вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" березня 2025 р. м. Київ Справа № 911/957/25
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Наноекспо+» про забезпечення позову, без виклику (повідомлення) учасників справи, у справі № 911/957/25 за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Наноекспо+» (61010, Харківська обл., місто Харків, Гімназійна набережна, будинок 24, код: 41708124)
до
Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (08502, Київська обл., Фастівський р-н, місто Фастів, вул. Андрія Шептицького, будинок 15, код: 03445665)
про стягнення 4100030,00 гривень,
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Наноекспо+» (далі по тексту - позивач/заявник/Товариство) за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 18.03.2025 сформовано позовну заяву про стягнення з Дочірнього підприємства «Київський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту - відповідач/Підприємство) заборгованості за договором поставки (купівлі-продажу) товару від 05.01.2024 № 6372-а у розмірі 4100030,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що стягувана сума утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за договором поставки.
Одночасно із пред'явленням позову позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми 4163044,45 гривень.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник мотивує тим, що відповідач ігнорує неодноразові звернення позивача щодо погашення облікованої за відповідачем заборгованості за отриманий товар у розмірі 4100030,00 гривень.
Як вказує позивач, відповідач допустив порушення виконання взятих на себе договірних зобов'язань з оплати за поставлений товар. При цьому таке порушення є тривалим та свідомим. Фактично, відповідач на своєму рахунку утримує грошові кошти, які мали бути сплачені в якості оплати за товар на користь позивача, та ухиляється від виконання взятих на себе договірних зобов'язань з оплати за поставлений товар, внаслідок чого позивач несе збитки, не може використовувати вказані кошти у своїй господарській діяльності.
Також позивач посилається на наявність численних судових та виконавчих проваджень, згідно яких відповідач виступає боржником.
На думку позивача, наявність невиконаних грошових зобов'язань відповідача та відкритих виконавчих проваджень, де відповідач є боржником, свідчить про фактичне ускладнення стягнення позивачем на свою користь присуджених сум в разі задоволення позову, адже у відкритих виконавчих провадженнях також вживаються дії з метою стягнення грошових коштів на користь стягувачів.
На переконання заявника, наведені вище обставини дають підстави дійти висновку про те, що невжиття судом відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, що може призвести до неможливості захисту порушених прав заявника, за захистом яких він звернувся до суду із позовом.
Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З системного аналізу наведених норм права можна дійти висновку про те, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19).
Надавши оцінку доводам заявника наведеним у заяві, суд дійшов висновку, що заявником не наведено обґрунтованих мотивів щодо існування фактичних обставин, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а посилання позивача на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків - імовірне порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також неможливість виконання рішення суду, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення у даній справі у разі задоволення позову, чи зменшення грошових коштів на рахунках, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, подана заявником заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується на недостатньо обґрунтованих припущеннях заявника, заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, у вигляді визначеному заявником у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції, доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує необхідність застосування заходів забезпечення позову, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Наноекспо+» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала складена та підписана 20.03.2025, набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.М. Колесник