Провадження № 22-ц/803/3922/25 Справа № 201/716/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
18 березня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача: Никифоряка Л.П.,
суддів: Новікової Г.В., Гапонова А.В.,
Учасники справи:
заявник: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Демидова С.О.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2025року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2025року заяву повернуто заявнику.
Повертаючи заяву про забезпечення позову, суддя першої інстанції виснував, що до заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору, також вона не містить належного обґрунтування необхідності застосування забезпечення позову та способу забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
30 січня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклав вимогу про скасування ухвали.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що правові підстави для повернення заяви відсутні.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2025року витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу; та 13 лютого 2025року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
10 березня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Повернення заяви про забезпечення позову, суддя першої інстанції обґрунтовував недотриманням заявником норм процесуального права щодо сплати судового збору та обґрунтування способу забезпечення.
Однак, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити так як висновки судді першої інстанції не відповідають нормам процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, Першому протоколі та протоколах № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом /пункт 1 статті 6 Конвенції/.
Частиною першою статті 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову /частина перша статті 151 ЦПК України/.
Суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина десята статті 153 ЦПК України).
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову вбачається, що предметом майбутнього позову до відповідачів ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» є незаконність відключення 26 грудня 2024року його квартири від електропостачання, тобто такий можливий позов пов'язаний з порушенням його прав як споживача, а тому заявник звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
У статті 5 Закону «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Отже, стаття 5 Закону «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Отже, необхідність забезпечення позову заявником обґрунтована.
Так, згідно з частинами третьою, четвертою статті 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Отже, заява містила достатню інформацію щодо предмета забезпечення, як того вимагає стаття 151 ЦПК України, а тому питання щодо недостатності інформації могло бути вирішене судом шляхом виклику заявника для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Висновок суду першої інстанції про відсутність такого виду забезпечення позову як термінове безоплатне та безумовне відновлення електропостачання в розумінні статті 153 ЦПК України, стосується вже розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по суті і не може бути зроблений на стадії вирішення питання про її прийняття.
Інші, наведені в оскаржуваній ухвалі в якості підстав для повернення заяви про забезпечення позову мотиви, недостатність обґрунтування тощо, є оцінкою обґрунтованості та законності поставленого перед судом питання, що вирішується судом вже при розгляді заяви про забезпечення позову по суті, що свідчить про порушення судом процесуального порядку розгляду цієї заяви.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Встановивши зазначені обставини, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, статті 151 ЦПК України.
Тож за таких умов, наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави для висновку про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, ухвала судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2025року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2025року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 18 березня 2025року.
Судді: