Справа № 450/4399/24 Провадження № 2/450/569/25
23 січня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Кукси Д.А.
секретаря судового засідання Качмар М.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області про (предмет спору): про визнання права власності, -
суд постановив таке рішення:
підстава позову (позиція позивача): позивач звернулася до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовною заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, що державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ №000792 від 24.07.2001 належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також просила встановити факт родинних відносин, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 складається із А-1 - житлового будинку, загальною площею - 49,4 кв.м., житловою площею - 33,2 кв.м., а також господарських будівель і споруд: Б - господарської будівлі; В - вбиральні; 1-2 - огорожа; 3 - криниця; земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства площею, 0,6229 га (складається із ділянок: 0,2909 га, 0,0955 га, 0,1379 га, 0,0986 га), розташовану в с. Попеляни Львівського району Львівської області, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ №000792 від 24.07.2001; а також визнати за позивачкою право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності с/г акціонерне товариство «Електрон», розміром 1,77 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, що підтверджується копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серія РН №465490 від 26.01.2007. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . До складу спадкової маси після її смерті увійшло право власності на вказане вище майно та право на земельну частку (пай). На випадок смерті спадкодавець майном розпорядилася, заповівши усе доньці - ОСОБА_1 , склавши заповіт від 28.12.1985. На момент смерті ОСОБА_2 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 проживала її дочка, ОСОБА_1 . Оскільки документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, що зокрема підтверджено їх збереженими копіями, проте були втрачені та не можуть бути відновлені у встановленому законодавством порядку, вона змушена звертатися із цим позовом. Додатковою перешкодою у реалізації її права на спадщину є те, що у свідоцтві про народження ОСОБА_1 невірно зазначено ім'я матері, а саме замість ОСОБА_2 вказано невірно ОСОБА_3 . Ще однією перешкодою у праві на спадкування є помилка допущена у імені власника правовстановлюючого документа: у державному акті на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ №000792 від 24.07.2001 невірно зазначено ім'я матері, а саме замість ОСОБА_2 вказано невірно ОСОБА_3 . А тому вона змушена звертатися до суду з даним позовом.
В судове засідання позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.
Позиція відповідача: відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, участь свого представника не забезпечив.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.
20.09.2024 ухвала про залишення позовної заяви без руху; 09.10.2024 клопотання про усунення недоліків; 22.10.2024 ухвала про відкриття провадження; 09.12.2024 клопотання про доручення доказів та розгляд справи у відсутності позивача; 09.12.2024 ухвала про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.
Встановлені судом фактичні обставини та оцінка суду.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦПК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим14.10.2002 Дмитрівською сільською радою Пустомитівського району, актовий запис №33.
Як вбачається у державному акті на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЛВ №000792, такий було видано ОСОБА_3 .
Внаслідок документальної фіксації розмовних варіантів особових імен наявні розбіжності в імені ОСОБА_2 , яке зазначене у державному акті на право приватної власності на землю та, яке вказане в свідоцтві про смерть, « ОСОБА_4 » - « ОСОБА_5 ».
А тому судом встановлено, що державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ №000792 від 24.07.2001 належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як вбачається з заповіту, складеному 28.12.1986 ОСОБА_2 , все майно вона заповідає своїй доньці ОСОБА_1 , у довідці, виданій Дмитрівським старостинським округом Львівського району Львівської області також вказується, що ОСОБА_1 - донька ОСОБА_2 .
З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Попеляни Пустомитівського району Львівської області.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області у січні 2007, ОСОБА_3 вказана матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 являлася матір'ю ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що в день смерті спадкодавця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та на час дії ЦК УРСР 1963 року відкрилася спадщина, яка складається з права власності на: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 складається із А-1 - житлового будинку, загальною площею - 49.4 кв.м., житловою площею - 33,2 кв.м., а також господарських будівель і споруд: Б - господарської будівлі; В - вбиральні; 1-2 - огорожа; 3 - криниця; земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства площею 0,6229 га (складається із ділянок: 0,2909 га, 0,0955 га, 0,1379 га, 0,0986 га), розташовану в с. Попеляни Львівського району Львівської області, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ №000792 від 24.07.2001; а також права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності с/г акціонерне товариство «Електрон», розміром 1,77 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, що підтверджується копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серія РН №465490 від 26.01.2007.
На випадок своєї смерті ОСОБА_2 розпорядилася своїм майном, склавши 28.12.1985 заповіт, який посвідчений секретарем виконкому Дмитрівської сільської Ради народних депутатів Магола П.В., зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під №21. Відповідно до вказаного заповіту ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде налажати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідає своїй дочці ОСОБА_1 .
Згідно з п. 1 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року N 7 спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України , законами України від 2 вересня 1993 року N 3425-XII «Про нотаріат», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК УРСР.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих і Перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, який набрав чинності 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Тому питання щодо прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_7 регулюються Цивільним кодексом Української РСР від 18.07.1963 року, який втратив чинність 01.01.2004 року.
Таким чином, дані правовідносини регулюються розділом VІІ «Спадкове право» ЦК Української РСР 1963 року, статтею 524 якого визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Статтею 534 ЦК УРСР визначено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Згідно приписів статей 525, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
За змістом розділу VІІ вказаного Кодексу, прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину.
Статтею 553 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Як вбачається з довідки, виданої Дмитрівським старостинським округом Львівського району Львівської області №288 від 06.06.2024, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 . На день її смерті в житловому будинку проживала без реєстрації її дочка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вела спільне господарство та займалася похованням своєї матері.
Позивач ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п.1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки проживала з нею до смерті, вели спільне господарство.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власника є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Дане також підтверджується п.3.1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування».
Приписами ч.2 ст.328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже, правомірно набула права на спадкове майно; позивач у встановленому порядку прийняла спадщину, претендує на спадкове майно, однак не може оформити право на нього; те, що визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а обставини склалися так, що в іншому, крім судового порядку, позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Вирішуючи даний спір суд враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та принцип пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки позивач не наполягає на стягненні з відповідача понесених нею судових витрат, судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 524, 525, 534, 548, 549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 до Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області про визнання права власності- задоволити.
Встановити факт належності правовстановлюючого документа, а саме, що державний акт на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ №000792 від 24.07.2001 належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається із А-1 - житлового будинку, загальною площею - 49,4 кв.м., житловою площею - 33,2 кв.м., а також господарських будівель і споруд: Б - господарської будівлі; В - вбиральні; 1-2 - огорожа; 3 - криниця.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства площею, 0,6229 га, що складається із ділянок площею: 0,2909 га, 0,0955 га, 0,1379 га, 0,0986 га, яка розташована в с. Попеляни Львівського району Львівської області, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серія ІІІ-ЛВ №000792 від 24.07.2001.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності с/г акціонерне товариство «Електрон», розміром 1,77 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, що підтверджується копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серія РН №465490 від 26.01.2007.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Відповідач: Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області, код ЄДРПОУ 04372193, 81160, седище Щирець, пл. Ринок, 8, Львівського району Львівської області.
Суддя Д. А. Кукса