номер провадження справи 15/176/24
10.03.2025 Справа № 908/2769/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали
за позовом Департаменту патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: Малій О.М., самопредставництво, виписка з ЄДР від 25.01.2023, довіреність № 18006/41/3/01-2024 від 13.12.2024: посвідчення № 0016205 від 14.09.2021;
від відповідача: не з'явився;
установив
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за договором про закупівлю товару № 391 від 06.05.2024 в розмірі 4447,64 грн, з яких: пеня в сумі 2271,98 грн, 3 % річних в сумі 518,60 грн, інфляційні втрати в с умі 1657,06 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024, справу № 908/2769/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 24.10.2024 позовна заява була залишена без руху для усунення недоліків, допущених позивачем.
25.10.2024 на адресу суду надійшла заява Департаменту патрульної поліції про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2769/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/176/24. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Ухвалено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2769/24.
За офіційним даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань (відповідь на запит суду № 853301 від 18.10.2024) місцезнаходженням відповідача є адреса: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду від 29.10.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2769/24, яка була надіслана відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , була повернута на адресу суду поштовим відділенням 18.11.2024 з відміткою причини повернення: «За закінченням терміну зберігання».
Ухвалою суду від 18.12.2024, окрім іншого, здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/2769/24 за правилами загального позовного провадження і підготовче засідання у справі призначено на 20.01.2025 о 10:30 год.
08.01.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та приєднання доказів до матеріалів справи.
10.01.2025 до суду була повернута поштовим відділенням копія ухвали від 18.12.2024 у справі, яка направлялась відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , з відміткою причини повернення: «За закінченням терміну зберігання».
Ухвалою суду від 20.01.2025, окрім іншого, відкладено підготовче засідання у справі на 18.02.2025 о 12:30 год.
13.02.2025 до суду була повернута поштовим відділенням копія ухвали від 20.01.2025 у справі, яка направлялась відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , з відміткою причини повернення: «За закінченням терміну зберігання».
Ухвалою суду від 18.02.2025 задоволено заяву позивача про участь представника ОСОБА_2 у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 18.02.2025, за підсумками підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2769/24 до судового розгляду по суті в засіданні на 10.03.2025 об 11:00 год.
10.03.2025 до суду була повернута поштовим відділенням копія ухвали від 18.02.2025 у справі, яка направлялась відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , з відміткою причини повернення: «За закінченням терміну зберігання».
Суд додатково вживав заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом здійснення оприлюднення змісту ухвал суду у справі на офіційному вебсайті Судової влади.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали суду у даній справі також були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про здійснення провадження у справі № 908/2796/24.
У судовому засіданні 10.03.2025 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу “Акорд».
Судом перевірені повноваження присутнього в засіданні представника позивача. Відводів складу суду не заявлено.
Відповідач до суду не прибув, заяв по суті справи чи клопотання про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Положеннями ст.ст. 165, 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. Судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
06.05.2024 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем, Постачальником за договором) та Департаментом патрульної поліції (позивач, Покупець за договором) було укладено договір про закупівлю товару № 391 (надалі - договір).
За умовами п. 1.1. договору Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність Покупцеві світильники (код CPVза ДК 021:2015 - “Світильники та освітлювальна арматура» (31524120-2 настільні світильники, надалі - Товар), а зобов'язався прийняти та оплатити вартість Товару в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2. договору номенклатура, кількість та ціна Товару визначаються у Специфікації, а саме: світильник ДУО-17 36 Вт “Нінгбо Сіянг Оптоелектронік Лайтінг Сайнс & Технолоджі Ко., ЛТД», Китай, ТМ GLX у кількості 300 шт. за ціною одиниці - 251,07 грн, загальною вартістю 75 321,00 грн, у т.ч. ПДВ - 12 553,50 грн.
Умовами до п. 1.3. договору визначено, що технічні характеристики Товару визначаються в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.
В розділі 2 договору сторони погодили ціну договору та порядок розрахунків.
Зокрема, загальна вартість Товару за цим договором складає 75 321,00 грн (вісімдесят п'ять тисяч триста двадцять одна грн 00 коп.), в тому числі ПДВ - 12 553,50 грн (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три грн 50 коп.) (п. 2.1. договору).
Покупець зобов'язався повністю оплатити в безготівковій формі вартість Товару на підставі видаткової накладної та рахунку-фактури протягом 7 (семи) робочих днів з моменту поставки Товару Постачальником (п. 2.2. договору).
Оплата цього договору буде здійснюватися за рахунок субвенцій, виділених Київською міською радою (п. 2.3. договору).
Розділом 3 договору регламентовані умови поставки Товару.
Так, поставка Товару здійснюється за адресою: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9 (п. 3.1. договору).
Доставка здійснюється транспортом Постачальника. Вантажно-розвантажувальні роботи здійснюються силами та або за рахунок Постачальника (п. 3.2. договору).
Поставка Товару здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту підписання цього договору (п. 3.3. договору).
Датою поставки Товару є дата приймання - передавання Товару в пункті поставки та підписання видаткової накладної сторонами (п. 3.4. договору).
Постачальник зобов'язаний одночасно з Товаром передати Покупцеві обов'язкові супровідні документи, що стосуються Товару та які підтверджують його якість та безпеку (п. 3.5. договору).
Перехід права власності на Товар, а також перехід ризиків випадкового знищення та/або пошкодження Товару від Постачальника до Покупця переходять після підписання Покупцем видаткової накладної (п. 3.6. договору).
За умовами п. 3.7. договору, при неодноразовому, тобто 2 (два) та більше разів порушенні Постачальником умов цього договору щодо якості, кількості тощо стосовно поставки Товару, Покупець залишає за собою право на одну із наступних дій, на власний розсуд:
- коригування строків поставки / відвантаження Товару;
- розірвання цього договору в односторонньому порядку (цей Договір вважається розірваним з моменту отримання Постачальником письмового повідомлення Покупця про розірвання цього договору), надісланого листом з оголошеною цінністю, при цьому у разі повернення Покупцю конверту (листа), довідки із зазначенням причини повернення / з відміткою про невручення листа у зв'язку із закінченням терміну зберігання або відмовою Постачальника отримати лист у поштовому відділенні Укрпошти, або відсутності Постачальника за адресою місцезнаходження тощо, днем розірвання цього договору вважатиметься дата проставлення відділенням Укрпошти у поштовому повідомленні (конверті, довідці тощо) відповідної відмітки);
- застосування до Постачальника оперативно-господарської санкції, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 236 Господарського кодексу України, за якою Покупець відмовиться від встановлення на майбутнє господарських відносин з Постачальником.
За умовами п. 4.1. договору приймання-передавання Товару здійснюється в погодженому Сторонами місці поставки, вказаному в п. 3.1. договору.
Відповідно до п. п. 6.1.1., 6.1.2. договору Покупець зобов'язався прийняти поставлений Товар в порядку, встановленому цим договором; своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість поставленого Товару з урахуванням п. 2.3. цього договору.
У свою чергу Постачальник, за умовами п. п. 6.3.1, 6.3.2. договору зобов'язався забезпечити власним транспортом своєчасну поставку Товару належної якості на умовах та у строки, визначені цим договором; Поставити Товар належної якості. За якість та безпечність Товару Постачальник відповідає до кінця виконання Сторонами умов договору.
Згідно з умовами п. 7.1. договору у разі не виконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
В п. 7.3. договору Сторонами погоджено, що при затримці відвантаження Товару Покупцю понад строк, передбачений умовами цього договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, від вартості непоставленого Товару.
У додатку № 1 до договору сторонами було погоджено технічні характеристики товару, який відповідач зобов'язався поставити позивачу.
У визначений умовами п. 3.3. договору термін відповідач не здійсни в поставку Товару позивачу.
Згідно з п. 6.2.1. договору передбачено право Покупця достроково розірвати цей договір у разі прострочення Постачальником терміну поставки, встановленого п. 3.3. договору.
Листом від 23.01.2024 № 12813/41/6/05-2024 позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 391, оскільки постачальником не виконано умови договору щодо постачання товару.
Направлена позивачем вимога була повернута відділенням поштового зв'язку 12.08.2024 без вручення відповідачу з підстав, як вказано органом зв'язку, “за закінченням терміну зберігання».
09.09.2024 позивач надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 14377/41/3/01-2024 від 06.09.2024, в якій повідомляв про не поставку товару у визначений умовами договору строк - до 20.05.2024, про розірвання договору в порядку, передбаченому п. 3.7., - з 12.08.2024; а також вимагав сплатити нараховані за невиконання відповідачем умов договору за період з 21.05.2024 по 12.08.2024 пеню в розмірі 2 271,98 грн, 3 % річних в розмірі 518, 60 грн та інфляційні втрати в розмірі 1 657,06 грн.
На претензію позивача відповідач надав відповідь (вих. № 11 від 25.09.2024), в якій зауважив на невірне оформлення договору , про яке відповідач повідомив виконавця в процесі підписання договору. Вказав, що попри допущені помилки відповідач здійснив поставку товарно-матеріальних цінностей позивачу 24.05.2024, що було погоджено в телефонних перемовинах. Продукція була направлена з покращеними технічними якостями. Також зазначив, що юридична адреса відповідача була зруйновна внаслідок військової агресії, про що відповідач повідомляв позивача та вказував іншу адресу свого місцезнаходження.
Доказів погодження позивачем на звернення відповідача поставки іншого товару на виконання умов договору № 391, та підтвердження поставки будь-якого товару не надано.
Позивач просить стягнути з відповідача нараховані за невиконання відповідачем умов договору за період з 251.05.2024 по 12.08.2024 пеню в розмірі 2271,98 грн, 3 % річних в розмірі 518,60 грн, інфляційні втрати в розмірі 1657,06 грн, що є предметом розгляду у даній справі.
З урахуванням фактичних обставини справи, норм чинного законодавства, наданих доказів суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про закупівлю товару № 391 від 06.05.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналогічні положення закріплені в ст. 509 ЦК України (надалі - ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 цієї ж норми ЦК України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.
Обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений умовами договору, закріплений в ч. 1 ст. 662 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За укладеним сторонами договором зобов'язання позивача полягають в оплаті вартості товару після його поставки відповідачем. При цьому відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару за адресою: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9, у визначений цим договором строк - протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту підписання договору.
Згідно з положеннями ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, з урахуванням ст. 253 ЦК України термін тривалістю десять робочих днів від 06.05.2024 сплинув 20.05.2024.
Суду не надано доказів здійснення відповідачем поставки товару позивачу за умовами договору як на адресу 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9, так і на будь-яку іншу адресу, у т.ч. у визначені умовами договору строки.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Сторонами у договорі, в п. 3.7., була передбачена можливість односторонньої відмови позивача від договору у випадку недотримання відповідачем умов щодо поставки товару.
Позивач скористався правом, передбаченим договором, щодо односторонньої відмови від договору, про що повідомив відповідача в порядку, визначеному п. 3.7. самого договору.
Наведені у листі вих. № 11 від 25.09.2024 твердження відповідача про здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей позивачу 24.05.2024; про поставку товару з покращеними технічними якостями; про зруйнування приміщення за юридичною адресою і повідомлення про це позивача - не підтверджені наявними матеріалами справи.
В самому листі відповідач жодним чином не конкретизує, які саме покращені якості має товар, що був ним нібито поставлений позивачу. Не зазначається не кількість, не вартість товару, не місце поставки, так само і відсутні відомості про іншу адресу місцезнаходження відповідача та інформація про те, коли саме та яким чином відповідач повідомив про зміну адресу позивача. При цьому адреса: АДРЕСА_1 , вказується самим відповідачем у вступній частині листа вих. № 11 від 25.09.2024.
За умовами п. 12.1. договору у разі зміни банківських реквізитів, юридичної чи фактичної адреси будь якої із Сторін, Сторона, у якої відбулися такі зміни, зобов'язана повідомити іншу Сторону протягом 7 (семи) календарних днів з дати такої зміни рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, відповідач у листі вих. № 11 від 25.09.2024 не вказує про виконання ним вимог п. 12.1 договору в частині порядку та строків повідомлення позивача про зміну адреси.
Адреса: АДРЕСА_1 , зазначена адресою відповідача станом на час надходження позовної заяви у справі за офіційними даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Законом України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд вважає, що обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки позивачу товару за договором на суму 75 321,00 грн є більш вірогідними, тобто доведеними, ніж зворотне.
Отже, відповідачем не дотримано обов'язку щодо поставки товару.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами п. 7.1. договору передбачено, що при затримці відвантаження Товару Покупцю понад строк, передбачений умовами цього договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення, від вартості непоставленого Товару.
Перевіривши наведений позивачем в Розрахунку штрафних санкцій розрахунок пені, суд встановив, що позивачем правильно здійснено нарахування пені від вартості непоставленого товару 75 321,00 грн за період прострочення з 21.05.2024 по 12.08.2024 в розмірі 2271,98 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 518,60 грн та інфляційних втрат в розмірі 1657,06 грн, то суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання.
Так, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних є наслідком прострочення грошового зобов'язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).
У спірних правовідносинах відповідач мав не грошові зобов'язання, а зобов'язання з поставки товару позивачу, і саме позивач після отримання товару мав сплатити його вартість відповідачу.
За відсутності у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем, останнім необґрунтовано нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 518,60 грн та інфляційні втрати в розмірі 1657,06 грн, у зв'язку із чим у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку про часткове здоровлення позовних вимог.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції (03048,3 м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) пеню в розмірі 2271,98 грн (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня 98 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Департаменту патрульної поліції (03048,3 м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 40108646) судовий збір в сумі 1237,43 грн (одна тисяча двісті тридцять сім гривень 43 коп.). Видати наказ.
Відмовити у позові в частині стягнення 3 % річних у розмірі 518,60 грн та інфляційних втрат у розмірі 1657,06 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.03.2025.
Суддя І. С. Горохов