Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/4577/24
28.11.2024 року м.Виноградів
Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГНУП в Закарпатській області, капітана поліції ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071080000393 від 01.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України, про накладення арешту на майно,-
Слідчий СВ відділення поліції №1 Берегівського РВП ГНУП в Закарпатській області ОСОБА_3 здійснюючи досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024071080000393 від 01.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України, звернувся до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Клопотання обґрунтовується тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 ,будучи засудженим 13 грудня 2021 року вирокомРахівського районного суду Закарпатської області за ч. 2 ст. 332 КК України, до позбавлення волі строком на 5 років, а на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, однак на шлях виправлення не став, а повторно скоїв кримінальне правопорушення при наступних обставинах:
Так, ОСОБА_4 в червні 2024 року, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та з невстановленою на даний час досудовим розслідуванням особою, з корисливих мотивів сприяв у незаконному переправленні через державний кордон України двох громадян України, при наступних обставинах.
Зокрема, не встановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, знаючи про існування явища нелегальної міграції, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, розробив злочинний план та організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України. Діючи з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, не встановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, до вчинення кримінального правопорушення залучив та вступив у злочинну змову із ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , до яких довів деталі свого злочинного плану, при цьому керував їх діями з розподілом обов'язків щодо сприяння ними у незаконному переправленні через державний кордон України в Румунією, поза пунктами пропуску через державний кордон, групи громадян України призовного віку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_2 , які достовірно знаючи про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 про введення воєнного стану в Україні та про загальну мобілізацію, а також про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою уникнення мобілізації мали намір незаконно потрапити через кордон України з Румунією до країн Європейського Союзу.
У відповідності до розробленого злочинного плану невстановленої на даний час досудовим розслідуванням особи, доручила залученому ним ОСОБА_4 здійснити безпечну доставка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешк. АДРЕСА_2 ,з АДРЕСА_3 , яке розташоване у безпосередній близькості до Державного кордону України, а саме до будинку АДРЕСА_4 , а також надання вказівок для подальшого їх незаконного перетину державного кордону України.
Так, 28 червня 2024 року близько 05 години, діючи на виконання вказівки не встановленої на даний час досудовим розслідуванням особи, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц Спрінтер», н.з. НОМЕР_1 ,шляхом безпосередньої участі в якості провідника до державного кордону України, з метою сприяння у незаконному переправленні ОСОБА_8 , через державний кордон України в Румунією, проїхав в н.п. Долина, Івано - Франківської області, де його очікував в готелі «Мішель» ОСОБА_8 .
В подальшому, на виконання вказівки ОСОБА_4 , громадянин України ОСОБА_8 , сів до спеціально обладнаного тайника в багажному відсіку автомобіля марки «Мерседес Бенц Спрінтер», н.з. НОМЕР_1 , з метою не виявлення його на контрольно - пропускних пунктах, як особи призовного віку та виїхав на цьому транспортному засобі під керуванням ОСОБА_4 з н.п. Долина, Івано - Франківської області в напрямку м. Виноградів, Берегівського району. По приїзду в м. Виноградів, Берегівського району, ОСОБА_4 зупинився біля будинку №131 по вул. Мала Польова. Після чого, на виконання вказівки ОСОБА_4 , громадянин України ОСОБА_8 , вийшов із салону автомобіля та зайшов в середину будинку АДРЕСА_4 , де його зустріла не встановлена на даний час досудовим розслідуванням особа та поселила його у цьому будинку і наказав чекати подальших його вказівок. Через деякий час, до цього будинку привезли ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , з метою його подальшого переправлення через державний кордон України поза пунктами пропуску, який так само разом з ОСОБА_8 розташувався у цьому будинку і очікував подальших вказівок.
28 червня 2024 року, близько о 22 годині в будинок АДРЕСА_4 , зайшла не встановлена на даний час досудовим розслідуванням особа, яка наказала ОСОБА_7 , надати йому грошові кошти в розмірі 10 000 доларів США за його незаконне переправлення ОСОБА_7 через державний кордон України. На, це ОСОБА_7 , погодився і надав не встановленій на даний досудовим розслідуванням особі грошові кошти в сумі 10 000 доларів США в якості оплати за здійснення організації незаконного перетину ним державного кордону України поза пунктами пропуску до будь-якої з країн Європейського Союзу. Одночасно, з ОСОБА_8 не встановлена на даний час досудовим розслідуванням особа домовилась про отримання грошових коштів в сумі 15 000 доларів США у разі успішного незаконного перетину ним державного кордону, де дані грошові кошти не встановлена на даний час досудовим розслідуванням особа мала розділити між ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , та ОСОБА_5
30 червня 2024 року, близько 18 години, групу осіб у складі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , від будинку №131 по вул. Мала Польова в м. Виноградів, на невстановленому на даний час автомобілі забрав ОСОБА_6 , який чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, маючи на меті сприяти, шляхом надання вказівок та порад у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, діючи умисно з корисливих мотивів, з метою доведення до кінця злочинного задуму, розробленого не встановленої на даний час досудовим розслідуванням особи направленого на незаконне переправлення ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , відвіз їх до русла р. Тиса в м. Виноградів в напрямку смт. Королево, Берегівського району, де на них вже очікувала ОСОБА_5 на автомобілі марки "Шкода Октавіа", н.з. НОМЕР_2 , Угорської реєстрації, яким особисто керувала.
У відповідності до розробленого не встановленої на даний час досудовим розслідуванням особи, в обов'язки ОСОБА_5 входила безпечна доставка автомобілем попередньо сформованої групи громадян України у складі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від місця зустрічі поблизу р. Тиса біля м. Виноградів до с. Сасово, Берегівського району, Закарпатської області, безпосередньо до лінії державного кордону України з Румунією, а також надання вказівок для подальшого їх незаконного перетину державного кордону України.
Так, 30 червня 2024 року близько 18 години, ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки "Шкода Октавіа", н.з. НОМЕР_2 , Угорської реєстрації, шляхом безпосередньої участі в якості провідника до державного кордону України з Румунією, з метою сприяння у незаконному переправленні вказаної групи громадян України призовного віку через державний кордон України в Румунію, діючи умисно з корисливих мотивів, проїхала до русла р. Тисав м. Виноградів, Берегівського району, де її очікували громадяни України - ОСОБА_6 , разом із ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 .
Зустрівшись в обумовленому місці поблизу р. Тиса, на виконання вказівки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , почергово, сіли до багажного відсіку автомобіля марки "Шкода Октавіа", н.з. НОМЕР_2 , Угорської реєстрації і виїхали з м. Виноградів в напрямку с. Сасово, Берегівського району, де перебуваючи в с. Сасово, Берегівського району, зупинилися на ґрунтовій дорозі. Після чого, на виконання вказівки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 вийшли із автомобіля, а ОСОБА_5 , яка чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, маючи на меті сприяти, шляхом надання вказівок та порад у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, з метою доведення до кінця злочинного задуму, розробленого не встановленої на даний час досудовим розслідуванням особи направленого на незаконне переправлення ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , показала їм напрямок їхнього руху до лінії державного кордону України з Румунією. Згідно отриманих від ОСОБА_5 вказівок та інструкцій, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 розпочали рух у вказаному нею напрямку до інженерних споруд державного кордону України з Румунією, які мали подолати і незаконно потрапити по Румунії поза пунктами пропуску без законних на те підстав.
Однак, 30 червня 2024 року, о 21 годині 15 хвилин, прикордонним нарядом прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_3 прикордонного загону, на відстані близько 1000 метрів від 100 прикордонного знаку державного кордону України з Румунією, громадян України ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України в напрямку Румунією, поза пунктами пропуску через державний кордон, були виявлені та затримані, а ОСОБА_5 покинула місце вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.332 КК України, а саме сприяння у незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками та наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчинене щодо кількох осіб, з корисливих мотивів.
17 липня 2024 року, ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками та наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, вчинене щодо кількох осіб, з корисливих мотивів.
Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину та з конфіскацією майна.
Відповідно до статей 23 і 35 КК ( 2001-05 ) конфіскація майна як різновид додаткового кримінального покарання полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого, а також належної йому частки в спільній власності. До складу майна входять речі, предмети, грошові кошти, вклади в банку, акції, облігації, векселі, чеки, сертифікати та інші цінні папери.
При застосуванні конфіскації майна суди мають на меті посилення кримінального покарання за вчинення переважно корисливих злочинів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. N 22 "Про практику призначення судами кримінального покарання" (далі - постанова Пленуму від 22 грудня 1995 р. N 22), у випадках, коли санкція закону передбачає обов'язкове застосування конфіскації майна, незастосування цього додаткового покарання можливе лише за наявності умов, передбачених ст. 44 КК України, з обов'язковим наведенням мотивів такого пом'якшення та з посиланням на цю норму закону в резолютивній частині вироку.
Таким чином, незастосування конфіскації майна в таких випадках допускається за наявності виняткових обставин справи, які істотно зменшують суспільну небезпечність вчиненого злочину, або даних про особу винного, що свідчать про невелику суспільну її небезпечність.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.
Враховуючи приписи КК України можна виділити наступні ознаки конфіскації майна:
Є додатковим видом покарання;
• Призначається тільки якщо санкцією статті Особливої частини КК України передбачений даний вид покарання;
• Встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості;
• Майно, що конфіскується повинно бути власністю засудженого;
• Вилучення майна здійснюється безоплатно, у власність держави;
• Не може застосовуватись до неповнолітніх.
• Відповідно до ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація, як і конфіскація майна, полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави грошей, цінностей та іншого майна.
• Але, мета застосування, підстави застосування, майно що підлягає спеціальній конфіскації містить значну різницю у порівняні з конфіскацією майна.
• Метою спеціальної конфіскації майна є не покарання, а створення умов, що унеможливлюють отримання економічної вигоди від вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 59 Кримінального кодексу України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини.
Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №404838933 від 21.11.2024 року встановлено, що у ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), наявне невизначене майно за адресою АДРЕСА_5 .
Відповідно до п.п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 172 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Згідно ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Частина 2 вказаної статті вказує на те, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: пункт 1) використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі сліди, пункт 3) є предметом кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину та з конфіскацією майна.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Метою накладення арешту є збереження речових доказів, з метою унеможливити розпоряджатися вищевказаним майном, щоб запобігти зникненню, втраті або пошкодженню відповідного майна.
Згідно ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Отже, виходячи з норм кримінального процесуального права, під час розслідування кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні арешту на невизначене майно за адресою АДРЕСА_5 , яке перебуває у підозрюваного ОСОБА_4 , без права на відчуження, вказаним майном, у зв'язку із чим, просить подане клопотання задоволити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд поданого клопотання без його участі та проств таке задоволити.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 172 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Окрім цього, ч. 2 ст. 9 КПК України передбачено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого, що майно, зазначене у клопотанні про арешт майна підпадає під критерії визначені ст.167 КПК України та може бути підшукане, виготовлене, пристосоване чи використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
1) призначалися для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
2) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
3) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
За таких обставин клопотання про накладення арешту на майно є підставним та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 369-376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на невизначене майно за адресою АДРЕСА_5 , яке згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №404838933 від 21.11.2024 року, наявне у підозрюваного ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), у кримінальному провадженні №12024071080000393 від 01.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Ухвала про арешт майна виконується негайно.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу небуло подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1