Справа № 643/3231/25
Провадження № 1-кп/643/711/25
19.03.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024221170003253 від 24.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
І. Історія провадження.
28.02.2025 року до Московського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 для розгляду даного кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.03.2025 призначено підготовче судове засідання на 19.03.2025 року.
ІІ. Позиції учасників процесу.
У підготовчому судовому засіданні 19.03.2025 року прокурор вважав, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, а відтак пропонував призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
При цьому, у підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, наразі не зменшились та продовжують існувати.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.
При цьому, обвинувачений у підготовчому судовому засіданні при вирішенні заявленого клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклався на розсуд суду.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені. Одночасно захисник просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 при вирішенні заявленого прокурором клопотання поклався на розсуд суду, однак також просив суд змінити йому запобіжний захід.
ІІІ. Обґрунтування можливості призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених п. п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України відсутні.
Дане кримінальне провадження підсудне Московському районному суду м. Харкова.
Під час проведення підготовчого судового засідання встановлено, що угод, передбачених ст. 468 КПК України не надходило.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п. п. 5-8, 10 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України судом не встановлено.
Підстав для здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні не встановлено, клопотань від учасників про розгляд провадження у закритому судовому засіданні не надходило, а тому воно повинно бути розглянуте у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Учасники судового провадження не заявили про необхідність здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту на цьому етапі розгляду справи, відповідне право вони можуть реалізувати в подальшому під час судового розгляду шляхом заявлення клопотання про виклик до суду для допиту свідків.
Судом установлено відсутність у сторони захисту та сторони обвинувачення будь-яких інших клопотань, що підлягають розгляду у підготовчому судовому засіданні, відсутність необхідності вчинення інших дій, необхідних для підготовки до судового розгляду.
Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд під час підготовки до судового розгляду, з'ясувавши необхідність проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з'ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, вчинивши всі необхідні для підготовки судового розгляду дії, завершує підготовку до судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, суд після завершення підготовки до судового розгляду постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
ІV. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частина 2 ст. 177 КПК України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Таким чином, судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про:
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Водночас, в силу положень ч. 2 ст. 42 КПК України ОСОБА_4 наразі перебуває у статусі обвинуваченого, тому судом не надається оцінка наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Ухвалою від 24.01.2025 року слідчий суддя Московського районного суду м. Харкова ОСОБА_4 обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23.03.2025 з правом внесення застави у розмірі 242 240, 00 грн. з огляду на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
19.03.2025 року прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
При цьому, суд враховує правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому лише тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку.
Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.
Вагомими факторами при оцінці ризику переховування є дані про особистість обвинуваченого, адже саме за їх сукупного аналізу можна скласти уявлення про те, наскільки вагомою є вірогідність недобросовісної поведінки особи. З цього приводу Європейський суд зазначав, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58).
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, дітей та осіб на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв'язків. Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто злочину проти здоров'я населення, а тому несе підвищену суспільну небезпеку.
Також судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим.
Усвідомлення імовірності встановлення вини особи за висунутим йому обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Отже, наведений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає доведеним.
Стосовно зазначеного стороною обвинувачення ризику незаконно впливати на свідків, суд зазначає наступне.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Разом із цим, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а отже і з протоколами допитів встановлених досудовим розслідуванням свідків, обвинувачений знатиме як їх персональні данні, так і зміст наданих ними показань на стадії досудового розслідування.
Вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Отже, наведений прокурором ризик, визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає доведеним.
Стосовно зазначеного стороною обвинувачення ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, суд зазначає наступне.
Обвинувачений ОСОБА_4 не працює, не має законних джерел доходу, обвинувачується у вчиненні злочину пов'язаного з обігом особливо небезпечних психотропних засобів, що дозволяє зробити висновок про його неможливість адаптуватися до загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві, нездатність до пошуку легальних засобів заробітку коштів на власне утримання і, як наслідок, пошуку альтернативних (незаконних) засобів їх набуття та створює підґрунтя до вчинення обвинуваченим нових правопорушень.
Отже, з огляду на вказані вище відомості про особу ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, наведені прокурором ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає доведеними, у зв'язку з чим доводи сторони захисту щодо відсутності таких ризиків судом до уваги не приймаються.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи особу ОСОБА_4 та конкретні обставини кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються, суд дійшов висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистих свобод.
З приводу того, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд зазначає, що вказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що вказані ризики не зменшились та продовжують існувати.
Стосовно того, чи є інші більш м'які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом.
Вирішуючи питання про наявність підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м'який, суд виходить з наступного.
Підставою для зміни запобіжного заходу може бути виникнення нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також виявлення тих, які існували раніше, але про які не було відомо слідчому, прокурору, суду на час прийняття рішення про застосування запобіжного заходу.
Тобто, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну обставин обвинувачення, зміну або зменшення встановлених ризиків та впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Тому суд на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв'язку з плином часу досудового розслідування та судового розгляду.
Тому, при розгляді питання про зміну запобіжного заходу суд виходить з того, чи доводить особа, яка подала відповідне клопотання, наявність обставин, які безпосередньо можуть свідчити про зміну чи зменшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Водночас, звертаючись до суду з усним клопотанням про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт захисником не наведено жодних доводів в обґрунтування цього клопотання, не зазначено обставин, які змінилися після обрання слідчим суддею відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не зазначено нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
До того ж, суд зазначає, що в цій справі тримання під вартою обвинуваченого не є для нього безальтернативним запобіжним заходом, адже передбачає в якості альтернативи заставу.
У зв'язку з цим суд відхиляє доводи захисника щодо можливості обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Жодних інших обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинуваченого під вартою судом не встановлено.
За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий арешт не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 314, 315, 369-372, 392, 395 КПК України, суд
1. Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221170003253 від 24.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України на 19.03.2025 року о 11:30 год. у приміщенні Московського районного суду м. Харкова за адресою: 61153, місто Харків, проспект Ювілейний, будинок 38-Є, каб. 48.
2. Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
3. У судове засідання викликати сторін кримінального провадження.
4. Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту.
5. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.
6. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 17.05.2025 року включно.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для обвинуваченого строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.
8. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
9. Повний текст ухвали буде проголошено 20.03.2025 року о 08:30 год.
Суддя ОСОБА_1