65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"20" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/871/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порта Маріс Лоджистікс» про забезпечення позову за вх. № 2-368/25 від 18.03.2025
у справі № 916/871/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Порта Маріс Лоджистікс»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач»
про стягнення 7 921 809, 08 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порта Маріс Лоджистікс» звернулося із позовною заявою від 07.03.2025 (вх. № 896/25 від 07.03.2025) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач», в якій просить стягнути на його користь заборгованість за договором транспортного експедирування від 14.12.2022 № 1412022/0001 у розмірі 7 005 458, 83 грн, пеню у розмірі 596 444, 63 грн та інфляційні втрати у розмірі 319 905, 62 грн, що загалом 7 921 809, 08 грн та стягнення суми судового збору, сплаченого за подання позову, а також інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.03.2025 вищевказану позовну заяву залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Порта Маріс Лоджистікс» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали суду шляхом: надання доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі; надання нотаріально засвідчених перекладів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Порта Маріс Лоджистікс» звернулося із заявою від 18.03.2025 (вх. № 2-368/25 від 18.03.2025) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Транзпостач», та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову у розмірі 7 921 809, 08 грн.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник послався на відсутність у відповідача нерухомого майна на території України, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 06.12.2024, що у разі задоволення позовних вимог позивача унеможливить звернення стягнення на таке майно. Зазначає, що з вказаної довідки також вбачається, що відповідач є боржником у зобов'язанні з кредитування за генеральним договором про надання банківських послуг, укладеного з АТ «ПУМБ», розмір якого складає 14 000 000 дол. США, та яке на переконання позивача може мати значення щодо спроможності відповідача виконати рішення суду. Просить врахувати непослідовну та недобросовісну поведінку відповідача, яким не заперечувався намір сплатити рахунки морського перевізника Maersk, а після перемовин підтвердив такий намір сплатити за умови виставлення рахунку позивачем, який останнім був виставлений, однак не сплачений всупереч взятим на себе обов'язкам. Зауважує, що після отримання рахунків морського перевізника Maersk відповідач, будучі обізнаним про право позивача притримати вантажі відповідача до моменту оплати його рахунків згідно умов договору транспортного експедирування, укладеного між ними, не надав позивачу жодної заявки на перевезення, що свідчить про небажання та ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань. Позивач переконаний, що у разі невжиття заходів забезпечення позову, відповідач намагатиметься ухилитися від виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача та вживатиме дії, направлені на неможливість його примусового виконання. Вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові коши в межах ціни позову є адекватним заходом та цілком співмірним із заявленими ним вимогами.
На підтвердження вказаних обставин заявник до заяви про забезпечення позову додав інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 407037666 від 06.12.2024.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч.ч. 2, 4, 14 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Ч. 1 ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “Кюблер проти Німеччини»).
Велика Палата Верховного Суду у п.п. 46-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Статті 136, 138 ГПК України передбачають право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
При цьому, необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст. 163 ГПК України.
У п. 4.8 постанови Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову майнового характеру. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція міститься у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 зі справи № 905/448/22.
У справі № 905/448/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду фактично уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо), про які йде мова у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22, може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов'язковою підставою для їх застосування. (постанови Верховного Суду від 10.01.2024 зі справи №910/268/23, від 08.07.2024 зі справи № 916/143/24).
Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.07.2024 зі справи № 916/143/24.
Предметом позову, з яким позивач звернувся до господарського суду є майнова вимога про стягнення грошових коштів, а саме заборгованості за договором транспортного експедирування від 14.12.2022 № 1412022/0001 в сумі 7 921 809, 08 грн.
За твердженням позивача з моменту доставлення вантажу до порту призначення ним систематично направлялись відповідачу повідомлення та нагадування про доставлення вантажу та необхідність його одержання, однак відповідач або взагалі ігнорував повідомлення позивача або з посиланням на ненадходження оплати за вантаж від його контрагента - вантажоодержувача, компанії United Flowers for Vegetable Oils Co Ltd не надав позивачу інструкцій щодо подальших дій та просив почекати, що призвело до продажу вантажу на аукціоні митними органами країни призначення. Рахунок позивача, який був виставлений після підтвердження та саме на запит відповідача, не сплачений.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність між сторонами спору щодо існування у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 7 921 809, 08 грн, а виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.
Виходячи з наведеного, співмірними та справедливими в даному випадку суд вважає заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на грошові кошти, в межах ціни майбутнього позову в розмірі, які обліковуються на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» в будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду, оскільки наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» правомочностей власника грошових коштів вказує на можливість у будь-який момент, у тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись ними на користь третіх осіб. Водночас, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
При цьому суд вбачає наявний зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову) та предметом позовних вимог (стягнення грошових коштів) та співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову, оскільки арешт грошових коштів, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на такі кошти в межах розміру заявлених вимог у разі задоволення позову.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказаний захід забезпечення позову відповідає ст. ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Вжиття вказаного заходу забезпечення даного позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завданню шкоди заявнику.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Отже, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву від 18.03.2025 (вх. № 2-368/25 від 18.03.2025) про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про її задоволення.
Варто зауважити, що обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Транзпостач», оскільки відповідні грошові кошти залишаються у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ними.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 136 - 138, ст. ст. 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву від 18.03.2025 (вх. № 2-368/25 від 18.03.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Порта Маріс Лоджистікс» про забезпечення позову - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову в розмірі 7 921 809, 08 грн, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» (27552, Кіровоградська обл., Олександрійський район, селище Власівка, вул. Молодіжна, буд. 63В; ідентифікаційний код юридичної особи: 41695985), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Порта Маріс Лоджистікс» (65029, м. Одеса, вул. Ніщинського Композитора, буд. 28, кв. 200; ідентифікаційний код юридичної особи: 44884524).
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзпостач» (27552, Кіровоградська обл., Олександрійський район, селище Власівка, вул. Молодіжна, буд. 63В; ідентифікаційний код юридичної особи: 41695985).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили 20 березня 2025 року з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя Мусієнко Оксана Олегівна