ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2025Справа № 918/584/22
За позовом Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави
до Рівненської обласної ради (відповідач 1);
Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради (відповідач 2);
Комунального підприємства "Їдальня 20" Рівненської обласної ради (відповідач 3);
про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення, наказу, визнання недійсним електронного аукціону, оформленого протоколом та договором, зобов'язання повернення нерухомого майна.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Рябий І.П.
Представники:
Від прокуратури: Константинова І.В., прокурор відділу, посвідчення № 070127 від 01.03.2023;
Від відповідача 1: не з'явилися;
Від відповідача 2: не з'явилися;
Від відповідача 3: не з'явилися.
В серпні 2022 року заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Рівненської обласної ради, Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради, Комунального підприємства "Ідальня 20" Рівненської обласної ради про визнання незаконним та скасування п.2 рішення, наказу, визнання недійсним електронного аукціону, оформленого протоколом та договором, зобов'язання повернення нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 вересня 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.09.2022 справу № 918/584/22 передано за територіальною підсудністю на розгляд Господарському суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
16.11.2023 Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову.
21.11.2023 Рівненської обласної ради подала до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову.
28.11.2023 від Рівненської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзиви Рівненської обласної ради та Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
07.11.2023 до господарського суду від Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради надійшло клопотання про закриття провадження у справі.
29.11.2023 до господарського суду від заступника керівника Рівненської обласної прокуратури надійшов лист від 29.11.2023 за вих. №15/1-868ВИХ-23, в якому заявник заперечував проти закриття провадження у справі та просив визнати:
- незаконним та скасувати п. 2 рішення Рівненської обласної ради №1762 від 21.08.2020 "Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області" в частині відсутності обмежень щодо площі комунального майна, яка не повинна перевищувати 400 кв.м., орендодавцями якого є балансоутримувачі такого майна;
- незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради № 72 від 03.11.2021 "Про прийняття рішення про передачу в оренду нерухомого майна на аукціоні";
- недійсним електронний аукціон за лотом "Оренда приміщення загальною площею 465,10 м.кв. розміщеного в адміністративній будівлі, що знаходиться за адресою м. Рівне, майдан Просвіти, 2, з цільовим призначенням - їдальня, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи", що відбувся 14.12.2021, оформлений протоколом електронного аукціону №LLE001-UA-20211123-87995;
??- недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Рівненської області від 01.01.2021 №1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 вирішено повернутися на стадію підготовчого провадження; зупинити провадження у справі № 918/584/22 за позовом заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави до Рівненської обласної ради, Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради, Комунального підприємства "Ідальня 20" Рівненської обласної ради про визнання незаконним та скасування п.2 рішення, наказу, визнання недійсним електронного аукціону, оформленого протоколом та договором, зобов'язання повернення нерухомого майна до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 925/1133/18; зобов'язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі № 918/584/22.
На підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/743/24 від 11.04.2024 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2024, справа № 918/584/22 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.
10.10.2024 до суду від Рівненської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у якому заявник повідомив про закінчення розгляду та оприлюднення повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/1133/18 від 11.06.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 вирішено прийняти справу № 918/584/22 до свого провадження суддею Мандриченко О.В., розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження, поновити провадження у справі № 910/10246/23, а підготовче засідання призначити на 26.11.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 вирішено закрити провадження у справі № 918/581/22 в частині позовної вимоги про зобов'язання Комунального підприємства "Їдальня 20" Рівненської обласної ради повернути Комунальному підприємству "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради приміщення загальною площею 465,10 м. кв., розміщені в адміністративній будівлі за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти, 2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 11.03.2025 представник Рівненської обласної прокуратури позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник Рівненської обласної ради у судовому засіданні 11.03.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Представники Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради та Комунального підприємства "Їдальня 20" Рівненської обласної ради у судове засідання 11.03.2025 не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
11.03.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Рішенням Рівненської обласної ради (далі також - відповідач 1) № 654 від 04.10.2005 "Про передачу майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, на баланс КП "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради" передано з балансу Рівненської обласної ради засоби майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти, 1 та майдан Просвіти, 2 на баланс Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради (далі також - відповідач 2).
Рішенням Рівненської обласної ради № 1762 від 21.08.2020 "Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області" (далі - рішення №1762), визначено, що для цілей оренди, відповідно до пункту "в" ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", органами, уповноваженими Рівненською обласною радою бути орендодавцями нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, крім єдиних майнових комплексів, є балансоутримувачі відповідного майна.
У подальшому, з урахуванням, п. 2 рішення Рівненської обласної ради № 1762, наказом Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради № 72 від 03.11.2021 (далі - наказ №72), прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні нерухомого майна загальною площею 465,10 кв.м., розміщеного в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти, 2.
Пунктами 3, 4 наказу №72, юрисконсульту доручено внести інформацію про об'єкт оренди до електронної торгової системи та опублікувати оголошення про передачу об'єкта в оренду на аукціоні.
У подальшому, 14.12.2021 відповідачем 2 проведено електронний аукціон № LLE001-UA-20211123-87995 за лотом: "Оренда приміщення загальною площею 465,10 м.кв. розміщеного в адміністративній будівлі, що знаходиться за адресою м. Рівне, майдан Просвіти, 2, з цільовим призначенням - їдальня, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи".
Участь в аукціоні взяв один учасник - Комунальне підприємство "Їдальня 20" Рівненської обласної ради (далі також - відповідач 3), яке визначено переможцем з ціновою пропозицією 3 360 грн, що підтверджується протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20211123-87995.
За результатами проведення електронних торгів, 01.01.2022 між Комунальним підприємством "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради (далі також - орендодавець/ балансоутримувач) та Комунальним підприємством "Їдальня 20" Рівненської обласної ради (далі також - орендар), укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області №1 (далі також - договір).
Відповідно до п. 4.1 договору, загальна площа об'єкта становить 465,10 кв.м. та складається з 29 кімнат (приміщень) №№ 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 41, 49; частини кімнат (приміщень) 42, частина 44, частина 45, частина 46, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі та кімнати (приміщення) № 190, розташованого у підвальному поверсі адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти 2.
Пунктом 9.1 договору визначено місячну орендну плату у розмірі 2800 грн без ПДВ.
На підставі вказаного договору, 01.01.2022 комісією у складі представників оренодавця/балансоутримувача - Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради та представником орендаря - Комунального підприємства "Їдальня 20" Рівненської обласної ради підписано акт приймання-передачі орендованого майна.
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, вартість нерухомого майна загальною площею 465,10 кв.м., розміщеного в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти, 2 складає 14 854 070,63 гривень.
На думку прокурора, рішення Рівненської обласної ради №1762 від 21.08.2020 "Про передачу майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, на баланс КП "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради", в порушення законодавства, не містить жодних винятків, застережень щодо категорій суб'єктів, яким делегуються повноваження виступати орендодавцем комунального майна, а тому, п. 2 рішення Рівненської обласної ради №1762 від 21.08.2020 суперечить вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню в частині відсутності обмежень щодо площі комунального майна, яка не повинна перевищувати 400 кв.м., орендодавцями якого можуть бути балансоутримувачі такого майна.
Як зазначає прокурор у справі, чинне законодавство не надає право балансоутримувачу - Комунальному підприємству "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна, оскільки об'єкт оренди у даному випадку має площу понад 400 кв.м., а тому враховуючи факт визнання незаконним п. 2 рішення Рівненської обласної ради №1762 від 21.08.2020, відсутність у відповідача 2, як балансоутримувача майна повноважень для передання в оренду частини приміщення, його наказ № 72 від 03.11.2021 не відповідає вимогам законодавства, а відтак вказаний наказ має бути визнано судом незаконним та скасований.
Прокурор зазначає, що відповідно до ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), ст. 207 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), оскільки чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо даного орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, а відповідно балансоутримувач не вправі бути орендодавцем вказаного комунального майна, тому електронні торги щодо оренди даного об'єкта комунальної власності та складений за їх результатами протокол суперечить вимогам ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та підлягає скасуванню.
З аналогічних підстав, на думку прокурора, договір № 1 від 01.01.2021 оренди нерухомого майна також має бути визнаним недійсним, а наслідком визнання недійсними результатів та скасування протоколу електронних торгів, визнання недійсним договору оренди, є повернення приміщення.
Наведені обставини, стали причиною звернення заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави до господарського суду.
Відповідач 1, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що заступник керівника Рівненської обласної прокуратури не врахував положення законодавства, при поданні даного позову, оскільки на думку відповідача 1, воно передбачає можливість останнього на прийняття оскаржуваного рішення.
Отже, на думку відповідача 2, надання Рівненською обласною радою згідно з оскаржуваним п. 2 рішення від 21.08.2020 № 1762 дозволу балансоутримувачам майна бути орендодавцем комунального майна, зазначеного в п. в) ч. 2 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є правомірним та в жодному разі не порушує інтересів держави.
Відповідач 2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що оспорюване рішення було прийняте з дотриманням необхідної процедури для його прийняття, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, розглядалось на засіданнях постійних комісій обласної ради, проводилась доповідь та обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами прийнято більшістю голосів присутніх депутатів, підстави для ставлення під сумнів законність даного рішення у Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради відсутні.
Також відповідач 2 зазначає, що вимоги заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в позовній заяві щодо визнання наказу Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради від 03.11.2021 № 72 незаконним та підлягає скасованою є необґрунтованими, оскільки рішення прийнято балансоутримувачем, який мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, та керувався вищенаведеними вимогами законодавства, що регулюють питання оренди об'єктів комунальної форми власності.
При цьому відповідач 2 звертає увагу на те, що на момент прийняття оспорюваного наказу, проведення аукціону та вчинення правочину, Рівненською обласною радою було надано відповідні повноваження балансоутримувачу виступати орендодавцем без обмеження в площі комунального майна безпосередньо рішенням Рівненської обласної ради від 21.08.2020 № 1762, яке до сьогоднішнього дня є чинним, та обов'язковим до виконання.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Межі повноважень прокурора передбачені як Господарським процесуальним кодексом України, так і Законом України "Про прокуратуру".
Згідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Повноваження прокурора передбачені ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У наведених випадках прокурор виконує функцію представництва інтересів держави, яка є його конституційним обов'язком.
Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Право подання процесуальних документів при реалізації конституційної функції представництва інтересів держави визначено ст. 24 Закону України "Про прокуратуру". Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", функції прокуратури здійснюються виключно прокурорами, перелік посад яких вказано у статті 15 цього Закону.
За змістом ст. 10 Закону України "Про прокуратуру", у системі прокуратури діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. При цьому прокурори мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі (ст. 15 Закону України "Про прокуратуру").
Так, позов виконуючого обов'язків керівника Рівненської окружної прокуратури заявлений на виконання конституційних функцій, як органу держави.
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Зокрема прокурором вказано, що порушення інтересів держави полягають у порушенні встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у комунальній власності, перевищенні власних повноважень районної радою при делегуванні балансоутримувачу правомочності щодо розпорядження комунальним майном, безпідставному укладенні договору оренди саме балансоутримувачем та, як наслідок, незаконній передачі в користування об'єкта комунальної власності, недотриманні законодавчо встановленої процедури такої передачі, що спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.
Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про належне розпорядження об'єктами комунальної форми власності та є саме тим "виключним випадком", коли прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Так, правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Так, у відповідності до норм ст. 2 даного Закону, принципи законності, державного регулювання та контролю та інші принципи, на основі яких здійснюється оренда є спільними як для об'єктів як державної, так і комунальної власності.
Вказане свідчить зокрема про рівний статус та виняткове значення дотримання вимог законодавства при реалізація правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном комунальної та державної форми власності.
Крім того, статтею 7 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
У відповідності до визначення, що міститься у ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 08.02.2019 року у справі № 915/20/18.
Відтак, пред'явлення прокуратурою позовної заяви, спрямованої на захист інтересів територіальної громади Рівненської області при розпорядженні майном, що перебуває у комунальній власності, жодним чином не суперечить повноваженням прокуратури щодо представництва інтересів держави.
Крім того, відповідно до вимог ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відтак, органи прокуратури у разі виявлення відповідних порушень чинного законодавства мають право вживати заходи представницького характеру шляхом звернення до суду з позовом.
Оскільки чинним законодавством не визначено органу, який має право вживати заходи реагування на незаконні рішення органів місцевого самоврядування, прокурор має всі підстави для представництва інтересів держави як самостійний позивач, що і стало підставою для подання Рівненською окружною прокуратурою позовної заяви в інтересах держави без визначення уповноваженого органу.
З вищенаведеного вбачається, що у даному випадку прокурором у справі доведено наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рівненської обласної ради № 1762 від 21.08.2020 "Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області" (далі - рішення №1762), визначено, що для цілей оренди, відповідно до пункту "в" ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", органами, уповноваженими Рівненською обласною радою бути орендодавцями нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, крім єдиних майнових комплексів, є балансоутримувачі відповідного майна.
Відповідно до п. "в" ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями є органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування, - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, яке перебуває у комунальній власності.
Водночас, відповідно до п. "г" ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, балансоутримувачі є орендодавцями щодо, окрім іншого, нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об'єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", уповноважений орган управління - орган, до сфери управління якого належить балансоутримувач.
Статтею 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що суб'єкти орендних відносин є: орендар, орендодавець, балансоутримувач, уповноважений орган управління, представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу, Кабінет Міністрів України або визначений ним орган державної влади.
Відтак, чинним законодавством розмежовано повноваження уповноваженого органу управління та балансоутримувача при передачі в оренду об'єктів комунальної власності.
З аналізу вищевказаних норм законодавства слідує, що Законом України "Про оренду державного та комунального майна" визначено чіткий перелік нерухомого майна, орендодавцем якого є саме балансоутримувач.
Разом з тим, балансоутримувач не може набувати статусу орендодавця щодо об'єктів визначених в п. "в" ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки дані повноваження надано органу, уповноваженому представницькими органами місцевого самоврядування.
Слід зазначити, що орендодавцями відповідно до п. "в" ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" можуть бути саме органи, уповноважені представницькими органами місцевого самоврядування.
Разом з тим, на підставі оспорюваного пункту рішення Рівненської обласної ради орендодавцем визначено балансоутримувачів відповідного майна.
Під балансоутримувачами комунального майна слід розуміти установи, організації або підприємства, які на праві господарського або оперативного управління отримали будинки і споруди, їх частини, а також рухоме майно, та обліковують його на балансі.
Так, у даному випадку балансоутримувачем спірного комунального майна на моменту укладання договору оренди було Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади є однією з організаційних форм підприємств, що діють на території України
Згідно зі ст. 78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Аналізуючи вищевикладені положення законодавства, представницький орган місцевого самоврядування має право уповноважити бути орендодавцем щодо категорії комунального майна, визначеного пунктом "в" ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" саме відповідний орган, а не комунальне підприємство.
Однак, рішення Рівненської обласної ради №1762 від 21.08.2020 "Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області", в порушення вказаних норм, не містить жодних винятків, застережень щодо категорій суб'єктів, яким делегуються повноваження виступати орендодавцем комунального майна.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Передача в оренду майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог Закону.
З огляду на викладене, п. 2 рішення Рівненської обласної ради № 1762 від 21.08.2020 суперечить вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню в частині відсутності обмежень щодо площі комунального майна, яка не повинна перевищувати 400 кв.м., орендодавцями якого можуть бути балансоутримувачі такого майна.
З урахуванням, п. 2 рішення Рівненської обласної ради № 1762, наказом Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради № 72 від 03.11.2021, прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні нерухомого майна загальною площею 465,10 кв.м., розміщеного в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти, 2.
Однак, чинне законодавство не надає право балансоутримувачу - Комунальному підприємству "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради виступати орендодавцем щодо спірного нерухомого майна, оскільки об'єкт оренди у даному випадку має площу понад 400 кв.м., а тому враховуючи факт визнання незаконним п. 2 рішення Рівненської обласної ради №1762 від 21.08.2020 "Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області", відсутність у відповідача 2, як балансоутримувача майна, повноважень для передання в оренду об'єкта, наказ Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради № 72 від 03.11.2020 не відповідає вимогам законодавства, а відтак даний наказ незаконний та підлягає скасуванню.
Пунктами 3, 4 наказу №72, юрисконсульту доручено внести інформацію про об'єкт оренди до електронної торгової системи та опублікувати оголошення про передачу об'єкта в оренду на аукціоні.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", об'єкти державної та комунальної власності передаються в оренду за результатами проведення аукціону виключно в ЕТС. Протокол про результати аукціону формується та оприлюднюється ЕТС автоматично в день завершення аукціону в електронній формі, у тому числі у випадку, передбаченому ч. 5 цієї статті.
У подальшому, 14.12.2021 відповідачем 2 проведено електронний аукціон № LLE001-UA-20211123-87995 за лотом: "Оренда приміщення загальною площею 465,10 м.кв. розміщеного в адміністративній будівлі, що знаходиться за адресою м. Рівне, майдан Просвіти, 2, з цільовим призначенням - їдальня, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи".
Участь в аукціоні взяв один учасник - Комунальне підприємство "Їдальня 20" Рівненської обласної ради (далі також - відповідач 3), яке визначено переможцем з ціновою пропозицією 3 360 грн, що підтверджується протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20211123-87995.
За результатами проведення електронних торгів, 01.01.2022 між Комунальним підприємством "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради та Комунальним підприємством "Їдальня 20" Рівненської обласної ради, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області №1 (далі також - договір).
Відповідно до п. 4.1 договору, загальна площа об'єкта становить 465,10 кв.м. та складається з 29 кімнат (приміщень) №№ 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 41, 49; частини кімнат (приміщень) 42, частина 44, частина 45, частина 46, розташованих на першому поверсі адміністративної будівлі та кімнати (приміщення) № 190, розташованого у підвальному поверсі адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти 2.
Пунктом 9.1 договору визначено місячну орендну плату у розмірі 2800 грн без ПДВ.
На підставі вказаного договору, 01.01.2022 комісією у складі представників оренодавця/балансоутримувача - Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради та представником орендаря - Комунального підприємства "Їдальня 20" Рівненської обласної ради підписано акт приймання-передачі орендованого майна.
Згідно довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, вартість нерухомого майна загальною площею 465,10 кв.м., розміщеного в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти, 2 складає 14 854 070,63 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
В силу вимог ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також у зв'язку з визнанням незаконним п. 2 рішення Рівненської обласної ради № 1762 від 21.08.2020 суперечить вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у відповідача 2 відсутні повноваження щодо розпорядження спірним майном, як наслідок, договір укладено не уповноваженою особою (відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності).
У зв'язку з цим, відповідно до ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, оскільки чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо даного орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, а відповідно балансоутримувач не вправі бути орендодавцем вказаного комунального майна, тому електронний аукціон за лотом "Оренда приміщення загальною площею 465,10 кв.м. розміщеного в адміністративній будівлі, що знаходиться за адресою м. Рівне, майдан Просвіти, 2, з цільовим призначенням - їдальня, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи", що відбувся 14.12.2021, оформлений протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20211123-87995 суперечить вимогам ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та визнається недійсним.
Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Рівненської області від 01.01.2021 №1, з аналогічних підстав також визнається судом недійсним.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів в рівних частинах.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати п. 2 рішення Рівненської обласної ради №1762 від 21.08.2020 "Про оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області" в частині відсутності обмежень щодо площі комунального майна, яка не повинна перевищувати 400 кв.м., орендодавцями якого є балансоутримувачі такого майна.
3. Визнати незаконним та скасувати наказ Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради № 72 від 03.11.2021 "Про прийняття рішення про передачу в оренду нерухомого майна на аукціоні".
4. Визнати недійсним електронний аукціон за лотом "Оренда приміщення загальною площею 465,10 кв.м. розміщеного в адміністративній будівлі, що знаходиться за адресою м. Рівне, майдан Просвіти, 2, з цільовим призначенням - їдальня, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи", що відбувся 14.12.2021, оформлений протоколом електронного аукціону № LLE001-UA-20211123-87995.
??5 Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Рівненської області від 01.01.2021 №1.
6. Стягнути з Рівненської обласної ради (33013, місто Рівне, майдан Просвіти, будинок 1, ідентифікаційний код 21085816) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 52, ідентифікаційний код 02910077) 3 308 (три тисячі триста вісім) грн 00 коп. судового збору.
7. Стягнути з Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської обласної ради (33013, місто Рівне, майдан Просвіти, будинок 1, ідентифікаційний код 33724010) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 52, ідентифікаційний код 02910077) 3 308 (три тисячі триста вісім) грн 00 коп. судового збору.
8. Стягнути з Комунального підприємства "Їдальня 20" Рівненської обласної ради (33013, місто Рівне, майдан Просвіти, будинок 2, ідентифікаційний код 13991587) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, місто Рівне, вулиця 16 Липня, будинок 52, ідентифікаційний код 02910077) 3 308 (три тисячі триста вісім) грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.03.2025.
Суддя О.В. Мандриченко