Справа № 639/1600/25
Провадження № 1-в/639/150/25
20 березня 2025 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
засудженого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання (заяву) засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024,
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про приведення вироку Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» №3886-ІХ від 18.07.2024 (далі за текстом - Закон №3886-ІХ).
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав вимоги клопотання та просив вказане клопотання задовольнити.
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_4 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, за якими вартість викраденого майна перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян. Також ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України, де за одним із епізодів розмір спричиненої матеріальної шкоди також перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян, тому правові підстави для задоволення цього клопотання відсутні.
Вислухавши думку засудженого та прокурора, перевіривши доводи клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
З матеріалів особової справи ОСОБА_4 вбачається, що у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» стосовно останнього виконується вирок Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2021, що надає Жовтневому районному суду м. Харкова право розглянути подане засудженим клопотання.
Судовим розглядом встановлено, що вироком Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 ОСОБА_4 засуджений:
- за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців;
- за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.
Вказаним вироком ОСОБА_4 засуджений за вчинення:
- 16.07.2020 шахрайства, внаслідок вчинення якого спричинена матеріальна шкода на суму 12 200 гривень (перший епізод);
- 02.09.2020 крадіжки майна вартістю 4 130 гривень (другий епізод);
- 13.12.2020 крадіжки майна вартістю 4 450 гривень (третій епізод);
- 28.02.2021 крадіжки майна вартістю 8 854 гривень (четвертий епізод);
- 24.03.2021 грабежу майна вартістю 1 437 гривень (п'ятий епізод);
- 08.04.2021 шахрайства, внаслідок вчинення якого спричинена матеріальна шкода на суму 1 721 гривень (шостий епізод).
Вирок Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 набрав законної сили 14 жовтня 2021 року.
При вирішенні цього клопотання суд враховує, що 09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 102 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1 051 грн.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2 270 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1 135 грн.
З огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, на теперішній час кримінально караними є крадіжки, шахрайство, привласнення чи розтрата майна, які мали місце у 2020 та 2021 році, якщо вартість майна - предмету кримінального правопорушення - становить більше 2 102 грн. (1 051 грн. ? 2 = 2 102 грн.) та 2 270 грн. (1 135 грн. ? 2 = 2 270 грн.).
Судом встановлено, що вироком Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України (другий - четвертий епізоди), де вартість викраденого майна становить 4 130 грн. (вчинено 02.09.2020), 4 450 грн. (вчинено 13.12.2020), 8 854 грн. (вчинено 28.02.2021), тобто вартість викраденого майна перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених на 01 січня відповідного року, в якому вчинено кримінальне правопорушення, тому вказані діяння залишаються кримінальними правопорушеннями - злочинами.
Крім цього судом встановлено, що вироком Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2 ст. 190 КК України (перший епізод), за яким розмір спричиненої матеріальної шкоди становить 12 200 грн. (вчинено 16.07.2020), тобто вартість викраденого майна перевищує розмір 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2020 рік - 2 102 грн., тому вказане діяння залишається кримінальним правопорушенням - злочином.
За вироком Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 ОСОБА_4 було призначено одне покарання за ч. 2 ст. 190 КК України (перший та шостий епізоди), а не за окремим епізодом. Таку повторність у кримінальному праві називають «повторність тотожних злочинів», оскільки йдеться про вчинення повторно (що означає вчинення вдруге, втретє і більше разів) такого ж самого, ідентичного за своєю кваліфікацією злочину. При такій повторності суд призначає єдине покарання за однією частиною статті, за якою кваліфіковані всі епізоди шахрайства, а не окремо за кожен епізод шахрайства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неможливість застосування положень Закону №3886-IX від 18.07.2024 до епізоду злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України (шахрайство, яке було вчинено 08.04.2021).
Крім цього судом встановлено, що вироком Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України (грабіж), який не підлягає декриміналізації.
Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість застосування положень Закону №3886-IX від 18.07.2024 до покарання, призначеного ОСОБА_4 за вироком Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2021.
Отже, клопотання засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України №3886-IX від 18.07.2024 є незаконним та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ст. ст. 372, 376, 537, 539 КПК України, суд
У задоволенні клопотання (заяви) засудженого ОСОБА_4 від 09.03.2025 про приведення вироку Московського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX від 18.07.2024 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова, а засудженим, який тримається під вартою - протягом того ж строку з дня отримання копії ухвали.
Повний текст ухвали складено 20 березня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1