18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
20 березня 2025 року Справа № 925/79/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши у письмовому провадженні справу
за позовом приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО»,
м. Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
м. Кам'янка, Черкаської області
про стягнення 159 580 грн. 46 коп.,
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Черкаської області звернулось з позовом приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 159 580 грн. 46 коп. суми страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У визначені законом строки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Відповідач відзиву на позов суду не надав.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі було направлено відповідачу за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Весела, 5, м. Кам'янка, Черкаської області, 20801.
Однак вищевказана ухвала повернулася до суду 11 лютого 2025 року, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 3 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином вважається, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 08 лютого 2025 року (день проставлення відповідної відмітки у поштовому повідомленні).
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:
Предметом спору у цій справі є вимога позивача, як страховика, про відшкодування виплаченого ним страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку, у відповідності до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відносини у сфері страхування регулюються Цивільним кодексом України та Законом України “Про страхування».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до положень статті 981 ЦК України та ст. 18 Закону України “Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Згідно зі ст. 4 Закону України “Про страхування» предметом договору страхування, зокрема можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом п. 3 ч. 1 статті 20 Закону України “Про страхування» до обов'язків страховика, зокрема, належить виплата страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Судом встановлено, що 11 квітня 2017 року між приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “ВУСО» (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю “ОТП Лізинг» (страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту за №3439055-02-10-00.
Згідно п. 1.2. договору предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечить чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом зазначеним у Специфікації (складним за формою згідно Додатка №1), а також з відшкодування нанесеної застрахованим ТЗ шкоди життю, здоров'ю або майну третіх осіб згідно чинного законодавства.
Відповідно до Сертифікату №1445-1486 за період з 01 листопада 2023 року по 30 листопада 2023 року до генерального договору, страхових застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля MAN TGX 18.440 BL-SA д.н.з. НОМЕР_1 .
23 травня 2024 року по а/д М30 (916 км.) Криничанський район Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MAN TGX 18.440 BL-SA д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Iveco STRALIS д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який перебував в трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , в результаті чого зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
23 липня 2024 року Кіровським районним судом міста Кіровограда було прийнято постанову зі справи №404/6492/24 згідно якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. 00 коп.
Під час розгляду справи №404/6492/24 судом було встановлено наступні обставини:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №907099 від 24.05.2024 р. ОСОБА_2 23.05.2024 року о 23 год. 45 хв., рухаючись в по а/д М30 (916 км) Криничанський р-н Дніпропетровської області, керував транспортним засобом “Iveco Stralis», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом “Krone», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під час руху заднім ходом, не звернувся за допомогою до інших осіб, створивши цим небезпеку для руху, в результаті чого здійснив наїзд на припаркований поряд транспортний засіб “MAN», реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом “Wielton», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який рухався попереду. Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_2 порушено вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 89 Закону України “Про страхування» страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Відповідно до ст. 91 вказаного Закону страхувальник за договором страхування зобов'язаний сплачувати страхову премію у порядку та строки, встановлені договором страхування.
Відповідно до ст. 92 Закону України “Про страхування» страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України “Про страхування», інших законодавчих актів.
Згідно п. 4.1.1 генерального договору страховим випадком за договором є дорожньо-транспортна пригода (ДТП).
Кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку на підставі рахунку СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ або СТО, визначене за згодою сторін, що є підставою для визначення розміру збитку (п. 5.2 генерального договору).
Згідно рахунку-фактури №ODN_TEF-2452107 від 29 травня 2024 року встановлено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля MAN TGX 18.440 BL-SA д.н.з. НОМЕР_1 становить 351 289 грн. 15 коп.
Згідно із Сертифікатом до №1445-1486 за період з 01 листопада 2023 року до 30 листопада 2023 року до генерального договору, розмір франшизи складає 34 308,69 грн.
Так, згідно п. 16.3.4 генерального договору виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на реквізити страхувальника, зазначені у преамбулі договору або безпосередньо на розрахунковий рахунок СТО за письмовою згодою страхувальника.
Позивачем був проведений розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №2367860-1 від 21 червня 2024 року, згідно з яким розмір страхового відшкодування становить 316 980 грн. 46 коп. (351 289 грн. 18 коп. - 34 308 грн. 69 коп. розмір франшизи по договору).
Відповідно до зазначеного страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування на рахунок страхувальника у розмірі 316 980 грн. 46 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №37065 від 21 червня 2024 року.
Відповідно до платіжної інструкції №31212 від 26 червня 2024 року, страхувальник (ТОВ ОТП “Лізинг“) провів виплату страхового відшкодування в сумі 351 289,15 грн. безпосередньо на рахунок СТО на якому буде проводитись відновлювальний ремонт пошкодженого ТЗ.
На підставі статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно інформації вказаної в відповіді НПУ, щодо обставин ДТП, власником т/з Iveco STRALIS д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №1501/1-24 від 15 січня 2024 року прийнято на роботу ОСОБА_2 з 15 січня 2024 року на посаду водія - далекобійника вантажного колісного транспортного засобу.
Водія ОСОБА_2 було закріплено за автомобілем Iveco д.н.з. НОМЕР_2 та напівпричепом КRОNЕ НОМЕР_3 , що підтверджується копією наказу від 15 січня 2024 року №1501/2-24.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року зі справи № 426/16825/16-ц, висловлено позицію, згідно якої: “аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець».
Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до винної особи на відшкодування суми понесених матеріальних витрат.
Враховуючи те, що автомобіль марки Iveco STRALIS д.н.з. НОМЕР_2 , на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ЕР 216398189 у приватного акціонерного товариства “СК “УНІКА», позивач після виплати страхового відшкодування страхувальнику, звернувся до страховика відповідача щодо відшкодування завданих матеріалів збитків та отримав страхове відшкодування у розмірі 157 400 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою - підтвердженням надходження коштів від 03 грудня 2024 року.
Виплачене страхове відшкодування не у повній мірі компенсувало заподіяну позивачу майнову шкоду.
Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом “а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України в якому зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Отже, суд визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи.
Відновлювальний ремонт транспортного засобу MAN TGX 18.440 BL-SA д.н.з. НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердженням чого є акт виконаних робіт №ODN_TEF-2452803 від 29 липня 2024 року, яким визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 351 289,15 грн.
Отже, розмір заподіяної шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до полісу №ЕР 216398189 цивільно-правова відповідальність транспортного засобу автомобіль марки Iveco STRALIS д.н.. НОМЕР_2 застрахована відповідачем. Сума франшизи передбачена полісом складає 2 600 грн, 00 ком., ліміт відповідальності за шкоду майну - 160 000 грн. 00 коп.
З урахуванням приписів ст. 1194 ЦК України різниця між сумою вимог позивача до ПрАТ “СК “УНІКА», відповідно до умов полісу ЕР216398189 та сумою фактично завданих збитків, а саме: 159 580,46 грн. (316 980,46 фактичний розмір шкоди - 157 400,00 сума відповідальності ПрАТ “СК “УНІКА» до умов Полісу ЕР216398189) підлягає стягненню з відповідача.
24 червня 2024 року позивач звернувся до відповідача з претензією за №2770/2/2024/вих. про відшкодування різниці суми страхового відшкодування в розмірі 159 580 грн. 46 коп., надіславши її на електронну пошту представника відповідача.
Проте, сума страхового відшкодування на момент звернення позивача з позовною заявою до суду у добровільному порядку відповідачем не сплачена.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач своїм правом на захист не скористувався, будь-яких заперечень щодо позовних вимог суду не надав.
Враховуючи те, що відповідач під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини і матеріалами справи підтверджується весь склад цивільного правопорушення, докази, що надані позивачем в обґрунтування своїх вимог є більш вірогідними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 159 580 грн. 46 коп. страхового відшкодування.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 на користь приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО», вул. Казимира Малевича, 31, м. Київ, ідентифікаційний код 31650052 - 159 580 грн. 46 коп. - суми страхового відшкодування та 3 028 грн. 00 коп. судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 20 березня 2025 року.
Суддя А.В.Васянович