Провадження № 22-ц/803/1498/25 Справа № 215/7816/21 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
18 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження,відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Бурлаченко Сергій Юрійович на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року, ухваленого суддею Лиходєдовим А.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 08 листопада 2024 року,
ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про захист прав споживачів та визнання договору іпотеки припиненим.
В обґрунтування позову зазначила, що 06.12.2006 р., між нею та ВАТ «Комерційний банк Надра», був укладений кредитний договір №8/2006/840-К/635-Н.
Предметом кредитного договору є надання їй банком у тимчасове користування грошових коштів за їх цільовим використанням (купівля квартири) у розмірі 15300 доларів США.
В якості забезпечення виконання зобов'язання, того ж дня, 06.12.2006 р., між нею та банком, був укладений договір іпотеки №835/1-Н, який посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М. та зареєстровано у реєстрі за №6589. Також, нотаріусом було накладено заборону відчуження вказаної в договорі квартири до припинення чи розірвання договору та зареєстровано в реєстрі за №6590. Термін повернення кредиту до 10.11.2031 р., з відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 10% річних.
Предметом іпотеки є двокімнатна квартира, загальною площею 49,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить їй на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу від 06.12.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №6585. Після укладення кредитного договору та договору іпотеки, вона почала виконувати покладені на неї зобов'язання.
05.02.2015 р. Правління Національного банку України, прийняло постанову №83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до категорії неплатоспроможних. Національний банк зазначив, що віднесення ПАТ КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних, стало наслідком його нежиттєздатності ще з часу введення тимчасової адміністрації у 2009 р., призначення якої було викликано, зокрема, ризиковою діяльністю попереднього менеджменту на чолі з ОСОБА_2 , який не забезпечив якісного управління банком та фактично довів його до банкрутства. Вона неодноразово зверталася до відділення банку з метою отримання інформації з приводу сплати нею кредитних коштів, так як вона не мала змоги сплачувати чергові платежі, враховуючи ліквідацію банку та арешт рахунків. Співробітники банку вказали їй на те, що у разі сплати нею кредитних платежів, кошти не зараховуватимуться, а перебуватимуть у «повітрі». З того часу минуло більш ніж 4 роки, кредитні платежі з того моменту нею не сплачувалися. Жодних претензій від банку чи іншої установи, вона не отримувала. У середині грудня 2020 р., їй почали телефонувати та вимагати погашення боргу невідомі особи, які представилися новим кредитором.
Після цього, вона звернулась до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» з листом та отримала відповідь, в якій зазначено, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», є новим кредитором, хоча належних документів їй надано не було. Їй стало відомо, що 17.07.2020 р. між ПАТ КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», був укладений договір про відступлення прав вимоги №GL48N718070_I_3, який посвідчений приватним нотаріусом Бочкарьовою А.В., за зареєстрованим №509, за яким право вимоги за кредитним договором №8/2006/840-К/635-Н від 06.12.2006 р., було відступлено на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Також, їй була надіслана «Вимога/Іпотечне повідомлення» про дострокове погашення заборгованості, яка станом на 17.07.2020 р. складає 666 366,85 грн., з яких - 370 793,31 грн. - заборгованість за тілом кредиту; - 208 472,75 грн. - заборгованість за відсотками; - 87 100,79 грн. - заборгованість за комісією.
Свої зобов'язання вона виконувала добросовісно і не мала прострочення платежів, окрім періоду, коли банк фактично припинив свою діяльність. Верховний суд України визначив, що у випадку банкрутства та ліквідації позичальника, договори застави та іпотеки вважаються припиненими. Просила визнати припиненим іпотечний договір та припинити обтяження нерухомого майна.
Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про захист прав споживачів та визнання договору іпотеки припиненим.
Позивач ОСОБА_1 , будучи незгодною з ухваленим судовим рішенням через свого представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове про повне задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
17 лютого 2025 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення апеляційного розгляду справи, призначеного на 18 лютого 2025 року на 11.40 годин для надання можливості подати належним чином обґрунтовану апеляційну скаргу, оскільки на час подачі апеляційної скарги сторона позивача через відсутність оскаржуваного судового рішення була позбавлена можливості належним чином обґрунтувати доводи апеляційної скарги. Окрім того представник позивача в день апеляційного розгляду справи через зайнятість в іншій справі не може з'явитися до суду апеляційної інстанції, докази на підтвердження неможливості адвоката прибути в судове засідання суду апеляційної інстанції будуть надані в наступне судове засідання.
Судове засідання було відкладено на 18 березня 2025 року на 14.00 годину.
17 березня 2025 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшли пояснення до апеляційної скарги, які підписані позивачем ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_3 .
У поясненнях до апеляційної скарги, які по суті є доповненнями до апеляційної скарги позивач та її представник ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
При цьому, сторона позивача, посилаючись на правову позицію Верховного суду України, висловлену у постанові від 07 листопада 2012 року у справі №6-129цс, вказують на те, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи(боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Вказують, що припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється. Окрім того, скаржники вказують, що застосування правових наслідків, згідно договору іпотеки є неможливим, оскільки відповідачем завідомо пропущено строк позовної давності. Вважають, що суд повинен оцінювати ситуацію кожного разу окремо, надавати оцінку доказам, мотивам та обставинам справи і таким чином відступати від правових позицій Верховного суду та ухвалювати рішення, схиляючись в першу чергу на бік громадянина України. Та у разі порушення права особи, яка звертається до суду, своїм рішенням досягати справедливості та верховенства права.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог п.11 частини 3 статті 2ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Матеріалами справи встановлено, що 06.12.2006 р., між ОСОБА_1 та ВАТ «Комерційний банк Надра», був укладений кредитний договір №8/2006/840-К/635-Н. Предметом кредитного договору було надання банком ОСОБА_1 у тимчасове користування грошових коштів за їх цільовим використанням (купівля квартири) у розмірі 15 300 доларів США.
В якості забезпечення виконання зобов'язання, того ж дня, 06.12.2006 р., між ОСОБА_1 та ВАТ «Комерційний банк Надра», був укладений договір іпотеки №835/1-Н, який було посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М. та зареєстровано у реєстрі за №6589.
Також, нотаріусом було накладено заборону відчуження вказаної в договорі квартири до припинення чи розірвання договору та зареєстровано в реєстрі за №6590. Термін повернення кредиту до 10.11.2031 р., з відсотковою ставкою за користування кредитом в розмірі 10% річних. Предметом іпотеки є двокімнатна квартира, загальною площею 49,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, згідно договору купівлі-продажу від 06.12.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбідою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за №6585 (а.с. 16-25, 26-27, 9-15).
17.07.2020 р., відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 р., між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», був укладений договір №GL48N718070_1_3 про відступлення прав вимоги, згідно якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором №8/2006/840-К/635-Н від 06.12.2006 р., укладеним між позивачем та ВАТ КБ «Надра», а також договорами забезпечення.
ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на адресу позивача засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення, було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Кредитним договором, а також повідомлено боржника, що всі подальші виплати будь-яких коштів, що є належними та підлягають сплаті за умовами кредитного договору, повинні сплачуватись на банківський рахунок нового кредитора, а саме ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та надано відповідні реквізити.
ОСОБА_1 було повідомлено, що станом на 17.07.2020 р., загальний розмір заборгованості по кредитному договору №8/2006/840-К/635-Н від 06.12.2006 р., складає 666 366,85 грн., з яких: - 370 793,31 грн. основного боргу; - 208 472,75 грн. - відсотків; - 87 100,79 грн. - комісії. Також, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що у зв'язку з порушенням нею своїх зобов'язань за кредитним договором, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вимагає в тридцяти денний строк виконати порушене нею зобов'язання, а саме повернути заборгованість (а.с. 33-35, 36-37, 60-61, 62, 63, 64-65, 66-67, 68-69, 70-71).
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , на підставі досліджених доказів, виходив з встановлених обставин справи, а саме, з того, що будь-яких доказів ліквідації ПАТ КБ «Надра», станом на 17.07.2020 р. позивачем суду не надано. При цьому, суд погодився з позицією відповідача, що обставини справи №6-129сц12 Верховного Суду України не подібні обставинам цієї справи, а відповідно її правова позиція не підлягає застосуванню при розгляді позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, які зроблені судом на підставі встановлених обставин справи, підтверджених належними та допустимими доказами, оціненими судом та не може погодитись з доводами сторони позивача викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на те, що вони були предметом дослідження судом першої інстанції, що відображено в оскарженому судовому рішенні.
Згідно зі ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.525, 526, 530, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно положень ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до норм ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 17.07.2020 р., відповідно до результатів відкритих торгів, оформлених протоколом електронних торгів №UA-EA-2020-05-12-000017-b від 22.05.2020 р., між ПАТ «КБ «Надра» (попередній кредитор) та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (новий кредитор) був укладений договір №GL48N718070_1_3 про відступлення прав вимоги, згідно якого, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів зокрема за кредитним договором №8/2006/840-К/635-Н від 06.12.2006 р., укладеним між позивачем та ВАТ КБ «Надра», а також договорами забезпечення.
Також, суд встановив, що ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на адресу позивача засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення, було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Кредитним договором, а також повідомлено боржника, що всі подальші виплати будь-яких коштів, що є належними та підлягають сплаті за умовами кредитного договору, повинні сплачуватись на банківський рахунок нового кредитора, а саме ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та надано відповідні реквізити.
Боржника ОСОБА_1 було повідомлено, що станом на 17.07.2020 р., загальний розмір заборгованості по кредитному договору №8/2006/840-К/635-Н від 06.12.2006 р., складає 666 366,85 грн., з яких: - 370 793,31 грн. основного боргу; - 208 472,75 грн. - відсотків; - 87 100,79 грн. - комісії. Окрім того, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що у зв'язку з порушенням нею своїх зобов'язань за кредитним договором, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» вимагає в тридцяти денний строк виконати порушене нею зобов'язання, а саме повернути усю заборгованість (а.с. 33-35, 36-37, 60-61, 62, 63, 64-65, 66-67, 68-69, 70-71).
Частинами 1 і 3 ст. 2 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.76 - 82 ЦПК.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України).
Статтею 83 ЦПК України встановлено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Іпотека за своєю правовою природою є заставою і регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) Глави 49 ЦК України та спеціальним законом - Законом України "Про іпотеку".
Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а іпотеки як окремого виду застави також статтею 17 Закону України "Про іпотеку".
Так, відповідно до частини першої статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" регламентовано, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
За імперативними вимогами частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема викладеною в постановах від 04.10.2018 у справі №908/2116/17, від 16.10.2018 у справі №924/1039/16, від 06.12.2023 у справі №906/227/20), аналіз наведених положень законодавства свідчить, що припинення іпотеки з інших підстав, ніж ті, що визначені в статті 17 Закону України "Про іпотеку" та частині першій статті 593 ЦК України, є можливим лише у випадку, коли така підстава припинення встановлена законом.
Втім, судом першої інстанцій у цій справі встановлено, що позивачем у позовній заяві не зазначено про жодну із врегульованих спеціальними нормами статті 17 Закону України "Про іпотеку" підстав припинення іпотеки, як і не надано належних та допустимих доказів існування цих обставин.
Будь-яких доказів ліквідації ПАТ КБ «Надра», станом на 17.07.2020 р. позивачем суду не надано.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини справи №6-129сц12 Верховного Суду України не є подібні (тотожніми) обставинам цієї справи, та відповідно ця правова позиція не підлягає застосуванню при розгляді позову ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для припинення іпотеки, а відтак суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються необхідності переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключно компетенцією суду, переоцінка доказів, діючим законодавством не передбачена.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши справу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, повно, всебічно та обґрунтовано встановив обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у позові, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Бурлаченко Сергій Юрійович залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 березня 2025 року.
Головуючий: Я.М. Бондар
Судді: В.П. Зубакова
В.О. Остапенко