58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
м. Чернівці
20 березня 2025 року Справа № 926/406/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участю секретаря судового засідання Циганчук І.В., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФОРВАРДІНГ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК"
про стягнення заборгованості в сумі 217147,95 грн
Представники:
від позивача - адвокат Зелінка В.В. (в режимі відеоконференції)
від відповідача - не з'явився
І. Стислий виклад позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК" про стягнення заборгованості за договором перевезення № ЄФ107/23 від 10.07.2024 року в сумі 217147,95 грн, з яких 189079,10 грн основна заборгованість, 16416,48 грн пеня, 9806,55 грн інфляційні втрати, 1845,82 грн 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ним надавались послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, що підтверджено актами наданих послуг, проте відповідач свого обов'язку щодо сплати отриманих послуг виконав не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 189079,10 грн, крім того, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань позивачем нараховано за період з 10.10.2024 року по 05.02.2025 року 16416,48 грн пені, 9806,55 грн інфляційних втрат, 1845,82 грн 3% річних.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 року позовну заяву вх. № 406 передано на розгляд судді Швецю М.В.
Ухвалою суду від 06.02.2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.02.2025 року о 14:00 год.
07.02.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача Зелінки В.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 422).
Ухвалою суду від 07.02.2025 року постановлено задовольнити заяву представника позивача Зелінки В.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проводити судові засідання по справі № 926/406/25 у режимі відеоконференції з представником позивача Зелінкою В.В. поза межами приміщення суду.
20.02.2025 року через систему "Електронний суд" від уповноваженого представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх. № 588) обґрунтована зайнятістю його в іншому судовому процесі.
20.02.2025 року через систему "Електронний суд" від уповноваженого представника позивача надійшло клопотання про стягнення судових витрат (вх. № 591), згідно якого просить стягнути з відповідача судові витрати за участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції 20.02.2025 року в сумі 2500 грн.
Ухвалою суду від 20.02.2025 року розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 06.03.2025 року о 12:45 год.
21.02.2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів вх. № 802.
Ухвалою суду від 06.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 20.03.2025 року о 12:00 год.
Представник позивача в судовому засіданні 20.03.2025 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, також зазначив, що у прохальній частині позову було допущено описку, щодо стягнення суми 3% річних. Крім того, просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 17500 грн.
Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання 20.03.2025 року не забезпечив про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, хоча і був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в електронний кабінет відповідача та його уповноваженого представника.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу та має право вирішити спір за наявними матеріалами.
З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.
III. Фактичні обставини справи встановлені судом.
10.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФАРВАРДІНГ" (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК" (Замовник) укладено договір перевезення № ЄФ107/23, згідно умов якого, Експедитор зобов'язується надати Замовнику послуги по організації перевезення автомобільним транспортом вантажів і інших матеріальних цінностей, які не заборонені до перевезення законодавством країн слідування вантажу, в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 2.2.3. даного Договору Замовник зобов'язаний вчасно провести розрахунок за надані послуги.
Замовник зобов'язаний Підписати акт наданих послуг у строк, що не перевищує 3 робочі дні з дати його отримання. У випадку не підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) у передбачений даним пунктом строк та не надання вмотивованих заперечень, акт виконаних робіт (наданих послуг) вважається прийнятим та підписаним Замовником без зауважень, а послуги наданими у повному обсязі (п.2.2.4. договору).
Пунктом 3.3. договору передбачено, що замовник здійснює оплату наданих послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання та підписання Сторонами оригіналів документів, які згідно з чинним законодавством підтверджують належне надання транспортних послуг.
Відповідно до п. 4.1. за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору Сторони несуть відповідальність, передбачену нормами діючого законодавства України.
Відповідно до п. 4.8. за порушення строків оплати послуг Замовник сплачує Експедитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості послуг по перевезенню вантажу за кожен день прострочення.
Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печаткам.
На виконання умов договору позивачем були надані послуги з транспортно-експедиторського обслуговування, що підтверджується актами надання послуг: № 8798 від 11.07.2024 року на суму 35000 грн, № 10481 від 17.08.2024 року на суму 37000 грн, № 10442 від 21.09.2024 року на суму 22000 грн, № 11234 від 24.08.2024 року на суму 24000 грн, № 11160 від 30.08.2024 року на суму 26800 грн, № 11262 від 02.09.2024 року на суму 74279,10 грн. Зазначені акти підписані відповідачем без зауважень.
Позивачем були виставлені рахунки на оплату: № 8910 від 11.07.2024 року на суму 35000 грн; № 10555 від 17.08.2024 року на суму 37000 грн; № 10490 від 21.08.2024 року на суму 22000 грн; №11246 від 24.08.2024 року на суму 24000 грн; № 11198 від 30.08.2024 року на суму 26800 грн; № 11276 від 02.09.2024 року на суму 74279,10 грн, загальною сумою 219 091,10 грн.
07.11.2024 року позивачем було направлено на поштову адресу відповідача Претензію № 71124 із проханням оплатити розмір заборгованості 219091,10 грн протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання цієї претензії. 18.11.2024 року відповідачем була отримана вищезгадана претензія, що підтверджується трекінгом відправлень листів Укрпошти.
19.11.2024 року відповідачем здійснено часткову оплату боргу в сумі 30000 грн, що підтверджуються платіжною інструкцією № 1544.
Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання по наданню послуг транспорто-експедиторського обслуговування, проте відповідач порушив договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 189079,10 грн, крім того за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань позивачем нараховано за період з 10.10.2024 року (відповідно до п.3.3. договору від останнього акту наданих послуг) по 05.02.2025 року 16416,48 грн пені, 9806,55 грн інфляційні втрати, 1845,82 грн 3% річних.
IV. Норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Частиною 1 ст. 931 Цивільного кодексу України, визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Положеннями статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Згідно статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор зобов'язаний надавати транспортно експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності зазначеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, та те, що на день розгляду спору відповідачем наявна заборгованість не спростована, матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості суд приходить висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 189079,10 грн є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до п. 4.8. за порушення строків оплати послуг Замовник сплачує Експедитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості послуг по перевезенню вантажу за кожен день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 16416,48 грн за період з 10.10.2024 року по 05.02.2025 року на суму заборгованості 189079,10 грн, суд зазначає ,що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а відтак вимога про стягнення пені в сумі 16416,48 грн підлягає задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 1845,82 грн та інфляційних втрат в сумі 9806,55 грн за період з 10.10.2024 року по 05.02.2025 року на суму заборгованості 189079,10 грн, суд зазначає, що він є арифметично вірним та обґрунтованим, а відтак вимога про стягнення 3% річних в сумі 1845,82 грн та інфляційних втрат в сумі 9806,55 грн підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
V. Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.
Інтереси позивача в суді представляв адвокат Зелінка В.В. на підставі ордеру серії В.С. № 1344720 від 05.02.2025 року та договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.04.2024 року № 0304/24, укладеного між позивачем та адвокатом Зелінкою В.В..
Відповідно до пункту 1.1 договору Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов'язаний прийняти таку правову допомогу і оплатити винагороду у порядку та строки обумовлені Сторонами.
Згідно пункту 2.1. договору За надану правову допомогу Клієнт виплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі, що визначається за згодою Сторін після надання відповідних послуг відповідно до Акту наданих послуг.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17500 грн представником позивача надано: договір про надання правової (правничої) допомоги від 03.04.2024 року № 0304/24; акт про надані послуги від 05.02.2025 року на суму 15000 грн; акт про надані послуги від 20.02.2025 року на суму 2500 грн.
Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі.
Суд враховує висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову на відповідача,
2) у разі відмови в позові на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.
Частиною п'ятою цієї статті Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Заперечень щодо поданої заяви та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у даній справі від позивача на адресу суду не надходило.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Статтею 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Таким чином відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частин 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).
У справі № 755/9215/15-ц Велика Палата вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.
З огляду на вище викладене, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру заявлених судових витрат на правничу допомогу, суд задовольняє вимогу про стягнення 17500 грн судових витрат на правничу допомогу позивача.
Судовий збір за приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову покладається на відповідача.
Керуючись статтями ст. ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК" (58005, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Кушніренка Андрія, буд. 7А; код 40220106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО ФОРВАРДІНГ" (79041, Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 160; код 41130012) заборгованість згідно договору перевезення № ЄФ107/23 від 10.07.2024 року у сумі 217147,95 грн (з яких 189079,10 грн основна заборгованість, 16416,48 грн пеня, 9806,55 грн інфляційні втрати, 1845,82 грн 3% річних), судовий збір в сумі 3257,22 грн та 17500 грн витрат на правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.03.2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/
Суддя М.В. Швець