Справа № 395/855/24 Провадження № 2/395/15/2025
11 березня 2025 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Забуранного Р.А.
при секретарі Притулі О. А.,
за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача Віватенка М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Віра» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора та повернення земельної ділянки,-
До Новомиргородського районного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства «Віра» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора та повернення земельної ділянкивказавши, що він є власником земельної ділянки, площею 6,2101 га, що розташована на території Мар'ївської сільської ради Новоукраїнського (раніше - Новомиргородського) району Кіровоградської області, кадастровий №3523884600:02:000:0059 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 жовтня 2013 року. На початку 2024 року позивачу стало відомо, що 21 грудня 2023 року державним реєстратором Кропивницької районної державної адміністрації Шведенко Ольгою Юріївною було зареєстровано договір оренди землі від 19 грудня 2023 року на належну ОСОБА_1 земельну ділянку строком дії до 19 грудня 2023 року. Позивач вважає, що відповідачем свідомо збільшено строк оренди та зареєстровано договори оренди, текст яких він не бачив, умови не погоджував, а тому вони є такими, що порушують його права.
Враховуючи викладене в позовній заяві просить суд визнати нікчемним договір оренди землі від 19 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством «Віра» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523884600:02:000:0059 загальною площею 6,2101 га, що розташована на території Марївської сільської ради Новоукраїнського (раніше - Новомиргородського) району Кіровоградської області; скасувати рішення державного реєстратора Кропивницької районної державної адміністрації Шведенко Ольги Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 70830122 від 21.12.2023 року; зобов'язати Фермерське господарство «Віра» негайно повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3523884600:02:000:0059, яка використовується Фермерським господарством «Віра»; стягнути з Фермерського господарства «Віра» (код ЄДРПОУ 31446456) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати.
28 травня 2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній вказав, що не визнає позов у повному обсязі виходячи з того, що обставини викладені позивачем не відповідають фактичним обставинам які склались між позивачем та відповідачем. У зв'язку із тим, що ФГ «Віра» є добросовісним орендарем, на підставі норм закону, голова ФГ «Віра» запропонував ОСОБА_1 та його дружині переукласти договір на той же строк та на тих самих умовах. Проект договору (у двох екземплярах) було надіслано ОСОБА_1 на підпис. Підписаний договір надійшов до господарства поштою. Голова господарства підписав договір зі своєї сторони і надав договори державному реєстратору для реєстрації права оренди. 26 грудня 2023 року громадянин ОСОБА_1 особисто отримав свій оригінальний примірник договору оренди землі під розписку. Після отримання свого екземпляру договору, ОСОБА_1 звернувся до голови господарства з проханням сплати орендної плати наперед за три роки (2024,2025,2026 роки). 26 грудня 2023 року ОСОБА_1 отримав в касі господарства орендну плату за 2023 рік по старому договору і орендну плату за три роки по новому договору. Описані у позові обставини можуть свідчити тільки про те, що громадянин ОСОБА_1 займається шахрайством.
03 червня 2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача відкидає доводи наведені у відзиві та посилаючись на обґрунтування та доводи викладені у позові просить задовольнити позовну заяву.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні посилаючись на доводи викладені у позовній заяві та відповіді на відзив просили задовольнити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. До суду надав клопотання про розгляд справи без його участі та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників та безпосередньо дослідивши докази в справі, ознайомившись з письмовими доказами та іншими матеріалами справи, суд вважає за необхідне задовольнити позов за такими обставинами.
У відповідності до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться вглаві 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
У судовому засіданні безспірно з'ясовано, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 6,2101 га, що розташована на території Мар'ївської сільської ради Новоукраїнського (раніше - Новомиргородського) району Кіровоградської області, кадастровий № 3523884600:02:000:0059 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10 жовтня 2013 року.(Т. 1, а.с.18-24)
22 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ФГ «Віра» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років з орендною платою 3% від її нормативної грошової оцінки.(Т. 1, а.с.28-36)
19 грудня 2023 року державним реєстратором Кропивницької районної державної адміністрації Шведенко Ольгою Юріївною здійснено реєстрацію угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2014 року (запис про державну реєстрацію від 05.01.2015 року №18516559). Таким чином договір оренди земельної ділянки від 22 жовтня 2014 року (запис про державну реєстрацію від 05.01.2015 року №18516559) розірвано, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №359472801 від 21.12.2023 року. (Т. 1, а.с.42-43)
19 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Віра» укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3523884600:02:000:0059, площею 6,2101 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Мар'ївська сільська рада, строком 10 років. (Т. 1, а.с.45-50)
На підставі рішення державним реєстратором Кропивницької районної державної адміністрації Шведенко Ольгою Юріївною про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер:70830122 від 21.12.2023 року було зареєстровано договір оренди землі від 19 грудня 2023 року на належну ОСОБА_1 земельну ділянку строком дії до 19 грудня 2033 року, а саме було здійснено державну реєстрацію за Фермерським господарством «Віра» права оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3523884600:02:000:0059, площею 6,2101 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Кіровоградська область, Новомиргородський район, Мар'ївська сільська рада (номер запису про інше речове право 53053639 від 19.12.2023 року), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №359474105 від 21.12.2023 року.(Т.1, а.с.53)
У відповідності до висновку судово - почеркознавчої експертизи № 1712/24-27 від 15.11.2024 року підпис від імені ОСОБА_1 : - у договорі оренди земельної ділянки від 19.12.2023, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ «ВІРА» (примірник позивача), (а.с.105-107), який міститься на 5-й сторінці в графі «Орендодавець: _____(підпис)»; - у договорі оренди земельної ділянки від 19.12.2023, укладеному між ОСОБА_1 та ФГ «ВІРА» (примірник відповідача), який міститься на 5-й сторінці в графі «Орендодавець: _____(підпис)» виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_1 : - у розписці від 26.12.2023 ОСОБА_1 (а.с.140), який міститься в графі «____підпис»; - у видатковому касовому ордері від 26.12.2023 на суму 5225,00 грн., який міститься в графі «Підпис одержувача ____»; - у видатковому касовому ордері від 26.12.2023 на суму 19775,00 грн., який міститься в графі «Підпис одержувача ___», виконані самим ОСОБА_1 .(Т.1, а.с.179-184)
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.
Водночас, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу.
Вимогами ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Таким чином на підставі зазначеного вище висновку експерта, який є належним і допустимим доказом, суд встановив, що позивач не підписував договір оренди земельної ділянки від 19 грудня 2023 року з Фермерським господарством «Віра», тобто відсутні докази його вільного волевиявлення на укладення договору і досягнення його істотних умов у встановленій законом формі.
Отже, вказаний договір є неукладеним, однак ФГ «Віра» продовжує користування землею, чим порушує права позивача на користування та розпорядження належним йому майном.
Оскільки спірний договір оренди земельної ділянки є нікчемним правочином і не породжує будь - яких юридичних наслідків, позовна вимога про визнання нікчемним договору оренди землі від 19 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством «Віра» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523884600:02:000:0059 загальною площею 6,2101 га, що розташована на території Марївської сільської ради Новоукраїнського (раніше - Новомиргородського) району Кіровоградської області є правомірною та є належним способом захисту прав позивача.
При цьому суд відхиляє заперечення відповідача з приводу того, що позивач отримав орендну плату за 2024, 2025, 2026 роки, тобто своїми діями підтвердив наявність між сторонами орендних правовідносин, існування договору оренди, оскільки в касовому ордері від 26 грудня 2023 року (Т. 1, а.с.79) вказана підстава виплати: орендна плата за 2023 р.
Оскільки орендодавець, ОСОБА_1 , не підписував договір оренди землі № б/н від 19 грудня 2023 року, то сторони не досягли згоди з усіх істотних умов цих договорів, та він є неукладеним, тобто є таким, що не відбувся, а, наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладений), не може бути визнано недійсним, він є неукладеним.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення таких відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр прав на нерухоме майно містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершенного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно у процесі проведення таких реєстраційних дій (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
В постанові ВС від 11.02.2020 року у справі № 915/572/17 зроблено правовий висновок про те, що державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб'єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. При цьому навіть якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.
У постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 905/2122/18 наведено такі правові висновки: «Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватно правового характеру спору».
Неукладений договір оренди не підлягає державній реєстрації.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Застосований судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Оскільки необхідно прийти до висновку, що спірний договір оренди землі є нікчемний, тому також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування рішення державної реєстрації договору оренди землі.
У пунктах 71, 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона вже викладала подібні за змістом висновки у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У пункті 7.27 цієї постанови зазначено: «Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок».
Згідно ч.1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Таким чином, похідна вимога позивача про повернення земельної ділянки є законною та обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд прийшов до безсумнівного висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 до фермерського господарства «Віра» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора та повернення земельної ділянки.
Враховуючи наявність підстав для задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, відповідно до положень Глави 8 ЦПК України.
Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано платіжну інструкцію №72000127 від 23.01.2025 року.(Т. 1, а.с. 237).
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 56269,34 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 30000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Також позивачем сплачено за проведення судово - почеркознавчої експертизи 22718,40 грн.
Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивачем був сплачений судовий збір в сумі 3633,60 грн.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат в загальній сумі 56352грн.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до фермерського господарства «Віра» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора та повернення земельної ділянки - задовольнити.
Визнати нікчемним договір оренди землі від 19 грудня 2023 року між ОСОБА_1 та Фермерським Господарством «Віра» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3523884600:02:000:0059 загальною площею 6,2101 га, що розташована на території Марївської сільської ради Новоукраїнського (раніше - Новомиргородського) району Кіровоградської області.
Скасувати рішення державного реєстратора Кропивницької районної державної адміністрації Шведенко Ольги Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 70830122 від 21.12.2023 року.
Зобов'язати Фермерське господарство «Віра» негайно повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3523884600:02:000:0059, яка використовується Фермерським господарством «Віра».
Стягнути з Фермерського господарства «Віра» (код ЄДРПОУ 31446456) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на проведення експертизи в розмірі 22718 (двадцять дві тисячі сімсот вісімнадцять) гривень 40 копійок, судовий збір у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) гривні 60 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок, а всього стягнути 56352 (п'ятдесят шість тисяч триста п'ятдесят дві) гривні 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: Р. А. Забуранний
Повний текст судового рішення виготовлений 20 березня 2025 року.