20.03.2025 року м. Дніпро Справа № 912/708/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСТАЙЛ"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області (суддя Коваленко Н.М.) від 25.07.2024 р. у справі № 912/708/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСТАЙЛ", код ЄДР 38852421, вул. Лавандова, 27, каб. 11, м. Кропивницький, 25030
до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград", код ЄДР 03346822, вул. Соборна, 19а, м. Кропивницький, 25009
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
- Фізичної-особи підприємця Мисаки Вікторії Ігорівни (далі - ФОП Мисака В.І.), РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1
- Фізичної-особи підприємця Гриценевич Олени Олексіївни (далі - ФОП Гриценевич О.О.), РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2
про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У березні 2024 р. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСТАЙЛ" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" про стягнення шкоди, завданої транспортному засобу МАЗ-533702 реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.10.2023 року, в сумі 109 709,04 грн, та 8 603,28 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертного дослідження транспортного засобу МАЗ-533702 реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.10.2023 за адресою: м. Кропивницький, вул. Менделєєва поблизу будинків 10-11 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб МАЗ-533702 реєстраційний номер НОМЕР_3 . За попередньою інформацією пошкодження транспортного засобу відбулося з вини ОКВП "Дніпро-Кіровоград", яке після встановлення вини має відшкодувати завдану ТОВ "Екостайл" шкоду. За результатами експертного дослідження транспортного засобу МАЗ-533702 було складено висновок експерта від 15.11.2024 №3431/23-27, відповідно до якого вбачається, що шкода завдана вказаному транспортному засобу складає 109 709,04 грн.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у справі № 912/708/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОСТАЙЛ", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у справі № 912/708/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсягу, стягнути з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСТАЙЛ" шкоду, завданої транспортному засобу МАЗ-533702 реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.10.2023 року, в сумі 109 709,04 грн, та 8 603,28 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертного дослідження транспортного засобу МАЗ-533702 реєстраційний номер НОМЕР_3 .
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначає, що чинними нормативно-правовими актами України розрізняються обов'язки балансоутримувача доріг та суб'єктів господарювання, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим апелянт вважає неприпустимим ототожнення під час розгляду цієї справи балансоутримувача договори, на якій сталося ДТП, з особою, яка здійснює технічну експлуатацію системи водопостачання та водовідведення в м. Кропивницький. Апелянт стверджує, що саме до обов'язків відповідача належить утримання в належному стані підземної інженерної мережі водопостачання/водовідведення та такі обов'язки не розповсюджуються на балансоутримувача дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода. Отже, апелянт вважає, що матеріалами справи доведена вина працівників відповідача, яка зумовлена неналежним утриманням вуличної мережі, внаслідок чого позивачу завдана матеріальна шкода.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСТАЙЛ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у справі № 912/708/24 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" та треті особи не скористалися своїм правом та не надали відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ТОВ "ЕКОСТАЙЛ" здійснює діяльність з вивезення твердих побутових відходів на території м. Кропивницький.
06.10.2023 за адресою: м. Кропивницький, вул. Менделєєва поблизу будинків 10-11 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб МАЗ-533702, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У зв'язку з необхідністю встановлення дійсної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ТОВ "ЕКОСТАЙЛ" 18.10.2023 надіслало до ОКВП "ДНІПРО-КІРОВОГРАД" повідомлення про те, що планує 23.10.23 об 9:00 за адресою: 25030, м. Кропивницький, вул. Лавандова (М. Тореза), 27, провести експертне дослідження транспортного засобу МАЗ-533702, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким також просило забезпечити присутність відповідального працівника з метою прийняття участі в експертному дослідженні транспортного засобу МАЗ-533702 реєстраційний номер НОМЕР_3 , яке відбудеться 23.10.2023 о 9:00 за адресою: 25030, м. Кропивницький, вул. Лавандова (М. Тореза), 27.
За твердженням позивача ОКВП "ДНІПРО-КІРОВОГРАД" проігнорувало пропозицію від 18.10.2023.
За результатами експертного дослідження транспортного засобу МАЗ-533702 складено висновок експерта від 15.11.2024 № 3431/23-27, з якого вбачається, що шкода завдана транспортному засобу МАЗ-533702, реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.10.2023, складає 109 709,04 грн.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 грудня 2023 року по справі № 404/9005/23 ОСОБА_1 (начальник служби водовідведення ОКВП "ДНІПРО-КІРОВОГРАД") визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.
Позивач вказує з посиланням на постанови Верховного Суду № 753/10817/16 від 21.05.2021, № 468/477/18-ц від 17.02.2021, № 522/9550/16-ц від 20.01.2021, що відповідальність за шкоду, завдану транспортному засобу внаслідок неналежного утримання дороги, повинен нести балансоутримувач, який зобов'язаний слідкувати за належним станом дорожнього покриття.
Позивач 14.02.2024 надіслав на адресу відповідача досудову вимогу якою просив відшкодувати в добровільному порядку шкоду завдану транспортному засобу МАЗ-533702, реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.10.2023, в сумі 109 709,04 грн, та 8 603,28 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертного дослідження транспортного засобу МАЗ-533702, реєстраційний номер НОМЕР_3 , проте вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що Обласне комунальне виробниче підприємство "Дніпро-Кіровоград" є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки не є балансоутримувачем дороги, на якій сталася дорожньо-транспортна пригода, який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги, відповідно не є особою, яка допустила бездіяльність, на яку має покладатись обов'язок відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Статтею 9 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, у тому числі, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про дорожній рух" посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів; позначати місця виконання робіт, місця, де залишено на дорозі, вулиці, залізничному переїзді машини і механізми, будівельні матеріали тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами, а в темний час доби і при тумані - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами; по закінченні робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження; у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла; обладнувати їх технічними засобами регулювання дорожнього руху; виявляти аварійно-небезпечні ділянки та місця концентрації дорожньо-транспортних пригод та забезпечувати здійснення у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення умов та організації дорожнього руху для забезпечення його безпеки; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; щомісяця проводити лінійний аналіз аварійності.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Відповідно до абз. 7 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
У ч. 1 ст. 24 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів. Вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про автомобільні дороги" вулиці і дороги міст та інших населених пунктів відносяться до автомобільних доріг.
Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.
Згідно зі ст. 18 "Про автомобільні дороги" складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування. Межі вулиці за її шириною визначаються "червоними лініями". Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній" вулиці не допускається.
Як передбачено ч. 1 ст. 16, ст. 17 Закону України "Про автомобільні дороги", вулиці і дороги міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про автомобільні дороги" основними обов'язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: 1) забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; 2) організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, правилами та нормами; 3) видача дозволів на прокладання нових та ремонт існуючих мереж у межах "червоних ліній" вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 4) завчасне оповіщення учасників руху і мешканців міст та інших населених пунктів про строки та порядок тимчасового обмеження або припинення руху транспортних засобів; 5) здійснення статистичного обліку та паспортизації вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 6) забезпечення дотримання норм природоохоронного законодавства у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 7) видача в установленому порядку дозволів на тимчасове припинення руху.
Згідно зі ст. 21 "Про автомобільні дороги" органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом; 5) забезпечення проведення аудиту або перевірки безпеки автомобільних доріг згідно з вимогами цього Закону, інших актів законодавства України, національних стандартів України, а також вжиття необхідних заходів за результатами проведення аудиту безпеки автомобільних доріг або перевірки безпеки автомобільних доріг.
Відповідно до п. 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994, ремонт і утримання автомобільних доріг забезпечується Агентством відновлення (автомобільних доріг загального користування державного значення), підприємствами та організаціями, уповноваженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською держадміністраціями (автомобільних доріг загального користування місцевого значення), підприємствами або балансоутримувачами, утвореними або визначеними органами місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 15 Закону України “Про благоустрій населених пунктів» (вулиць і доріг міст та інших населених пунктів) (далі - підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів). Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування та інших видів автомобільних доріг може здійснюватися на основі довгострокових (до семи років) договорів (контрактів) відповідно до частини другої статті 6 Закону України “Про автомобільні дороги».
Вказані Єдині правила поширюються на автомобільні (позаміські) дороги, міські вулиці і дороги загального користування, залізничні переїзди в межах смуги їх відчуження та червоних ліній і є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів (п. 1 зазначених Правил)
Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів, зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати роботи з ремонту та утримання дорожніх об'єктів відповідно до Технічних правил ремонту і утримання вулиць та доріг населених пунктів, затверджених наказом Мінрегіону від 14 лютого 2012 р. № 54, ДСТУ 3587:22 “Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану», ДСТУ 8749:2017 “Безпека дорожнього руху. Огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт»; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до схеми організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. (п. 11 розділу 2 "Обов'язки і права власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій" Єдиних правил №198).
Відповідно до п. 12 Єдиних правил власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів, мають право: на відшкодування їм збитків, заподіяних внаслідок пошкодження дорожніх об'єктів чи їх окремих елементів власниками транспортних засобів, іншими користувачами дорожніх об'єктів; вимагати від користувачів дорожніх об'єктів дотримання вимог Правил, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини, пов'язані з функціонуванням та розвитком автомобільних доріг, а також відповідних нормативних документів, дотримання яких є обов'язковим.
У п. 25 зазначених Єдиних правил встановлено, що власники та користувачі земельних ділянок, а також власники (користувачі) тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, інженерних комунікацій та споруд, що розташовані в межах смуги відведення автомобільних доріг загального користування або “червоних ліній» вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, зобов'язані: утримувати в належному стані зелені насадження, охоронні зони інженерних комунікацій, тротуари, обладнані стоянки автомобілів, трамвайне полотно та інші елементи дорожніх об'єктів; забезпечувати прибирання сміття, снігу, опалого листя та інших відходів, а в разі потреби проводити обробку тротуарів протиожеледними матеріалами; забезпечувати належний технічний стан інженерних комунікацій, обладнання, споруд та інших використовуваних елементів дорожніх об'єктів відповідно до їх функціонального призначення та діючих нормативів; у разі виявлення небезпечних умов в експлуатації споруд і об'єктів, їх аварій і руйнувань, що призвели до виникнення перешкод у дорожньому русі або загрожують збереженню елементів дорожніх об'єктів, негайно повідомляти власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об'єктів, а також уповноважений підрозділ Національної поліції; дотримувати вимог діючих норм і правил щодо охорони дорожніх об'єктів.
ОКВП "Дніпро-Кіровоград" відповідно до установчих документів є підприємством, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснює експлуатацію та утримання водогонів, інженерних вмереж водопостачання/ водовідведення і відповідно не є відповідальною особою щодо забезпечення та створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях, що перебувають у комунальній власності міста, та не є керівником (посадовою особою) відповідної комунальної дорожньо-експлуатаційної організації.
Статутом підприємства не передбачено здійснення поточного ремонту автомобільних доріг міста або їх елементів. Водопровідні та каналізаційні мережі, які експлуатуються та утримуються підприємством не відносяться до дорожніх об'єктів (автомобільної дороги загального користування, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів, залізничного переїзду).
Діючим законодавством розмежоване поняття автомобільних доріг, дорожніх об'єктів з поняттям розподільчих мереж і вуличних мереж водовідведення.
Відповідно до визначень наведених в п. 4 розділу І та п. 1 розділу ІІ Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, що затверджені наказом Міністерства питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 за № 190, розподільчі мережі водопостачання і вуличні мережі водовідведення перебувають у віданні ОКВП "Дніпро-Кіровоград", водночас мережі підприємства не являються частиною автомобільної дороги міста чи елементом дорожнього покриття.
За матеріалами даної справи, ОКВП "Дніпро-Кіровоград" не наділено повноваженнями постійного контролю за дорожніми об'єктами, при цьому, саме на власника автомобільної дороги покладається обов'язок постійного контролю за станом усіх елементів дорожніх об'єктів.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Обов'язок постійного контролю за станом усіх елементів на ділянці дороги, де сталося ДТП, не належить до виключної сфери управління ОКВП "Дніпро-Кіровоград".
Аналогічні висновки про те, що допущена балансоутримувачем дороги бездіяльність, який повинен здійснювати контроль за усіма елементами дороги, є підставою для покладення на нього обов'язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, викладені у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 639/2132/18, від 18.02.2020 у справі № 916/2586/18.
Щодо посилання позивача на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.12.2023 по справі № 404/9005/23, місцевим господарським судом зазначено таке.
Відповідно до вказаної постанови встановлено, що 06.10.2023 о 14 год. 40 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника служби водовідведення, порушив правила, норми і стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вуличної мережі, внаслідок чого відбувся її обрив, що призвело до ДПТ за участю транспортного засобу МАЗ 533702, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який отримав механічні пошкодження. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст. 6,9, 2.3 ст. 15 Закону України "Про дорожній рух" та п. 1.5 ПДР вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Частиною 6 ст. 75 ГПК України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що преюдиційними, у даному випадку, з постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.12.2023 по справі № 404/9005/23 можуть вважатися виключно ті обставини, які стосуються правових наслідків дій чи бездіяльності ОСОБА_1 і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана постанова не має преюдиційного значення при вирішенні спору у цій справі, зокрема у встановленні обставин стану дороги чи факту неналежного її утримання.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Від встановлення судом обставин справи слід відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні, наприклад про дотримання розумного строку, про те, чи мала сторона знати про певні обставини, чи є причина поважною, чи перевищує розмір неустойки розмір збитків та чи є таке перевищення значним тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Крім того, висновки суду у постанові Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.12.2023 по справі № 404/9005/23 про те, що ДТП була зумовлена утриманням вуличної мережі, є наслідком з'ясування цих обставин на підставі відповідних доказів чи такі висновки є власне оцінкою суду таких обставин. При цьому, приймаючи постанову, суд не мав можливості з'ясовувати інші обставини ДТП (саме в аспекті стану вулично-шляхової мережі) та досліджувати будь-які докази, у зв'язку з їх відсутністю.
Отже без належного з'ясування вищенаведених обставин, встановлені у постанові Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.12.2023 по справі № 404/9005/23 обставини не мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі та не можуть вважатися обґрунтованими.
За вказаних обставин ОКВП "Дніпро-Кіровоград" є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки не являється балансоутримувачем дороги, на якій сталась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортному засобу марки МАЗ-533702 реєстраційний номер НОМЕР_3 , який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги, відповідно не є особою яка допустила бездіяльність, на яку має покладатись обов'язок відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Згідно із ч. 1-3 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Відповідно до ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Тобто за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Таким чином заявлені позивачем у цій справі вимоги не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21).
Водночас у даній справі питання про заміну первісного відповідача належним відповідачем (відповідачами) позивач не ініціював, відтак, судом таке питання не вирішувалось в силу наведених процесуальних норм.
При цьому пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 48 ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (п. 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).
Так само у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21 викладено правовий висновок про те, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача (-ів)) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі належного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад учасників справи.
З огляду на наведене та враховуючи, що звертаючись з цим позовом до суду, позивач не визначив належного відповідача (ів), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у цій справі.
Щодо доводів апелянта про те, що саме з вини відповідача сталося пошкодження дороги, яке було причиною дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої завдано майнової шкоди позивачу, судова колегія зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні обґрунтовано послався на вказані вище норми законодавства, згідно з якими саме власник дороги несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, якщо така сталася з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів.
Тобто забезпечення задовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг в будь-якому випадку є обов'язком її власника (балансоутримувача) і саме останній має здійснювати компенсацію витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися через невиконання власником дороги вказаного обов'язку.
Таким чином, позивач має звернутися з позовом про відшкодування шкоди саме до власника (балансоутримувача) дороги, на якій відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було завдано майнової шкоди позивачу.
Якщо ж пошкодження дороги сталося не з вини її власника (балансоутримувач), то останній буде мати право звернутися з регресною вимогою до винної особи.
З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у цій справі відсутні.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 542,00 грн слід покласти на позивача.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСТАЙЛ" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у справі № 912/708/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 25.07.2024 р. у справі № 912/708/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОСТАЙЛ".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Ю.Б. Парусніков