справа № 208/3440/25
№ провадження 2-з/208/101/25
Іменем України
20 березня 2025 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області Івченко Т.П., розглянув матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в межах цивільної справи №208/3440/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-
18.03.2024 року позивач ОСОБА_1 подала до Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області матеріали позовної заяви до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Згідно до змісту позовних вимог позивач просить:
1. Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :
- квартиру АДРЕСА_1 ;
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- автомобіль марки TOYOTA, р/н НОМЕР_1 , 2006 року випуску, RAV4 код JTMBD33V265010000.
2. Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на:
- квартиру АДРЕСА_2 ;
- автомобіль марки TOYOTA, р/н НОМЕР_1 , 2006 року випуску, RAV4 код НОМЕР_2 .
3. Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, а саме різницю оціночної вартості, яка складає 140815 гривень.
5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір 15 140 гривень, 605,60 гривень.
Одночасно з матеріалами позовної заяви позивач ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з матеріалами заяви про забезпечення позову, в порядку ст. 150 ЦПК України, в якій прохає забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Згідно до змісту заяви ОСОБА_1 , просить накласти арешт на майно, а саме:
- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м.;
- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,5 кв.м., житловою площею 25,3 кв.м;
- автомобіль марки TOYOTA, р/н НОМЕР_1 , 2006 року випуску, RAV4 код JTMBD33V265010000, колір сірий.
В обґрунтування заяви позивач ОСОБА_1 зазначила, що між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна, яке позивач вважає спільним, існує загроза невиконання чи затруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, забезпечення позову направлене на охорону матеріально-правових інтересів позивача.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 05.03.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Заводського районного управління юстиції міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області, актовий запис № 56.
09.03.2006 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Огнєвою Н.О., зареєстровано в реєстрі за № 911, відповідно до якого ОСОБА_4 передав, а ОСОБА_1 набула квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,5 кв.м., житловою площею 25,3 кв.м.
08.11.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Бурдік С.С., зареєстровано в реєстрі за № 1-2437, відповідно до якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м.
Згідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки TOYOTA, модель RAV4, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, сірого кольору.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суддя відповідно до частин 9-10 ст.153ЦПК України може постановити ухвалу про повернення заяви заявникові, а також про вжиття заходів забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову, вказані ухвали підлягають оскарженню відповідно до статті 353 ЦПК України.
У відповідності до ч.ч.1-7 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:1)причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; 2)вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3)інші відомості, потрібні для забезпечення позову. 4)захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6)пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як роз'яснено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам.
Отже, при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову судом, між іншим, підлягають встановленню: наявність або відсутність спору, наявність або відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам, співмірність заявлених позовних вимог до майна, яким заявник просив забезпечити позов.
У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 753/410/19, від 20.07.2020 у справі № 639/8448/19, від 02.07.2020 у справі № 657/1211/19.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 ; квартира АДРЕСА_2 ; автомобіль марки TOYOTA, р/н НОМЕР_1 , 2006 року випуску, RAV4 код JTMBD33V265010000 придбані за час перебування сторін у шлюбі.
Згідно з ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 3 ст. 65 СК України передбачено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відсутність згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Крім того, розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.
Відповідні висновки містяться у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 726/1606/17.
Отже, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду, то останній не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 .
Таким чином, оцінивши обґрунтованість доводів позивача та встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, з огляду на положення статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає подану позивачем заяву про забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Згідно із ч. 2 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Отже, умовою застосування зустрічного забезпечення є обґрунтування можливості спричинення відповідачу забезпеченням позову збитків.
В даному випадку, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлювальної шкоди відповідачу, передбачені ч. 3 ст. 154 Цивільного процесуального кодексу України обставини відсутні, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення.
Враховуючи наведене вище, ту обставину, що в даній справі вирішується питання про поділ спільного сумісного майна, суд вважає за можливе задовольнити заяву про забезпечення позову, оскільки вказаний захід забезпечення позову є пропорційним заявленим позовним вимогам та не становитиме надмірний тягар для відповідача.
Керуючись ст.ст. 150-153 ЦПК України, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладання арешту на наступне майно:
- квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 66,4 кв.м., житловою площею 47,5 кв.м.;
- квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 39,5 кв.м., житловою площею 25,3 кв.м;
- автомобіль марки TOYOTA, р/н НОМЕР_1 , 2006 року випуску, RAV4 код JTMBD33V265010000, колір сірий.
Застосувати даний захід забезпечення позову - до набрання законної сили рішення суду по даній справі.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: 51900, місто Кам'янське Дніпропетровської області, вул. І.Ясюковича, 5, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://zv.dp.court.gov.ua.
Суддя В. Г. Гречана