апеляційного суду мотивованазаконністю й обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Якубовський О. О. як представник ОСОБА_1 просить скасуватирішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 та постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 761/22937/18.
На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ОСОБА_2 не є стороною договору купівлі-продажу спірного автомобіля, не здійснювала оплату за його придбання.
Обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки наявний судовий спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, і є необхідність включити спірний автомобіль до переліку майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
Законодавство не передбачає імперативного порядку набуття права власності на транспортний засіб з моменту його реєстрації, право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, а якщо договором не передбачено вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.
Суди не встановили, що державна реєстрації права власності на автомобіль відбулась з підстав фактичної його передачі відповідачу.
У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Манченко О. В. як представника ОСОБА_2 , мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.
Спірний автомобіль відповідач придбала для особистого користування за кошти, подаровані їй матір'ю і дідусем. ОСОБА_2 також оплатила митне оформлення спірного транспортного засобу та набула спірний автомобіль у власність у встановленому законом порядку.
Позивач викрав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, після чого відповідач скасувала довіреність на користування автомобілем та звернулась до поліції, за її заявою відкрито кримінальне провадження щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених частиною третьою статті 357 КК України.
Рахунок на оплату товару не є первинним документом, який підтверджує факт здійснення оплати, а має лише інформаційний характер щодо реквізитів для оплати.
Доводи касаційної скарги не відповідають дійсності і не підтверджені належними доказами.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 з 07 травня 2010 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 травня 2023 року.
Власником транспортного засобу «VOLKSWAGEN ATLAS», 2018 року випуску, білого кольору, номер кузова (VIN) НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 09 липня 2020 року).
Транспортний засіб придбано з аукціону в США, оплата здійснювалась на підставі двох інвойсів продавця G&G AUTO SALES LLC (США):
1) інвойс від 18 вересня 2019 року № А460664 на ім'я ОСОБА_4 на суму 5 022,00 дол. США;
2) інвойс від 18 вересня 2019 року №А460664 на ім'я ОСОБА_3 на суму 5 022,00 дол. США (загальна сума 10 044,00 дол. США).
Відповідно до копії квитанції від 05 грудня 2019 року № 46478567 ОСОБА_2 сплатила 82 600,00 грн за призначенням платежу: попередня оплата за митне оформлення.
Спірний транспортний засіб перебував (придбаний) у пошкодженому стані, замовником і платником за ремонтні (відновлювальні) роботи у рахунках- накладних на запчастини, актах виконаних робіт, товарних чеках, тощо зазначений ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 стверджував, що спірний автомобіль придбаний ним і ОСОБА_3 у період шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, та як підставу для задоволення позовних вимог зазначив безпідставність набуття ОСОБА_2 спірного автомобіля відповідно до статті 1212 ЦК України.
Частинами першої-другої статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України). На відміну від нерухомого майна, ЦК України не передбачено переходу права власності на рухоме майно за наслідком державної реєстрації переходу права на підставі правочину, навіть якщо реєстрація рухомого майна є обов'язковою виходячи з нормативного регулювання (частина четверта статті 334 ЦК України).
Відповідно до статті 34 Закону № 3353-XII державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Отже, правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі загальних положень ЦК України про перехід права власності за договором, спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону № 3353-XII та прийнятих на його виконання нормативних актів відповідних органів, що регламентують порядок державної реєстрації окремих видів транспортних засобів. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20.
Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що власником спірного автомобіля є ОСОБА_2 , яка набула транспортний засіб у власність в установленому законом порядку, позивач та третя особа сприяли його придбанню та були обізнані про реєстрацію права власності на нього за відповідачем, підстави набуття відповідачем права власності позивач не оспорює, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Разом з тим переоцінка фактичних обставин справи знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України), а тому Верховний Суд не може вважати спростованим факт придбання і набуття у власність відповідачем спірного транспортного засобу.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не здійснювала оплату за придбання автомобіля самі по собі не спростовують права власності відповідача на транспортний засіб, законність його розмитнення та оформлення на ім'я відповідача, а такий факт в разі його доведеності не позбавляє позивача звернутися з позовом в інший спосіб, що відповідає виниклим правовідносинам.
Інші аргументи касаційної скарги на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові, що зазначена в касаційній скарзі.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги у цій справі у розмірі 12 752,13 грн до ухвалення судового рішення, у зв'язку із залишенням касаційної скарги без задоволення судовий збір слід стягнути на користь держави.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу адвоката Якубовського Олександра Олександровича як представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 12 752,13 грн (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві гривні 13 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов