58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
17 березня 2025 року Справа № 926/272/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ніколаєва Михайла Ілліча, секретар судового засідання Голіней Я.І.
розглянувши матеріали
за участі представників:
прокурор: Маріуца Р.А.
позивач 1: Андріюк К.Г.
позивач 2: не з'явився
відповідач 1: Тоненька Д.К.
відповідач 2: Попов В.Д., адвокат
за позовом Чернівецької обласної прокуратури
в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Міністерства аграрної політики та продовольства України
до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут»
про визнання недійсним договору та стягнення в дохід держави 20 941, 49 грн
СУТЬ СПОРУ: Чернівецька обласна прокуратура звернулася до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Міністерства аграрної політики та продовольства України із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» про визнання недійсним договору постачання природного газу для непобутових споживачів №41В200-4315-23-b від 28.12.2023 укладеного між ТОВ «Твій Газзбут» та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області стягнення в дохід держави 20 941,49 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір №41В200-4315-23-b від 28.12.2023 укладений з порушенням вимог законодавства, зокрема, Закону України ''Про санкції'', Закону України ''Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення'', а також Указів Президента України з цих питань, оскільки винагородоодержувачем, тобто кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Твій Газзбут", який має відсоток частки статутного капіталу в юридичній особі та/або відсоток права голосу в юридичній особі, є громадянин України ОСОБА_1 , який знаходиться під санкціями РНБО України відповідно до державного реєстру санкцій.
Прокурор вважає, що вибірковий підхід та надмірна формалізація вимог ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" дозволяє підсанкційним фізичним особам продовжувати отримувати дохід через підконтрольні їм юридичні особи. Вказане стає наслідком прямого порушення основних засад, визначених Законом України "Про санкції" та надає можливість уникнути виконання Указу Президента України від 24.06.2021р. №266/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Тому, на переконання прокурора, постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2023р. №157 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022p. №1178" пункт 44 викладено в такій редакції: "Замовник приймає рішення про відмову учаснику процедури закупівлі в участі у відкритих торгах та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника процедури закупівлі в разі, коли: п. 11) учасник процедури закупівлі або кінцевий "бенефіціарний власник, член або учасник (акціонер) юридичної особи - учасника процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у вигляді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України "Про санкції".
Незважаючи на наведені вимоги законодавства, Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області здійснено закупівлю природного газу без використання електронної системи закупівель UA-2023-12-29-001606-a та укладено спірний договір із ТОВ "Твій Газзбут", кінцевим бенефіціарним власником якого є особа, яка перебуває під вищезгаданими санкціями РНБО.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.
Ухвалою суду від 31.01.2025 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 26.02.2025.
04.02.2025 від адвоката Попова В.Д. надійшла заява про вступ у справу в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій ГазЗбут».
12.02.2025 від представника відповідача-2 надійшов відзив на позов, в якому останній зазначає, що із змісту позовних вимог не вбачається, які права або інтереси позивачів були порушені та яким чином вчинення відповідача-2 певних дій на користь відповідача 1 захистить або відновить інтереси позивачів, а тому вважає, що є підстави для залишення позовної заяви без руху. В позовній заяві відстунє письмове обгрунтування правових підстав позовної вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» в дохід держави 20 941,49 грн.
Представник відповідача-2 вказує на те, що прокурором за повної відсутності відповідних підстав та повноважень та з порушенням строків і відповідної процедури фактично було здійснено моніторинг закупівлі, що не передбачено Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» та Законом України «Про публічні закупівлі», що є правовою підставою для відмови у задоволенні позову.
У прокурора не було підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, оскільки останній повідомив прокурора про те, що всі етапи вказаної закупівлі завершилися, договір виконано, у зв'язку із чим відсутні підстави для проведення моніторингу закупівлі природного газу. Тобто зі сторони Держаудитслужби відсутня бездіяльність, так як нею були виконанні положення ст. 8 Закону України «Про публічні закупівлі».
На думку представника відповідача-2, у прокурора відсутні підстави і для звернення з цим позовом в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України, оскільки між позивачем-2 та відповідачем-2 взагалі відсутні спірні правовідносини і жодні договори між ними не укладались, в матеріалах справи не має доказів того, що Міністерство аграрної політики та продовольства України є розпорядником коштів відповідача 1.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» відсутнє у переліку юридичних осіб згідно з додатком 2 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021р. "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", відповідач 2 повноцінно та без обмежень здійснює свою господарську діяльність, розрахункові рахунки в установах банку не заблоковано, що на думку відповідача, спростовує твердження позивача про надання товариством недостовірної інформації під час проведення процедури закупівлі про заборону здійснення публічних закупівель.
Таким чином, представник відповідача-2 у своєму відзиві позовні вимоги вважає необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Управління західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області у своїх поясненнях від 17.02.2025 зазначає, що згідно з інформацією, оприлюдненою в електронній системі закупівель за номером ID: UA-2023-12-29-001606-а, замовник здійснив закупівлю шляхом оприлюднення звіту про договір про закупівлю.
Порядок проведення моніторингу процедури закупівлі та специфіку реалізації результатів моніторингу визначено безпосередньо статтею 8 Закону, норми якої не передбачають вжиття таких заходів, як звернення органами державного фінансового контролю до суду чи звернення до інших правоохоронних органів щодо спонукання до вчинення певних дій, про що було проінформовано Чернівецьку обласну прокуратуру листом Управління від 17.05.2024 №132417-17/1364-2024.
При цьому, Управлінням не здійснювалося контрольних заходів, якими були б виявлені порушення при проведенні закупівлі, яка є предметом спору у даній справі.
Управління західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області щодо заявлених позовних вимог прокуратури не заперечує.
У відповіді на відзив від 18.02.2025 прокурор не заперечує відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» в переліку юридичних осіб, щодо яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), проте звертає увагу суду на те, що все ж таки винагороджувачем, тобто кінцевим бенефіціаром останнього є ОСОБА_1 , який знаходиться під санкціями РНБО України відповідно до державного реєстру санкцій. (ідентифікатор в реєстрі: 15581).
Незважаючи на вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» Управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області закупівлю проведено без використання електронної системи закупівель UA-2023-12-29-001606-а та укладено спірний договір з відповідачем-2.
Прокурор вказує про те, що рішенням постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель №7193-р/пк-пз від 06.12.2022 встановлено порушення відповідачем-2 вимог Закону України «Про публічні закупівлі», що виразилося у поданні недостовірної інформації для участі у процедурі закупівлі, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» є особою, щодо якої застосовані санкції на підставі Закону України «Про санкції».
Прокурор зазначає, що очевидним є факт, що фізична особа ОСОБА_1 безпосередньо не має наміру та мети вступати у господарські правовідносин, як сторона правочину, однак відповідно до ресурсу Youcontrol є засновником та кінцевим бенефіціарним власником більше 40 компаній, у тому числі зареєстрованих в офшорних зонах та тих, що причетні до постачання сировини на військові підприємства рф; прямо чи непрямо володіє цими компаніями, впливає на всі рішення, що ними ухвалюються.
Причетність останнього до виведення українського титанового бізнесу під російську юрисдикцію стала наслідком застосування щодо останнього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів(санкцій) згідно рішень РНБО від 18.06.2021 та 24.06.2024.
Враховуючи вищевикладене прокурор вважає, що є достатні підстави для визнання спірного договору недійсним, оскільки він укладений без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, порушує правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг та, зокрема, укладений з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі».
Прокурор спростовує твердження відповідача 2 щодо відсутності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби, оскільки є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, і може бути позивачем у справі. Питання належності/неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з'ясовуватись у суді.
Відповідно до інформації Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області №10-24-0.5-1678/2-24 від 17.05.2024 на виконання умов договору відповідачу 2 перераховано 20941, 49 грн коштів загального фонду Державного бюджету на 2024 рік, головним розпорядником яких є Міністерство аграрної політики та продовольства України.
Прокурор зауважує, що у даних правовідносинах Управління Держгеокадастру у Чернівецькій області діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня та є замовником товару в межах видатків, що визначені розпорядником бюджетних коштів вищого рівня - Міністерства аграрної політики та продовольства України.
В даному випадку Міністерство аграрної політики та продовольства України є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів Державного бюджету.
Чернівецькою обласною прокуратурою з метою вжиття самостійних заходів представницького характеру на адресу позивачів скеровані відповідні листи, проте останніми не вжито заходів щодо пред?явлення позовних заяв на захист інтересів держави.
На адресу Західного офісу Держаудитслужби 29.04.2024 №15-1809 вих24 направлений відповідний лист, який переадресований до Управління Західного офісу Держаудислужби в Чернівецькій області.
З відповіді від 17.05.2024 №132417-17/1364-2024 вбачається, що органи Держаудитслужби законодавчо не наділені правом самостійного звернення до суду у даних правовідносинах.
Крім того, на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України відповідні листи скеровувались двічі, а саме, 28.05.2024 за №15-132 вих 24 та 13.09.2024 за №15-3707 вих 24, однак самостійних заходів представницького характеру указаним позивачем не вжито.
Враховуючи наведене, прокурор реагуючи на виявлені порушення законодавства, звернувся до суду з даною позовною заявою, зважаючи на очевидний характер порушень та нездійснення компетентними органами повноважень на захист інтересів держави.
У своїх запереченнях від 19.02.2025 представник відповідача 2 не погоджується з твердженням прокурора щодо проведення моніторингу публічної закупівлі як аналізу загальнодоступної інформації, яка міститься в мережі Інтернет так як вважає, що за змістом п.11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» аналіз доступної інформації, яка є в загальному доступі та відображена на офіційному майданчику державних тендерів Prozorro є моніторингом закупівлі.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» звертає увагу суду на те, що в рішенні РНБО відсутня санкція у вигляді заборони на здійснення у ОСОБА_1 публічних закупівель, а до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» будь-яких санкцій не застосовано, тобто заборона щодо публічних закупівель у відповідача 2 відсутня.
Представник відповідача 2 вважає, що прокурором ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив не було обґгрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Останнім не додано належних та допустимих доказів в підтвердження бездіяльності позивачів, а з листів, на котрі посилався прокурор у своїй відповіді на відзив, вбачається лише підтвердження виконання останнім своїх зобов'язань за спірним договором.
Прокурором не підтверджено те, що дії Міністерства аграрної політики та продовольства України, пов'язані з оплатою грошових коштів на рахунки відповідачу 2 за спожитий газ, якимось чином порушили інтереси позивача 2 або завдали збитки державі.
При цьому відповідач 1 є самостійним суб'єктом господарювання, який наділений всіма правами та обов'язками, в тому числі і щодо захисту своїх інтересів у судовому порядку.
Управління Західного офісу Держаудитслужби у Чернівецькій області повідомляло прокурора про відсутність відповідних повноважень щодо звернення до суду чи до інших правоохоронних органів для спонукання до вчинення певних дій. На думку відповідача 2 прокурором ні до позовної заяви, ні до відповіді на відзив не додано належних доказів щодо нездійснення чи неналежного здійснення необхідних дій у відповідності до наданих повноважень, які можуть кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Представник відповідача 2, враховуючи відсутність порушеного права та/або інтересів позивачів, відсутність у рішенні РНБО санкцій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» та відсутність санкцій про заборону публічних закупівель у відповідача 2, просить суд в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.
У відзиві на позов від 21.02.2025 Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області зазначає, що на момент укладеного договору 28.12.2023, шляхом моніторингу відкритих реєстрів, Головному управлінню було відомо, що уповноваженою особою юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» є ОСОБА_2 . У відкритих реєстрах, до яких мало доступ Головне управління, не зазначено, що на Товариство з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», або на ОСОБА_2 накладені санкції. Відповідач 2 не входив до списку підсанкційних юридичних осіб.
Чернівецька обласна прокуратура стверджує, що кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» є ОСОБА_1 , проте при укладанні договору 28.12.2023, Головному управлінню не було відомо про кінцевих бенефіціарних власників постачальника, та те, що ним виступає саме ОСОБА_1 .
Відповідач 1 у своєму відзиві звертає увагу на те, що починаючи з 03.07.2021 до цього часу до Головного управління жодних роз?яснень або зауважень від Західного офісу Держаудитслужби, щодо співпраці та діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» на території Чернівецької області не надходило. Крім того, Західним офісом Держаудитслужби не підтверджувалась інформація, що кінцевим бенефеціарним власником «Твій Газзбут» є ОСОБА_1 , стосовно якого введені санкції.
Лише з 01.02.2024 у державі запрацював Державний реєстр санкцій (https://drs.nsdc.gov.ua), а тому на момент укладення спірного договору, відповідач 1 не міг знати про підсанкційного бенефіціарного власника ОСОБА_1
27.05.2024 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» відповідачем 1 надіслано лист із вимогою про розірвання договору №41B200-4315-23-ь від 28.12.2023 на постачання природного газу у 2024 році. На момент звернення Чернівецької обласної прокуратури із позовом договір від 28.12.2023 припинений.
Згідно умов укладеного договору, кошти у сумі 20941,49 грн, які Чернівецька обласна прокуратура просить стягнути суд, були перераховані постачальнику послуг за спожитий газ, тож спірна сума коштів перебуває у володінні відповідача-2, а її стягнення можливе лише у разі ухвалення судом відповідного рішення і стягнення 20941,49 грн саме з відповідача-2.
З урахуванням наведених обставин відповідач 1 просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
25.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду судового рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення постанови по цій справі, обставини в якій є подібними обставинам справи № 926/272/25 та від висновків якої залежить правильне вирішення цієї справи.
Ухвалою суду від 26.02.2025 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 17.03.2025.
У судове засідання 17.03.2025 Міністерство аграрної політики та продовольства України явку свого представника не забезпечило, про причини неявки суд не повідомило.
Пристуній у судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» заяву про зупинення провадження у справі підтримав та пояснив, що в межах справи № 922/3456/23 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішуватиметься, зокрема, питання про застосування правових наслідків недійсних правочинів, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, що надає підстави для зупинення провадження у даній справі.
Прокурор проти зупинення провадження у справі заперечив, представник Західного офісу Держаудитслужби залишив вирішення даного питання на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників справи та розглянувши заяву Товариства з ообмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2024 року у справі № 922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1)Спеціалізованого комунального підприємства “Харківзеленбуд» Харківської міської ради, 2) Приватного підприємства “ЛСВ Моноліт», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів вирішено передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Предметом спору у справі № 922/3456/23, яка переглядається Верховним судом, є вимоги прокурора про визнання недійсним рішення тендерного комітету СКП “Харківзеленбуд», оформлене протоколом від 13.11.2019 № 338, та договору про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627 як таких, що вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також вимоги про застосування наслідків недійсності цього договору шляхом стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 коштів, отриманих за результатами виконання договору про закупівлю товарів, у розмірі 2370000,00 грн, а з відповідача-1 - в дохід державного бюджету (на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, позовні вимоги задоволено повністю: визнано недійсним рішення тендерного комітету СКП “Харківзеленбуд», оформлене протоколом від 13.11.2019 № 338; визнано недійсним договір про закупівлю товарів від 25.11.2019 № 627; стягнуто з ПП “ЛСВ Моноліт» на користь СКП “Харківзеленбуд» 2370000,00 грн.; стягнуто з СКП “Харківзеленбуд» одержані ним за рішенням суду 2370000,00 грн. у дохід держави; вирішено питання про розподіл судових витрат.
У пункті 42 ухвали від 13.11.2024 року у справі № 922/3456/23 колегія суддів зазначила, що не погоджується з висновками, викладеними у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 щодо можливості визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, а також щодо можливості застосування передбачених цією статтею наслідків недійсності правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, вважаючи, що до таких правовідносин сторін положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України та частини першої статті 208 Господарського кодексу України є незастосовними, з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, яка є подібною за змістом до частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 (провадження № 11-176 апп 23, пункти 70, 86, такий спосіб захисту інтересів як визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам. Оспорюючи правочин, вчинений суб'єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов'язків, суб'єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер (постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22, пункт 70), від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22, пункт 85) та інші).
Водночас санкції, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 208 Господарського кодексу України не є компенсаційними, а є конфіскаційними санкціями, які застосовуються не на користь суб'єкта цивільних правовідносин, а на користь держави. Ці санкції спрямовані на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.
Застосування цих санкцій є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Колегія суддів констатує, що критерій ґрунтування втручання на національному законі виконаний, оскільки зазначені санкції передбачені законом.
Критерій легітимної мети теж виконаний, оскільки держава може забезпечувати дотримання закону відповідно до загальних інтересів, зокрема, санкціями майнового характеру.
Але критерій розумного балансу (пропорційності) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення - не виконаний.
Так, ЄСПЛ у справі Imeri v. Croatia від 24.06.2021 (заява № 77668/14) зробив висновки, що для того, щоб бути пропорційним, суворість покарання має відповідати тяжкості правопорушення, за яке воно призначене покарання (пункт 71); що принцип пропорційності має бути дотриманий не лише щодо визначення правил щодо суворості санкцій, але й оцінки факторів, які можуть бути взяті до уваги при встановленні санкцій (пункт 84). Зокрема, в зазначеній справі, оцінюючи пропорційність конфіскації частини готівки, яку заявник перевозив через кордон без декларування, ЄСПЛ взяв до уваги, що заявник не мав судимості і що кримінальне провадження, яке було порушено проти нього, було припинено через відсутність доказів (пункт 88), проти нього не було порушено кримінальну справу за відмивання грошей (пункт 91), шкода, яку заявник міг завдати владі, була незначною (пункт 92), і дійшов висновку, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 94).
Колегія суддів вважає, що норми частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, частини першої статті 208 Господарського кодексу України порушують принцип пропорційності у двох аспектах, вказаних ЄСПЛ: як в частині суворості санкцій, так і в частині неврахування факторів, які мають бути взяті до уваги при встановленні санкцій.
Санкції визначаються в розмірі вартості предмету договору незалежно від того, в чому саме полягає невідповідність правочину інтересам держави і суспільства, якою мірою порушені інтереси держави і суспільства. Відтак не враховується ступінь тяжкості правопорушення та його наслідків.
Санкції застосовуються без урахування будь-яких інших факторів, які мали б бути взяті до уваги, наприклад, чи було вчинене правопорушення під впливом погрози, примусу; чи було воно вчинено повторно чи за попередньою змовою, без врахування форми вини тощо.
При цьому суд, застосовуючи такі санкції, позбавлений можливості врахувати зазначені фактори, оскільки закон імперативно встановлює санкції у вигляді всього одержаного за правочином або належного за ним, тобто суд не має розсуду для визначення розміру санкцій.
Крім того, положення частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, частини першої статті 208 Господарського кодексу України передбачають застосування санкцій навіть до сторони правочину, яка не винна у правопорушенні (скоєному іншою стороною), а є добросовісною. Так, у таких випадках з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного незалежно від того, чи було повернуто такій стороні все одержане іншою стороною, чи ні. Цілком можливі ситуації, за яких з добросовісної сторони правочину стягується в дохід держави все одержане нею або належне їй на відшкодування виконаного, але стягнути майно з винної сторони на користь добросовісної неможливо внаслідок неплатоспроможності останньої. У таких випадках санкція фактично застосовується не до порушника, а до добросовісної сторони.
Такі правила суперечать практиці ЄСПЛ, за висновками якого справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах “Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), “Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Тому колегія суддів дійшла висновку про те, що майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, частини першої статті 208 Господарського кодексу України в разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не підлягають застосуванню як такі, що порушують критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції у світлі практики ЄСПЛ.
Виходячи з викладеного, на переконання колегії суддів, не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення з ПП “ЛСВ Моноліт» на користь СКП “Харківзеленбуд» ХМР 2370000 грн, а з СКП “Харківзеленбуд» одержані ним за рішенням суду 2370000 грн в дохід держави.
Відтак колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з іншої палати, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 щодо можливості застосування передбачених положеннями частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції.
Оскільки, як зазначено вище, майнові санкції, передбачені положеннями частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, частини першої статті 208 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню, то в разі визнання судом на підставі зазначених норм недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають застосуванню наслідки виконання недійсного правочину, передбачені частиною першою статті 216, пунктом 1 частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Зокрема, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII та частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. У випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку (п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України).
Враховуючи предмет позову у справі № 926/272/25 (визнання недійсним договору, як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, із застосуванням наслідків недійсності цього договору (ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України), шляхом стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 коштів, отриманих за результатами виконання даного договору, а з відповідача-1 - в дохід державного бюджету) та з огляду на те, що правовий висновок Об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/3456/23 (щодо вимог про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 208 Господарського кодексу України) матиме суттєве значення для правильного вирішення спору у даній справі, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України до розгляду Об'єднаною палатою Верховного Суду справи № 922/3456/23.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 15, п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Зупинити провадження у справі №926/272/25 до перегляду судового рішення Об'єднаною палатою Касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23 та оприлюднення постанови.
2. Після набрання законної сили постановою у справі №922/3456/23 сторонам в п'ятиденний строк повідомити суд про результат її розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та не підлягає оскарженню.
Повний текст ухвали підписано 20.03.2025
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя М.І. Ніколаєв