ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.03.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/878/24
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", вул. Сербська, буд. 1, м. Львів, 79008
до відповідачів: Фізичної особи-підприємця Буркуна Ігора Михайловича, АДРЕСА_1 ,
Морикіна Руслана Михайловича, АДРЕСА_2
про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №668/В/2023 від 13.09.2023 в сумі 919173,69 грн, з яких 858687,98 грн заборгованість по основному боргу, 60485,71 грн заборгованість по відсотках,
встановив: Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Буркуна Ігора Михайловича, Морикіна Руслана Михайловича про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором №668/В/2023 від 13.09.2023 в сумі 919173,69 грн.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Господарським судом Івано-франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень (ухвала про відкриття провадження у справі від 30.09.2024).
Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялася відповідачу 03.10.2024 фізичній особі-підприємцю Буркуну Ігору Михайловичу за адресою місцезнаходження згідно даних ЄДРЮОФОПГО: АДРЕСА_1 .
Зазначена кореспонденція повернута до суду АТ "Укрпошта". На конверті прикріплено довідку ф.20 від 17.10.2024, в якій зазначено підставу повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Копія ухвали про відкриття провадження направлялася відповідачу 03.10.2024, 20.01.2024 Морикіну Руслану Михайловичу за зареєстрованим місцем проживання згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 .
Однак, від АТ "Укрпошта" до суду не повернулося повідомлення про вручення чи повернення вказаної кореспонденції.
Після повторного надсилання судом Морикіну Руслану Михайловичу ухвали про відкриття провадження, зазначена кореспонденція повернута до суду АТ "Укрпошта". На конверті прикріплено довідку ф.20 від 13.03.2024, в якій зазначено підставу повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою “Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Виходячи зі змісту положень статей 120, 242 ГПК України та Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРЮОФОПГФ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах, передбачена стаття 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).
Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).
З огляду на вказане, відповідачі належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі.
Враховуючи, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем фізичною особою-підприємцем Буркуном Ігорем Михайловичем зобов'язань щодо сплати основного боргу та відсотках за користування грошовими коштами згідно умов кредитного договору №668/В/2023 від 13.09.2023, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 162262,15 грн грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 858687,98 грн, заборгованість по відсотках - 60458,715 грн. Позов заявлено солідарно до поручителя фізичної особи-підприємця Буркуна Ігора Михайловича згідно договору поруки №668/В/2023/З-1 від 13.09.2023 - Морикіна Руслана Михайловича, з цих же підстав.
Позиція відповідачів.
Відповідачі відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подали.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
13.09.2023 між АТ АКБ “Львів» (банком) та фізичною особою-підприємцем Буркуном Ігорем Михайловичем (позичальником) укладено кредитний договір №668/В/2023, згідно умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Відповідно до п. 2.1 договору банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах:
- розмір та валюта кредиту - 1000000 грн (п. 2.1.1),
- призначення кредиту - на поповнення обігових коштів,
- процентна ставка - 28% річних(п. 2.1.3),
- дата повернення кредиту в повному обсязі - 12.09.2026 (п. 2.1.4),
- порядок видачі кредиту - безготівково на поточний рахунок банку позичальника НОМЕР_1 (п. 2.1.5),
- графік повернення кредиту - згідно графіка погашення кредиту оформленого додатком № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 2.1.6).
Згідно п. 4.1. договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.
Згідно п. 4.2. договору, повернення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.
У відповідності до п. 3.2. договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього договору.
Згідно п. 2.7. договору, банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у наступних випадках:
- наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит не буде повернуто у строки, визначені кредитним договором;
- надання для здійснення платежів документів, що не відповідають вимогам законодавства та встановленим в банку правилам;
- представлення позичальником у банк для отримання кредиту документів/інформації, що виявилась недостовірною;
- невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим договором; наявності арешту на грошові кошти позичальника на його поточних рахунках, які обліковуються в банку;
- нецільового використання кредиту або його частини;
- несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини;
- порушення проти позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення/ліквідацію.
Згідно п. 4.8. договору, банк у випадках передбачених п. 2.7 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Пунктом 4.9. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.4.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором.
Згідно матеріалів справи, позивач прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору виконав, перерахувавши позичальнику кошти в розмірі 1000000 грн, що підтверджується меморіальним ордером №608437 від 13.09.2023.
Також, сторонами 26.04.2024 укладено додатковий договір до кредитного договору №668/В/2023 від 13.09.2023, відповідно до якого банк надав позичальнику відтермінування сплати відсотків за користування кредитом та/або відтермінування повернення отриманого позичальником кредиту, на 31.03.2024.
Згідно п. п. 2 додаткового договору, у зв'язку з відтермінуванням, позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом у порядку та відповідно до графіку повернення кредиту за кредитним договором, викладеного в новій редакції, який погоджено сторонами та який складає невід'ємну частину цього додаткового договору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - фізична особа-підприємець Буркун Ігор Михайлович взяті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконував, не здійснював своєчасну сплату нарахованих банком процентів. Станом на 19.09.2024 заборгованість по нарахованих і несплачених процентах становить 60485,71 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках.
Зважаючи на наявність вказаної заборгованості, в порядку п. 4.8. договору, банком надіслано позичальнику лист-вимогу від 28.08.2024р. за вих.№6188/0-05 про дострокове повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів. Однак, дана вимога залишилась без відповідного реагування.
Отже, станом на 19.01.2024 загальна заборгованість за кредитним договором №668/В/2023 від 13.09.2024 становить 919173,69 грн, з яких: заборгованість по основному боргу - 858687,98 грн, заборгованість по відсотках - 60458,715 грн, що підтверджується виписками по рахунках.
13.09.2023 з метою забезпечення виконання вимог за кредитним договором №668/В/2023 від 13.09.2023 між АТ АКБ "Львів" та ОСОБА_1 укладено договір поруки №668/В/2023/3-1.
Згідно п. 1.1. договору поруки, порукою за цим договором забезпечується належне виконання позичальником основного зобов'язання у повному обсязі.
Відповідно до п.1.3. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених кредитним договором.
Згідно п.1.4. договору поруки, поручитель несе солідарну з позичальником відповідальність за належне виконання позичальником основного зобов'язання.
Згідно п.1.6. договору поруки, поручитель, шляхом підписання цього договору, виражає свою згоду на зміну основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.
У відповідності до п. 2.8. договору поруки, поручитель зобов'язаний здійснити погашення суми простроченого основного зобов'язання не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надіслання йому вимоги кредитора. При цьому, вимога кредитора вважається такою, що отримана поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим чи цінним листом на поштову адресу або на адресу електронної пошти поручителя, зазначені в цьому договорі, або повідомлені поручителем додатково, або вручена йому особисто.
Позивачем надіслано відповідачу ОСОБА_1 (поручителю) лист-вимогу від 28.08.2024 за вих.№6189/0-05, з вимогою протягом семи календарних днів з моменту отримання даної вимоги достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором.
Однак, дана вимога залишилась без відповідного реагування зі сторони поручителя.
За вказаних обставин, банк звернувся до суду із позовом про стягнення у солідарному порядку заборгованості в розмірі 919173,69 грн.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управленою стороною.
В силу вимог ст. 627 ЦК України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
На виконання умов кредитного договору позивач передав, а відповідач отримав грошові кошти в розмірі 1000000 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором по сплаті відсотків належним чином не виконував протягом періоду користування наданим кредитом, що призвело до виникнення заборгованості. Внаслідок вказаного, позивачем правомірно заявлено вимогу про дострокове повернення кредиту та процентів.
Наявність заборгованості за кредитним договором №668/В/2023 від 13.09.2024 та її розмір станом на 19.01.2024 підтверджується матеріалами справи та становить 919173,69 грн, з яких: заборгованість по основному боргу - 858687,98 грн, заборгованість по відсотках - 60458,715 грн.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування наявності заборгованості чи її розміру.
Щодо договору поруки, суд зазначає, що останній укладено кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З приводу участі відповідача ОСОБА_1 у даній справі як фізичної особи, суд зазначає наступне.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк “Львів» як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи, як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов'язання за кредитним договором, стороною якого є фізична особа-підприємець.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем та розглядаються господарськими судами чітко визначені положеннями ст. 20 ГПК України.
Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, немає значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 295/5047/18.
Відповідно до ч. 1 ст. 540 ЦК України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи І та II ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем Морикіним Русланом Михайловичем не надано суду жодних доказів на спростування наявності заборгованості чи її розміру.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
За приписами статей 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідачі своїм правом на подання відзивів не скористалися, як і не надали доказів які б свідчили про відсутність у них обов'язків сплатити заявлені до стягнення кошти.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи те, що відповідач - фізична особа-підприємець Буркун Ігор Михайлович (позичальник), належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №668/В/2023 від 13.09.2023, вимога банку про погашення заборгованості залишися без задоволення відповідачем-поручителем Морикіним Русланом Михайловичем, суд дійшов висновку, що заборгованість за даним договором підлягає солідарному стягненню з відповідачів у судовому порядку.
Таким чином, заявлені вимоги про солідарне стягнення заборгованості в сумі 858687,98 грн заборгованості по основному боргу, 60485,71 грн заборгованості по відсотках, є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України та враховуючи те, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, судовий збір покладається на відповідачів порівну.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 77, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до фізичної особи-підприємця Буркуна Ігора Михайловича та Морикіна Руслана Михайловича про солідарне стягнення заборгованості в сумі 919173,69 грн - задовольнити.
Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Буркуна Ігора Михайловича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", вул.Сербська, 1, м. Львів, 79008 (ідентифікаційний код 09801546) 858687 (вісімсот п'ятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 98 коп. заборгованості по основному боргу, 60485 (шістдесят тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн 71 коп. заборгованості по відсотках.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Буркуна Ігора Михайловича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", вул.Сербська, 1, м. Львів, 79008 (ідентифікаційний код 09801546) 6893 (шість тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 80 коп. судового збору.
Стягнути з Морикіна Руслана Михайловича, АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", вул.Сербська, 1, м.Львів, 79008 (ідентифікаційний код 09801546) 6893 (шість тисяч вісімсот дев'яносто три) грн 80 коп. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.03.2025.
Суддя Неверовська Л.М.