ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2025Справа № 910/671/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 35 297,93 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - відповідач) про стягнення 35 297,93 грн., з яких 21 608,93 грн. - основного боргу за послугу з централізованого опалення, 2 926,68 грн. - 3% річних, 10 586,69 грн. - інфляційні втрати, 175,63 грн. - заборгованість по внесках за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії (ВКО ЦО).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач споживав послугу з централізованого опалення в житловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка Маршала, буд. 2 Л, кв. 17, площею 82,2 кв.м., однак вартість послуг у повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/671/25. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач 05.02.2025 в системі «Електронний суд» сформував відзив, в якому проти позову заперечував та заявив клопотання про застосування строків позовної давності. Зазначаючи, що період заборгованості рахується з 01.11.2018 по 31.10.2021, при цьому кожен акт від 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019, 31.03.2019, 30.11.2019, 31.12.2019, 31.01.2020, 29.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020, 30.11.2020, 31.12.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021, 31.10.2021 є самостійним первинним документом, вважаючи що строк позовної давності за останнім складеним актом сплинув 31.10.2024.
Окрім того, у письмовому відзиві відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі №910/671/25 правонаступника Відповідача - Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Управління справами».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 відмовлено Акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у задоволенні заяви про заміну відповідача його правонаступником.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017 «Про деякі питання припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 591 від 10.04.2018 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Згідно п. 2.2.1 Статуту КП «Київтеплоенерго», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 323 від 13.05.2016 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1160 від 27.06.2019) предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об'єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Згідно з п. 2.2.1 статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
З наданої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» з 02.06.2016 р. є власником квартири, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка Маршала, буд.2 Л, кв. 17, загальною площею 82,2 кв.м.
З набранням чинності Закону України від 03.12.2020 року №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг», внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022.
Як свідчать матеріали справи, лише 22.05.2022 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Позивач/Виконавець) та Відокремленим підрозділом «Управління справами» Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Відповідач/Споживач) укладено Договір №023024900170101/68-125-08-22-00991 про надання послуги з постачання теплової енергії до нежитлових приміщень та/або службових квартир, відповідно до якого Виконавець зобов'язався надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Крім того, 30.05.2022 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Позивач/Виконавець) та Відокремленим підрозділом «Управління справами» Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - Відповідач/Споживач) укладено Договір № 023024900170101/68-125-08-22-01002 про надання послуги з постачання гарячої води до нежитлових приміщень та/або службових квартир, відповідно до якого Виконавець зобов'язався надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язався (своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання) (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Втім, за твердженням позовної заяви, відповідач споживав послугу з централізованого опалення в житловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка Маршала, буд. 2 Л, кв. 17 та не оплатив вартість спожитих послуг за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 21 608,93 грн. та 175,63 грн. - заборгованість по внесках за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України «Про теплопостачання».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про теплопостачання» він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії;
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.
У статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як визначено п. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Як передбачено ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання (далі - Правила).
Відповідно до ч. 3 Правил послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до ч. 3 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 18, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, яка була чинною до 01.05.2022, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Суд зазначає, що положеннями ст. 13, 19 та 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такі висновки, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 у справі №910/12034/18 зазначено, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, проте необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг.
Пунктом 12 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відповідно до пунктів 24, 25 Правил № 630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Разом з цим, відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка Маршала, буд. 2 Л, кв. 17 у спірний період у встановленому законодавством порядку та погодження такого відключення з компетентними органами.
Споживання відповідачем теплової енергії у період із листопада 2018 року по жовтень 2021 року підтверджується наданими позивачем доказами, які містять інформацію про обсяги та вартість спожитої відповідачем теплової енергії для потреб опалення, Актом №3/5-2085 про готовність вузла комерційного обліку споживача, Актами №3/1967, №3/1965, №3/1966 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, відомостями споживання теплової енергії, відомостями реєстрації параметрів теплоспоживання та корінцями нарядів на підключення/відключення теплової енергії до будинку за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка Маршала, буд. 2 Л, наступними Актами надання послуг з централізованого опалення:
№023024900170101/11/2018/2 від 30.11.2018 на суму 1926,09 грн., №023024900170101/12/2018/2 від 31.12.2018 на суму 2394,71 грн., №023024900170101/01/2019/2 від 31.01.2019 на суму 3913,32 грн., №023024900170101/02/2019/2 від 28.02.2019 на суму 294,96 грн., №023024900170101/03/2019/2 від 31.03.2019 на суму 2006,14 грн., №023024900170101/11/2019/2 від 30.11.2019 на суму 2928,47 грн., №023024900170101/12/2019/2 від 31.12.2019 на суму 1104,75 грн., №023024900170101/01/2020/2 від 31.01.2020 на суму - 67,74 грн., №023024900170101/02/2020/2 від 29.02.2020 на суму 1091,43 грн., №023024900170101/03/2020/2 від 31.03.2020 на суму 831,03 грн., №023024900170101/04/2020/2 від 30.04.2020 на суму 114,58 грн., №023024900170101/11/2020/2 від 30.11.2020 на суму 1264,63 грн., №023024900170101/12/2020/2 від 31.12.2020 на суму 3331,82 грн., №023024900170101/01/2021/2 від 31.01.2021 на суму 2016,39 грн., №023024900170101/02/2021/2 від 28.02.2021 на суму 2614,80 грн., №023024900170101/03/2021/2 від 31.03.2021 на суму 975,10 грн., №023024900170101/04/2021/2 30.04.2021 на суму 957,90 грн., №023024900170101/10/2021/2 від 31.10.2021 на суму 352,06 грн. та Актами виконання робіт з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку (будинкового) комунальної послуги з постачання теплової енергії:
№023024900170101/06/2020/1 від 30.06.2020 на суму 25,09 грн., №023024900170101/03/2020/1 від 31.03.2020 на суму 25,09 грн., №023024900170101/09/2020/1 від 31.09.2020 на суму 25,09 грн., №023024900170101/12/2020/1 від 31.12.2020 на суму 25,09 грн., №023024900170101/03/2021/1 від 31.03.2021 на суму 25,09 грн., №023024900170101/06/2021/1 від 30.06.2021 на суму 25,09 грн., №023024900170101/09/2021/1 від 30.09.2021 на суму 25,09 грн.
Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.
Щодо долученого позивачем до позовної заяви акту звірки взаєморозрахунків, суд зазначає, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій.
Відповідно до пункту 40 Правил №1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.
Згідно ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті, надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.
Алгоритм нарахування заборгованості детально відображено в довідках про нарахування та актах приймання-передавання товарної продукції.
Суд звертає увагу, що в рахунках на оплату заборгованості внесків за обслуговування вузла комерційного обліку (будинкового) комунальної послуги з постачання теплової енергії №023024900170101/09/2024/1 від 30 вересня 2024р. на суму 175,63 грн. та №023024900170101/09/2024/2 від 30 вересня 2024р. на суму 21 608,93 грн. відображено кількість спожитих одиниць Гкал 0,00000, втім сума заборгованості стосується спірного періоду та відповідає розміру, заявленого позивачем у позові.
З урахуванням наведених фактичних обставин справи, за висновком суду, споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства, а відповідачем доказів виконання зобов'язання з оплати послуг по теплопостачанню у розмірі 21608,93 грн. та 175,63 грн. - за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії не надано.
Враховуючи, що факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, позовні вимоги про стягнення 21 608,93 грн. - основного боргу за послугу з централізованого опалення, 175,63 грн. - заборгованості за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про сплив строку позовної давності для звернення в суд з указаним позовом, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відтак, з урахуванням приписів зазначеної норми, трирічний строк звернення з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу за листопад 2018 року (перший період, в якому відповідачем споживалася теплова енергія, строк сплати якої збіг 20.12.2018) станом на день звернення з позовом до суду є таким, що закінчився відповідно 20.12.2021.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Предметом спору у даній справі є періодичні платежі, а отже позовна давність застосовується щодо кожного періоду (місяця), за який виникла заборгованість.
Водночас, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який у свою був неодноразово продовжений до 30.06.2023 (постанова Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).
Суд враховує позиції щодо перебігу позовної давності, викладені в постановах Верховного суду від 01.09.2022 у справі № 910/14346/21, від 31.05.2022 у справі №926/1812/21, відповідно до яких касаційним судом зазначено, що строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії карантину, відповідно до Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій в зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
З огляду на зазначене, закінчення позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, яка виникла за спірний період з листопада 2018 року припало на період дії карантину, а отже строк звернення з відповідними вимогами до суду відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України продовжено і відсутні підстави вважати, що позовна давність щодо вказаних вимог спливла.
Таким чином, клопотання відповідача, відображене у письмовому відзиві про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 926,68 грн. - 3% річних та 10586,69 грн. - інфляційних втрат за загальний період з листопада 2018 року по вересень 2024 року.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
З огляду на те, що в спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги (централізоване опалення) без укладення письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця (в строки, визначені законом).
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем за загальний період з листопада 2018 року по вересень 2024 року, суд встановив, що розрахунки виконані невірно, оскільки, як зазначено вище, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяцем, отже, початком періоду нарахування 3% річних є 21.12.2018, а інфляційних втрат - січень 2019 року.
За розрахунком суду за загальний період розмір інфляційних втрат та 3% річних є більше за суми, заявлені до стягнення позивачем.
Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат і 3% річних є обґрунтованими, проте арифметично невірними та враховуючи положення ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10586,69 грн. та 2 926,68 грн. - 3% річних.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд.3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка 5, код ЄДРПОУ 40538421) 21 608 (двадцять одна тисяча шістсот вісім) грн. 93 коп. - основного боргу за послугу з централізованого опалення, 175 (сто сімдесят п'ять) грн. 63 коп. - заборгованість за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії, 2 926 (дві тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 68 коп. - 3% річних, 10 586 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 69 коп. - інфляційні втрати та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА