Справа №461/1795/25
Провадження №3/461/825/25
20 березня 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова -Павлюк О. В., представника Львівської митниці Державної митної служби України - Лубоцького Б. І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення митних правил - ОСОБА_1 , розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження: Львівська область, місце роботи: тимчасово не працює, місце проживання: АДРЕСА_1 , Паспорт: НОМЕР_1 від 22.05.2023, виданий 4622,
за ч. 3 ст. 471 Митного Кодексу України, -
15 лютого 2025 року близько 13 години 42 хвилин гр. України ОСОБА_1 на автомобілі марки «MERCEDES-BENZ SPRINTER», реєстраційний номер НОМЕР_2 прямував з Республіки Польща в Україну в якості водія, з приватної поїздки, через МАПП «Шегині» Львівської митниці, обравши формою проходження митного контролю смугу спрощеного митного контролю - «зелений коридор», чим своїми діями заявив про відсутність будь-яких товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню або, які належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлені заборони чи обмеження.
При здійсненні митного контролю вказаного транспортного засобу виникла підозра щодо наявності в ньому товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню.
Автомобіль було переведено зі смуги спрощеного митного контролю в місце поглибленого догляду транспортних засобів та товарів, де під час проведення огляду автомобіля було виявлено товар, який відповідно до ст. 378 МК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 434 від 21.05.2012 року обмежений до переміщення через митний кордон України, а саме: кава мелена ТМ «LAVAZZA Suerte» в упаковках по 250 грам, зі зазначенням кінцевої дати споживання 30.12.2026, в кількості 720 упаковок, загальною вагою 180 кг. Вказаний товар переміщувався без ознак приховування в салоні автомобіля.
Орієнтовна вартість тимчасово вилучених предметів ПМП згідно з довідкою становить 90 000 грн
Таким чином, гр. України ОСОБА_1 вчинив недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами.
Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину в інкримінованому йому правопорушенні визнав. Просив суд накласти на нього стягнення у виді штрафу без конфіскації товарів - предметів порушення митних правил.
Представник митниці Лубоцький Б. І. у судовому засіданні протокол підтримав, просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України.
Заслухавши пояснення представника митниці та особи, яка притягається до відповідальності за порушення митних правил, перевіривши матеріали справи, вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, виходячи з такого.
Згідно зі ч. 3 ст. 471 МК України, відповідальність настає за недекларування товарів (крім валютних цінностей), що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та які переміщуються громадянами.
У частині 4 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті (сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг), але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян.
Відповідно до ч.2 ст. 366 Митного кодексу України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.
Відповідно до ч.4 ст. 366 Митного кодексу України громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою. Відповідно до ч. 5. ст 366 Митного кодексу України обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 378 Митного кодексу України пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД та ввозяться громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється.
Факт вчинення адміністративного правопорушення стверджується такими даними: протоколом про адміністративне правопорушення № 0196/UA209000/25 від 15.02.2025; копіями паспорта ОСОБА_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та контрольного талону; актом проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209040/2025/002311 від 15.02.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 15.02.2025, у яких останній підтверджує факт перевезення ним товарів, які є предметом порушення митних правил; описом предметів правопорушення від 15.02.2025; доповідною запискою та службовою запискою; довідкою про орієнтовану вартість предметів порушення митних правил, та іншими матеріалами справи, які знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та узгоджуються з іншими доказами.
З наведених доказів вбачається, що вони доводять факт вчинення порушення митних правил, зокрема спосіб та порядок проходження митного контролю даною особою, обставини виявлення незадекларованого товару, його характеристики, перелік, найменування, вартість та кількість.
Аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України доведена належним чином.
Вирішуючи питання призначення виду стягнення за порушення митних правил, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, обставин справи, суд дійшов до висновку, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати стягнення у виді штрафу у межах, встановлених санкцією ч. 3 ст. 471 МК України, з конфіскацією товарів, оскільки такі, відповідно до наведених вище нормативних актів, обмежені до переміщення через митний кордон України.
Згідно зі ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил.
Відповідно до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а у частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
У ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 471, 486, 527, 528 МК України, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 Митного кодексу України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5'100,00 гривень.
Товар, вилучений згідно з протоколом про порушення митних правил № 0196/UA209000/2025 від 15.02.2025, - конфіскувати в дохід держави.
Стягнути зі ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил, у розмірі 583,31гривень.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605,60 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Згідно зі ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень.
Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя Ольга ПАВЛЮК