Провадження № 22-ц/803/777/25 Справа № 210/4064/24 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.
19 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Корчистої О.І.
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
за участю секретаря Черняєвої С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №210/4064/24 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Будмонтаж» про відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович,
на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року,
встановив:
У липні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі по тексту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор-Будмонтаж» (далі по тексту ТОВ «Вектор-Будмонтаж») про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював на посаді вантажника у ТОВ «Вектор-Будмонтаж» протягом тривалого часу. 14 квітня 2023 року позивач уклав черговий договір надання послуг №13/04/23 з ТОВ «Вектор-Будмонтаж».
Відповідно п. 1.1 вказаного договору виконавець, зобов'язується надати замовнику, комплекс послуг із забезпечення виконання робіт на виробничій дільниці феросплави ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у зазначені договірні терміни, а замовник зобов'язується прийняти дані послуги та сплатити їх.
02 травня 2023 року з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку на виробництві форми Н-1/П від 02 травня 2023 року. Пункт 4 акту форми Н-1/П вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: під час розвантажування піддонів вантажник ОСОБА_2 знаходився позаду автомобіля поряд з лівим бортом, а вантажник ОСОБА_1 знаходився в кузові автомобіля ПАР державний номер № НОМЕР_1 .
О 09 годині 15 хвилин при черговому захваті піддону вогнетривів електронавантажувачем, піддон перекинувся з вил електронавантажувача на ОСОБА_1 , внаслідок чого його ноги були притиснуті нижньою частиною дерев'яного піддону з вогнетривами до правого борту автомобільного кузова.
Комунальним підприємством «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради від 05 травня 2023 року (вих. № 126-К) встановлено, попередній клінічний діагноз: закритий перелом нижньої третини обох гомілок зі зміщенням кісткових уламків.
Відповідно п. 7 факту форми Н-1/П комісія зі спеціального розслідування вважає нещасний випадок, який стався, пов'язаним з виробництвом.
П. 8 акту форми Н-1/П вказує на осіб, які допустили порушенням вимог, а саме: ОСОБА_3 - начальник зміни УСГіПВ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_4 - директор з виробництва ТОВ «Вектор-Будмонтаж».
У зв'язку з нещасним випадком на виробництві позивач зазнав істотних негативних змін у стані свого здоров'я. Відповідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №23П10659 позивачу встановлений діагноз: закритий перелом нижньої третини обох кісток гомілок, зі зміщенням кісткових уламків.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 06 вересня 2023 року серії 12 ААА№ 065589 позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 80%.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 06 вересня 2023 року серії 12 ААГ № 551686 позивачу первинно встановлено ІІ групу інвалідності.
Зазначає, що внаслідок нещасного випадку, який стався з вини відповідача, позивач відчув сильний фізичний біль, порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він змушений тривалий час проходити численні медичні обстеження, лікування. Він не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичний біль, обумовлений важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні та фоні сильних больових відчуттів. Вказане негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.
Посилаючись на викладене, просить суд стягнути з ТОВ «Вектор-Будмонтаж» та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в якості відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві та втратою працездатності 600 000 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року клопотання ТОВ «Вектор-Будмонтаж» про закриття провадження у справі задоволено. Провадження у справі в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Вектор-Будмонтаж» про відшкодування моральної шкоди закрито. Позов ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди задоволений частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я, в розмірі 300 000 гривень з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів. В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір 3 000 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року змінити, стягнувши з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь суму моральної шкоди в розмірі 600 000 гривень без відрахування податків та обов'язкових платежів.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не в повному обсязі оцінив моральні страждання позивача, не надано належної уваги тяжкості завданої позивачу шкоди, оскільки 80% втрати професійної працездатності свідчать про безповоротність втрати здоров'я на неможливість відновлення стану здоров'я до нормального. Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача.
Посилається, що у зв'язку з виробничою травмою та втратою професійної працездатності порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання виробничої травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Також посилається, що внаслідок нещасного випадку на виробництві, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є значними та незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Через серйозні проблеми зі здоров'ям позивач не може проводити достатньо часу із родиною, займаючись разом якимось активним відпочинком, спортом та туризмом, адже фізичний стан, фінансовий стан та постійні перебування в лікарні не дозволяють цьому реалізуватися. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є значними та незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Також судом першої інстанції не було враховано факт довготривалої роботи позивача на підприємстві відповідача.
Також зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено про стягнення з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» моральної шкоди у розмірі 300 000 гривень з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, що не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Вектор-Будмонтаж» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року залишити без задоволення. Посилається, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є абсолютно чітким, ухвалене відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно ст. 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, що відповідно Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) 02 травня 2023 року о 09 год. 15 хв. на ТОВ «Вектор-Будмонтаж» форми Н-1/П від 20 липня 2023 року, 02 травня 2023 року з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.
У пункті 4 акту форми Н-1/П вказано обставини за яких стався нещасний випадок, а саме: 02 травня 2023 року о 07 год. 00 хв. вантажники у складі 4 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , отримали цільовий інструктаж під розпис в «Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці» від вантажника бригадира ОСОБА_7 . Під час розвантажування піддонів вантажник ОСОБА_2 знаходився позаду автомобіля поряд з лівим бортом, а вантажник ОСОБА_1 знаходився в кузові автомобіля DAF державний номер № НОМЕР_2 . О 09 год. 15 хв. при черговому захваті піддону вогнетривів електронавантажувачем, піддон перекинувся з вил електронавантажувача на ОСОБА_1 , внаслідок чого його ноги були притиснуті нижньою частиною дерев'яного піддону з вогнетривами до правого борту автомобільного кузова. Піддон з вогнетривами був нахилений в сторону лівого борту автомобільного кузова біля якого знаходився електронавантажувач. Потерпілий при цьому знаходився в положенні стоячи нахилившись в сторону піддона та опершись правою рукою на піддон, а лівою рукою тримався за тент автомобіля. Відчувши сильний біль ОСОБА_1 почав кричати.
Згідно п. 5 цього ж акту основною причиною виникнення нещасного випадку слугувало порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування. машин, та порушено «Правила охорони праці під час експлуатації навантажувачів, затверджених на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», а так само й порушення вимог посадової інструкції начальника зміни дільниці по підготовці виробництва управління складського господарства та підготовки виробництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Шкідливий небезпечний фактор - небезпека, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби - Електронавантажувач вилковий.
Відповідно пункту 7 Акту форми Н-1/П комісія прийшла до висновку, що нещасний випадок з вантажником ТОВ «Вектор-Будмонтаж» ОСОБА_1 визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
Пунктом 8 Акту форми Н-1/П визначено осіб, які допустили порушенням вимог законодавства, а саме: ОСОБА_3 - начальник зміни УСГіПВ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_4 - директор з виробництва ТОВ «Вектор-Будмонтаж», ОСОБА_8 слюсар-ремонтник (водій навантажувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», сам позивач ОСОБА_1 .
Відповідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №23П10659 позивачу встановлений діагноз: закритий перелом нижньої третини обох кісток гомілок, зі зміщенням кісткових уламків.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 06 вересня 2023 року серії 12 ААА №065589 позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності 80%, дата чергового переогляду 10 вересня 2024 року.
Згідно із довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 06 вересня 2023 року серії 12 ААГ №551686 позивачу первинно визначено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності - трудове каліцтво.
Відповідно пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь, який визначений судом в сумі 300 000 гривень з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року учасниками справи не оскаржується, тому апеляційним судом рішення в цій частині не перевіряється.
Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд виходить з наступного.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманим позивачем на виробництві трудовим каліцтвом. При цьому судом першої інстанції враховано, що самим фактом втрати позивачем професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки має бути відшкодовано за рахунок відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як власника джерела підвищеної небезпеки та підприємством, яке не створило працівнику безпечні умови праці.
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 300 000 гривень, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, відсоток втрати професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, наявність вини позивача в настанні нещасного випадку, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, обставини травмування позивача, виходив з міркувань розумності, виваженості та справедливості, та дійшов висновку, що визначений розмір моральної шкоди буде відповідати тим стражданням і переживанням, який позивач щоденно зазнає.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 300 000 гривень з урахуванням утримання податку та обов'язкових платежів.
Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції за наступних підстав.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. (ч. 1 ст. 23 ЦК України)
Відповідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно з вимогами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. (ч. 2 ст.1167 ЦК України)
Зазначена норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також інших умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини заподіювача (крім випадків відповідальності без вини).
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. (ч. 2 ст. 153 КЗпП України)
Відповідно ч. 3 ст. 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. (ст. 173 КЗпП України)
За статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Стаття 1187 Цивільного кодексу України регламентує відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, зокрема у частині першій визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частина 2 цієї статті передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Слід зазначити, що володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Крім того, за змістом частини 1 стаття 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Цивільна деліктна відповідальність - це відповідальність за вчинення цивільно-правового делікту, у вигляді покладення на винну особу обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому.
З викладеного слідує, що деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Так, відповідно до висновку комісії у Акті Н-1 від 02 травня 2023 року встановлено, що нещасний випадок з вантажником ТОВ «Вертор-Будмонтаж» ОСОБА_1 визнано таким, що пов'язаний з виробництвом. Особи які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці: Мовчан Володимир Олександрович - начальник зміни УСГіПВ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», ОСОБА_4 - директор з виробництва ТОВ «Вектор-Будмонтаж», ОСОБА_8 слюсар-ремонтник (водій навантажувача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», сам позивач ОСОБА_1 .
Відповідно ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Отже, вказаною нормою права передбачено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки.
Судом першої інстанції встановлено та не спростовано відповідачем, що внаслідок трудового каліцтва позивачу завдано шкоду джерелом підвищеної небезпеки, а саме внаслідок розвантажування піддонів з вогнетривами з кузова вантажного автомобіля DAF державний № НОМЕР_2 , причеп державний № НОМЕР_3 , з використанням електронавантажувача вилкового СРР20-АС3, заводський №НІДВ00643, реєстраційний № І40317305. Володільцем джерела підвищеної небезпеки, який безпосередньо спричинив ушкодження здоров'я позивача, та вину якого встановлено проведеним розслідуванням, є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Керував джерелом підвищеної небезпеки, що спричинило ушкодження здоров'я позивача слюсар-ремонтник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_8
Враховуючи, що обставин непереборної сили або умислу потерпілого не встановлено, нещасний випадок, що трапився з позивачем 02 травня 2023 року стався внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, тому моральна шкода заподіяна позивачу підлягає відшкодуванню з власника джерела підвищеної небезпеки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 300 000 гривень, суд першої інстанції виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів апеляційного суду не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне
Так судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з травмами на виробництві позивачу встановлено 80% втрати професійної працездатності та встановлена ІІ група інвалідності з датою чергового переогляду 10.09.2024 року. З моменту встановлення виробничої травми, позивач позбавлений реалізувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни в його житті є значними та незворотними.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (300 000 гривень) не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.
Так, апеляційний судом встановлено, що позивач зазнав та зазнає фізичний біль, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
З урахуванням того, що позивачу встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 80%, визначено ІІ групу інвалідності, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів апеляційного суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, приходить до висновку змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди та визначити розмір відшкодування моральної шкоди позивачу з урахуванням втрати працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві, і збільшити її з 300 000 гривень до 400 000 гривень, що є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
При цьому, апеляційний суд враховує, що, відповідно пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю, отже, вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю.
Отже, враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, та збільшенню її з 300 000 гривень до 400 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а тому частково задовольняється апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 .
Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів апеляційного суду змінює рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмір з 3 000 гривень до 4 000 гривень, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача на користь держави, підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 800 гривень за подання позивачем апеляційної скарги.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 300 000 гривень до 400 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмір з 3 000 гривень до 4 000 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги позивачем в розмірі 4 800 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді:
Повне судове рішення складено 19 березня 2025 року.
Головуючий О.І. Корчиста