Єдиний унікальний номер справи 183/3292/24
Провадження № 2/183/835/25
20 березня 2025 року м. Самар Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши в письмовому, спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2024 року ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс"звернулося до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого позивач посилається на те, що 21 лютого 2018 року між АТ "Альфа-Банк" (надалі - Банк) та відповідачем ОСОБА_2 (надалі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.
20 грудня 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги, в тому числі й за кредитним договором, укладеним з відповідачем, розмір кредитної заборгованості якої станом на 20 грудня 2021 року становить 36 912,58 грн. Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на його користь та вирішити питання стосовно судових витрат і витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись із пред'явленим позовом, 16 серпня 2024 року відповідач ОСОБА_3 звернулась на адресу суду із відзивом на позовну заяву, відповідно до змісту якого остання заперечує проти позову. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні достовірні докази укладання кредитного договору з первісним кредитором, а також докази отримання нею кредитних коштів, і як наслідок, доказів права вимоги у позивача за кредитним договором. У зв'язку із чим, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с. 56-60).
10 вересня 2024 року від позивача ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якої останній заперечує проти доводів відповідача у відзиві на позовну заяву, з підстав наявності в матеріалах справи належних доказів укладання відповідачем з первісним кредитором кредитного договору та наявності доказів, як отримання, так і використання відповідачем кредитних коштів, що підтверджується відповідною випискою з рахунку ОСОБА_3 . У зв'язку із чим просив позов задовольнити в повному обсязі (а.с. 68-70).
18 вересня 2024 року від відповідача ОСОБА_3 на адресу суду надійшли заперечення, в яких остання зазначає про відсутність в матеріалах справи первинних, належним чином оформлених, документів, які б підтверджували факт видачі їй кредитних коштів (а.с. 71-74).
Ухвалою судді від 12 квітня 2024 року позовну заяву було залишено без руху, з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків (а.с. 44). 08 травня 2024 року позивач усунув недоліки позовної заяви, надавши докази укладання кредитного договору з відповідачем в належній якості (а.с. 46-48). 24 липня 2024 року на адресу суду надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи-відповідача (а.с. 52). Ухвалою судді від 25 липня 2024 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою сторонам були установлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень (а.с. 53). Ухвалою суду від 21 серпня 2024 року було відмовлено відповідачеві про проведення розгляду цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 63-64). Ухвалою суду від 21 серпня 2024 року було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у справі (а.с. 65-66).
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до переконання, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1ст.13ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом установлено, що 20 лютого 2018 року відповідач ОСОБА_2 звернулась на адресу ПАТ "Альфа-Банк" із анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції на укладання договору про банківське обслуговування фізичних осіб на умовах оферти, ознайомившись при цьому з паспортом споживчого кредиту, про що свідчить відповідний підпис позичальника (а.с. 47, 48). Таким чином, між ПАТ "Альфа Банк" та ОСОБА_2 була підписана оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно з умовами якого позичальник отримала кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 200000 грн. Процентна ставка за користування кредитними коштами є фіксованою та становить 26,00 % річних (а.с. 47 зворот).
Під час укладення вищевказаного кредитного договору відповідачем власноручно підписано паспорт споживчого кредиту, який надається ПАТ "Альфа-Банк", в якому викладені погоджені сторонами умови, на яких надано відповідачеві грошові кошти у кредит (а.с. 48).
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором AT "Альфа-Банк" виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачці у розпорядження кредитні кошти. Наведене підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою відповідача, сформованою правонаступником ПАТ "Альфа-Банк", яким за установчими документами є АТ "Сенс Банк" (а.с. 18-34).
Так, у постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 зазначено, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Це відповідає положенням статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
У поданому відзиві на позовну заяву, а також запереченнях, відповідач ОСОБА_3 посилалась на відсутність в матеріалах справи доказів укладання нею кредитного договору та отримання кредитних коштів, що спростовується вищезазначеними доказами, які містять її власноручний підпис, водночас останньою не спростовано такого факту в установленому законом порядку.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, розмір заборгованості відповідача станом на 20 грудня 2021 року складає 36 912,58 грн., з яких: 32 076,01 грн. - заборгованість по простроченому тілу кредиту; 3 123, 29 грн. - заборгованість з відсотків за користування кредитом; 704,28 грн. - (несанкціонована заборгованість) (а.с. 35).
Судом установлено, що позивач набув права вимоги за кредитними договорами, укладеними з АТ "Альфа-Банк" на підставі Договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, укладеного між АТ "Альфа-Банк" (далі - Клієнт) та ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" (далі - Фактор), згідно з умовами якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнту за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові право вимоги до Боржників за договорами, перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору, у тому числі й до боржника ОСОБА_2 відповідно витягу з Додатку до Договору факторингу від 20 грудня 2021 року (а.с. 8-17).
Вирішуючи спір, суд враховує такі положення законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про споживче кредитування").
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 ЗУ "Про споживче кредитування").
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Факт отримання кредитних коштів підтверджується дослідженою судом випискою за картковим рахунком, у якій наявні відомості про зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача. З цього ж доказу вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість. Зазначений доказ є належним та допустимим і підтверджує обставини, на які посилається позивач у позові.
На підставі досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за кредитним договором, а ОСОБА_3 прийняла умови та правила надання банківських послуг, однак у порушення умов останніх не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості, яка утворилась станом на 20 грудня 2021 року в розмірі 36 912,58 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн.
На підтвердження отриманих правничих послуг позивачем надано: копію договору про надання юридичних послуг № 05-10/23 від 05 жовтня 2023 року, укладеного між ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" та адвокатом Макєєвим В.М., копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю акт приймання-передачі наданих послуг, у якому сторони погодили, що сума витрат, за надання послуг по справі за позовом до ОСОБА_4 становить 7100,00 грн, а також копію платіжної інструкції від 07.03.2024 про перерахування ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" на користь адвоката Макєєва В.М. 7100 грн, як оплату по договору про надання юридичних послуг (а.с. 36-40).
Відповідно до акту №1 приймання-передачі виконаних робіт від 07 березня 2024 року, адвокат Макєєв В.М. надав, а замовник ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" прийняв наступні послуги: первинну консультацію замовнику у справі (1год) вартістю 1 000,00 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (3 год) вартістю 3000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви (3,1 год) вартістю 3100,00 грн, а всього вартість наданих послуг становить 7100,00 грн.
При вирішенні питання про співмірність витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що у даних правовідносинах відповідачка є менш захищеною стороною, а також враховує заявлену позивачем суму позовних вимог, порядок та строк розгляду справи судом.
Ураховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн. є неспівмірною з категорією складності справи, витраченим адвокатом часом, об'ємом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року № 910/7032/17 стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 3 028 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" заборгованість за кредитним договором від 21 лютого 2018 року в розмірі 36 912,58 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот дванадцять гривень 58 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., а разом - 6 028,00 грн. (шість тисяч двадцять вісім гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс", код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 2;
- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено і підписано 20 березня 2025 року.
Суддя Г.Є. Майна