Провадження № 22-ц/803/1622/25 Справа № 175/1767/24 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
18 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Сахарова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону ремонту/технічного обслуговування автомобілів,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2024 року,
на додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року, -
06.02.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про заборону ремонту/технічного обслуговування автомобілів.
Окрім цього, представником відповідача було подано заяву про стягнення із позивача додаткових витрат понесених під час розгляду справи у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону ремонту/технічного обслуговування автомобілів про вул. Залізничній відмовлено.
Додатковим рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , 4000 гривень в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
08.11.2024 року від ОСОБА_1 надійшлаапеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2024 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_2 не має право ремонтувати автомобілі на вулиці відповідно до ЗУ «Про благоустрій населених пунктів».
13.01.2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява щодо уточнення апеляційної скарги, в якій просить суд, скасувати додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року та відмовити у стягненні правничих витрат у розмірі 4000 грн.
В обґрунтуванні заяви зазначає, що відповідач недовів що витрати на правничу допомогу були фактичними і неминучими, а їхній розмір обгрунтованим, або мають розумний вибір.
05.02.2025 року до Дніпровського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Хлус Ю.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, рішення суду без змін.
19.02.2025 року до Дніпровського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить суд, задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала.
Інші сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (том 2, а.с.137-141), у судове засідання не з'явились, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем свого проживання відповідач здійнює технічне обслуговування автомобілів, що підтверджується наявними в матеріалах справи світлинами та дослідженим під час судового засідання відео.
Відповідач у своєму відзиві зазначає, що дійсно займається ремонтом транспортних засобів, проте виключно знайомих, та його друзів військових, які постійно потребують допомоги в ремонті автомобілів. Згідно Довідки від 12.06.2024 року № 121/1.8.2 ОСОБА_2 працює в Дніпровській філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на посаді водія автотранспортних засобів служби автомобільного господарства з 08.07.2023 року по теперішній час, що також підтверджується копією трудової книжки наявної в матеріалах справи. Як вбачається з матеріалів справи позивач зверталась до ГУНП в Дніпропетровській області ВП № 9 ДРУП із заявами про незаконну діяльність ОСОБА_2 ремонту автомобілів та. В яких просила скласти відносно останнього протоколи про вчинення адмінінстративного правопорушення за ст. ст. 152, 182 КУпАП України. Згідно відповідей від 28.08.2023 року № 43.9-12129 та 30.10.2023 року № 43.9-16024 відомості щодо вчинення правопорушення не були внесенні до ЄРДР у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак крмінального правопорушення. Також, 28.11.2023 року позивач зверталась із заявою щодо вчинення правопорушення до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області, проте отримала відповідь 04.12.2023 року № 5-8979-21, згідно якої Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області не уповноважена притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП.
Позивач в обґрунтування порушення своїх прав, посилається на перевищення допустимого рівня шуму, що заважає її нормальній життедіяльності, проте ніяких належних доказів на підтвердження перевищення допустимого рівня шуму не надає. Як вбачається із матеріалів справи відносно ОСОБА_2 було складено протокол про вчинення адмінінстративного правопорушення за ст. 173 КУпАП, згідно якого останній перебував у словесному конфлікті із ОСОБА_1 в ході якого виразився в її сторону нецензурною лайкою. Згідно пояснень, якімістяться в адімінстративному матеріалі, сусідки ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , сусіда ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та сусіда ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ніяких претензій до ОСОБА_2 не мають, ніяких незручностей щодо порушення шуму не завдає. Постановою Дніпропетровсьокго районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 за ст. 173 КУпАП було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу в його діях адміністративного правопорушення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що проведені відповідачем ремонтні роботи автомобілів порушує її права та саме обраним нею способом захисту її порушені права можуть бути захищені. За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про заборону ремонту/технічного обслуговування автомобілів.
Щодо додаткового рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником відповідача надається:
1. Договір про надання правової допомоги від 01.07.2024 р.,
2. Додаткова угода 1 від 01.07.2024 р.,
3. Акт приймання наданих послуг від 16.10.2024 р.,
4. Платіжна інструкція від 04.07.2024 р.,
5. Докази направлення копії клопотання з додатками ОСОБА_1 .
Враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг, тривалість судових засідань, критерій реальності адвокатських витрат, розумність розміру витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати відповідача на оплату послуг адвоката у сумі 10 000 грн. є завищеними, у зв'язку з чим, вважає за необхідне зменшити їх розмір до 4 000 грн. та стягнути з позивача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
З огляду на зазначені приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Колегією суддів досліджені відеозаписи, надані позивачкою на підтвердження позовних вимог (т.1 а.с.1).
Доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що проведені відповідачем ремонтні роботи автомобілів порушують права позивачки.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Щодо додаткового рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року.
Згідно п. 3 ч. 1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 3, 4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку,що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009, справа №1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України(справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи,кваліфікація і досвід адвоката,фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цвказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Згідно Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
При таких обставинах апеляційний суд вважає, що заява щодо уточнення апеляційної скарги не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2024 року залишити без змін.
Заяву щодо уточнення апеляційної скарги залишити без задоволення.
Додаткове рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 18.03.2025 року.
Судді: