іменем України
Справа № 210/6838/24
Провадження № 1-кп/210/321/25
20 березня 2025 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024040000000389 від 26.04.2024 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,
В провадження судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 надійшло кримінальне провадження № 12024040000000389 від 26.04.2024 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор надав до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без визначення застави, яке підтримав в судовому засіданні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 просив змінити запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 просив змінити запобіжний захід на більш м'який - цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м'який.
Суд, вислухавши думки учасників підготовчого судового засідання, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.
Під час судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 суд, вислухавши доводи сторін, приходить до наступного висновку.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що на час здійснення судового провадження існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на наступні обставини.
Обвинувачений ОСОБА_4 не працевлаштований, тобто відсутнє законне джерело доходів, неодружений, дітей на утриманні не має, що свідчить про відсутність соціальних зв'язків, йому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, тому усвідомлюючи неминучість покарання пов'язаного з позбавленням волі може переховуватися від суду.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Свідки, потерпілий, які мають бути допитані під час судового розгляду кримінального провадження на даний час не допитані.
Суд, приходить до висновку, що обвинувачений може здійснити вплив на недопитаних під присягою свідків, потерпілого з метою затягування судового розгляду по суті, а так само і зміни їх показів.
Крім того, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий, вчинив умисні злочини з метою отримання грошових коштів, вказане свідчить про стійку злочину діяльність обвинуваченого, який висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, тому зазначені обставини дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчинити інший злочин.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є недоведеним у судовому засіданні, оскільки прокурором необґрунтовано, яким саме чином обвинувачений ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи вищевикладене, до спливу терміну тримання під вартою винести вирок суду у справі не можливо, обставини, що явилися підставою для взяття обвинуваченого під варту на даний час не змінилися, суд вважаєза недостатньо застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно останнього для запобігання ризикам передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідним продовжити останньому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 травня 2025 року включно.
У свою чергу, такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання та домашній арешт у даному випадку є занадто м'якими і вони не будуть сприяти запобіганню вищезазначених ризиків.
Відповідно до п. 1 ч.4 ст.182 КПК України суд має право гне визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину з погрозою застосування насильства, не має міцних соціальних зв'язків, офіційно не працює, не має постійного законного джерела доходу, отже на даний час застава не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , суд вислухавши доводи сторін, приходить до наступного висновку.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд враховує, що на час здійснення судового провадження існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, з огляду на наступні обставини.
Обвинувачений ОСОБА_5 , не працевлаштований, тобто відсутнє законне джерело доходів, одружений, має на утриманні дітей 2007, 2010 та 2020 року народження, що хоча і свідчить про наявність соціальних зв'язків, проте, йому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, раніше судимий, тому усвідомлюючи неминучість покарання пов'язаного з позбавленням волі може переховуватися від суду.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання. А в контексті з тим, що 24.02.2022 російська федерація розпочала військову агресію проти України, у зв'язку з чим цього ж дня Президентом України підписано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, який триває до тепер, і на даний час, для громадян існує реальна можливість спрощеного режиму перетину кордону та отримання дозволу на проживання в багатьох країнах світу, спроба переховуватися від органів досудового розслідування чи суду може виявлятися та підтверджуватися, наприклад, отриманням дозволу на проживання в певній країні, отриманням громадянства іншої країни або подання відповідних заяв і документів для активізації цього процесу, поданням документів на отримання статусу біженця тощо.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків, потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Свідки, потерпілий, які мають бути допитані під час судового розгляду кримінального провадження на даний час не допитані.
Суд, приходить до висновку, що обвинувачений може здійснити вплив на недопитаних під присягою свідків, потерпілого з метою затягування судового розгляду по суті, а так само і зміни їх показів.
Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше неодноразово судимий за умисні злочини, вказане свідчить про стійку злочину діяльність обвинуваченого, який висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, тому зазначені обставини дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може вчинити інший злочин.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є недоведеним у судовому засіданні, оскільки прокурором необґрунтовано, яким саме чином обвинувачений ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню.
Враховуючи вищевикладене, до спливу терміну тримання під вартою винести вирок суду у справі не можливо, обставини, що явилися підставою для взяття обвинуваченого під варту на даний час не змінилися, суд вважаєза недостатньо застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно останнього для запобігання ризикам передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та необхідним продовжити останньому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19 травня 2025 року включно.
У свою чергу, такі запобіжні заходи, як особисте зобов'язання та домашній арешт у даному випадку є занадто м'якими і вони не будуть сприяти запобіганню вищезазначених ризиків.
Відповідно до п. 1 ч.4 ст.182 КПК України суд має право гне визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину з погрозою застосування насильства, офіційно не працює, не має постійного законного джерела доходу, отже на даний час застава не зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Керуючись ст.ст. 177, 314-316, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 травня 2025 року включно без визначення застави.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 19 травня 2025 року включно без визначення застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 20 березня 2025 року.
Суддя: ОСОБА_1